Рішення № 6833691, 17.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2009Справа №2-15/9821-2008 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбінат хлібопродуктів» (96500, АР Крим, м. Саки, Новоселівське шосе, 36, ідентифікаційний код 20727193) До відповідача Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, ідентифікаційний код 32644372)

Про стягнення 41273,64 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Сакський комбінат хлібопродуктів» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» про стягнення 41723,64 грн., в тому числі: 39477,55 грн. збитків, 1162,19 грн. пені, 633,90 грн. 3% річних від простроченої суми.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасного та в повному обсязі розрахунку за надані позивачем послуги за Договором від 15.06.07 р. № 15-10/06-2007 а також поза межами вказаного договору, що призвело до необхідності звернення з позовом до господарського суду АР Крим за захистом порушеного права.

          У судовому засіданні 15.01.2009 р. представник відповідача надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких визнає позовні вимоги у розмірі 21129,50 грн. за надання послуг з перевезення зерна, в іншій частині позову просить суд відмовити.

          02.02.2009 р. до господарського суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 21582,09 грн. заборгованості, 1970,18 грн. пені, 6126,85 грн. інфляційних втрат, 943,35 грн. 3% річних за користування грошовими коштами. В частині стягнення заборгованості за надані автопослуги у розмірі 21129,50 грн. просить суд залишити позов без розгляду у зв’язку з оплатою.

          Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

          09.02.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 21582,09 грн. заборгованості, 1970,18 грн. пені, 6126,85 грн. інфляційних втрат, 943,35 грн. 3% річних за користування грошовими коштами.

          Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

          Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.04.2009 р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням у справі судової економічної експертизи.

          Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.09.2009 р. провадження у справі було поновлено, призначено до слухання.

          30.10.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 17023,14 грн. заборгованості, 1554,00 грн. пені, 6110,78 грн. інфляційних втрат, 1024,19 грн. 3% річних, 5000,00 грн. оплати за проведення судової експертизи. Крім того, позивач просить суд повернути суму зайве сплаченого державного мита в розмірі 260,40 грн.

          Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

          Заявою позивач фактично зменшив загальний розмір позовних вимог.

          Однак, суд не вбачає обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви позивача в повному обсязі з мотивів, викладених у мотивувальній частині рішення.

          У судовому засіданні представником відповідача надані докази оплати позивачу суми заборгованості в розмірі 1702314 грн. Крім того, відповідач заперечує проти застосування до нього штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язання.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу у України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

15 червня 2007 р. між Відкритим акціонерним тоариством «Сакський комбінат хлібопродуктів» (Зерновий склад) та Закритим акціонерним товариством «Кримська фруктова компанія» (Поклажодавець) був укладений Договір №15-10/06-2007, відповідно до якого поклажодавець передає зерновому складу на зберігання зерно в кількості 6000 тон.

Термін зберігання встановлений до 31.12.2007 р. (пункт 1.1.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що за червень-вересень 2007 р. ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» прийняло на зберігання від ЗАТ «Кримська фруктова компанія» 4774,22 тони зерна, в тому числі : зерно 3 класу вагою 677370 кг, зерно 4 класу вагою 1787390 кг, зерно 5 класу вагою 552330 кг, зерно 6 класу вагою 1757130 кг.

Приймання-передача зерна на зберігання підтверджені накладними, завіреними печатками (штампами) і підписами відповідальних осіб ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» (Зерновий склад) і ЗАТ «Кримська фруктова компанія» (Поклажодавець).

На зерновому складі зерно, прийняте на зберігання, було зважене та проаналізоване по якісних параметрах: клас, вологість, зерновий приміс тощо. Результати зважування і аналізу зерна відображені в реєстрах накладних на прийняте зерно.

Відповідно до пункту 3.1. Договору за приймання, вивантаження і розміщення зерна Поклажодавець зобов'язаний сплатити зерновому складу 3,5 грн. за кожну тону прийнятого зерна.

Вартість послуг з приймання та розміщення зерна за договором, складає 16709,77 грн. (4774,22 тон х 3,5 грн.).

Проте, ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» не виставив ЗАТ «Кримська фруктова компанія» рахунків за послуги по прийманню та розміщенню зерна, отже, відповідно до пункту 4.1. Договору у ЗАТ «Кримська фруктова компанія» не виникло зобов'язань по оплаті вказаних послуг.

Закінчення термінів зберігання зерна слід вважати на підставі листів ЗАТ «Кримська фруктова компанія» з проханням переоформити зерно на іншого власника (у листі вказані вага і клас зерна).

Крім того, в ході підробки зерна з нього був виділений смітний домішок, що привело до зменшення загальної ваги зерна.

Відповідно до пункту 3.2 Договору за зберігання зерна поклажодавець зобов'язаний сплатити 7,5 грн. за один тоно-місяць.

