Рішення № 6836220, 17.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.09 р.                     Справа № 20/354                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

про стягнення 47429132,96 грн.

За участю представників:

від позивача: Король Н.І., Сердобольська С.І. – дов.

від відповідача: Рибаков Ю.А., Турчак Ю.М. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Державне підприємство “Енергоринок”, м.Київ, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, про стягнення 47429132,96 грн. – суми заборгованості за договором № 73/01-ЕР від 20.09.1999 р., з яких 29663017,63 грн. – сума основного боргу, 2841147,68 грн. – сума пені, 10322730,14 грн. – сума інфляційних нарахувань, 2525826,27 грн. – сума 3% річних, 2076411,24 грн. – сума штрафу.

Ухвалою суду від 30.10.2006 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 20/354.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 73/01-ЕР від 20.09.1999 р. в частині розрахунків за придбану електроенергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року, на приписи Цивільного кодексу УРСР, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи. 05 грудня 2006 року позивач надав суду клопотання про уточнення банківських реквізитів, в якому просив суд стягнені на користь ДП “Енергоринок” грошові кошти перерахувати наступним чином: суму основного боргу перерахувати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в національній валюті № 26032301861 в Головному операційному управлінні “Ощадбанк”, МФО 3000465; суму штрафних санкцій перерахувати на поточний рахунок в національній валюті № 260043082441486 в Київському міському відділенні Промінвестбанку у м.Києві, МФО 322250. 14 травня 2007 року позивач надав суду заяву про уточнення розрахунку позовних вимог № 04/42-2836, в якій просить суд стягнути з ВАТ “Донецькобленерго” на користь ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року в розмірі 2218225,49 грн., з яких 1373840,63 грн. – сума основного боргу, 509694,87 грн. – сума інфляційних нарахувань, 122064,80 грн. – сума 3% річних, 116456,34 грн. – сума пені, 96168,85 грн. – сума штрафу. 23 жовтня 2007 року позивач надав суду заяву про уточнення розрахунку позовних вимог № 04/42-7121, в якій просить суд стягнути з ВАТ “Донецькобленерго” на користь ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року в розмірі 1002981,36 грн., з яких 606699,06 грн. – сума основного боргу, 248746,61 грн. – сума інфляційних нарахувань, 54602,92 грн. – сума 3% річних, 50463,84 грн. – сума пені, 42468,93 грн. – сума штрафу. 04 грудня 2007 року позивач надав суду заяву про уточнення розрахунку позовних вимог № 04/42-8084, в якій просить суд стягнути з ВАТ “Донецькобленерго” на користь ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року в розмірі 1017342,56 грн., з яких 606699,06 грн. – сума основного боргу, 262093,99 грн. – сума інфляційних нарахувань, 54602,92 грн. – сума 3% річних, 51477,66 грн. – сума пені, 42468,93 грн. – сума штрафу. Відповідач звернувся до суду із письмовим відзивом на позовну заяву № 03-290-5/07, в якому зазначив, що відповідно до позовної заяви, позивачем нараховано пеню за період з 01.03.6 р. по 01.09.06 р.. Вказане суперечить вимогам ст.232 пункт 6 Господарського кодексу України, відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. В той час нарахування здійснено з боку ДП “Енергоринок” за більший період. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) встановлено спеціальну позовну давність в один рік. Також відповідач зазначив, що позивачем нараховану пеню та штраф з порушенням порядку нарахування та пропуском строку позовної давності, що є безперечною підставою для відмовити у задоволенні позовних вимог ДП “Енергоринок” в цій частині, у зв’язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. 05 лютого 2008 року позивач надав суду заперечення на відзив ВАТ “Донецькобленерго”, в якому позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що позивачем не було надано жодного первинного документу на підтвердження своїх доводів, а лише похідні документи, не відповідає обставинам справи, оскільки разом з позовною заявою позивачем були надані суду акти купівлі-продажу електроенергії за вересень 2003 року, рахунки-фактури за куповану електроенергію за спірний період. Крім того, позивач у своїх запереченнях посилався на приписи Конституції України, Закону України “Про електроенергетику”, Цивільного та Господарського кодексів України та просив суд задовольнити позовні вимоги ДП “Енергоринок” у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень позивач посилався на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи. 25 березня 2008 року позивач надав суду заяву про уточнення розрахунку позовних вимог № 61/2009, в якій просить суд стягнути з ВАТ “Донецькобленерго” на користь ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року в розмірі 1029601,57 грн., з яких 606699,06 грн. – сума основного боргу, 274834,67 грн. – сума інфляційних нарахувань, 54602,92 грн. – сума 3% річних, 50995,99 грн. – сума пені, 42468,93 грн. – сума штрафу. 16 червня 2008 року позивач надав суду заяву про уточнення розрахунку позовних вимог № 01/61-3472, в якій просить суд стягнути з ВАТ “Донецькобленерго” на користь ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року в розмірі 1090986,44 грн., з яких 606699,06 грн. – сума основного боргу, 330650,99 грн. – сума інфляційних нарахувань, 54652,78 грн. – сума 3% річних, 56514,68 грн. – сума пені, 42468,93 грн. – сума штрафу. 