Постанова № 68335794, 14.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2017 справа №905/32/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4за участю представників сторін від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_5 за довіреністю; не зявився; не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м. Маріуполь, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької областівід27.03.2017 р.у справі№ 905/32/17 (суддя: Сковородіна О.М.)за позовомДержавної Азовської морської екологічної інспекції, м. Генічеськ, Херсонська областьдо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м. Маріуполь, Донецька область Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2», м. Маріуполь, Донецька областьпростягнення 10 865 грн. 87 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державна Азовська морська екологічна інспекція (далі позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» (далі ТОВ «Метінвест-МРМЗ», відповідач) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Донецької обласної ради та місцевого бюджету Маріупольської міської ради заподіяні державі збитки, внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у сумі 10 865 грн. 87 коп., перерахувавши вказану суму на р/рахунок 33118331700051, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721, код платежу 24062100.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.01.2017 р. залучено Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі ПАТ «ММК ім. Ілліча», третя особа).

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2017 р. позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Донецької обласної ради та місцевого бюджету Маріупольської міської ради стягнуто заподіяні державі збитки, внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 10 865,87 грн., зарахувавши кошти на р/рахунок 33118331700051, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій (МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721, код платежу 24062100), а також з відповідача на користь позивача стягнуто 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2017 р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач вважає, що позивач в ході перевірки зафіксував лише факт формальної відсутності дозвільного документа переоформленого на ТОВ «Метінвест-МРМЗ» (який знаходився на стадії видачі), і не зафіксував самого факту заподіяння прямої шкоди навколишньому середовищу у вигляді наднормативних викидів.

Так, за доводами апеляційної скарги, підприємство відповідача здійснювало свою діяльність, використовуючи обладнання третьої особи в рамках існуючих технологічних процесів та встановлених у дозволі нормативах. При перевірці, інспекцією перевищення гранично допустимих викидів на джерелах викидів зафіксовано не було (не проводився лабораторний контроль концентрації викидів шкідливих речовин на джерелах, в результаті якого могли б бути виявлені перевищення). Відповідач, як безпосередній користувач стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря, керуючись встановленим у дозволі гранично допустимими викидами, самостійно у спірний період сплачував екологічний податок.

На думку відповідача, позивач, застосовуючи Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», а саме п. 2.1.2 хибно розтлумачив визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки законодавець повязує наднормативний викид з відсутністю дозволу на викиди забруднюючих речовин як такого для стаціонарного джерела, та не повязує цей дозвіл із його належністю до конкретної юридичної особи.

Відповідач стверджує, що судом першої інстанції не встановлено причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та шкодою тому, що відповідач у своїй діяльності користується виробничими потужностями (цеха із стаціонарним обладнанням) третьої особи. Перехід зазначених цехів до складу підприємства відповідача відбувся на підставі відповідного договору оренди без будь-якого перепрофілювання виробництва, виробнича діяльність здійснювалась та здійснюється на цей час на тому ж самому обладнанні без зміни технологічних процесів. Таким чином, відповідач робить висновок про те, що у період з 01.10.2013 р. по 13.05.2014 р. правомірно керувався у своїй діяльності отриманим третьою особою дозволом на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Метінвест-МРМЗ».

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції склад судової колегії неодноразово змінювався.

Представник позивача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях до відзиву.

17.05.2017 р. через канцелярію суду апеляційної інстанції отримано відзив третьої особи на апеляційну скаргу, відповідно до якого третя особа стверджує, що ТОВ «Метінвест-МРМЗ» використовує майно ПАТ «ММК ім. Ілліча» без будь-якого перепрофілювання виробництва та зміни технологічних процесів, відповідно до приписів ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», позивач у період з 01.10.2013 р. по 13.05.2014 р. користувався дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1412-336-600-44 від 30.07.2010 р., що виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області власнику обєкта ПАТ «ММК ім. Ілліча».

11.07.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи, в якому зазначено, що станом на 07.07.2017 р. відповідач не має змоги надати витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.06.2017 р. документи у звязку з пошкодженням 27.06.2017 р. електронних баз даних невідомими особами внаслідок незаконного втручання в роботу мереж звязку ТОВ «Метінвест-МРМЗ» та електронно-обчислювальних машин, тому пошкоджені документи не відновлені.

Представники відповідача та третьої особи у судові засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання 14.08.2017 р. у режимі відеоконференції за приписами ст. 74-1 ГПК України не проведено, оскільки представник позивача зявився безпосередньо до Донецького апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державної Азовської морської екологічної інспекції № 24 від 15.01.2014 р. «Про проведення планового заходу» в термін з 17.02.2014 р. по 07.03.2014 р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря Державної Азовської морської екологічної інспекції проведено плановий захід з перевірки ТОВ «Метінвест-МРМЗ» на предмет додержання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами планової перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря Державної Азовської морської екологічної інспекції у присутності начальника відділу охорони праці, промислової безпеки та екології ОСОБА_6, генерального директора ТОВ «Метінвест-МРМЗ» ОСОБА_7 складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Метінвест-МРМЗ» від 17.02.-07.03.2014 р. № 19.