Вартість послуг із зберігання зерна, наданих за Договором, складає 9452,35 грн. Вказане підтверджується і висновком судової експертизи № 44/09 від 23.09.2009 р.

За даними судової експертизи на зерновому складі ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» станом на 20.09.2007 р. числиться залишок зерна, належного ЗАТ «Кримська фруктова компанія» вагою 162,30475 тон.

ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» виставило ЗАТ «Кримська фруктова компанія» рахунки за послуги із зберігання зерна на загальну суму 9963,61 грн., проте фактична вартість послуг зберігання зерна складає за даними судової експертизи становить 9452,35 грн.

Отже, заборгованість ЗАТ «Кримська фруктова компанія» перед ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» за послуги із зберігання зерна за Договором складає 9452,35 грн.

У відповідності з пунктом 3.3 Договору Поклажодавець зобов’язаний оплатити очищення зерна в розмірі 4,60 грн. за зниження засмічення на 1% в кожній тоні зерна.

Вартість послуг з підробки зерна (очищенню від смітних домішок), наданих за Договором, згідно висновку судового експерта складає 7570,79 грн.

ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» виставило ЗАТ «Кримська фруктова компанія» рахунки за послуги з підробки (очищення від смітних домішок) зерна на загальну суму 11618,48 грн., проте, фактична вартість послуг з підробки зерна складає за даними судової експертизи 7570,79 грн.

Загальна сума заборгованості ЗАТ «Кримська фруктова компанія» перед ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» за послуги, надані за Договором № 15-10/06-2007 від 15.06.2007 р., складає 17023,14 грн., в тому числі 9452,35 грн. за послуги із зберігання зерна та 7570,79 грн. за послуги з підробки (очищенню від смітних домішок) зерна.

Пунктом 4.1 Договорів передбачено, що оплата за послуги здійснюється відповідно до виставлених рахунків. При цьому поклажодавець оплачує вартість послуг не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (пункт 4.2 Договору).

04.10.07 р. ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» направило рекомендованим листом на адресу ЗАТ «Кримська фруктова компанія» рахунки на оплату послуг зберігання і підробки зерна за Договором.

Поштова відправка рахунків підтверджується реєстром рекомендованих листів, наданих ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» в Сакський відділ поштового зв’язку Євпаторійського центру поштового зв'язку №2.

На підставі пунктів 4.1 і 4.2 Договорів заборгованість по оплаті послуг, наданих за Договором, в сумі 17023,14 грн. виникла у ЗАТ «Кримська фруктова компанія» після отримання рахунків від ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів».

Крім того, позивачем відповідачу були надані послуги з перевезення вантажу автотранспортом, що підтверджується відповідними подорожніми листами вантажного автомобіля та накладними на вантаж.

На підставі Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачу були виставлені рахунки на оплату автопослуг на загальну суму 21129,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати товару .

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В ході судового розгляду справи представником відповідача були надані платіжні документи, згідно яких вбачається, що відповідачем була погашена сума заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 21129,50 грн. (а.с. 84-88 Т.1)

Судом встановлено, що вказана заборгованість у розмірі 21129,50 грн., включена позивачем до суми позову, була сплачена відповідачем після звернення позивача з відповідним позовом до суду, а саме 21.01.2009 р.

Крім того, у судовому засіданні представником відповідача були надані платіжні документи, згідно яких вбачається, що відповідачем була погашена заборгованість по оплаті послуг, наданих за Договором, в сумі 17023,14 грн., а саме платіжне доручення № 2665 від 29.10.2009 р.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягненя з відповідача заборгованості у розмірі 21129,50 грн. за транспортні послуги та 17023,14 грн. заборгованості за послуги зі зберігання та підробки зерна підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне стосовно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги за Договором.

Так, заявою від 30.10.2009 р. позивач просив суд стягнути з відповідача 17023,14 грн. основної заборгованості, фактично зменшивши її з 21582,09 грн.

          Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

          Так, підставою для вказаної заяви став висновок судового експерта, яким встановлена безпідставність існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 9963,61 грн. за зберігання зерна та 11618,48 грн. за підробку зерна.

          Отже, суд не вбачає обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви позивача в цій частині, оскільки вказані зміни позовних вимог, а фактично їх зменшення, порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача у цій справі, оскільки в цій частині позову має бути відмовлено за необґрунтованістю, що у свою чергу має наслідком перерозподіл судових витрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму заборгованості та 3% річних.

Заявою від 30.10.2009 р. позивачем був збільшений період для нарахування річних а відповідно і розмір та становить з моменту початку прострочення до 16.10.2009 р. в розмірі 1024,19 грн.

