Ухвала суду № 68361941, 14.08.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1271/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

14.08.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Єгорової С.М.,

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючої в інтересах малолітнього ОСОБА_4, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 вересня 2016 року, у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Весна» до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гарасюта Олеся Володимирівна, Служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації прав власності, витребування майна,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року приватне акціонерне товариство «Весна» (далі - ПрАТ «Весна») звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 8 вересня 2014 року між ПрАТ «Весна», в особі директора ОСОБА_3, та ОСОБА_5 укладено три нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу належних позивачу на праві власності об'єктів нежитлової нерухомості, розташованих за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В. та зареєстровано в реєстрі за № № 544, 550, 547. Продаж приміщень вчинено, відповідно: № 544 за 489 404 грн, № 550 за 242 268 грн та № 547 за 57 534 грн.

9 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_5 продав зазначені приміщення відповідачу ОСОБА_2, який, в свою чергу, 22 жовтня 2014 року подарував зазначені приміщення своєму неповнолітньому сину ОСОБА_4 На даний час право власності на вищезазначене майно оформлено саме за неповнолітнім ОСОБА_4

Позивач зазначає, що правочини щодо відчуження майна ПрАТ «Весна» вчинено у порушення вимог ч. 2 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства». За даними останньої річної фінансової звітності ПрАТ «Весна» за 2013 рік вартість активів становила 410 200 грн. Ринкова вартість майна, що була предметом правочинів на 2014 рік складає більше 25 % і більше 50 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності в 2013 році, у зв'язку із чим, рішення про їх вчинення мало бути прийнято загальними зборами акціонерів, але рішення загальними зборами акціонерів ПрАТ «Весна» не приймалося.

На момент вчинення правочинів директором ПрАТ «Весна» була ОСОБА_3, а головою Наглядової ради ПрАТ «Весна» - відповідач ОСОБА_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент вчинення правочинів, перебували у зареєстрованому шлюбі між собою. Вищезазначене нерухоме майно переоформлено на неповнолітнього сина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, законними представниками якого вони є.

Придбання ОСОБА_2 у ОСОБА_5 вищезазначеного нерухомого майна вказує на недобросовісність ОСОБА_2, як набувача права власності. Подальше переоформлення права власності на приміщення ОСОБА_2 на неповнолітнього ОСОБА_4, законними представниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказує на недобросовісність набувача.

Таким чином, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ПрАТ «Весна» та ОСОБА_5, посвідчений 8 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 544. Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, законними представниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Витребувано від ОСОБА_4, законними представниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на користь ПрАТ «Весна» нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ПрАТ «Весна» та ОСОБА_5, посвідчений 8 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 550. Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4, законними представниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Витребувано від ОСОБА_4, законними представниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на користь ПрАТ «Весна» нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, укладений між ПрАТ «Весна» та ОСОБА_5, посвідчений 8 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 547. Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_4, законними представниками якого є ОСОБА_2, та ОСОБА_3 Витребувано від ОСОБА_4, законними представниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на користь ПрАТ «Весна» нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Послався на те, що суд не врахував, що правомірність укладення договорів купівлі-продажу між ПрАТ «Весна», від імені якого діяла директор ОСОБА_3, і ОСОБА_5 перевірялася нотаріусом, правомірність нотаріальних дій щодо посвідчення цих договорів ніким не оспорюється. Суд не врахував, що в подальшому рішенням загальних зборів ПрАТ «Весна» від 13 лютого 2015 року було схвалено укладені договори купівлі-продажу, а тому, відповідно до ст. 241 ЦК України вони не можуть бути визнані недійсними з підстав перевищення директором свої повноважень. Суд на його думку безпідставно вдався до переоцінки рішення загальних зборів товариства від 13 лютого 2015 року щодо схвалення оспорюваних правочинів, хоча судову оцінку вказаному рішенню загальних зборів було надано в інших справах, які розглядались в порядку господарської юрисдикції і ці судові рішення мають преюдиційне значення для даної справи. Рішення наглядової ради та загальних зборів товариства щодо укладених директором товариства договорів не оспорені, а тому презюмується їх правомірність. Суд припустився порушення норм цивільного процесуального законодавства при оцінці доказів у справі, зокрема щодо оцінки спірного майна. Суд неповно з'ясував обставини справи, неправильно визначився з характером спірних правовідносин та невірно застосував ст. 388 ЦК України.

Представник малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПрАТ «Весна» в задоволенні позову повністю. Зазначала про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме проведення судового розгляду без відповідача та за відсутності його згоди на такий розгляд справи. Також не згодна з висновками суду щодо відсутності у директора товариства повноважень на укладення оспорюванних договорів, відсутності доказів виконання товариством договорів купівлі-продажу від 8 вересня 2014 року, відсутності кворуму на загальних зборах акціонерів 13 лютого 2015 року для прийняття рішення про схвалення договорів.

ПрАТ «Весна» надало письмові заперечення проти доводів зазначених апеляційних скарг, просило їх відхилити. Позивач вважає, що доводи відповідачів не ґрунтуються на законі та суперечать наявним у справі доказам. Згідно статуту товариства вирішення питання вчинення значних правочинів віднесено до виключної компетенції загальних зборів і ці повноваження не можуть бути передані іншим органам товариства. У зв'язку з цим встановивши факт укладення директором товариства значних договорів купівлі-продажу майна за відсутності відповідного рішення загальних зборів акціонерів, суд законно і обґрунтовано визнав оспорювані договори недійсними та скасував державну реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснену на підставі недійсних правочинів. Суд дійшов правильних висновків про те, що оспорювані правочини не були схвалені товариством, а рішення загальних зборів від 13 лютого 2016 року прийняте власником лише 14 % акцій, а тому не може бути доказом схвалення правочинів. Крім того, вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірні приміщення фактично не передавались ОСОБА_5 - покупцю за оспорюваними правочинами, товариство продовжувало нести витрати по утриманню спірного нерухомого майна та отримавало прибутки від його орендарів, тобто не було вчинено дій, які свідчили б про прийняття правочинів до виконання, як передбачено ст. 241 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 вересня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року касаційну скаргу приватного акціонерного товариства задоволено частково, скасовано рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представники: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу, погодились із доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 і надали письмові та усні пояснення. Зазначали, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» і ст. 241 ЦК України. Наступне схвалення загальними зборами акціонерів укладених директором значних договорів припиняє для товариства права на майно з моменту вчинення цих правочинів. Звернули увагу на те, що даючи оцінку рішенню загальних зборів акціонерів товариства від 13 лютого 2015 року, суд вийшов за межі своєї компетенції, оскільки розгляд справ про корпоративні правовідносини віднесено до компетенції господарських судів.

Законний представник малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і адвокат ОСОБА_10, який діє на підставі угоди про надання правової допомоги від 18 березня 2016 року, укладеної з ОСОБА_3, а також на підставі угоди про надання правової допомоги від 26 квітня 2016 року, укладеної з ОСОБА_5, також підтримали доводи апеляційних скарг та пояснили, що ОСОБА_3 як директор ПрАТ «Весна» діяла під час укладення оспорюваних правочинів на підставі статуту товариства і відповідно до рішення наглядової ради, ОСОБА_5 не знав про відсутність у директора повноважень на укладення договорів купівлі-продажу, оскільки договори купівлі-продажу нерухомого майна укладалися нотаріально і саме нотаріус перевіряв повноваження представника продавця. Підстав для сумнівів у наявності повноважень у директора товариства на укладення договору ОСОБА_5 не мав. Право власності на спірні об'єкти нерухомого майна до останнього перейшло з моменту державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в день підписання та нотаріального посвідчення договорів, що не перешкоджало йому розпорядитись своєю власністю і відчужити спірне нерухоме майно на користь ОСОБА_2 Обставини, що ОСОБА_5 як контрагент юридичної особи за оспорюваними договорами діяв недобросовісно і нерозумно на думку його представника ОСОБА_10 не доведені, що унеможливлює визнання таких правочинів недійсними відповідно до ст. 241 ЦК України.