17 листопада 2009 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог № б/н, в якій позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 604987,06 грн. – суму основного боргу, щодо інфляційних нарахувань, 3% річних, пені та 7% штрафу позивач зазначив, що позовні вимоги в цій частині залишаються без змін у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог від 02.06.2008 № 01/61-3472. Крім того, позивач уточнив банківські реквізити на які слід перерахувати стягнуті з відповідача кошти, а саме - суму основного боргу перераховувати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДП “Енергоринок” №26032301861 у ГОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465; суму зі сплати 3% річних, інфляційних нарахувань, пені, 7% штрафу, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу здійснюється на поточний рахунок ДП “Енергоринок” № 26008302861 у ГОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465. Вищезазначені заяви прийняті судом як такі, що надані позивачем відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” надало заяву від 17.11.2009 р. № 03юр-3125/09, відповідно до якої визнає вимоги ДП «Енергоринок» щодо заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 604987,06 грн., а решту позовних вимог ДП “Енергоринок” вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з цим просить суд у задоволенні решти позовних вимог відмовити. Крім того, у своєму відзиві відповідач просить суд надати розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 20/354 щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 604987,06 грн. з січня 2010 року по грудень 2032 року. Відповідач надав суду заяву від 17.11.09 р. № 03юр-3136/09, в якій заперечив проти наявності підстав для стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних. Крім того, у своїй заяві відповідач зазначив, що сукупний розмір фінансових санкцій та нарахувань на суму основного боргу становить надмірно велику суму, наявність часткового добровільного виконання ВАТ “Донецькобленерго” своїх обов’язків по оплаті, а також те, що стягнення з ВАТ “Донецькобленерго” нарахованих санкцій може призвести до тяжких наслідків для населення регіону, просив суд зменшити розмір фінансових санкцій при винесення рішення по справі № 20/354. В обґрунтування своєї заяви відповідач посилався на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи. Позивач заперечив проти заяви відповідача від 17.11.09 р. в частині відмови від стягнення 3% річних, пені, інфляційних нарахувань, 7% штрафу та надання розстрочки строком на 23 роки. За клопотанням сторін строк розгляду справи продовжувався в порядку ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні оголошувались перерви з 30.01.07 р. до 26.02.07 р., з 26.02.07 р. до 26.03.07 р., з 26.03.07 р. до 26.04.07 р., з 15.05.07 р. до 19.06.07 р., з 21.08.07 р. до 11.09.07 р., з 15.04.08 р. до 17.06.08 р., з 26.02.09 р. до 16.04.09 р., з 23.07.09 р. до 27.08.09 р., з 20.10.09 р. до 29.10.09 р.            Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив: 20 вересня 1999 року між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” та Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго” (далі – НЕК “Укренерго”) було укладено договір № 73/01-ЕР (далі – Договір). Згідно з п.1.1 Договору, сторони погодили, що позивач продає, а відповідач купує електроенергію, здійснює її оплату та погашає заборгованість, що склалася на дату підписання Договору. Відповідно до п.2.1 Договору, сторони визнають свої зобов’язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України). Згідно з пп.6.2.1 Договору, відповідач зобов’язаний купувати у позивача електроенергію відповідно до умов ст.3 та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов ст.4 Договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року № 755 на базі відокремленого підрозділу “Енергоринок” державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” утворено державне підприємство “Енергоринок”. Відповідно до п.2 Статуту ДП “Енергоринок”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року № 922, Позивач є правонаступником ДП НЕК “Укренерго” щодо його активів і боргових зобов’язань, зокрема у правовідносинах з ВАТ “Донецькобленерго” по договору №73/01-ЕР. Так, відповідно до умов Договору, за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року, відповідач здійснив закупівлю електроенергії у позивача в обсязі 871509,873 тис. кВт.г., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами купівлі-продажу електроенергії між Державним підприємством “Енергоринок” та Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” за період вересень 2003 року (включно) на загальну суму 121672851,78 грн., а також виписаними рахунками-фактурами за куповану електричну енергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року та податковими накладними за куповану електричну енергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року. Пунктом 4.3. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за отриману відповідачем у позивача електроенергію здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до рахунку-фактури, який виставляється позивачем до 13 числа місяця, наступного за розрахунковим. Як зазначає позивач у своєму позові, всупереч умовам Договору ВАТ “Донецькобленерго” належним чином та у передбачений Договором строк не виконало взятих на себе зобов’язань перед ДП “Енергоринок” щодо розрахунків за куповану електроенергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року, внаслідок чого станом на час звернення позивача до суду утворилася заборгованість в сумі 29663017,63 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін за продану з ОРЕ електроенергію. Відповідно до заяви про уточнення розрахунку позовних вимог від 17.11.2009 № б/н, сума основного боргу ВАТ “Донецькобленерго” за куповану електроенергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року становить 604987,06 грн. Відповідно до п.2.7 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13.06.1996 №15/1, ліцензіат (тобто ВАТ “Донецькобленерго”) повинен закуповувати електроенергію на Оптовому ринку електричної енергії України відповідно до умов його діяльності та здійснювати належне проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії (тобто, з ДП “Енергоринок”). Підпунктом 6.3.2 Договору передбачено, що в разі несплати за отриману електроенергію відповідно до термінів, встановлених п.4.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення. Відповідно до розрахунку пені, наданого позивачем, на заборгованість ВАТ “Донецькобленерго” за електроенергію, куповану за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року, ДП “Енергоринок” нараховано до стягнення з відповідача 2841147,68 грн. Згідно із ст.214 Цивільного кодексу УРСР та ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10322730,14 грн. – суму інфляційних нарахувань та 2525826,27 грн. – суму 3% річних. Крім того, позивач, керуючись ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, за прострочення виконання зобов’язання з оплати купованої електроенергії понад тридцять днів, нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% в сумі 2076411,24 грн. Відповідач у відзиві № 03юр-3125/09 від 17.11.09 р. підтвердив заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 01.09.2009 р. у розмірі 604987,06 грн., а проти стягнення штрафу, пені, індексу інфляції та 3% річних заперечив та просив суд розстрочити виконання рішення суду на 23 роки. Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт отримання відповідачем від позивача електричної енергії в обсязі 871509,873 тис. кВт.г. за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами купівлі-продажу електроенергії за вищезазначений період, що відповідно до Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України (додаток 4 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії) є документами, які підтверджують перехід права власності на електричну енергію та містять відомості щодо обсягу купованої електричної енергії, середньої оптової ціни купівлі електричної енергії, вартості купованої електроенергії. Пунктом 2.3 Договору встановлено, що ціна на електроенергію, яку позивач продає відповідачу, визначається згідно з Правилами Оптового ринку електричної енергії України і затверджується постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики, яка приймається сторонами до виконання та окремим доповненням до Договору не фіксується. Підтвердженням вартості купованої ВАТ “Донецькобленерго” у ДП “Енергоринок” електроенергії за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року є й виписані останнім рахунки-фактури за вищезазначений період та податкові накладні, які відповідачем прийняті до виконання. Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем додатково підтверджується актом звірки розрахунків ДП “Енергоринок” з ВАТ “Донецькобленерго” станом на 01.09.2009 року, який підписаний двома сторонами без зауважень та скріплений їх печатками. Згідно із п.1.1 Договору, позивач за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 року продав відповідачеві електричну енергію в обсязі 871509,873 тис. кВт/г. на суму 121672851,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, рахунками-фактурами, податковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків, підписаними та скріпленими печатками обох сторін. Відповідно до п.4.3. Договору, остаточний розрахунок за отриману відповідачем від позивача електроенергію здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідач куповану електроенергію позивачеві, станом на час пред’явлення позову, оплатив частково, в результаті чого на момент звернення позивача до суду із даним позовом виникла заборгованість в сумі 29663017,63 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком позивача, актами звірки розрахунків та довідкою про стан розрахунків між сторонами, станом на 01.09.2006 р. Як вбачається з матеріалів справи, після подання позовної заяви відповідач частково сплатив позивачеві електричну енергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 р., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.09 р. Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору. Як вбачається з наданих позивачем суду акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.09 р., сума основного боргу за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 р. складає 604987,06 грн. Таким чином, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 29058030,57 грн. в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору. Згідно із ст.161 Цивільного кодексу УРСР та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору вимог цивільного законодавства. Відповідно до ст.162 Цивільного кодексу УРСР та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 604987,06 грн. – суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи вищевикладене суд зменшує розмір стягуваної пені до 937,64 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що відповідач є постачальником електричної енергії переважно населенню, комунальним підприємствам з тепло- та водопостачання, закладам освіти та охорони здоров’я, які несвоєчасно та не у повному обсязі здійснюють розрахунки за спожиту електричну енергію. Під час розгляду справи відповідач стверджував, що не дивлячись на скрутне фінансове становище, ВАТ “Донецькобленерго” зобов’язано у порядку ст.97 КЗпП України забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, що стягнення з ВАТ “Донецькобленерго” усієї суми боргу призведе до невиплати з боку відповідача заробітної плати працівникам підприємства, що окрім виконання рішення суду по справі, ВАТ “Донецькобленерго” повинно здійснювати розрахунки за куповану в ОРЕ електроенергію поточного періоду, обґрунтовуючи ці обставини поданими документами. Дані виключні обставини, що позивачем не спростовані, є підставою для зменшення розміру стягуваної пені. В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 54652,78 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 330650,99 грн., позивач посилався на ст.214 Цивільного кодексу УРСР та ст.625 Цивільного кодексу України. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як вбачається із заяви позивача про уточнення позовних вимог від 17.11.2009 р., позовні вимоги в частині стягнення інфляції залишаються без змін, відповідно до заяви про уточнення розрахунку позовних вимог від 02.06.2008 р. № 01/61-3472. У відповідності до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР, сплата індексу інфляції та 3% річних є відповідальністю боржника за порушення грошового зобов’язання. Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999 р., цей закон не поширюється на правовідносини, що виникли з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою комунальних послуг населенню. Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.04 р., боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушення відповідачем зобов’язання за Договором були допущені останнім у вересні 2003 р., тобто до набрання чинності Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила цього Кодексу про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Згідно з ч.2 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність.

