Ухвала суду № 68339089, 14.08.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5413/16

№ 1-кп/183/570/17

У Х В А Л А

14 серпня 2017 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

судді Городецького Д.І.,

присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Зейналова І.А.,

потерпілого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016040370000252 відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, який мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на домашній арешт. Клопотання обґрунтовано тим, що обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість обвинувачення не може бути достатньою підставою для продовження тримання особи під вартою, хоча це є найбільш суворим запобіжним заходом.

Обвинувачений ОСОБА_6 в свою чергу також звернувся до суду з клопотанням про зміну йому запобіжного заходу на більш мякий, обґрунтувавши його фактично тими ж доводами, що і захисник.

Прокурор Зейналов І.А. заперечував проти задоволення клопотань захисника та обвинуваченого. Вважає, що на теперішній час не втратили свою актуальність ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались судом під час обрання вказаного запобіжного заходу. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, і з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, а також переховуватися від суду.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи заявлені захисником і обвинуваченим клопотання суд враховує, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження лише розпочато, судом не зясовані всі обставини, які мають значення для справи, не досліджені докази, не допитані свідки. Суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не одружений, обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину проти особи. При цьому суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах. Тому, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує. Крім того, стороною захисту не надані належні та переконливі докази на підтвердження того, що ризики та обставини, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, на сьогодні змінились. Посилання захисника на практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості тривалого тримання особи під вартою лише через тяжкість обвинувачення суд приймає до уваги.

В той же час, відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та (або) продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, що узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що застосування іншого більш мякого запобіжного заходу на теперішній час не зможе забезпечити належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обовязків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тому, в задоволенні клопотань захисника та обвинуваченого слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 383, 391 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Мельник

Суддя Д.І. Городецький

Присяжні: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3