Ухвала суду № 68341504, 15.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1306/16-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/2566/17 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 19 15.08.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання недійсною довіреності та договорів купівлі-продажу земельної ділянки,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання недійсною довіреності та розірвання договорів купівлі-продажу земельної ділянки. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року його батька ОСОБА_6 визнано недієздатним і його призначено опікуном. З 2009 року стан здоров'я ОСОБА_6 погіршився, він не в змозі працювати, не усвідомлює наслідків своєї поведінки. Про стан здоров'я його батька був обізнаний відповідач ОСОБА_4, його бізнес-партнер, який 01 жовтня 2014 року звернувся до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, повідомивши їх про необхідність підписання якихось паперів. ОСОБА_4 організував їх перевезення до приватного нотаріуса Скульської Т.А. у м. Києві, де вони підписали проект довіреності, за умовами якої відповідач одержав повноваження на розпорядження усім майном ОСОБА_6, та ще декілька документів, батьки не пам'ятають, які саме. Під час підписання довіреності ОСОБА_6 не міг чітко керувати своїми діями і фактично не усвідомлював, що підписує. В подальшому, 13 жовтня 2015 року ОСОБА_4 шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок було незаконно відчужено на користь батька ОСОБА_3 нерухоме майно ОСОБА_6, а саме дві земельні ділянки та ? частину третьої земельної ділянки. Просив визнати недійсною довіреність від 01 жовтня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Скульською Т.А., визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 13 жовтня 2015 року, посвідчені приватним нотаріусом Скульською Т.А. за реєстровими номерами 6592, 6593, 6594.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року в позові ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності та договорів купівлі-продажу земельних ділянок відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом не було взято до уваги ті обставини, що раніше відповідач Скульська Т.А. не вчиняла посвідчення правочинів ОСОБА_6, що ОСОБА_6 самостійно не звертався до нотаріуса Скульської Т.А. і відповідно не мав намір надавати повноваження за довіреністю ОСОБА_4, нотаріус не міг чітко пояснити, як саме вона змогла встановити у ОСОБА_6 здатність усвідомлювати значення нотаріальної дії, її наслідків та зміст роз'яснень нотаріуса. Позивачем під час розгляду справи заявлене клопотання про залучення в якості свідка ОСОБА_7, яка могла повідомити обставини посвідчення довіреності, але судом було в цьому відмовлено. Вказував, що в довіреності відсутня відмітка приватного нотаріуса про прочитання тексту довіреності довірителю ОСОБА_6; довіреність від 01 жовтня 2014 року не була належним чином надана для ознайомлення позивачу та отримана лише на останнє судове засідання в день ухвалення рішення. В мотивувальній частині рішення наявний абзац, який явно не має відношення до його позову. Посилався також на те, що довіреність від 01 жовтня 2014 року не надавала права та повноваження ОСОБА_4 укладати договори купівлі-продажу земельних ділянок на користь його батька; а судом не було взято до уваги факт подання заяви про злочин щодо шахрайських дій нотаріуса і триваюче кримінальне провадження. При забезпеченні позову суд не вказав в ухвалі всіх необхідних реквізитів, в зв'язку із чим йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, та помилково вказано кадастрові номери земельних ділянок, на які накладався арешт. Судом не було взято до уваги висновок судово-психіатричної експертизи у справі про визнання ОСОБА_6 недієздатним; доказом хронічного, стійкого психічного розладу з 2009-2010 років ОСОБА_6 є заяви свідків, їхніх сусідів, які проживають поруч в будинку; доказом нерозуміння і не усвідомлення ОСОБА_6 своїх дій є і той факт, що раніше 10 вересня 2013 року саме його батьком було підписано довіреність на представництво інтересів та розпорядження майном, уповноваженим представником за цією довіреністю є позивач.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи позивачу ОСОБА_2 в задоволенні заявлених позовних вимог про визнання недійсною довіреності та договорів купівлі-продажу земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позову, вказавши, що доводи про те, що ОСОБА_6 на момент укладення оскаржуваного доручення не в повній мірі розумів значення своїх дій або здійснював його підписання під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості є безпідставними.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 09 вересня 2013 року ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з питання реєстрації, продажу та придбання будь-якого нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, розташованого на території України, за ціною та на умовах за його власним розсудом; бути його представником в будь-яких банківських установах України з питання відкриття будь-яких рахунків та розпорядження будь-якими рахунками, відкритими на його ім'я в банках України.

01 жовтня 2014 року ОСОБА_6 уповноважив довіреністю ОСОБА_4 представляти його особисті інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях незалежно від підпорядкованості та форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами, та як учасника (засновника) ПП «Комфорт», з усіма правами, обов'язками та повноваженнями, наданими йому як учаснику підприємства установчими документами підприємства та чинним законодавством, а також продавати та купляти будь-яке нерухоме майно на території України та за її межами, укладення та підписання усіх необхідних договорів та угод, в тому числі попередніх договорів, для чого уповноваженому представнику надано право, зокрема, укладати всі дозволені чинним законодавством договори. Довіреність посвідчено приватним нотаріусом Скульською Т.А. за реєстровим № 3884 (а. с. 170 - 171).

