Постанова № 68335945, 16.08.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Колоколова С.І., Разюк Г.П.

секретар судового засідання – Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – ОСОБА_1 – за довіреністю від 05.04.2017 року №3755/10-1;

розглянувши апеляційну скаргу Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року

у справі № 915/282/17

за позовом Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області

про стягнення майнової шкоди у розмірі 4 843 грн. 40 коп.

В С Т А Н О В И В:

04.04.2017 року Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, в якій просило суд стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на користь Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва завдану майнову шкоду у розмірі 4 843 грн. 40 коп.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2017 року у справі № 915/282/17 здійснено заміну відповідача у справі № 915/282/17 Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на його правонаступника – Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року у справі № 915/282/17 (суддя Фролов В.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва з рішенням суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року у справі №915/282/17 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права і неповним з’ясуванням всіх обставин справи.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив та підтримав заперечення на апеляційну скаргу з мотивів, що викладені у відзиві. Судова колегія долучила відзив до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам судового процесу по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 915/282/17 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року у справі № 915/282/17 відповідає нормам матеріального та процесуального права України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2013 року громадянин ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Комісії з пенсійних питань Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 12.06.2013 року №235 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, передбаченого пунктом 6 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

ОСОБА_2 з рішенням Комісії з пенсійних питань Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 12.06.2013 року №235 не погодився, тому звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з адміністративним позовом про скасування даного рішення в частині відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

09.10.2013 року ОСОБА_2, з метою реалізації права на соціальний захист, звернувся до Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Відповідно до витягу із наказів Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва від 03.02.2015 року про прийняття рішень по особі ОСОБА_2 ПК №140513100900013: з 16.10.2013 року по 10.10.2014 року громадянину ОСОБА_2 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю; з 13.07.2014 року по 10.10.2014 року громадянину ОСОБА_2 скорочено виплату допомоги по безробіттю (у зв’язку зі звільненням з останнього місяця роботи за угодою сторін) відповідно до підпункту 1 пункту 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та підпункту 1 пункту 5.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» на строк 90 календарних днів; з 11.10.2014 року припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з закінченням строку виплати; з 03.02.2015 року припинено реєстрацію безробітного у зв’язку з невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.08.2014 року визнано неправомірним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 12.06.2013 року №235 в частині відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії з віком на пільгових умовах та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва вирішити питання про призначення пенсії ОСОБА_2 у зв’язку з досягненням ним пенсійного віку та пільгових умовах.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року у справі №490/13696/13-а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.08.2014 скасовано. Рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 12.06.2013 року №235 – визнано протиправним та скасовано, зобов’язано відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 період роботи виконавцем робіт у ВЧ39821 МОУ з 20.08.1986 року по 25.08.1994 року та зобов’язано відповідача розглянути питання про призначення пенсії ОСОБА_2 у зв’язку з досягненням ним пенсійного віку та пільгових умовах. Дана постанова набрала законної сили 19.11.2014 року.

З довідки розрахунку виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_2 від 22.03.2017 року №375, складеної Центральним районним центром зайнятості м. Миколаєва вбачається, що за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року ОСОБА_2 виплачено 4843 грн. 40 коп. допомоги по безробіттю.

Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва претензією від 20.01.2017 року №07-198, в якій позивач просив відповідача відшкодувати кошти, виплачені за період з 16.10.2013 року по 12.07.2014 року у розмірі 4843 грн. 40 коп. як допомогу по безробіттю ОСОБА_2, посилаючись на те, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_2С пенсії на пільгових умовах потягла за собою неправомірну реєстрацію останнього в службі зайнятості з призначенням особі статусу безробітного та незаконною виплатою допомоги по безробіттю в сумі 4843 грн. 40 коп.

У зв’язку з несплатою відповідачем вказаної суми в якості відшкодування шкоди за виплату ОСОБА_3 грошових коштів у вигляді допомоги по безробіттю, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Так, за приписами пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний – особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Особи працездатного віку – особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку (пункт 13 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»).

За нормами пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»).

З матеріалів справи вбачається, що виплата ОСОБА_3 допомоги по безробіттю проводилась Центральним районним центром зайнятості міста Миколаєва на підставі наказів від 14.10.2013 року №НТ131014 про надання ОСОБА_3 статусу безробітного, від 16.10.2013 року №НТ131016 про призначення допомоги по безробіттю.

Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом (частина 1 статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

В силу статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Вимога про відшкодування збитків (шкоди) може бути пред'явлена виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

В даному випадку позивач звернувся з позовними вимогами саме до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, а не до ОСОБА_3, і послався на те, що неправомірні дії Комісії з пенсійних питань Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва при відмові у призначенні ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах призвели до збитків позивача, оскільки за спірний період ОСОБА_3 було сплачено 4 843 грн. 40 коп. в якості допомоги по безробіттю.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовляючи ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не знав та не міг знати, що такі дії призведуть до завдання позивачу збитків у вигляді здійсненої виплати допомоги по безробіттю у розмірі 4 843 грн. 40 коп.

При цьому, судова колегія не вбачає умисних дій відповідача, які в період виплати допомоги по безробіттю порушували права позивача, що призвело до неправомірних виплат в сумі 4 843 грн. 40 коп.

Положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме на позивача покладається обов'язок щодо перевірки страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20.06.2011 року у справі №2/121-30/118).

В даному випадку відсутність фактичного призначення та виплати пенсії особі відповідачем за спірний період, не впливала на настання в період з жовтня 2013 року по липень 2014 року страхового випадку для застрахованої особи й виконання позивачем обов’язку по здійсненню страхових виплат. Наведене свідчить про відсутність причинного зв’язку між діями позивача по фактичній виплаті допомоги по безробіттю в період з жовтня 2013 року по липень 2014 року та діями відповідача, вчиненими по призначенню та виплаті пенсії громадянину на підставі рішення суду через тривалий час після виплати позивачем означених грошових коштів фізичній особі.

Тобто, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на вищевстановлені обставини, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для стягнення з нього заявлених позивачем в якості шкоди збитків у розмірі 4 843 грн. 40 коп.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з урахуванням того, що позивач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування наявності в діях саме відповідача складу цивільного правопорушення, необхідного для відшкодування збитків, понесених позивачем в означений період.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте судом за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року у справі №915/282/17 відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року у справі №915/282/17 – залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2017 року у справі №915/282/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.