Також, частиною 2 п.5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, оскільки порушення зобов’язання по оплаті купованої електричної енергії (несвоєчасна оплата) було допущено у вересні 2003 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 01.01.2004 р., норми ст.625 Цивільного кодексу України погіршують відповідальність відповідача як постачальника комунальних послуг населенню порівняно з періодом, в якому виникли спірні правовідносини, а отже, не підлягають застосуванню.

Застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин суперечить ст.5 Цивільного кодексу України. При цьому, застосування статті 214 Цивільного кодексу УРСР може мати місце лише до прострочення за період до 01.01.2004 р.

Крім того, оскільки електрична енергія за вищезазначеним Договором у 2003 роках поставлялася, зокрема, для потреб населення та підприємств, що надають комунальні послуги населенню, до спірних правовідносин у частині нарахування індексу інфляції та 3% річних підлягає застосуванню Прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999 р.

Договір № 73/01-ЕР був укладений 20.09.1999 р. Відповідно до п.4.3 Договору, кінцевий розрахунок здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а відповідно термін застосування санкцій за спірний період - вересень 2003 року настав до 01.01.2004 року.

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” здійснює ліцензовану діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у Донецькій області. Серед основних споживачів зазначеного товариства є населення та підприємства, які надають комунальні послуги населенню.

Отже, при стягненні втрат від інфляції та 3% річних з відповідача, необхідно враховувати, що вони не нараховуються на суму заборгованості вищезазначених категорій споживачів за спожиту електричну енергію.

Інформацію про здійснення розрахунків за електричну та теплову енергію містить форма 16-енерго, затверджена Міністерством енергетики України заборгованість за електричну енергію за період з 01.09.2003 року по 30.09.2003 р.

