Рішення № 6833756, 23.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2009Справа №2-15/4298-2007 За позовом Приватного підприємства «Фірма «Хелп» (83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7, ідентифікаційний код 30797374 До відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» (98660, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60, ідентифікаційний код 02650794)

До відповідача 2 Виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005)

Про визнання договору недійсним

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача 1) – Данцева М.О., довіреність б/н від 01.12.2006 р., у справі

Від відповідача 2) – не з’явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Фірма «Хелп» звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», Виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму про визнання договору купівлі – продажу простого векселя № 613847263563 від 09 серпня 2004 р., укладеного між ТОВ «ЛК «Марат» та ВП ВКГ ПБК недійсним, зобов’язання відповідачів повернути іншій стороні все одержане за зобов’язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість грошима.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладанні оспорюваного договору сторонами порушені вимоги чинного законодавства, зокрема генеральний директор ТОВ «ЛК «Марат» діяв з перевищенням повноважень, що йому надано Статутом Товариства. Крім того, позивач зазначає, що вказана операція з купівлі-продажу векселя є торгівлею цінними паперами, вчинення якої потребує наявності спеціальної ліцензії. Разом із тим, позивач посилається на те, що в момент укладення спірного договору всі активи ТОВ «ЛК «Марат» перебували в податковій заставі.

Представник відповідача Виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму у судовому засіданні та у відзиві на позов вих. № 3664/ю від 14.05.2007 р. проти позовних вимог заперечуває, просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що договору купівлі продажу простого векселя № 613847263563 не існує. Також відповідач пояснив, що Приватне підприємство «Фірма «Хелп» розрахувалося з ним вказаним векселем на суму 293993,28 грн. за наявну заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення, а ВП ВКГ ПБК у свою чергу розрахувалося ним із ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» в погашення існуючої заборгованості.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.05.2007р. провадження по справі 2-15/4298-2007 зупинено до розгляду Ялтинським міським судом АР Крим справи № 2-950 2007 року, на сторін покладений обов’язок по закінченню розгляду справи № 2-950 2007 та набрання рішенням (постановою) з вказаної справи законної сили представити результати розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.03.2008 р. провадження у справі було поновлено.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувального комплексу «Марат» у судовому засіданні та у відзиві на позов від 06.06.2008 р. проти позовних вимог заперечував.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.07.2008 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Апеляційним судом АР Крим справи № 2-950/07.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.06.2009 р. провадження у справі було поновлено.

11.09.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява від позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну позовних вимог, відповідно якої просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу векселя від 24.12.2004 р., укладеного між ТОВ «ЛК «Марат» та Петренком Геннадієм Анатолійовичем.

Заявою від 21.09.2009 р. позивач просить суд прийняти відмову від вказаної заяви про зміну позовних вимог.

Судом вказана заява задоволена, подальший розгляд справи здійснювався без урахування заяви позивача про зміну позовних вимог від 11.09.2009 р.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва, після закінчення якої слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

09 січня 2004 року між Приватним підприємством «Фірма «Хелп» (Абонент) та Виробничим підприємством водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму (Водокнал) був укладений договір б/н про надання послуг водопостачання та водовідведення. (а.с. 26 Т.2)

Пунктом 1 Договору Водоканал зобов’язується забезпечити Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу та надати послуги прийняття стічних вод.

Абонент у свою чергу зобов’язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення. (пункт 2 Договору).

Порядок розрахунків за Договором встановлений пунктом 3 та підпунктами 3.1-3.5. Відповідно до пункту 3.4 Абонент зобов'язаний здійснювати передплату за надані послуги до 25 числа кожного місяця у розмірі 10% вартості води, отриманої в попередньому місяці з проведенням остаточного розрахунку згідно з пунктом 3.5. Договору. Даним пунктом встановлено, що розрахунки проводяться на підставі рахунків протягом 5-ти банківських днів. Тобто, формою розрахунків між сторонами по Договору була грошова форма у вигляді передплати та остаточних розрахунків.

В погашення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором Позивач 06 серпня 2004 року видав Виробничому підприємству водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму простий вексель № 613847263563 на суму 293993,28 грн. зі строком сплати 30 жовтня 2004 року. (а.с. 34 Т.2)

09 серпня 2004 року між ТОВ «ЛК «Марат» (продавець) та Виробничим підприємством водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу б/н. (а.с. 28-29 Т.2)

Згідно пункту 1.1 вказаного Договору Продавець продає, а Покупець придбає спорудження - резервуар чистої води ємкістю 1000 куб. м з розвідною сіткою, супутнім обладнанням та з допоміжними приміщеннями згідно акту приймання-передачі.

Вартість вказаного майна визначена сторонами в сумі 293993,28 грн. (пункт 1.3 Договору)

Покупець пунктом 2.2 Договору зобов’язаний оплатити вказане майно шляхом перерахування грошових коштів або іншим не забороненим способом до 30.08.2004 р.

Таким чином, предметом Договору купівлі-продажу від 09 серпня 2004 року був не простий вексель № 613847263563, а резервуар чистої води.

У виконання пункту 2.2 Договору Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму в рахунок оплати за придбаний резервуар передало Продавцю простий вексель № 613847263563, виданий ПП «Фірма «Хелп» на суму 293993,28 грн.

Та обставина, що за Договором купівлі-продажу від 09.08.2004р. Покупець розрахувався з Продавцем простим векселем № 613847263563 на суму 293993,28 грн. не є підставою того, що Договір купівлі-продажу від 09 серпня 2004 року є договором купівлі-продажу простого векселю № 613847263563.

Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі – продажу простого векселя № 613847263563 від 09 серпня 2004 р., укладеного між ТОВ «ЛК «Марат» та ВП ВКГ ПБК.

Проте, всупереч вимогам ухвал суду а також в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не представлено суду відповідного договору.

          Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

          При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори і інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

          Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

          Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою— третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

          В свою чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважає неспроможним посилання позивача на те, що передача векселя ВП ВКГ ПБК на користь ТОВ «ЛК «Марат» підлягає ліцензуванню.

Купівля та продаж векселів юридичними особами, які не мають статусу торговців цінними паперами, не є професійною діяльністю на ринку цінних паперів, яка підлягає ліцензуванню.

В рішенні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності» від 29.10.2002 року N 321, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.11.2002 року N 904/7192, наведений перелік операцій, які не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності, серед яких зазначено і проведення суб'єктами господарської діяльності розрахунків з використанням векселів, а саме: видача (передача) векселя за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а також погашення векселів (в тому числі дострокове та/або авалістом).

Наведене узгоджується з визначенням професійної діяльності на ринку цінних паперів як професійної діяльності по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є як правило, виключним або переважним видом діяльності (стаття 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

Отже, «підприємницька діяльність на ринку цінних паперів» та окрема «господарська операція щодо здійснення розрахунків з використанням векселів» не є тотожними поняттями.

Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу резервуару в ТОВ «ЛК «Марат» всі активи перебували в податковій заставі, оскільки протягом розгляду справи позивачем не представлено жодного доказу в підтвердження існування вказаних обставин.

Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

З урахуванням вищевикладеного, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання договору купівлі – продажу простого векселя № 613847263563 від 09 серпня 2004 р., укладеного між ТОВ «ЛК «Марат» та ВП ВКГ ПБК недійсним, та про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, а отже у позові слід відмовити.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.