Постанова № 68357115, 17.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участі секретаря - Худика С.А., Скоріної Т.С.

представників апелянта ТОВ «СП «БАСМАТІ» - Карпенко Г.Л., Стамбули О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації Новозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Тетяни Анатоліївни, товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «БАСМАТІ» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації Новозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «БАСМАТІ» (далі -ТОВ «СП «БАСМАТІ»), -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації Новозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (далі - державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень) Крамаренко Т.А. в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за індексним номером 31683224 від 03.10.2016 року, прийнятого на підставі договору оренди земельної ділянки, площею 2,8398 га за кадастровим номером НОМЕР_2 від 22.09.2016 року, укладеного з ТОВ «СП «БАСМАТІ», номер запису про інше речове право: 16702994;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,8398 га за кадастровим номером НОМЕР_2, за договором оренди земельної ділянки від 22.09.2016 року, укладеного з ТОВ «СП «БАСМАТІ»;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за індексним номером: 31682993 від 03.10.2016 року за договором оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 від 13.09.2016 року, укладеного з ТОВ «СП «БАСМАТІ», номер запису про інше речове право: 16702796;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,9884 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка здійснена на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.09.2016 року, укладеного з ТОВ «СП «БАСМАТІ».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про порушення відповідачем п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який встановлює заборону щодо проведення реєстрації прав та їх обтяжень у випадку, якщо заявником подано ті самі документи на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Позивач наполягає на тому, що в результаті недотримання державним реєстратором прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначених вимог законодавства, відбулося подвійна реєстрація прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Новозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Т.А. від 03.10.2016 року за індексними номерами: 31683224, 31682993.

В апеляційних скаргах ТОВ «СП «БАСМАТІ» та державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень Крамаренко Т.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять скасувати ухвалене рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

У суді апеляційної інстанції представник апелянта, в особі ТОВ «СП «БАСМАТІ», підтримав доводи апеляції, наполягав на її задоволенні.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень Крамаренко Т.А. до суду апеляційної інстанції не з'явилася, просила слухати справу за її відсутністю.

Позивач та його представник до судового засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, день та час слухання справи, про причини неявки суд не сповістили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що є підстави для задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником земельних ділянок, площею 2,88398 га та 1,9883 га, що підтверджено державними актами, серії ЯИ №565382, ЯИ №548488.

Земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, їх цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

01 вересня 2011 року між ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ «СП «БАСМАТІ» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка площею 4,83 га (2,84 га + 1,99 га) строком на 5 років, починаючи з дати реєстрації цього договору, але не раніше закінчення сільськогосподарського року та закінчення збору врожаю на орендованій земельній ділянці (а.с.7).

Пунктом 7 даного договору передбачено переважне право Орендаря на його поновлення на новий строк після закінчення строку його дії.

У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Також зазначено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін (п.31 Договору).

Реєстрація вказаного договору відбулася у відділі Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області 15 березня 2012 року за №652230004000593-594, що підтверджується записом у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди.

13 вересня 2016 року та 22 вересня 2016 року між ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ «СП «БАСМАТІ» (Орендар) укладено нові договори оренди на ті ж самі земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 площею 1,99 га, площею 2,84 га строком на 10 років, починаючи з дати реєстрації договорів, але не раніше закінчення сільськогосподарського року та закінчення збору врожаю на орендованій земельній ділянці.

Для проведення державної реєстрації права оренди землі, державним реєстратором прав на нерухоме майно та їх обтяжень Крамаренко Т.А. було перевірено на відповідність вимогам законодавства:

договори оренди, акт приймання-передачі земельної ділянки, копія паспорту, ідентифікаційного коду позивача, копії державних актів, довідка про вартість земельної ділянки, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий план земельної ділянки, акт встановлення меж земельної ділянки, довідка з ЄДР щодо ТОВ «СП «БАСМАТІ» та свідоцтво про його державну реєстрацію.

У матеріалах реєстраційної справи є інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

03 жовтня 2016 року державний реєстратор Крамаренко Т.А., встановивши відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень, на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що була надана Коломійцем Д.В. (представником за довіреністю ТОВ «СП «БАСМАТІ» та ОСОБА_4.) провела державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за наведеним вище договорами оренди.

Обґрунтовуючи необхідність скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок із ТОВ «СП «БАСМАТІ» за відповідними договорами від 13 вересня 2016 року та 22 вересня 2016 року позивач стверджує, що він був змушений укласти спірні договори, оскільки це було запорукою сплати ТОВ «СП «БАСМАТІ» належної йому орендної плати.

При цьому, на його думку, за укладеними ним договорами оренди землі, неможна було проводити державну реєстрацію вказаного речового права, оскільки не закінчився строк попереднього договору оренди та в результаті чого, відбулася подвійна реєстрація прав.

Суд першої інстанції вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, зазначив, що системний аналіз правових норм, викладених у Законах України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про оренду землі», а також у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 свідчить про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Також, при вирішенні спору по суті, судом першої інстанції були враховані висновки Верховного Суду України, викладені у рішенні, прийнятого за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України (постанова Верховного Суду України від 29.09.2015 року у справі №802/37191), де вищий судовий орган зазначив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди спірних земельних ділянок, суд першої інстанції вважав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, а тому, з метою поновлення порушеного права позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, і визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Колегія суддів не може погодитися з правовою позицією суду першої інстанції про те, що існують законодавчо визначені підстави для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, з огляду на наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за законом, у тому числі право оренди земельної ділянки та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1952), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною 1 статті 2 цього Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До нерухомого майна відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952 право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на 01 вересня 2011 року, договір оренди землі, укладений позивачем та третьою особою, набирав чинності після його державної реєстрації.

Отже, попередній договір оренди між позивачем та ТОВ «СП «БАСМАТІ» набрав чинності з 15 березня 2012 року та закінчував свою дію 15 березня 2017 року.

Апелянт, в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заявляє, що судом першої інстанції не з'ясований факт існування реєстрації права оренди землі за третьою особою за договором оренди від 01 вересня 2011 року, оскільки така інформація не містилися у витягах з державного земельного кадастру.

Колегія суддів, досліджуючи це питання встановила, що у спірному договорі оренди є запис про його реєстрацію у відділі Держкомзему у Голопристаньскому районі Херсонської області за №652230004000593-594 (а.с.8).

Окрім того, представником ТОВ «СП «БАСМАТІ» до суду наданий лист відділу у Голопристанському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонський області про наявність такого запису у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення державної реєстрації спірного договору оренди, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», яка регулювала питання реєстрації договорів оренди землі».

Дата внесення запису до розділу Книги записів, є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

З'ясовуючи обставини законності дій державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень Крамаренко Т.А. щодо реєстрації договорів оренди від 13 вересня 2016 року та 22 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 18 Закону №1952-ІV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Так, відповідно до п. 6 Порядку №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (п. 9 Порядку №1127).

Пунктом третім частини першої статті 10 Закону №1952-ІV зобов'язано державного реєстратора встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Крім того, державним реєстратором під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, встановлюється відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями (п. 12 Порядку №1127).

Статтею 24 Закону №1952-ІV встановлений виключний перелік підстав для відмови в проведенні державної реєстрації заявленого права.

Однією з таких підстав, на яку, зокрема, посилається позивач, є подання заявником тих самих документів, на підставі яких заявлене речове право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав (ч. 1 п. 11 ст.24 Закону №1952-ІV).

Проте, є обґрунтованими доводи апелянтів про відсутність вказаних порушень з боку державного реєстратора та про відсутність подвійної реєстрації права оренди, яка б порушувала права позивача.

Так, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності ( ст.1 Закону України «Про оренду землі»).

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону України «Про оренду землі»).

Статті 4 та 5 Закону України «Про оренду землі» встановлюють, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, а орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється, відповідно до ч.1 статті 16 Закону України «Про оренду землі» за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що у спірних правовідносинах фігурують один і той же об'єкт оренди, один і той же орендодавець та один і той же орендар.

Орендодавець та орендар, до закінчення строку попереднього договору оренди землі, за згодою, достроково уклали новий договір, в якому передбачили новий строк оренди та умови оплати.

Суд першої інстанції, погоджуючись з правовою позицією позивача, зазначив, що реєстрація права оренди за ТОВ «СП «БАСМАТІ» у 2016 році, за наявності не припиненого договору оренди від 2011 року за тими ж самими сторонами, свідчить про одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди.

Розглядаючи питання, чи мали право сторони договору оренди, не розірвавши попередній договір укласти новий, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Апелянт, в особі ТОВ «СП «БАСМАТІ», вважає, що дія попереднього договору оренди була припинена у зв'язку з укладанням нових договорів за тим же об'єктом оренди та між тими самими сторонами, тому неможна вважати, що для укладання нового договору, обов'язково було припиняти дію старого.

Встановлюючи обґрунтованість такої позиції колегія суддів, звертається до законодавства, яке регулює спірні правовідносини та бажає зазначити наступне.

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» встановлює випадки, припинення договору оренди землі.

Однією з підстав для припинення вказаного договору зазначено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Частина 1, 2 3 та 4 статті 33 встановлюють, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Зі змісту ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не вбачається порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, а відтак, якщо договір за законом підлягає поновленню, то таке поновлення повинно здійснюватися за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлено відповідно до законодавства договором оренди.

Окрім того, частина 2 вказаної статті встановлює кінцевий строк повідомлення орендарем орендодавця щодо наміру укласти договір оренди на новий строк, тобто законодавець не обмежує право орендаря звернутися з пропозицією щодо поновлення договору раніше ніж за місяць.

У даному випадку, колегія суддів вважає, що орендар скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, звернувшись до орендодавця до спливу його строку та за згодою останнього, уклав його на новий строк.

Колегія суддів вважає такими, що засновані на законодавстві доводи апелянтів про відсутність подвійної реєстрації земельних ділянок позивача, а тому посилання суду першої інстанції, в обґрунтування своєї позиції, на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 30 березня 2016 року у справі №814/3015/14 щодо неприпустимості одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку, є недоречним.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд України, зокрема, зазначив, що подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Отже, у цій справі розглядалося питання щодо реєстрації прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку за різними орендарями.

У даному випадку відсутня реєстрація подвійного речового права, адже всі складові права, які підлягали реєстрації були ідентичні праву, яке вже було зареєстровано.

Обов'язок припинити дію попереднього договору оренди землі, виникав би у орендодавця тільки у випадку його намірів укласти такий договір з іншою особою.

Слід вважати обґрунтованими доводи апелянтів про відсутність у даному спорі порушеного права позивача.

Так, відповідно до засад адміністративного судочинства захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Так, обставини справи свідчать про те, що у позивача є претензії до ТОВ «СП «БАСМАТІ» щодо належного виконання умов договору оренди, тобто конфлікт між сторонами носить приватний характер.

Водночас, ураховуючи, що завданням адміністративного судочинства є захист осіб від незаконних дій або рішень суб'єктів владних повноважень, суд повинен досліджувати виключно питання відповідності дій державного реєстратора прямим вказівкам закону, не втручаючись у приватний спір про право.

За результатами такого дослідження, колегією суддів встановлено, що своє волевиявлення на укладення договору оренди позивач як сторона правочину виявив у момент досягнення згоди з усіх його істотних умов, скріпивши договір підписом.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав та інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач не обґрунтував, в чому конкретно порушуються його права та інтереси в результаті здійснення реєстрації речового права оренди за ТОВ «СП «БАСМАТІ», яка відбулася на підставі укладеного ним правочину, оскільки метою укладання правочину, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, є реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Про те, що суд повинен захищати лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси неодноразово заявляв Верховний Суд України у своїх рішеннях, зокрема у справах: №800/206/15 від 15.12.2015 року, №800/340/16 від 11 квітня 2017 року, №800/134/15 від 01.12.2015 року.

Викладене вище, надає підстави вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення, а це, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування ухваленого рішення та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації Новозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Тетяни Анатоліївни, товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «БАСМАТІ» - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року - скасувати.

Прийняти у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу державної реєстрації Новозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський