Ухвала суду № 68362535, 17.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року м. Київ К/800/51822/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Голяшкіна О.В., Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Головко О.

за участю

представника відповідача - Барбух В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року у справі №817/1717/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації України Нілової Ангеліни Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації України Нілової Ангеліни Олександрівни, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №21419468 від 19.05.2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень стосовно нерухомого майна (комплексу) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 за заявою №11101138 від 22.04.2015 року; зобов'язати Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України провести реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно (комплекс) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 за заявою №11101138 від 22.04.2015 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою реєстрації права власності на нерухоме майно (комплекс) позивач звернувся із відповідною заявою до реєстраційної служби Радивилівського районного управління юстиції, надавши до неї перелік усіх необхідних документів в оригіналах та копіях, сплативши до бюджету необхідні платежі. Однак, в кінці травня в порушення встановлених законом строків проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно позивач отримав рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації №21419469 від 19.05.2015 року. Позивач зазначає, що при винесенні рішення про відмову у державній реєстрації №21419469 від 19.05.2015 року державний реєстратор не прийняв до уваги наданий до заяви витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зареєстровані відомості про припинення реєстрації агрофірми "Україна" за судовим рішенням. У зв'язку з цим, на момент прийняття рішення про відчуження майна співвласникам паїв акт приймання-передачі майна, свідоцтво про право власності підписувала за рішенням загальних зборів уповноважена особа від колективу та скріплювалося печаткою сільським головою.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Нілової Ангеліни Олександрівни Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України №21419468 від 19.05.2015 року про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації прав та їх обтяжень стосовно нерухомого майна (комплексу) зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_2 від 22.04.2015 року за №11101138; зобов'язано Державну реєстраційну служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22.04.2015 року за реєстраційним номером 11101138 про проведення державної реєстрації права власності форма власності приватна на комплекс, що розташований: АДРЕСА_1. В задоволенні решти вимог відмовлено

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22.04.2015 року за реєстраційним номером 11101138 про проведення державної реєстрації права власності (форма власності приватна) на комплекс, що розташований: АДРЕСА_1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Міністерство юстиції України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові в частині вимог про зобов'язання Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.08.2012 року Радивилівською сільською радою видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія РВ № 22526, яке посвідчує право на пайовий фонд майна агрофірми "Україна" в частці в розмірі 1806860 грн.

У зв'язку з цим позивач звернувся із заявою до колективу співвласників майнових паїв - колишніх членів агрофірми "Україна" про виділення та передачу йому у приватну власність частини нерухомого (рухомого) майна в рахунок вартості майнового паю.

18.08.2012 року загальними зборами колективу співвласників майнових паїв - колишніх членів агрофірми "Україна" прийнято рішення, оформлене протоколом №1 від 18.08.2012 року, яким заяву позивача задоволено.

Згідно з додатком №2 до протоколу №1 від 18.08.2012 року складено акт прийому-передачі майна, яке збори співвласників колишніх членів агрофірми "Україна" затвердили таким, що підлягає передачі в приватну власність ОСОБА_2 в рахунок вартості належного йому паю на підставі свідоцтва №225296 від 10.08.2012 року, а саме: майно, за адресою с. Рідків, провулок Промисловий, буд. 1, буд. 2, вул. Набережна, буд. 5, вул. Лугова, буд 13, буд. 15, вул. Центральна, буд. 33, вул. Зелена, буд. 89-а, Радивилівський район, Рівненська область, с. Митниця, провулок Садовий, буд. 1, Радивилівський район, Рівненська область, про що зазначено в додатку № 1 до даного свідоцтва про право власності №225296 від 10.08.2012 року.

На підставі вказаних документів, 22.04.2015 року позивач звернувся до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на комплекс, що розташований за адресою АДРЕСА_1.

19.08.2015 року, державним реєстратором прийнято рішення № 21419468 про відмову в державній реєстрації права власності на комплекс з тих підстав, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, зокрема, свідоцтво про виділення майна в натурі містить підпис і печатку сільського голови, що не відповідає вимогам наказу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №214194468 від 19.05.2013 року не відповідає критеріям правомірності, протиправне та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим необхідно повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2015 року за реєстраційним номером 11101138 про проведення державної реєстрації права власності на комплекс.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Державна реєстраційна служба України ліквідована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 17, а Міністерство юстиції України є її правонаступником.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час розгляду заяви про реєстрацію зобов'язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до статті 19 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з статтею 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову у державній реєстрації прав. Вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав державному реєстратору усі необхідні для реєстрації права власності документи, передбачені чинним законодавством України, а саме: свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, протокол №1 загальних зборів колективу співвласників майнових прав - колишніх членів агрофірми "Україна", додаток №1 до свідоцтва про право власності на майновий пай, додаток №2 до протоколу №1 від 18.08.2012 року.

Свідоцтво про право власності на майновий пай підписувала за рішенням загальних зборів уповноважена особа від колективу та скріплювалося печаткою сільського голови.

Відповідно до матеріалів справи, зміст витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який було надано разом з пакетом документів державному реєстратору, свідчить про те, що колективне підприємство агрофірма "Україна" 20.10.2005 року припинено на підставі судового рішення, про що внесено запис №16011170001000131.

Отже, на момент видачі свідоцтва про право власності (10.08.2012 року) Колективне підприємство агрофірма "Україна" було припиненим, а тому вказане свідоцтво фактично не могло бути засвідчене підписом керівника колективного підприємство агрофірма "Україна" та печаткою.

Відтак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, подане позивачем свідоцтво про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства, яке не містило підпису і печатки керівника підприємства, а було підписане і засвідчене сільським головою не могло бути підставою для відмови у вчинені реєстраційної дії.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копій свідоцтв про право власності та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державними реєстраторами на підставі аналогічного пакету документів, зокрема, свідоцтва про право власності на майновий пай, зареєстроване за позивачем право власності на нерухоме майно (комплекси) за адресами: АДРЕСА_1, с. Нова Митниця, Провулок Польовий, буд.1, с.Рідків, вул. Лугова, буд.13, вул. Набережна, буд.5б, вул. Центральна, буд.33б, Провулок Промисловий, буд.2, що в свою чергу, свідчить про неоднозначність позиції відповідача в даному випадку.

З огляду на вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про протиправність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 19.05.2015 року № 21419468, яким відмовлено позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень стосовно нерухомого майна.

Як вбачається із касаційної скарги, Міністерство юстиції України не погоджується із висновками судів щодо необхідності повторного розгляду заяви позивача.

Зокрема касатором стверджується, що повторний розгляд заяви позивача про реєстрацію права, повернутої з підстав, зазначених у статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є неможливим у зв'язку з поверненням документів заявникові. Однак, такі доводи не можуть бути підставою для скасування постанов судів попередніх інстанцій. Предметом розгляду цієї справи є законність прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації права власності. Державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Саме по собі зобов'язання повторно розглянути заяву не є втручанням у діяльність суб'єкта владних повноважень, оскільки право на прийняття рішення залишається за таким суб'єктом, хоч рішення і повинно бути прийнято з урахуванням висновків суду. В той же час, зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно розглянути заяву направлене на належний захист прав позивача, які були порушені протиправною відмовою у задоволенні заяви.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: