Ухвала суду № 68346394, 10.08.2017, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа №132/2483/17

Провадження №2/132/960/17

Ухвала

Іменем України

"10" серпня 2017 р. суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області, Прокуратури Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання , досудового слідства, прокуратури та суду,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області, Прокуратури Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання , досудового слідства, прокуратури та суду , яка не відповідає вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У звязку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог. Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Крім того згідно з п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна також містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд розяснює позивачу про те, що зміст позовних вимог має бути викладений чітко і зрозуміло із зазначенням конкретно незаконних рішень, дій та конкретно органу, яким на думку позивача завдано шкоди.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить відшкодувати матеріальну і моральну шкоду відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Положеннями ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду та закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином, суми, сплачені громадянином у звязку з поданням йому юридичної допомоги, а також моральна шкода.

Так, зі змісту заявлених позовних вимог позивачка просить суд, зокрема стягнути на її користь завдану їй майнову шкоду в розмірі 256000 грн. та 2000000 грн. моральної шкоди, що як було зазначено вище, передбачено п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У звязку з цим звертається увага позивачки на те, що ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.п. 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому визначено до повноважень якого саме органу належить зокрема встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій, судові витрати та суми, сплачені у звязку з поданням юридичної допомоги.

Додатково суд також звертає увагу і на те, що підставою заявлення позову, як про це зазначається в позовній заяві, був факт виправдання ОСОБА_1 апеляційним судом Вінницької області і постановою слідчого Хмільницького РВ УМВС України у Вінницькій області. В той же час, позовна заява не містить виклад такої обставини, якою позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують таку обставину. Більше того, до позову додається ухвала апеляційного суду Вінницької області від 01.08.2013 року, відповідно до якої вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2013 року стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_1 в частині засудження ОСОБА_2 за епізодами вчинення шахрайських дій стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_1 за ч.1 ст.190 КК України скасувати. Справу в цій частині повернути на додаткове розслідування прокурору Хмільницької міжрайонної прокуратури. Згідно постанови СВ Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2014 року, кримінальне провадження № 12014020330000205 від 20.03.2014 року закрито, у звязку з відсутністю в діях гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.

З огляду на зазначене, позивачці необхідно визначитися із предметом та правовими підставами заявленого позову та зазначити конкретно, які незаконні рішення, дії та конкретно орган, на думку позивача завдали шкоди. При цьому слід врахувати положення наведеного вище законодавства щодо порядку такого відшкодування.

Також звертається увага на те, що за загальним правилом, передбаченим ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням. Поряд з цим, ст. 110 ЦПК України передбачає альтернативне підсудність і надає право позивачу звертатися з позовом до суду як за місцезнаходженням відповідача так і за місцем проживання позивача, в залежності від категорії справи, за виключенням позовів, передбачених ст.114 ЦПК України до яких дана справа не відноситься.

Зокрема, ч. 4 ст. 110 ЦПК України передбачено, що позови, повязані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, можуть предявлятися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Отже, для застосування ч.4 ст.110 ЦПК України при визначенні підсудності даної справи, необхідно встановити наявність двох умов у їх сукупності, а саме: 1) позов повинен бути повязаний з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; 2) мають бути дані про зареєстроване у передбаченому законом порядку місце проживання чи перебування позивача за вказаною ним адресою, яка знаходиться в межах адміністративно визначеної території району відповідного суду.

В матеріалах позовної заяви з додатками відсутні дані, які б свідчили, що позивачка у передбаченому законом порядку зареєстрована за вказаною нею в позові адресою.

Зазначене в свою чергу позбавляє можливості зясувати питання можливості застосування правил альтернативної підсудності. У звязку з цим слід підтвердити факт реєстрації місця проживання позивачки за вказаною в позові адресою документально.

Відповідно до вимог ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області, Прокуратури Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання , досудового слідства, прокуратури та суду залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання даної ухвали. Інакше позовна заява вважається неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: