Постанова № 68362786, 17.08.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року Житомир справа № 806/2120/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Черняхович І.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 10,00 га на території Брусилівського району (бувшої Хомутецької сільської ради) згідно клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2017;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 10,00 га на території Брусилівського району (бувшої Хомутецької сільської ради) згідно клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2017

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.05.2017 звернувся із клопотаннями до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 10,00 га, яка знаходяться на території Брусилівського району (бувшої Хомутецької сільської ради). Листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 29.06.2017 йому відмовлено у наданні дозволу на підставі постанови КМУ №413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", за змістом якої, органи Держгеокадастру повинні під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в оренду лише за результатами проведення земельних торгів та за наявності агротехнічного паспорту земельної ділянки. Вважає відмову протиправною, оскільки надання дозволу здійснюється згідно зі ст.123 Земельного кодексу України, а постанова КМУ №413 є лише стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Позивач надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та письмові заперечення в яких зазначає, що вимога стратегії (постанова КМУ №413) є обов'язковою для всіх землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності. Вважає, що дозволи на виготовлення, погодження та затвердження проектів землеустрою земель сільськогосподарського призначення державної власності мають надаватись позивачу тільки за результатами проведення земельних торгів, що передбачено ст.135-137 Земельного кодексу України. Крім того, вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння є необґрунтованою, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органу державної влади.

У відповідності до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що 05.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 10,00 га з земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області). Додатки: графічні матеріали, копія паспорта 2,3,11 сторінки, ін. коду (а.с. 6).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листами від 29.06.2017 №Г-4366/0-7580/6-17 повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до постанови КМУ №413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Держгеокадастр та його територіальні органи повинні під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в оренду лише за результатами проведення земельних торгів та за наявності агротехнічного паспорту земельної ділянки (а.с. 7).

Не погоджуючись із наданою відповіддю, та вважаючи, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області проявляє протиправну бездіяльність щодо ненадання дозволу на виготовлення проектк землеустрою земельної ділянки для сінокосіння, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини другої статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до ч.3 ст.134 Земельного кодексу України, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно зі ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 10,00 і з земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади. Додатками до клопотань вказано: копія доручення, графічні матеріали, копія паспорта та ідентифікаційного номера.

Таким чином, ОСОБА_1 було дотримано вимоги ч.2 ст.123 Земельного кодексу України.

В свою чергу, відповідачем у листі від 29.06.2017 № Г-4366/0-7580/6-17 зазначено підстави для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не передбачені ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Постанова КМУ №413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період - прим.суду) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Отже відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Однак, твердження позивача про допущення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області протиправної бездіяльності є необґрунтованим, оскільки його клопотання було розглянуте та прийнято рішення про відмову, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки це становить втручання у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

У рішеннях ЄСПЛ по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини з цього приводу зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас, з метою захисту та недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України та визнає протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння площею 10,00 га за межами населених пунктів Брусилівської селищної територіальної громади згідно клопотання від 05.05.2017.

Враховуючи неналежне надання відповіді Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1, суд зобов'язує відповідача повторно розглянути його клопотання від 05.05.2017 та надати відповіді у порядку та відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння площею 10,00 га на території Брусилівського району згідно клопотання від 05.05.2017

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2017 щодо про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 10,00 га з земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович