Постанова № 68340861, 11.08.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Справа № 359/1391/17

Провадження № 2-а/359/202/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2017 року о 16 годині 30 хвилин Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Шляхетко Ю.В., Степаненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій і рішення відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вище зазначеним адміністративним позовом, який в ході судового розгляду було уточнено, та відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову в перерахунку його пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури, вказаних в листі від 26.01.2017 року № 1140/04 і в запереченні працівника відповідача від 12.04.2017 р. та скасувати зазначені рішення як нечинні і необґрунтовані;

- зобов'язати відповідача, на підставі його заяви від 19 січня 2017 року, довідки від 09 грудня 2016 р. № 18-1737зп про його заробітну плату станом на 1 грудня 2015 року, виданої Генеральною прокуратурою України, відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р., чинної в 2008-2009 р.р., та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 щодо підвищення посадових окладів працівникам прокуратури на 25 відсотків з 01.12.2015 р., починаючи з 20 січня 2016 року провести перерахунок та виплату йому за вислугу років пенсії, виходячи із розміру 90 % від його місячної заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату №18-1737зп за посадою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, з якої позивач звільнився в 2009 р. у зв'язку з виходом на пенсію, без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов'язати відповідача на підставі його заяви від 19.01.2017 р. про перерахунок пенсії, та відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р., постанови КМ України від 09.12.2015 р. №1013, починаючи з 20 січня 2016 р., провести перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років з одночасним нарахуванням і виплатою сум індексації грошових доходів і інших виплат до пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 19.12.2016 р. №18-1737зп в розмірі 90 % від місячної заробітної плати за посадою старшого слідчого в особливо важливих справах, з якої він звільнився в 2009 році у зв'язку з виходом на пенсію, та згідно ч.2 ст.с.87, ст.ст.97,98 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р.,, ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 р. із змінами, внесеними Законом від 6.02.2003 р. №491-ІV, і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2003 року № 1078.

- при задоволенні позову на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати відповідача негайно виконати постанову для компенсації матеріальних збитків, спричинених йому неправомірними діями і рішеннями відповідача;

- прийняти постанову, якою заборонити відповідачу незаконно відраховувати частину коштів із його пенсії в подальші роки, визнати позивача непрацюючим пенсіонером з 14.04.2009 р. з моменту його звільнення з роботи, чим гарантувати дотримання і захист його прав і свобод від порушень з боку суб'єкта владних повноважень-Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (а.с.46-51).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Він працював в органах прокуратури на різних прокурорсько-слідчих посадах з 02 березня 1971 року по 14 квітня 2009 року, та наказом Генерального прокурора України №337ц від 21.04.1997 р. його було звільнено з посади старшого слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років, та була призначена пенсія за вислугу років. З 12.05.1997р. він продовжив працювати на різних посадах Генеральної прокуратури України, а 14 квітня 2009 року був звільнений за власним бажанням із займаної посади у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років, відповідно до вимог ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру». З березня 2008 року була перерахована йому пенсія із розрахунку 90% заробітної плати в місяць, на підставі ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р., чинної станом на 2008-2009р.р. на підставі постанови Деснянського районного суду м.Києва від 19 червня 2009 року йому була перерахована пенсія у зв'язку з підвищенням з лютого 2008 року посадових окладів працівникам прокуратури України на 45%. В подальшому позивач пенсію отримував без будь-яких змін її розміру до червня 2014 року, індексація грошових доходів до його пенсії з 2008 року не нараховувалася і пенсія йому не підвищувалася. У зв'язку з підвищенням з 01.12.2015 р. на 25 % посадових окладів працівникам прокуратури, 19.01.2017 року звернувся до з заявою до Пенсійного фонду України в м.Борисполі з проханням перерахувати пенсію на підставі довідки про заробітну плату і інших документів згідно вимог ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р., чинної в 2008-2009р.р., виходячи із розміру 90% місячної заробітної плати за посадою, з якої він вийшов на пенсію, станом на час звернення за перерахунком пенсії. Однак, Бориспільське об'єднане управління пенсійного фонду України в Київській області своїм листом № 1140/04 від 26.01.2017 р. відмовило у перерахунку. Позивач вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства (т.1 а.с.1-21, т.2 а.с.46-51).

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з викладених в ньому підстав та звертає увагу на гарантоване йому при виході на пенсію право на перерахунок пенсії, та що таке право не підлягає звуженню та обмеженню в силу вимог ст.ст.22,64 Конституції України, вважає, що відповідачем незаконно не нараховується індексація на його пенсію, а також незаконно утримується податок з фізичних осіб та військовий збір, оскільки є непрацюючим пенсіонером, пенсія якому було призначена до змін, що відбулись у законодавстві України.

