Рішення № 68361874, 06.08.2017, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/155/17

Справа № 356/417/17

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.08.2017 Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючий суддя Капшученко І. О.,

за участю секретарів Мамей Н. І., Гонтар Н. І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім’ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини

В С Т А Н О В И В :

До Березанського міського суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім’ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що є бабою неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07.06.2016, у справі № 284/1827/14-ц, матір ОСОБА_6 – ОСОБА_7 було позбавлено батьківських прав, а рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.05.2013 у справі № 22-ц/780/2871/13 місце проживання малолітньої ОСОБА_5 було визначено з її батьком – відповідачем по справі – ОСОБА_4 Проте будинок, в якому проживає відповідач, не належить йому на праві власності, та наразі існує загроза його виселення. Окрім того, ОСОБА_4 злісно не виконує свої батьківські обов’язки по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_5, не цікавиться її життям, тому остання фактично проживає з позивачем з 24.02.2017. Відтак, просить визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 за адресою позивача: АДРЕСА_1.

Позивач в судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просила визначила місце проживання її онуки разом з нею без вказівки на конкретну адресу, в решті позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Надала пояснення, згідно яких ОСОБА_5 проживає разом з нею, здійснює її матеріальне забезпечення, виховання. Батько дитини, її син ОСОБА_4 перебуває у фактичних шлюбних відносинах з жінкою, яка має своїх дітей, проживаючи разом, остання не добре ставиться до дитини ОСОБА_5, що призводить до конфліктних ситуацій, окрім того, батько ОСОБА_5Ю, ображає її, не піклується як раніше.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав дану позицію.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім’ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в судовому засіданні покладалась на розсуд суду та просила при вирішенні справи виходити з позиції максимального забезпечення та захисту прав неповнолітньої дитини, вказувала на те, що саме проживання з бабою ОСОБА_1 забезпечить дитині належні умови та психологічний комфорт, оскільки дитина проживала разом батьком дитини, останній має іншу сімю і не приділяє належної уваги свої їй дочці ОСОБА_5

Також додала, що вимога позивача про визначення місця проживання дитини разом з нею без зазначення конкретної адреси є некоректним, оскільки висновок Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, наданий з урахуванням також обстеження житлових умов які відповідають вимогам, за конкретною адресою.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся поштою рекомендованим листом з повідомленням, телефонограмами. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило (а.с.28,35,54,81,82).

27.07.2017 через канцелярію суду надійшла заява від представника третьої особи Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, якою підтримали висновок органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з бабусею, ОСОБА_1. Розгляд справи просили проводити за відсутності їх представника та прийняти рішення з врахуванням інтересів малолітньої дитини (а.с.56).

Заслухавши пояснення позивача та її представника, а також представника третьої особи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, батьками неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серія 1-ОК № 167185, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 17 (а.с.21).

У відповідності до висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 21.07.2017 № 102/04/31-6498, наданого органом опіки і піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, виховання, контроль та матеріальне забезпечення неповнолітньої ОСОБА_5 здійснюють її бабуся, ОСОБА_1, та її чоловік ОСОБА_2 Так як мати дитини ОСОБА_7 позбавлена батьківських прав рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07.06.2016, у справі № 284/1827/14-ц, а батько дитини ОСОБА_4 не вчиняє будь-яких дій щодо повернення доньки, ігнорував запрошення Служби у справах дітей, з врахуванням думки дитини, яка не бажає повертатись до батька, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладено повноваження органу опіки і піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з бабусею, ОСОБА_1, на підставі одноголосного рішення комісії з питань захисту прав дитини (а.с.57-60).

Актом обстеження житлово-побутових умов № 254 від 29.06.2017, затвердженим начальником Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_8, встановлено, що за адресою місця проживання позивача ОСОБА_1 для виховання, розвитку та проживання дитини створено належні умови, зокрема, є окреме спальне ліжко, місце для навчання, телевізор, необхідний одяг, іграшки, санітарно-гігієнічні умови відповідають нормам. За вказаною адресою проживають ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.61).

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 04.04.2017 зобов’язано уповноважених осіб Березанського ВП Переяслав- Хмельницького ВП ГУНП у Київській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.383, ст.166 КК України (а.с.86-87).

За змістом положень ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи судом ОСОБА_5, досягла віку, який надає змогу опитати її в судовому засіданні, дитина була запрошена з метою висловити свою думку щодо спору про місце її проживання.

Так, в судовому засіданні заслухана думка ОСОБА_5, яка підтвердила своє рішення проживати із бабусею в м. Києві, на запитання про батька стала знервована, плакала, вказала на небажання повертатися до батька, оскільки він її ображає, не піклується так як раніше; виникають конфліктні ситуації дитини з його співмешканкою.

За ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до абз. ч. 3 ст. 29 ЦК України, у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

За положеннями абз. 1 ч. 3 ст. 161 СК України, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Вимогами абз. 2 ч. 1 ст. 161 СК України встановлено, що при вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Окрім того, відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема, щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі.

З урахуванням імперативних вимог ч.1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення ч. 2-4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного судом встановлено, що емоційно близькою особою дитина ОСОБА_5 вважає бабусю – позивача ОСОБА_1, відчуває до неї довірливі, родинні почуття. З батьком дитина не спілкується, вирішила проживати з бабусею за власною ініціативою, у зв'язку з виникненням обстановки, що склалась між нею та її батьком за місцем його проживання, повернутися проживати до батька бажання не виявляє.

При прийнятті рішення судом враховано поведінка батька – відповідача ОСОБА_4, та його ставлення до виконання батьківських обов'язків, яке, на думку суду, є недостатнім для забезпечення повного і гармонійного розвитку особистості дитини. Факто того, що відповідач, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у даній справі від 15.05.2017, примірник даної позовної заяви про визначення місця проживання його дочки, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, призначений на 01.06.2017, 20.06.2017, 01.08.2017, в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв не надсилав, не вживав жодних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, що також свідчить про байдужість по відношенню до своєї дитини ОСОБА_5

Таким чином, емоційно близькою особою дитина ОСОБА_5 вважає бабусю – позивача ОСОБА_1, відчуває до неї довірливі, родинні почуття. З батьком дитина не спілкується, вирішила проживати з бабусею за власною ініціативою, у зв'язку з виникненням обстановки, що склалась між нею та її батьком за місцем його проживання, повернутися проживати до батька бажання не виявляє.

Окрім того, як вбачається з висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 21.07.2017 № 102/04/31-6498, наданого органом опіки і піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, виховання, Службою у справах дітей неодноразово направлялись запрошення батьку дитини, ОСОБА_4, з’явитись до Служби для надання особистих пояснень щодо ситуації, яка склалась в родині, та на засідання комісії з питань захисту прав дитини, які ним були проігноровані.

Відповідачем не надано жодних доказів спростування вимог позивача.

В той же час, суд не приймає відмову позивача та її предстаника в судовому засіданні від конкретної адреси визначення місця проживання дитини. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Аналогічно, з положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

З врахуванням положень ст. 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання, вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відтак, враховуючи вказане, місце проживання фізичної особи може бути визначено лише з вказівкою на конкретну адресу. Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні.

За таких обставин, з урахуванням думки дитини, її особистих прихильностей, віку, позиції Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім’ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, виходячи із принципу змагальності сторін, для найкращого забезпечення прав та інтересів неповнолітньої дитини, суд вважає за необхідне визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 разом з бабусею ОСОБА_1 за адресою позивача: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 155, 160, 161, 171 СК України, ст. 29, 310, 379 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст.10, 60, 88, 179, 209, 212, 214, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з бабусею ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання останньої, м. Київ, пр.- т Лісовий, 12-б кв.3.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою м. Київ, пр.-т Лісовий 12-б, кв.3 понесені нею судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Березанський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його оголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Суддя І. О. Капшученко