Ухвала суду № 68362405, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2017 р. м. Київ К/800/10155/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Чорний О.А.,

від відповідача - Денисенко О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селтон»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015

у справі № 826/10366/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селтон»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Селтон» (далі - позивач, ТОВ «Селтон») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 45526552206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, у задоволенні позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 і пройняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 06.03.2014 по 13.03.2014, на підставі направлення від 06.03.2014 № 445/26-55-22-06, згідно пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 06.03.2014 № 840, посадовою особою ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Селтон» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 30.04.2013 № Tgaz-15/7-17UKR з нерезидентом Turkmengaz (Туркменістан), від 26.03.2013 № 22 з нерезидентом «Weldlogic Europe Ltd» (Великобританія), від 03.10.2013 № 23 з нерезидентом «Topas GmbH» (Німеччина), за результатами якої складено акт від 20.03.2014 № 250/26-55-22-06/32556556 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: - не надходження товару в сумі 16 861,25 дол.США (еквів. 134 771,97 грн.) за контрактом від 26.03.2013 № 22 з нерезидентом «Weldlogic Europe Ltd» (Великобританія); - не надходження товару в сумі 29 825,75 євро (еквів. 323 290,46 грн.) за контрактом від 03.10.2013 № 23 з нерезидентом «Topas GmbH» (Німеччина), з урахуванням Висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України пеня нараховується з 16.01.2014 по 29.01.2014 - кількість днів прострочення складає 14 днів; - несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 1 047 416,86 дол.США (еквів. 8 372 002,96 грн.) за контрактом від 30.04.2013 № Tgaz-15/7-17UKR з нерезидентом Turkmengaz (Туркменістан).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 45526552206, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 937 790,42 грн.

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 45526552206 - без змін.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не спростовано встановлені податковим органом під час проведеної перевірки порушення вимог законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку висновок про правомірність визначення позивачу спірного грошового зобов'язання, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження обставин, що слугували підставами для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з посиланням лише на обставини зазначені перевіряючим в акті перевірки, без врахування доводів позивача, які стосувались періоду прострочення та розміру ставки НБУ.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушень, що слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селтон» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 у справі 826/10366/14 - скасувати.

Справу № 826/10366/14 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун