Рішення № 68344362, 08.08.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3113/17

Провадження № 2/635/2225/2017

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.Н.,

при секретарі - Браварець К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якого стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, суму заборгованості у розмірі 39,4213грн., що складає еквівалент 1500,00грн. доларів США, за договором позики та суму завданої моральної шкоди у розмірі 5000,00грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 04 вересня 2015року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі, еквівалентній 1500,00 доларів США, та зобовязався повернути вказані грошові кошти у строк до 30 квітня 2016 року. На підтвердження укладення цього договору та отримання грошових коштів ним власноручно було написано розписку.

У визначений строк вказані грошові кошти не були повернуті, весь час з дня закінчення строку дії договору позики, між сторонами відбувалося спілкування з приводу повернення боргу, в процесі якого відповідач перепрошував почекати з поверненням суми боргу. На даний час сума боргу відповідачем не повернута, своїми діями ОСОБА_2 завдає позивачу матеріальну та моральну шкоду,саме тому позивач вимушена звернутися до суду з метою захисту своїх майнових прав.

Відповідач до суду не зявився, але надав заяву, згідно якої просив справу слухати за його відсутністю, проти позовних вимог позивача не заперечує (а.с.14).

Позивач до суду не зявилася, але надала заяву, згідно якої просила справу слухати за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.15).

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в межах позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вимогами ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 04 вересня 2015року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі еквівалентній 1500,00 доларів США, та зобовязався повернути вказані грошові кошти у строк до 30 квітня 2016 року. На підтвердження вищевказаних обставин відповідачем власноручно було написано розписку (а.с.3).

У визначений строк вказані грошові кошти не були повернуті позивачу.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На відміну від договору позики, кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним, оплатним і двостороннім та відмінним за своїм субєктним складом, оскільки кредитором може виступати лише банк чи інша кредитна установа, яка має відповідну ліцензію.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

У той самий час за змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобовязанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи надані суду документи, суд приходить до висновку, що характер правовідносин між сторонами та зміст письмового документа, укладеного 04.09.2015р., по суті являється борговою розпискою.

Так, в договорі від 04.09.2015р. божник зобовязується повернути борг у сумі 1500,00 доларів США.

Тобто, суд вважає, що договір від 04.09.2015р. лише підтверджує валюту в якій божник зобовязується повернути грошові кошти, а саме долари США.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволенню підлягає лише сума у розмірі 1500,00 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки розмір відсотка договором не встановлювався.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Офіційний індекс інфляції це знецінення зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобовязанні індексації не підлягає.

Враховуючи, що на момент звернення до суду за курсом НБУ 1 долар США складав 26,28093800грн. то стягненню підлягає сума у розмірі 39421,41грн. (26,28093800грн. х 1500,00 доларів США).

За умовами ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає щодо фізичної особи: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, або у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, ділової репутації. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Хоча вказана норма інших умов для можливості такого відшкодування не визначає, проте судова практика по цивільним справам зводиться до того, що, крім наявності факту порушення відповідних прав, право особи на відшкодування моральної шкоди, зокрема, має бути передбачено спеціальною нормою законодавства, що регулює певні відносини.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав. Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Проте законодавець також передбачив, що відшкодування завданої моральної шкоди може бути закріплено умовами відповідного договору, навіть якщо таке право не передбачено спеціальними нормами, що регулюють конкретні відносини.

Якщо мова йде про відшкодування шкоди у позадоговірних відносинах, то загальні підстави відповідальності за таку шкоду визначені, зокрема, ст. 1167 ЦК України. Положення ст. 1167 ЦК України регулюють порядок та підстави відшкодування потерпілому моральної шкоди в деліктних правовідносинах.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25 травня 2001 року № 5, від 27 лютого 2009 року надав розяснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах з приводу стягнення заборгованості чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування моральної шкоди, оскільки укладення договору позики в будь-якому випадку несе певні фінансові ризики для позикодавця, що, як правило тягне за собою завдання збитків власності, а також втрат доходу, які позикодавець при укладанні даного договору повинен передбачати.

В звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 192, 207, 533, 625, 1046, 1047, 1048 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212, 214-216, 218, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І ШИ В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, суму заборгованості у розмірі 39421,41грн. (тридцять девять тисяч чотириста двадцять одна гривня сорок одна копійка), що складає еквівалент 1500,00грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 Є.П, б. 3. АДРЕСА_1, судовий збір на користь держави в сумі 640,00грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок), який сплачується за наступними реквізитами: КОД ЄДРПОУ: 37993783, найменування підрозділу: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, банк отримувача коштів Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.М. Токарєва