13 жовтня 2015 року ОСОБА_4, діючи на підставі даної довіреності, продав ОСОБА_3 ? частки земельної ділянки за адресою Обухівський район, м. Українка, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстровий номер правочину 6592, земельну ділянку за адресою Обухівський район, м. Українка, СТ «Дружба», кадастровий номер НОМЕР_2, реєстровий номер правочину 6593, та земельну ділянку в цьому ж садовому товаристві, кадастровий номер НОМЕР_3, реєстровий номер правочину 6594.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання особи недієздатною та призначення опікуна заяву ОСОБА_2 задоволено, визнано ОСОБА_6 недієздатним та призначено над ОСОБА_6 опікуна ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що його батько не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними під час оформлення довіреності на розпорядження своїм майном на користь ОСОБА_4, а отже довіреність видана із пороком волі і має бути визнана недійсною, як і правочини, видані на її підставі.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивом та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано окремі медичні документи відносно ОСОБА_6, зокрема виписка з історії хвороби № 14010 без дати, згідно якої ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 24 липня 2013 року по 01 серпня 2013 року, з діагнозом «Цереброваскулярна хвороба. Гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в правому каротидному басейні на фоні гіпертонічної хвороби ІІІ ст.., стадія 2, ризик помірний, та церебрального атеросклерозу. Центральний легкий моно парез лівої руки. Дисциркуляторна гіпертонічна та атеросклеротична енцефалопатія ІІІ ст. Повільно-прогресуючий перебіг. Церебрастенічний та цефалгічний синдроми, вестибулопатія. Когнітивні порушення». На момент виписки - в свідомості, орієнтований в собі, просторі та часі.

02 червня 2009 року ОСОБА_6 проведено транскраніальну допплерографію магістральних артерій голови та діагностовано атеросклеротичну та гіпертонічну енцефолопатію ІІ-ІІІ ст., помірно виражені інтелектуально-мнестичні розлади.

Оскільки ні однією із сторін під час розгляду справи судом першої інстанції не було заявлено клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_6 на час підписання довіреності від 01 жовтня 2014 року, і відповідно така експертиза не проводилася, суд першої інстанції ухвалив рішення з урахуванням наданих сторонами доказів.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів стану здоров'я ОСОБА_6 та про призначення судово-психіатричної експертизи щодо стану здоров'я ОСОБА_6

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Оскільки дані клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не заявлялись, поважних причин щодо неподання таких доказів заявником наведено не було, судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні цих клопотань.

Відтак, оцінюючи надані сторонами та досліджені під час розгляду справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції належним чином оцінив їх та взяв до уваги, що наслідком порушення вимог закону щодо порядку формування засобів доказування як процесуальної форми судових доказів, є неможливість використання фактичних даних, які містяться в них, при розгляді справи.

Таким чином, суд першої інстанції, виконавши ст. 212 ЦПК України і оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про недоведення позивачем факту, що ОСОБА_6 під час підписання оспорюваної довіреності не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсною цієї довіреності і похідних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Не ґрунтуються на вимогах закону і не мають правового значення для розгляду справи доводи позивача, що раніше відповідач Скульська Т.А. не вчиняла посвідчення правочинів ОСОБА_6, що ОСОБА_6 самостійно не звертався до нотаріуса Скульської Т.А. і відповідно не мав намір надавати повноваження за довіреністю ОСОБА_4

Доводи ОСОБА_2, що судом не було взято до уваги факт подання заяви про злочин щодо шахрайських дій нотаріуса і триваюче кримінальне провадження, висновків суду не спростовують, оскільки саме по собі подання такої заяви без постановлення вироку у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, не є доказом у справі.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновку судово-психіатричної експертизи у іншій справі, яким встановлено психічний стан ОСОБА_6 станом на день ухвалення рішення, а не в ретроспективі, неврахування письмових пояснень сусідів, неврахування факту видачі довіреності ОСОБА_6 ОСОБА_2 ще в 2013 році на представництво інтересів та розпорядження його майном з огляду на вищенаведене є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем також було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_8, в допиті якої було відмовлено судом першої інстанції з огляду на те, що свідок була присутня в залі суду під час розгляду справи. Із цих же підстав клопотання про допит свідка відхилено судом апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів враховує, що позивач просив визнати недійсною довіреність як із підстав недієздатності його батька, так і з підстав введення його в оману відповідачем, а також під впливом помилки, насильства, погрози, зловмисної домовленості, хоча дані підстави є різними і недієздатність особи виключає можливість омани взагалі.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про умисні дії відповідачів при оформленні довіреності та договорів купівлі-продажу позивачем надано не було, із чим також погоджується колегія суддів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що у довіреності відсутня відмітка приватного нотаріуса про прочитання тексту довіреності довірителю ОСОБА_6, оскільки прочитання тексту документа уголос нотаріусом згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України здійснюється лише у випадку відсутності змоги особи самостійно прочитати документ, чого позивачем доведено не було.

Доводи апеляційної скарги про відсутність дійсного наміру ОСОБА_6 складати довіреність на розпорядження своїм майном на ім'я відповідача і відчуження земельних ділянок є нічим не підтвердженими припущеннями позивача і відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів не може погодитися із доводами позивача, що довіреність від 01 жовтня 2014 року не надавала права та повноваження ОСОБА_4 укладати договори купівлі-продажу земельних ділянок на користь його батька, оскільки це спростовується змістом довіреності.

Посилання ОСОБА_6 на постановлення ухвали про забезпечення позову в даній справі із помилками, що унеможливило її належне виконання, висновків суду по суті не спростовують і не може бути підставою для скасування рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.