Ухвала суду № 68340773, 10.08.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

359/1982/15-к

№ 1-кп/359/14/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М., суддів Борця Є.О. та Гончарова О.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О.,

за участю прокурора Кравчини В.В., обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника адвоката ОСОБА_3, перекладача ОСОБА_4,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 Максвела Узома та обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 Максвела Узома у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.305, ч. 3 ст. 307 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.

В ході розгляду кримінального провадження вирішується питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою.

Прокурор просить суд продовжити тримання обвинувачених під вартою, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень, також просить врахувати тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, можливий вплив на недопитаних свідків, та ризик вчинення обвинуваченими інших злочинів, а в сукупності наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії передбачені п.1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор вважає, що обвинувачені, маючи непогашену судимість, належних висновків для себе не зробили, на шлях виправлення та перевиховання не стали, і під час строку умовно-дострокового звільнення обвинувачуються у вчиненні нових особливо тяжких злочинів. Також, вчинення злочину в період умовно-дострокового строку може призвести до умисного переховування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою ухилення від реального відбування покарання. Вважає, що ризики, які існували на досудовому слідстві не зменшились та продовжують існувати під час судового розгляду.

Захисник ОСОБА_3 зазначив, що він не буде заперечувати проти продовження строків тримання обвинувачених під вартою, оскільки вважає, що вони взагалі незаконно утримуються під вартою та повинні бути випущені. Так, ухвалою суду від 02.08.2017 р. було продовження строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 10.08.2017 р. Однак, дана ухвала суду є незаконною, оскільки винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Як вбачається з даної ухвали, в минулому судовому засіданні був відсутній перекладач, який виходячи з норм КПК України, являється стороною кримінального провадження. При цьому питання щодо доцільності строків кримінального провадження розглядається у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження. Це вказує на те, що суд не мав право продовжувати строк тримання під вартою обвинуваченим у відсутності перекладача. Таким чином, враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченим 02.08.2017 р. було продовжено з порушенням вимог КПК України, то наданий момент питання доцільності строків тримання під вартою обвинуваченим не може вже розглядатися і вони повинні бути негайно випущені з під варти.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримали думку свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, та ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Термін дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закінчується 10.08.2017 року, а до указаного часу провести розгляд кримінального провадження є неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершено до спливу продовженого строку. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 чинного КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так, згідно з п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати, зокрема, на свідка, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, рішення "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 р., рішення "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 р.).

Так, як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Досліджені в судовому засіданні докази обґрунтованості предявленого обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в разі визнання їх винуватими, суд вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачені будуть вживати заходів для переховування від суду.

Крім того, враховуючи фактичні обставини за яких обвинуваченим інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає доведеним наявність ризику, щодо здійснення ними можливого незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, які наданий момент і ще не допитані.

Також, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є раніше судимі та мають незняту та непогашену судимість.

Обвинувачений ОСОБА_1 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21.01.2014 р. був звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком. Обвинувачений ОСОБА_2 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2014 р. був звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком.

Таким чином, факт того, що обвинувачені раніше засуджувались за вчинення кримінальних правопорушень, однак належних висновків для себе не зробили, на шлях виправлення і перевиховання не стали, та наступні злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1, скоєні в період умовно-дострокового строку, свідчить про існування ризику можливого вчинення ними іншого кримінального правопорушення, у разі перебування їх на волі.

Також, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що обвинувачені до затримання не працювали, суспільно корисною працею не займалися, тобто не мали постійного джерела доходу. При цьому суд враховує, що обвинувачені не зареєстровані та не проживають за місцем розгляду кримінального провадження, та обидва є мешканцями іншого регіону.

Ці обставини в сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що під впливом тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченим, вони будуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення, та у такий спосіб перешкоджатиме розгляду кримінального провадження.

Жоден із більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам.

При цьому судом встановлено, що запобігання наведених вище ризиків становить суспільні інтереси, які полягають в забезпеченні правопорядку, відправлення кримінального судочинства та встановлення істини у справі. Ці інтереси мають превалююче значення та переважають принцип поваги до особистої свободи обвинувачених, а тому виправдовують тримання обвинувачених під вартою. Також це цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження терміну дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 60 діб, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.

Крім того, суд не бере до уваги, зазначені у судовому засіданні, доводити сторони захисту щодо незаконного тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виходячи із наступного.

Так, у судовому засіданні 02.08.2017 р. було продовжено строк тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою лише до 10.08.2017 р., оскільки суд, на той момент, не вбачав підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який, з мотивів, викладених в ухвалі суду від 02.08.2017 р., та з врахуванням тієї обставини, що термін перебування їх під вартою спливав 05.08.2017 р., а вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу на більш тривалий час було не можливим без участі перекладача. Тому з метою забезпечення повноцінного судового розгляду та прийняття відповідних рішень, а також недопущення порушення права обвинувачених на їх захист та права обвинуваченого ОСОБА_1 на належний переклад, суд вважав за необхідне продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченим до проведення наступного судового засідання, під час якого, за участі всіх сторін кримінального провадження, вже вирішити питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 316, 331, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Продовжити ОСОБА_1 Максвелу Узому, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.00 год. 08.10.2017 року.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.00 год. 08.10.2017 року.

Продовжити утримувати ОСОБА_1 Максвела Узома, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Головуючий: С.М. Вознюк

Суддя Є.О. Борець

Суддя О.М. Гончаров