Оскільки заборгованість виникла у відповідача переважно у зв’язку із несплатою спожитої електроенергії населенням та підприємствами, що надають комунальні послуги населенню, щодо яких Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, позивач, розраховуючи розмір сум інфляції та 3% річних, мав враховувати вищенаведене, відповідним чином відкоригувавши заявлені до стягнення суми.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань та суми 3% річних не підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв’язку з тим, що розрахунок цих сум не відповідає приписам Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР”, а отже, є повністю неправильним.

Позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 7% від простроченої суми, а саме 42468,93 грн., також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.179 Цивільного кодексу УРСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Таким чином, штраф повинен бути визначений законом або договором.

Діюче до вступу в силу нового Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України законодавство не встановлювало штрафу 7% за прострочення оплати по договору, тобто за порушення грошового зобов»язання.

Не передбачено стягнення такого штрафу і діючим законодавством.

Так, згідно із ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, діючим Господарським кодексом України встановлюється штраф у розмірі 7% щодо порушень зобов’язань, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Однак, виходячи з комплексного тлумачення ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України та до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, такий штраф застосовується тільки щодо зобов’язань, предметом яких є поставка товару, виконання робіт, надання послуг, і не застосовується до зобов’язань з оплати грошей (грошових зобов’язань).

Крім того, згідно із ч.6 зазначеної статті, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою Національного Банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором № 73/01-ЕР від 20.09.1999 р. відповідальності у вигляді штрафу також не встановлено.

Крім того, договір № 73/01-ЕР був укладений 20.09.1999 р., а ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, якою передбачений штраф у розмірі 7%, набрала чинності 01.01.2004 р.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, положення цього кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (тобто до 01.01.2004 р.).

Відповідно до п.2 ст.5 Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків коли він скасовує або пом’якшує відповідальність.

Зазначений у ч.2 ст.231 Господарського кодексу України штраф не пом’якшує відповідальність відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що підстави для стягнення штрафу у даному випадку відсутні, у зв’язку з чим у задоволенні позову в цій частини слід відмовити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення суми основного боргу та просив суд надати розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 20/354 щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 604987,06 грн. з січня 2010 року по грудень 2032 року.

У роз'ясненнях Вищого господарського суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст.121 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 1734 від 23.12.04 р., постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 р. № 794, Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго", є однією із найкрупніших енергопостачальних компаній України та має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, є підприємством державного сектора економіки ( 65,06% акцій підприємства належить державі).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою вартості електричної енергії споживачами ВАТ "Донецкоблэнерго", підприємство несвоєчасно сплачувало ДП “Енергоринок” вартість отриманої електроенергії у спірний період.

Крім цього, статтею 17 Закону України “Про електроенергетику” передбачено, що роздрібна ціна на електричну енергію для постачання споживачам формується згідно з умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Ці тарифи підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ України на підставі розрахунку тільки поточних витрат підприємства на свою діяльність.

Враховуючи, що обставини, викладені відповідачем у заяві про розстрочку виконання рішення є виключними та такими, що здатні суттєво ускладнити виконання рішення, приймаючи до уваги, що негайне виконання рішення може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача та його виробничу діяльність, заява відповідача підлягає задоволенню, у зв’язку з чим виконання рішення суду щодо стягнення основного боргу слід розстрочити з січня 2010 року по грудень 2032 року.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.161, 162, 179, 214 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.5, 548, 549 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України “Про електроенергетику”, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, про стягнення 47429132,96 грн. – задовольнити частково.

Розмір стягуваної пені зменшити до 937,64 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11; поточний рахунок № 26006303283 у філії “Донецького обласного управління ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27; на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26032301861 у ГОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381) 604987,06 грн. – суму основного боргу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11; поточний рахунок № 26006303283 у філії “Донецького обласного управління ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27; на поточний рахунок № 26008302861 у ГОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381) 937,64 грн. - суму пені, 25500,00 грн. – суму державного мита, 118,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 29058030,57 грн. – припинити.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 604987,06 грн. строком на двадцять три роки, зобов’язавши відповідача сплачувати щомісячно відповідно до нижче вказаного графіку:

Видати накази у встановленому законом порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17.11.09 р.

Повний текст рішення підписано 23.11.09 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 –у справу