Представник відповідача позов не визнав та надав письмові заперечення де вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (т.1 а.с.250-252, т.2 а.с.24-26, т.3 а.с.57-58). Як зазначає відповідач, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» було передбачено з 1 липня 2012 року підлягають перерахунку пенсії, призначені згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Відповідач звертає увагу, що статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №76-VIII від 28.12.2014, зазначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, і положення цієї статі поширюються на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідність безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від час виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

Відповідач також зазначає, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу, Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України». Відповідач стверджує, що 1 червня 2015 року пенсії в порядку а на умовах, визначених вищезазначеними законами не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Відповідач звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» регламентоване лише питання упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено а ні можливості ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітною плати. Вважають що в управління на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу, відмова позивачу у такому перерахунку не призвела до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист. А також звертають увагу на рішення Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26.12.2011 року, в п.2.1 якого суд зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. А також зазначає, що в п.2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Відповідач зазначає, що згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної виплати» №3668 від 08.07.2011 р. та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.1.2016, який набрав чинності з 01.01.2017, визначено, що раніше призначені пенсії виплачуються без обмеження максимального розміру пенсії та без індексації, без застосування положень частини другої та третьої статті 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні, з пенсії відповідача, що перевищує встановлений законом максимальний розмір пенсії здійснюється відрахування податку на доходи фізичних осіб та військовий збір за встановленими ставками та у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а саме: базою оподаткування є розмір, що перевищує 12470,00грн. в місяць, ставка податку на доходи фізичних осіб - 18%, військового збору - 1,5% бази оподаткування, в зв'язку з чим 14059,74грн.-12470,00грн.= 1589,75 грн., розмір ПДФО (18%) - 286,16грн., розмір ВЗ (1,5%) - 23,85грн..

Суд, вислухавши сторони, допитавши в якості свідків працівників Бориспільського ОУПФУ з призначення та виплати пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали, пенсійної справи позивача, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав..

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.05.1997 року перебуває на обліку в органах Пенсійного Фонду України та йому призначено пенсію за вислугою років згідно ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру»( у редакції від 12.07.2001 р. за № 2663-111) у розмірі 90 % від середнього заробітку з посади старшого слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України.

До червня 2011 року позивач перебував на обліку Управлінні Пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва, з червня 2011 року перебуває на обліку в Бориспільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області у зв'язку зі зміною місця реєстрації та проживання.

Вказані обставини визнані сторонами та підтверджуються матеріалами дослідженої в судовому засідання пенсійної справи, розпорядженнями про перерахунок пенсії та іншими документами з пенсійної справи позивача, долученими до позовної заяви та до матеріалів даної справи, пенсійним посвідченням позивача (т.1 а.с.47-49,62,65,246-248, т.2 а.с.30-41, т.3 а.с.-23-32).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до довідки, виданої Генеральною прокуратурою України від 19 грудня 2016 року №18-1737зп (т.1 а.с.40), вона видана позивачу про те, що він працював в Генеральній прокуратурі України на посаді старшого слідчого ОВС, заробітна плата на 01 грудня 2015 року складається: основний оклад - 3103,00 гривень, надбавка за класний чин - 135,0 гривень, надбавка за вислугу років 1295,20 гривень, щомісячна премія, на яку нараховуються страхові внески 16180, 25 гривень, надбавки, які передбачені законодавством: надбавка за виконання особливо важливого завдання - 3173,234 гривень; надбавка слідчим за вислугу років - 809,50 гривень, матеріальна допомого на оздоровлення (1/12) -709,66 гривень, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб -1/12)-709,66 гривень, всього - 26115,51гривень.

В зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам органів прокуратури, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 19.12.2016 року № 18-1737зп (т.1 а.с.83-85).

Листом № 1140/04 від 26.01.2017 року Бориспільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Київської області, позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 20 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014 р. умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, оскільки ЗУ «Про прокуратуру» втратив чинність, крім пунктів 3,4,6,11 ст.50-1, а також, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» не передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» ( т.1 а.с.86).

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 5 листопада 1991 року, в редакції, чинній на момент виходу позивача на пенсію (на 24.05.2006 року) було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною 18 цієї статті в редакції закону, чинній на момент виходу позивача на пенсію (на 24.05.2006 року) було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому законодавство, яке регулює спірні правовідносини зазнало суттєвих змін.

З 01.01.2015 року набула чинності нова редакція ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 5 листопада 1991 року, а саме, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому в прикінцевих положеннях Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»№76-VIII від 28.12.2014, відповідно до якого були внесені вищевказані зміни в ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» було визначено, що, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, відповідно до цього Закону, її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Ці зміни не були визнані в установленому порядку неконституційними.

З 15.07.2015 року Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII від 5 листопада 1991 року, втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, окрім окремих положень раніше діючого Закону, зокрема частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Так, відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року в редакції, чинній за момент звернення позивача за перерахунком пенсії, визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, на яку посилається позивач, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Таким чином, діючим законодавством України, в тому числі на момент звернення позивача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», в тому числі у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим прокурорським працівникам.

Щодо посилань позивача на те, що обсяг його прав в частині отримання гарантованого законодавством розміру виплат не може бути звуженим або зменшеним у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про прокуратуру», що погіршують його становище, слід зазначити наступне.

Як зазнач ив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Як було зазначено Європейським судом з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р., законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того Суд вказав, що зменшення пенсії особи може бути сумісним з вимогами статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки його положення не встановлюють жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства " (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X), доки існує законодавче право.

Суд нагадав, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ECHR 2000 XII).

У цій справі суд не здобув доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявника очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявника (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі "Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії" (Da Conceiзгo Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12).

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з 20.01.2016 року у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючим працівникам органів прокуратури не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають, оскільки на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії підстави для перерахунку пенсії були відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що зміни, внесені до чинного законодавства не призвели до зменшення розміру призначеної позивачу пенсії, в зв'язку з чим посилання позивача на порушення вимог ст.ст. 22,46 Конституції України є безпідставними.

Щодо вимог позивача про перерахунок його пенсії з одночасним нарахуванням та виплатою сум індексації, а також заборони відповідачу незаконно відраховувати частину коштів з його пенсії в подальші роки та визнати позивача непрацюючим пенсіонером, суд прийшов до висновку, що такі вимоги не гуртуються та суперечать чинному законодавству, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 3 липня 1991 року індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ч.1ст.1 Закону).

За змістом ч.1 ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 8 липня 2011 року, із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016, визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, цей Закон набрав чинності з 1 жовтня 2011 року.

Водночас, п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Також зазначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі

В судовому засіданні встановлено, що пенсія позивачу нараховується та виплачується позивачу Бориспільським об'єднаним управління пенсійного фонду України Київської області з дотримання вищенаведених вимог Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами пенсійної справи позивача, зокрема розрахунками та довідками, долученими до матеріалів даної адміністративної справи, тобто пенсія нараховується та виплачується без обмеження максимальним розміром пенсії та без нарахування індексації з жовтня 2011 року (т.1а.с.246-248, т.2 а.с.41,135, т.3 а.с.27,29, 30-32, 57-58 ).

Також встановлено, що з пенсії позивача, в частині, що перевищує визначений максимальний розмір пенсії, визначений Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 8 липня 2011 року (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2016 по 30.04.2016 - 10740 гривен, з 01.05.2016 по 20.11.2016 - 11300 гривен, з 01.12.2016 по 30.04.2017 - 12470 гривень, з 01.05.2017- 13120 гривень), після внесення змін до Податкового Кодексу України Законом України від 28.12.2014 року № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», якими передбачено оподаткування суми пенсій, а саме з пенсії утримується податок на доходи у розмірі, на даний час 18% та військовий збір 1,5%. (т.1 а.с.246-248, т.2 а.с.41, т.3 а.с.57-58)

Так, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено ряд змін до норм Податкового кодексу України та до норм Бюджетного кодексу України, зокрема.

Згідно зі статтею 1 Податкового Кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків (стаття 9 Податкового кодексу України) належить податок на доходи фізичних осіб.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до статті 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Таким чином, Податковим кодексом України починаючи з 01.01.2015 передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент (підпункти 162.1.1 та 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи, що визначені пунктом 162.1 статі 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Пунктом 167.4 статті 167 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1411-VIII від 02.06.2016, визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Статтею 64 Бюджетного кодексу України (із змінами та доповненнями) передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Згідно з Законом України від 31.07.2014 № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» та Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів, щодо податкової реформи» тимчасово, до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 163 цього Кодексу.

Таким чином, з 01.01.2015 органи Пенсійного фонду України визначені податковими агентами при нарахуванні та виплаті пенсії.

Оскільки положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015, і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином , суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому діяв обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Щодо одночасно заявленої вимоги позивача про визнання його непрацюючим пенсіонером, то в цій частині позов є необґрунтованим та безпідставним, оскільки доводи позивача ґрунтуються виключно на тому, що з пенсії позивача здійснюються відрахування податку на доходи з фізичних осіб, проте таке оподаткування пенсії непрацюючим пенсіонером передбачено вищевказаними змінами до Податкового кодексу України, що набрали чинності з 01.01.2015 року.

З матеріалів дослідженої в судовому засіданні пенсійної справи вбачається, та індивідуальними відомостями щодо позивача підтверджується (т.2 а.с.38,134), що він є непрацюючим пенсіонером з 15.04.2009 року і в цій частині права позивача відповідачем порушені не були.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

В зв'язку з цим, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню також не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 71, 86, 99,102, 158-163,167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій і рішення відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження і є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Суддя І.В. Муранова-Лесів