Ухвала суду № 68362378, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Київ К/800/54728/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про скасування висновку,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про скасування висновку (рішення) про скасування громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 18.02.2004р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 18.02.2004р. громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 на підставі відповідного рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області.

В 2005 році позивач переїхав на постійне місце проживання до м.Харкова в зв'язку з чим його в м.Херсон було знято з реєстрації та 17.03.2015р. зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

14.01.2015р. ГУ ДМС України в Харківській області на підставі п.22 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012р. (далі - Порядок №251), здійснив позивачу обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 18.02.2004р. у зв'язку з її непридатністю для користування та надав новий бланк посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2.

20.05.2014р. позивач отримав від ГУ ДМС України в Харківській області лист за №04/9945, яким його повідомлено про те, що 06.05.2015р. ГУ ДМС України в Харківській області був отриманий лист за №5287, з якого стало відомо, що керівництвом УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні.

Так, як зазначено в рішенні (висновку), ВГІРФО УМВС України в Херсонській області встановлено, що посвідка на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, серії НОМЕР_1 терміном дії "безстроково" оформлена з порушенням вимог п.4 абз.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", а саме: посвідку видано вперше після закінчення встановленого терміну її оформлення для осіб, які прибули в Україну до 1998р. за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнаму та Урядом СРСР, в зв'язку з чим її належить вилучити з послідуючим анулюванням.

Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз.6 ст.1 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001р. №2491-III (в редакції, чинній на час видачі позивачеві посвідки; далі - Закон №2491) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначено Порядком №251, за змістом п.9 якого строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку.

Пунктом 12 Порядку №251 передбачено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами (п.17 Порядку №251).

Разом з тим, відповідно до ст.12 Закону №2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Як зазначили суди, відповідачем як суб'єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні (висновку) не вказано конкретної підстави для скасування позивачеві дозволу на імміграцію (посвідки на постійне проживання); станом на момент прийняття рішення про надання йому такого дозволу відповідачем як уповноваженим державним органом перевірялись надані документи й будь-яких порушень законодавства (у тому числі, порушень строку звернення з відповідною заявою про отримання посвідки) не встановлено, у зв'язку з чим позивача і було документовано посвідкою на постійне проживання, з моменту видачі якої будь-яких нових обставин, які б тягли за собою можливість скасування такого дозволу, у позивача не виникало; доказів же того, що при зверненні за отриманням посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачем подавались свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність, відповідачем надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.