Як вже було встановлено судом вище пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за послуги здійснюється відповідно до виставлених рахунків. При цьому поклажодавець оплачує вартість послуг не пізніше за 15-е число місяця, наступного за звітним (пункт 4.2 Договори).

04.10.2007 р. ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів» направило рекомендованим листом в адресу ЗАТ «Кримська фруктова компанія» рахунки на оплату послуг зберігання і підробки зерна за Договором.

На підставі пунктів 4.1 і 4.2 Договору оплату по отриманих рахунках ЗАТ «Кримська фруктова компанія» повинно було здійснити не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, тобто до 16.11.2007 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Дата почала прострочення виконання грошового зобов'язання - 16.11.2007 р.

Дата закінчення нарахування 3% річних - 16.10.2009 р. (згідно заяві про зміну позовних вимог від 30.10.2009 р.)

Кількість днів прострочення - 701 днів.

Сума простроченого зобов'язання - 17023,14 грн.

Розмір 3% річних, нарахованих на суму простроченого за Договором грошового зобов'язання за період прострочення, складає 980,81 грн.

17023,14 х 3% х 701 дн./365 дн. = 980,81 грн.

          Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних за період з 16.11.2007 р. по 16.10.2009 р. у розмірі 980,81 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість у розмірі 17023,14 грн., заявлена позивачем сума інфляційних втрат розрахована з урахуванням зазначеного розміру заборгованості за період прострочення по вересень 2009 р. у розмірі 6110,78 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія».

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1554,00 грн. згідно заяви про зміну позовних вимог від 30.10.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6.2 Договору у разі невиконання пунктів 4.1 та 4.2 Договорів поклажодавець виплачує зерновому складу пеню у розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне бути виконане, якщо інше не встановлене законом або договором.

Дата початку прострочення виконання грошового зобов'язання - 16.11.2007 р.

Дата закінчення нарахування пені - 16.05.2008 р.

Кількість днів нарахування пені - 183 дні.

Подвійна облікова ставка НБУ складає:

          за період з 01.06.2007 р. по 31.12.2007 р. - 16,00% річних (8,00%х2);

          за період з 01.01.2008 р. по 29.04.2008 р. - 20,00% річних (10,00%х2);

          за період з 30.04.2008 р. по 16.05.2008 р. - 24,00% річних (12,00%х2).

Отже, сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором №15-10/06-2007 від 15.06.2007 р. складає 1509,35 грн.

          Таким чином, матеріалами справи підтверджується розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, в сумі 1509,35 грн.

В іншій частині позовних вимог, які не підтверджені матеріалами справи, позивачу слід відмовити.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

          Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

          Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновком судового експерта. Крім того, сторонами вказаний висновок сумніву не піддавався та не спростовувався.

Судом встановлено, що попередні витрати з проведення судової експертизи в розмірі 5000,00 грн. були понесені позивачем.

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Суд вважає безпідставною вимогу позивача про повернення йому суми зайве сплаченого державного мита в розмірі 260,40 грн. з огляду на наступне.

          Загальний розмір позовних вимог, що були предметом розгляду в даній справі, складається з наступного:

          21582,09 грн. заборгованості за надані за договором послуги зі зберігання та підробки зерна,

          21129,50 грн. заборгованості за надані автопослуги,

          6110,78 грн. інфляційних втрат,

          1024,19 грн. 3% річних,

          1970,18 грн. пені

          Всього : 51400,56 грн.

          Отже, державне мито, яке має бути сплачене з вказаної майнової вимоги, становить 514,01 грн., в той час, як позивачем державне мито сплачене в сумі 517,52 грн. (платіжним дорученням № 1376 від 26.09.2008 р. та квитанцією від 30.01.2009 р.)

Держане мито у розмірі 3,51 грн., зайве сплачене Відкритим акціонерним товариством «Сакський комбінат хлібопродуктів» підлягає поверненню на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 47, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, ідентифікаційний код 32644372) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбінат хлібопродуктів» (96500, АР Крим, м. Саки, Новоселівське шосе, 36, ідентифікаційний код 20727193) 980,81 грн. 3% річних, 6110,78 грн. інфляційних втрат, 1509,35 грн. пені, 467,54 грн. державного мита, 107,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4547,96 грн. витрат за проведення судової експертизи.

3.          В частині стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажу в розмірі 21129,50 грн. провадження у справі припинити з відсутністю предмета спору.

4.          В частині стягнення заборгованості за послуги зі зберігання та підробки зерна в розмірі 17023,14 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

5.          В іншій частині позову відмовити.

6.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ЗКПО 34740405) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбінат хлібопродуктів» (96500, АР Крим, м. Саки, Новоселівське шосе, 36, ідентифікаційний код 20727193) 3,51 грн. зайве сплаченого державного мита квитанцією № 291/308 від 30.01.2009 р.

7.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.