Рішення № 68342350, 14.08.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/398/17

Номер провадження 2/530/351/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2017 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., Павловської В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради про стягнення компенсації боргів із заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивач ОСОБА_2, звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради про стягнення компенсації боргів із заробітної плати.

Позивач зазначає, що відповідно до ст..1 Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-111 ( із змінами та доповненнями) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу ( особи). Відповідно до ст..2 Закону № 2050 -111 компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати ( далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період напинаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру : пенсії, соціальні виплати, заробітна плата.

Позивач вказує, що Зіньківському ВУЖКГ необхідно сплатити йому, ОСОБА_1, компенсацію втрати доходів у звязку з порушенням строків їх виплати. Відповідно сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць ( після утримання податків та обовязкових платежів) і приросту індексу споживчих цін. У свою чергу, індекс споживчих цін обчислюють з урахуванням вимог ст.3 Закону № 2050 - ПІ множенням місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому до розрахунку не включається індекс споживчих цін у місяці , за який виплачується дохід. Отже, у разі нарахованих, але не виплачених своєчасно грошових доходів, сума компенсації нараховується відповідно величини приросту індексу споживчих цін. Таким чином, станом на 06 червня 2017 року Зіньківське ВУЖКГ Зіньківської міської ради повинне провести нарахування та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати в сумі 47639, 30 грн.( сорок сім тисяч шістсот тридцять девять грн.. 30 коп.).

Представник відповідача просив прийняти рішення згідно закону.

Зачитавши уточнену заяву позивача та заслухавши позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, заслухавши представника Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Стаття 4 ЦПК України встановлює способи захисту, які застосовуються судом та визначає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Статті 15 та 16 ЦК України передбачають право на захист цивільних прав та інтересів та захист цивільних прав та інтересів судом. За приписами норм ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. При цьому з узагальненої судової практики слідує, що доповнення позову новими обставинами, встановлення інших обставин в процесі судового розгляду, без зміни первісних обставин, не є зміною підстав позову. З цього приводу Пленум Верховного Суду України в п.9 Постанови № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» розяснив, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідност. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1, працював в Зіньківському виробничому управлінні житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради машиністом каналізаційної насосної станції.

Відповідно до Наказу № 09-к, параграф 1 від 23.03.2012 року по Зіньківському ВУЖКГ, з 23.03.2012 року був звільнений з роботи по ст.. 36 п.1 КЗпП України - за згодою сторін.

В порушення ст.. 116 КЗпП України 23.03.2012 року виплати належних йому сум при звільненні не були здійснені.

09.07.2012 року він звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради про стягнення заробітної плати.

17.04.2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 1607/1885/2012 за позовом ОСОБА_3 до ВУЖКТ Зіньківської міської ради про стягнення недонарахованої заробітної плати вирішив: стягнути із Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_3 39794,62 грн. заборгованості по недонарахованій заробітній платі, 3124,01 грн. заборгованості за невикористану відпустку та 3475 грн. за витрати, повязані з проведенням експертизи. Всього 46393,63 грн..

Цивільна справа № 1607/1885/2012 розглянута Апеляційним судом Полтавської області 10.06.2013 року з винесенням ухвали, якою рішення Зіньківського районного суду від 17.04.2013 року залишено без зміни. Отже, рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до п.1, п.2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і належать до виконання на всій території України.

По цивільній справі № 1607/1885/2012, номер провадження 2/530/14/13 Зіньківський районний суд Полтавської області видав виконавчий лист, який переданий на виконання Зіньківському ВУЖКГ Зіньківської міської ради (код 03351585).

До сьогоднішнього часу заборгована позивачу заробітна плата Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства не виплачена. Яка саме сума залишилась не виплачена, позивач надати доказів не зміг, але не заперечував, що були деякі виплати, однак які саме він не памятає.

Відповідно до ст..1 Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III ( із змінами та доповненнями) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст..2 даного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати ( далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період напинаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру : пенсії, соціальні виплати, заробітна плата.

У відповідності до ст.. 3 Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» вказано, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). В ст..4 вищевказаного Закону вказано, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у

тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно ст..2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» вказано, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно п.21 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказано, що участині першійстатті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри "101" замінити цифрами "103".

Згідно позовної заяви позивач надав розрахунок компенсації боргів із заробітної плати з травня 2011 року:

Місяць, рік невиплаченого грошового ДОХОДУНевиплачена заробітна плата, грн..Приріст індексу споживчих цін у % за період невиплати доходу (за даними Мінсоцполітики України)Сума компенсації грн..Травень 2011р.2553,32102,02604,38Червень 2011р.2312,82101,22340,57 Липень 2011р.2511,12103,92609,05Серпень 2011 р.744,09104,7779,06Вересень 2011 р.4474,64104,54675,99 Жовтень 2011 р.2398,51104,52506,44Листопад 20114600,22104,34798,03Грудень 2011 р.5070,94103,95268,70 Січень 2012 р.6182,91103,56399,31Лютий2012 р.5050,46103,15207,02Березень 2012 р.7019,58102,57195,06Всього 44383,61

Тобто згідно ст.. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», який діяв в 2011- 2012 роках вказано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, а не так як брав за основу позивач - 102-104,7 %.

Як встановлено в судовому засіданні, та неоспорюється сторонами, судове рішення, яке прийняте Зіньківським районним судом Полтавської області по цивільній справі № 1607/1885/2012 за позовом ОСОБА_3 до ВУЖКТ Зіньківської міської ради про стягнення недонарахованої заробітної плати суду набрало законної сили.

По цивільній справі № 1607/1885/2012, Зіньківський районний суд Полтавської області видав виконавчий лист, який переданий на виконання до виконавчої служби та Зіньківського ВУЖКГ.

Як вказують сторони та не оспорюється ними, виконавче провадження відкрито. Станом на день розгляду справи в судовому засіданні кошти із Зіньківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_2 не стягнуто. Погашення заборгованості відбуваєтеся в порядку черговості, визначеноїЗУ «Про виконавче провадження», як вказали сторони.

Відповдно до п.5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за № 159 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Отже, законом передбачена виплата компенсації одночасно з виплатою заборгованості по заробітній платі.

Позивачем, ОСОБА_1 не додано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості, та даних про відмову Зіньківського ВУЖКГ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» - поширюється тільки на працюючих робітників, але аж ніяк не на звільнених.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 доку № 1427 зі змінами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Позивачем не надано доказів того, що індекс цін на споживчі товари зріс більше ніж на 1%.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачу виплат заборгованості по заробітній платі не було, зі слів позивача, а тому не могла бути виплачена і компенсація по заборгованості.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідност.58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А тому зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1не підлягають задоволенню.

За змістом ч.1ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 2ст.88 ЦПК Українивизначено, що, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеноїчи відхиленої частини вимог.

У відповідності до ч.3ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відповідно дост. 88 ЦПК Україниу звязку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог понесені ним судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 88, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради про стягнення компенсації боргів із заробітної плати відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 17.08.2017 року.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_4