Представникиа ПрАТ «Весна»: ОСОБА_11 і ОСОБА_12 заперечували проти доводів апеляційної скарги і пояснили, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені між ПрАТ «Весна» і ОСОБА_5 з порушенням вимог законодавства без попередньої згоди загальних зборів акціонерів товариства, що свідчить про перевищення директором своїх повноважень. Наступне схвалення правочинів не відбулося так, як орендна плата за ці нежитлові приміщення, які були об'єктами купівлі-продажу, продовжувала надходити ПрАТ «Весна». Останнім проводились виплати зі сплати послуг на платежів, пов'язаних з необхідністю утримання спірного майна. Покупець за оспорюваними правочинами фактично не прийняв майно, а кошти відповідно до умов договорів вносив частинами після відчуження спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_2 Рішення зборів акціонерів від 13 лютого 2015 року не доводить факту схвалення товариством укладених договорів так, як прийняте в період, коли вирішувався спір щодо права власності на 79,6536 % акцій ПрАТ «Весна» (контрольний пакет акцій), що належали ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гарасюта О.В. в судове засідання не з'явилася, служба у справах дітей Кіровоградської міської ради свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням положень ст. ст. 203, 215, 241, 388 ЦК України, виходив із того, що спірні правочини є недійсними, оскільки вони є для ПрАТ «Весна» значними правочинами, але всупереч закону та статуту товариства були укладені директором товариства, який не мав повноважень на відчуження нерухомого майна без відповідного рішення загальних зборів акціонерів товариства. Оскільки в подальшому товариство не схвалило ці правочини, вони не створюють для нього правових наслідків. Придбання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 майна було недобросовісним, а також набуття права власності на спірне майно малолітнім ОСОБА_4, законними представниками якого є його батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є недобросовіснісним, що надає ПрАТ «Весна» право на витребування свого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судом установлено, що 8 вересня 2014 року між ПрАТ «Весна» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстровано в реєстрі за № 547. Продаж приміщення вчинено за 157 534 грн.

8 вересня 2014 року між ПрАТ «Весна» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстровано в реєстрі за № 544. Продаж приміщення вчинено за 489 404 грн.

8 вересня 2014 року між ПрАТ «Весна» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстровано в реєстрі за № 550. Продаж приміщення вчинено за 242 268 грн.

За умовами п. 2.1 зазначених договорів покупець зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму коштів у визначеному сторонами розмірі до 16 вересня 2014 року.

Оплата вартості спірного майна покупцем проводилась частинами у період з 10 вересня 2014 року по 17 вересня 2014 року, всього 889 206 грн. (а.с. 39-43 т. 2, а.с.69 т. 3, а.с. 30-31 т. 4).

9 вересня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстровано в реєстрі за № 566. Продаж приміщення вчинено за 342076 грн.

9 вересня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстровано в реєстрі за № 563. Продаж приміщення вчинено за 244 289 грн.

9 вересня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О. В., зареєстровано в реєстрі за № 569. Продаж приміщення вчинено за 247 364 грн.

Право власності на вказане нерухоме майно в день укладення договорів зареєстровано за новим власником - ОСОБА_2

На виконання умов п.2.1 вказаних договорів ОСОБА_2 перерахував кошти на користь ОСОБА_5 у період з 10 вересня 2017 по 12 вересня 2017 року (а.с.32, 33, 34 т. 4).

22 жовтня 2014 року ОСОБА_2 уклав з малолітнім ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 договір дарування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 Договір посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_14

22 жовтня 2014 року ОСОБА_2 уклав з малолітнім ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 договір дарування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Договір посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстровано в реєстрі за № 3063.

22 жовтня 2014 року ОСОБА_2 уклав з малолітнім ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 договір дарування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстровано в реєстрі за № 3064.

Право власності на вищезазначене майно зареєстроване за малолітнім ОСОБА_4

Приватне акціонерне товариство «Весна» є юридичною особою приватного права організаційно-правова форма якого - приватне акціонерне товариство, державну реєстрацію якого здійснено 9 вересня 1992 року, господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями, є правонаступником закритого акціонерного товариства «Весна» (п. 1.1, п. 1.3 Статуту ПрАТ «Весна», в редакції на час укладення оспорюваних правочинів (ст.137-159 т 2).

Згідно довідки з ЄДРПОУ станом на 30.05.2012 року види діяльності ПрАТ «Весна» за КВЕД-2010: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.229 т. 2)

Згідно із підпунктами 26, 27 п. 10.6 Статуту ПрАТ «Весна» до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину якщо ринкова вартість майна або послуг перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності товариства. Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншим органам товариства.

Пункт 10.7 Статуту більш як трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості приймаються рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, становить 50 і більше відсотків активів за даними останньої річної звітності товариства.

Наглядова рада товариства відповідно до п. 11.1 Статуту є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства в межах компетенції, визначеної Статутом товариства, положенням про Наглядову раду та законодавством. До виключної компетенції Наглядової ради належить, зокрема, прийняття рішеня про вчинення значних правочинів на суму від 10 до 25 відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства (п.п.18 п. 11.2. Статуту).

Виконавчим органом ПрАТ «Весна», який здійснює керівництво його поточною діяльністю та безпосереднє управління виробничим процесом, є Директор товариства, обирається Наглядовою радою на термін 5 років. Згідно із п.п. 7 п. 13.2. Статуту до компетенції директора належить укладення угод від імені та/або за рахунок товариства на суму, що не перевищує розмір, встановлений Наглядовою Радою, за п.п. 2 п. 13.2. Статуту директор має право укладати будь-які угоди.

Приватний нотаріус Гарасюта О.В., яка посвідчила оспорювані договори купівлі-продажу нежитлових приміщень направила до суду першої інстанції копії спірних правочинів та документів, на підставі, яких вони посвідчувались (а.с. 207-248 т. 2, а.с. 154 т. 3). У складеній нею письмовій довідці (а.с. 13, 32 т. 3) зазначено, що правоздатність та дієздатність ПАТ «Весна», особу, повноваження його представника та особу ОСОБА_5 перевірено на підставі наступних документів: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видана 28.04.2014 року за № АГ 017338; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, видане 30.04.2010 прку Виконкомом Кіровоградської міської ради, серія А00 № 749387; Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА № 561861, видана ГУ Статистики у Кіровоградській області 30.05.2012 року; Статут (нова редакція), затверджений Загальними зборами акціонерів Протокол № 1 від 15 квітня 2010 року, засвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Лимар О.А. 21 квітня 2010 року, за реєстровим номером 324; протокол № 5 засідання Наглядової ради 18 квітня 2014 року; протокол № 8 засідання Нгалядовох ради 10 серпня 2014 року; паспорти ОСОБА_3 та ОСОБА_5, копії яких зберігаються разом з договорами купівлі-продажу. З наданих нотаріусом копій зазначених документів вбачається, що статут ПрАТ «Весна» не містить аркушів, де зазначена інформація про співвідношення розподілу між акціонерами статутного капіталу і акцій з 9 по 89 порядковий номер (а.с. 230-238 т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦК України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Вартість об'єктів нежитлової нерухомості визначено на підставі звітів про оцінку майна станом на 15 серпня 2014 року, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «УкрПрофі» (далі - ТОВ «УкрПрофі»). Нежитлове приміщення по вул. Дворцовій, 22а у м. Кіровограді, було відчужено за ціною, яка перевищує 100 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності. Нежитлове приміщення по Калініна,1 у м. Кіровограді, було відчужено за ціною, яка становить більше 50 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності. Нежитлове приміщення по вул. Чміленка Віктора, 57 у м. Кіровограді, було відчужено за ціною, що становить від 25 до 50 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.

На час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу загальні збори акціонерів ПрАТ «Весна» не приймали рішення про вчинення цих правочинів.

Наглядова рада ПрАТ «Весна» своїм рішенням, оформленим протоколом від 10 серпня 2014 року № 8, надала директору ПрАТ «Весна» згоду та повноваження на укладання та підписання договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна (спірних нежитлових приміщень ПрАТ «Весна») з визначенням істотних умов зазначених договорів купівлі продажу на розсуд підписанта, у зв'язку з чим надала йому право підпису усіх необхідних документів від імені ПрАТ «Весна». Крім того, цим рішенням обрано оцінювача майна для визначення його ринкової вартості - ТОВ «УкрПрофі».

Згідно п. 16 рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Весна», оформленого протоколом від 13 лютого 2015 року № 1, зокрема вирішено затвердити правочини, які були укладені у 2014 році за прийняттям рішення Наглядовою радою та Директором товариства (а.с. 154-159 - т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, необхідні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися ч. 3 ст. 92, ст. 241 ЦК України. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/ Ради Європейських співтовариств від 09 березня 1968 року.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 159, 160, 161, 147), ГК України (стаття 89), Закону України «Про акціонерні товариства» (статті 34, 52, 58, 60) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на час укладення спірних договорів) виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії цього товариства.

Права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Згідно статті 60 вищезазначеного Закону порядок прийняття рішень особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, встановлюється статутом акціонерного товариства. Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками (акціонерами) товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Договір, укладений виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права викладений у постанові Верховного суду від 27 квітня 2016 року у справі 6-62 цс 16, що враховано судом відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

У даній справі суд першої інстанції встановив і правильно виходив з того, що ОСОБА_3, яка укладала оспорювані договори від імені товариства як директор ПрАТ «Весна», перевищила свої повноваження, діяла недобросовісно, не в інтересах товариства, а розпорядження ОСОБА_5 - покупцем за оспорюваними договорами майном на користь ОСОБА_2, який є членом сім'ї директора ПрАТ «Весна» і акціонером цього товариства, може свідчити про те, що залучення третьої особи до участі в укладенні спірних договорів було формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою позбавлення юридичної особи прав на майно.

При цьому, судом також враховано посилання ПрАТ «Весна» на недобросовісність третьої особи - покупця нежитлового приміщення, відповідача ОСОБА_5, якийзнав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваження директора продавати майно товариства, він мав можливість ознайомлюватись зі статутними документами товариства, цікавитись щодо наявності відповідного рішеннями загальних зборів. Крім того, ОСОБА_5 фактично не вчинив дії на виконання своїх прав та обов'язків по оспорюваних договорах, передбачених п. 3 кожного з договорів, щодо реальної передачі йому від продавця спірного нерухомого майна, оплати всіх витрат, що пов'язані з використанням майна, та ще до внесення передбачених умовами договорів сум коштів в рахунок оплати придбаного майна, вчинив дії по відчуженню спірних нежитлових приміщень на підставі договорів купівлі-продажу (а.с.7-8, 18-19, 32-33 т. 2) на користь відповідача ОСОБА_2, який є і був на той час акціонером та головою Наглядової ради ПрАТ «Весна». А ОСОБА_2 в подальшому розпорядився спірним нерухомим майном, передавши його за договорами дарування своєму малолітньому сину ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 Під час вчинення останніх правочинів на користь малолітнього ОСОБА_4 при нотаріальному їх посвідченні було зазначено, що це майно є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим ОСОБА_3 надавала письмову згоду на його відчуження (а.с. 9-11, 22-24, 34-36 т 2).

Ці обставини не заперечувались сторонами і не були спростовані належними та допустимими доказами особами, які подали апеляційні скарги.

Відповідач ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржував в апеляційному порядку, а його представник ОСОБА_10, який одночасно представляє інтереси ОСОБА_3, лише надав письмові пояснення, в яких висловив свою незгоду з доводами позивача та висновками суду першої інстанції (а.с. 175-177).

Задовольняючи позов, суд встановив і правильно виходив з того, що статутом товариства не передбачено повноважень директора на вчинення значних правочинів. Крім того, за статутом товариства та відповідно до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про їх вчинення належить до виключної компетенції загальних зборів, а спірні договори містять умови (пункти) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту.

Обгрунтованим є висновок суду про те, що товариством не було вчинено дій, які свідчать про прийняття правочину до виконання, як передбачено положеннями ст. 241 ЦК України, оскільки фактично ПрАТ «Весна» не було передано спірне нерухоме майно ОСОБА_5 Спірні нежитлові приміщення до вчинення оспорюваних правочинів були передані в оренду та орендарі до вересня 2015 року сплачували орендну плату на рахунки ПрАТ «Весна», з рахунків товариства сплачувалися всі витрати на утримання відчужених приміщень, а саме: комунальні платежі, відповідні податки та збори (а.с. 170- 171, 173-182 т. 2; а.с. 61-68 т. 3). Рішення загальних зборів ПрАТ «Весна» прийнято 13 лютого 2015 року, тобто через 5 місяців після вчинення оспорюваних правочинів, за умов, коли спірне нерухоме майно внаслідок вчинення декількох правочинів за участі відповідачів перейшло у власність члена сім'ї голови Наглядової ради ОСОБА_2 і директора ПрАТ «Весна» ОСОБА_3 - їхнього сина ОСОБА_4.

Директор ПрАТ «Весна» ОСОБА_3 під час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу діяла з перевищенням своїх повноважень без згоди загальних зборів товариства на вчинення значних правочинів, відчуживши майно товариства, ринкова вартість якого перевищувала 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності товариства, не враховуючи інтереси юридичної особи, яку вона представляла. Всі подальші дії щодо відчуження спірного майна і переходу його у власність малолітнього сина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 свідчать про недобросовісність відповідачів, які фактично вчиняли правочини в інтересах своєї сім'ї.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України.

Такі розяснення надані судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання ;правочинів недійсними», що було враховано судом при вирішенні справи.

Посилання відповідачів та їх представників на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22 червня 2015 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_11 до ПрАТ «Весна» про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 13 лютого 2015 року і зазначено, що загальні збори ПрАТ «Весна» 13 лютого 2015 року мали кворум, враховуючи реєстрацію для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більш як 60 відсотків голосуючих акцій, не спростовує висновків суду і не дає підстав вважати, що ПрАТ «Весна» схвалило у передбачений законом і положеннями його статуту спосіб саме оспорювані правочини, які є значними, що не зазначено у протоколі та рішенні загальних зборів від 13 лютого 2015 року (а.с. 158 т. 1) .

Суд першої інстанції взяв до уваги доводи ПрАТ «Весна» про те, що товариство фактично не схвалило оспорювані правочини, і перед їх вчиненням такожне могло бути прийнято рішення про вчинення (погодження) оспорюваних значних правочинів, оскільки акціонер - власник контрольного пакету акцій (79,6536%) ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.161 т. 1), і на час відчуження спірного майна його правонаступники в судах відстоювали свої права на належні йому акції, що не заперечується сторонами у справі.

Вищезазначене рішення загальних зборів прийнято загальними зборами ПрАТ «Весна» за умов, коли 79,6536% акцій ПрАТ «Весна» не були голосуючими, оскільки акціонер ОСОБА_13 не уклав договір з депозитарною установою у зв'язку зі смертю. Проте, суд не дає оцінки цьому рішенню загальних зборів і не вбачає необхідності його аналізувати, враховуючи вимоги ст.ст. 11, 15 ЦПК України.

В своїх апеляційних скаргах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посилаючись на ч. 3 ст. 60 ЦПК України, звертають увагу на необхідність врахування правових висновків щодо обставин схвалення ПрАТ «Весна» оспорюваних правочинів, вискладених у рішенні господарського суду Кіровоградської області від 22 червня 2015 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_11 до ПрАТ «Весна» про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 13 лютого 2015 року відмовлено. Де зокрема, зазначено, що загальні збори ПрАТ «Весна» 13 лютого 2015 року мали кворум, враховуючи реєстрацію для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більш як 60 відсотків голосуючих акцій.

Згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 22 червня 2015 року відмовлено ОСОБА_11 у захисті її прав і законних інтересів як акціонера ПрАТ «Весна» на участь у загальних зборах акціонерів 13 лютого 2015 року через не надання доказів належності ОСОБА_13, який помер 11.04.14 року, на момент проведення цих загальних зборів ПрАТ "Весна" голосуючих акцій у кількості 1 324 910 шт., а також доказів переходу права власності на таку кількість акцій в порядку спадкування до ОСОБА_11 та/або малолітньої доньки померлого, законним представником якої є ОСОБА_11 (а.с. 42-45 т. 4).

Обставини вчинення оспорюваних правочинів вказаним рішенням господарського суду не встановлювались, в обгрунтування своїх висновків судом зазначено про не доведеність позовних вимог про те, що затвердженням незаконних правочинів загальні збори акціонерів мали на меті знецінити активи товариства та завдати ОСОБА_16 як акціонеру майнової шкоди. Вказано, що позивач не виклала і не довела незаконність правочинів з урахуванням ст.ст. 204, 215 ЦК України щодо підстав недійсності правочину, а також й шкоди, завданої їй як акціонеру приватного акціонерного товариства.

Вказане судове рішення і встановлені у ньому обставини з урахуванням змісту ч. 3 ст. 61 ЦПК України не є преюдиціними при вирішенні даного спору.

Суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприявє здійсненню їхніх прав, як передбачено ч. 4 ст. 10 ЦПК України, зокрема роз'яснив право надання доказів на підтвердження своїх доводів і заречень.

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги, щодо розгляду справи без їхньої участі та порушення судом прав відповідачів та їх представників щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями, запереченнями, клопотаннями сторін та їх представників (а.с. 41, 75, 76, 152, 212, 227, 235, 237 т. 1; а.с. 101, 102,103-105, 204 т. 2; а.с. 60, 92-93, 102, 106-108, 142, 143-144, 169, 170, 182, 184, 185, 187, 199, 203, 206, 209, 241 т. 3), які суд першої інстанції розглянув з дотриманням норм процесуального права, журналами судових засідань ( а.с. 131-133, 220-223 т. 1 ; а.с. 194-196 т. 2; а.с. 99-100, 171-172, 189-190, 219-220 т. 3; а.с.1-2 т. 4), з яких вбачається, що особи, які виявили бажання бути присутніми в судових засіданнях, надавали пояснення, письмові докази, брали участь у дослідженні доказів, з урахуванням вимог ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60 ЦПК України

За таких обставин, суд першої інстанції з дотриманням ст. ст. 1, 4, 5, 10, 212-214 ЦПК України щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду, на засадах рівності і змагальності сторін вирішив даний спір.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом встановлені правильно, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 212-214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючої в інтересах малолітнього ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: підпис

Судді: підписи

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області С.М.Єгорова