Ухвала суду № 68362501, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2017 р. м. Київ К/800/27692/16

К/800/27099/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Приходько І.В., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Варданяна А.А.,

представників відповідачів Сакала Я.О., Гучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання надати висновок, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (ПДВ), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства та зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби до Вищого адміністративного суду України подали касаційні скарги, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

Касаційні скарги обґрунтовані тим, що посилання судів на судові рішення у справі № 801/5561/13-а, де постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2015 року, податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 року № 0000272310 визнано протиправним та скасовано - є передчасними, оскільки на вказані рішення було подано заяву про перегляд до Верховного суду України, а отже оцінку правомірності зменшенню суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 600 041 388,00 грн. буде надано Верховним судом України за наслідками розгляду вказаної заяви на судові рішення у справі № 801/5561/13-а. Також Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві вказує на те, що суди розглянули справу № 801/5561/13-а поверхнево та не дослідили всіх обставин справи, зокрема наявної кримінальної справи за фактом привласнення службовими особами ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» державного майна в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України).

Під час підготовки справи до касаційного розгляду у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

У поданих запереченнях на скарги позивач просить їх відхилити з мотивів необґрунтованості.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій в судових рішеннях вказують, що між позивачем та JSK RIGAS KUGU BUVETAVA укладено контракт від 02.11.2011 року № 1219 на поставку Самопідіймальної плавучої бурової установки В-319 (далі - СПБУ В-319). Загальна вартість товару за контрактом становить 3 091 757 667,12 грн., в т.ч. ПДВ - 618 351 533,42 грн.

Також суди вказують, що виконання сторонами зобов'язань за контрактом від 02.11.2011 року № 1219 підтверджується актом прийому-передачі від 21.12.2012 року та платіжними дорученнями від 28.21.2012 року № 25 та №26.

Кримська митниця провела процедуру митного оформлення СПБУ В-319, що, як зазначено судами попередніх інстанцій, підтверджується вантажно-митною декларацією від 29.12.2012 року № 600020000/2012/003346.

Суди зазначають, що в подальшому позивач до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС подав декларацію з ПДВ за січень 2013 року з додатками, в якій у рядку 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено суму в розмірі 600 041 388,00 грн. (сформовано за рахунок залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованих за попередні звітні (податкові) періоди, а саме грудень 2012). Також Товариство подало і заяву про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства стосовно правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2013 року № 438/41-20/23-20/00153117, в якому вказано про порушення позивачем вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв'язку з тим, що під час митного оформлення товару не було підтверджено сплату ПДВ у розмірі 600 041 388,00 грн.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 року № 0000272310, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 600 041 388,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 300 020 694,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В рішеннях першої та апеляційної інстанції вказано, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2013 року по справі № 801/5561/13-а, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2015 року, позовні вимоги Товариства задоволено, податкове повідомлення - рішення від 18.05.2013 року № 0000272310 визнано протиправним та скасовано.

Судами встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідних контролюючих органів з вимогою здійснити відшкодування ПДВ, що підтверджується листами від 25.12.2015 року № 1192 та від 02.02.2016 №63/16, копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте на зазначені листи позивачем було отримано відмову з наступним обґрунтуванням: «Відповідно до системного аналізу приписів законодавства вважаємо, що остаточним рішенням у процедурі судового оскарження є рішення Вищого адміністративного суду України, яке переглянуто Верховним Судом України, у порядку передбаченому ст. 237, ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України» (копії листів Державної фіскальної служби України від 16.07.2015, Центрального офісу від 09.02.2016, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02.03.2016 № 7126/10/26-59-07-02-28 наявні в матеріалах справи).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги Товариства виходили з того , що оскільки постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2013 року по справі № 801/5561/13-а, що набрала законної сили за наслідками перегляду в апеляційному та касаційному порядках, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.05.2013 року № 0000272310, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 600 041 388,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 300 020 694,00 грн., а отже враховуючи положення ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обстави, дійшли висновку про правомірність заявлених Товариством позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а також зобов'язання подати до вказаного органу відповідний висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Проте такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

За змістом ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, а також з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов, а також доказів, якими такі доводи підтверджуються.

Так свої рішеннях суди попередніх інстанцій мотивують наявністю постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2013 року по справі № 801/5561/13-а, яка була залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2015 року та Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 року, проте матеріали справи не містять копій вказаних рішень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Зокрема, п. 200.7 вказаної статті визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Проте в матеріалах справи відсутня податкова декларація позивача за січень 2013 року з додатками та відповідна заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

А, згідно з п. 200.11 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях вказали, що контролюючим органом проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства стосовно правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2013 року № 438/41-20/23-20/00153117 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 року № 0000272310.

Проте матеріали справи не містять вказаного акту перевірки та податкового повідомлення - рішення, як не містять і контракту від 02.11.2011 року № 1219 та документів, які підтверджують оплату придбаного товару за вказаним контрактом та проходження процедури митного оформлення такого товару.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином враховуючи вказані норми права, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду на наявність кримінальної справи за фактом вчинення злочину службовими особами ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, яку, керуючись ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме за наявності вироку у такій, необхідно врахувати при вирішенні справи по суті.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 826/3144/16 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Приходько

В.П. Юрченко

Повний текст виготовлено 17.08.2017 року.