Даним актом зафіксована відсутність у ТОВ «Метінвест-МРМЗ» дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; інструметально-лабораторних вимірюваляних параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективної роботи газоочисних установок, а також, обєкт не взято на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря.

Вказаний акт підписаний генеральним директором підприємства відповідача без зауважень чи заперечень.

07.03.2014 року на підставі акту №19 від 17.02. 07.03.2014р. складено протокол №008128 про адміністративне правопорушення щодо начальника відділу з охорони праці, промислової безпеки та екологічної ОСОБА_6.

Протоколом №008128 від 07.03.2014р. встановлено, що ОСОБА_6 допустив здійснення господарської діяльності підприємства, де відбувається експлуатація обладнання, що має викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутністю дозволу на викиди.

В результаті розгляду протоколу №008128 від 07.03.2014р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря Державної Азовської морської екологічної інспекції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 07.03.2014 року №77/008128, якою начальника відділу з охорони праці, промислової безпеки та екологічної - ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн.

Докази оскарження відповідачем акту № 19 від 17.02.-07.03.2014 р., протоколу № 008128 від 07.03.2014 р. про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення № 77/008128 від 07.03.2014 р. в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи міститься припис Державної Азовської морської екологічної інспекції до акту № 19 від 17.02.-07.03.2014 р., адресованого директору ТОВ «Метінвест-МРМЗ» ОСОБА_7, яким приписано, зокрема в строк до 14.05.2014 р. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів. Даний припис підписаний генеральним директором ТОВ «Метінвест-МРМЗ», зауважень або заперечень з його боку не містить.

Також, відповідачем до матеріалів справи надано дозвіл Міністерства екології та природних ресурсів України № 1412336900-00097 на викиди забруднюючих в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданий відповідачу 14.05.2014 р., термін дії якого: з 14.05.2014 р. по 14.05.2021 р.

Державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Азовського моря Державної Азовської морської екологічної інспекції здійснено розрахунок щодо розмірів відшкодування збитків, які заподіяні Державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів проммайданчика №2 ТОВ «Метінвест-МРМЗ» за відсутності дозволу на викиди, відповідно до якого загальний розмір збитків складає 10 865 грн. 87 коп.

Державною Азовською морською екологічною інспекцією на адресу відповідача направлена претензія №21 від 28.08.2014р. з пропозицією відшкодувати збиток, завданий державі, перерахувавши 10 865 грн. 87 коп. на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету із зазначенням необхідних реквізитів для оплати, оскільки з моменту створення підприємства, тобто, з 01.10.2013 р. по 13.05.2014 р. включно підприємство відповідача здійснювало свою господарську діяльність за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Претензія позивача надіслана відповідачу 02.09.2014 р. та отримана останнім 08.09.2014 р., що підтверджується засвідченою копією поштового повідомлення.

Відповідач листом № 01/731 від 29.09.2014 р. повідомив позивача про розгляд вказаної претензії, визнав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ТОВ «Метінвест-МРМЗ» на момент проведення перевірки формально не мало дозволу на викиди в атмосферне повітря, при цьому використовувало, з дотриманням встановлених лімітів, джерела викидів, на які раніше надавався дозвіл. Формальна відсутність дозволу не впливає на фактичні (раніше встановлені та погоджені) обєми викидів. Відповідач вважав, що не спричинив прямої шкоди навколишньому природному середовищу та державі, в той час як інспекція в ході перевірки зафіксувала лише факт відсутності дозвільного документа, який знаходився на стадії видачі та не зафіксувала самого факту спричинення прямої шкоди навколишньому середовищу у вигляді наднормативних викидів.

З огляду на те, що претензія № 21 від 28.08.2014 р. залишена відповідачем без виконання, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, складовою частиною якого є безпечне атмосферне повітря, та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50) і зобов'язаний не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66).

Правопорушення проти довкілля посягають на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, субєкту господарювання, обєкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обовязкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За приписами ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Статтею 34 даного Закону унормовано, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом б частини першої статті 40 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей (стаття 55 Закону).

Відповідно до приписів ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.4. Порядку організації та проведення перевірок субєктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 р., акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок субєктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже, відповідачем порушені вимоги Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та Закону України Про охорону атмосферного повітря, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом № 19 від 17.02.-07.03.2014 р., протоколом №008128 про адміністративне правопорушення від 07.03.2014р. В діях відповідача вбачається здійснення господарської діяльності підприємства, де відбувається експлуатація обладнання, що має викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутністю дозволу на викиди.

Таким чином, протиправна поведінка відповідача в даному випадку полягає у здійсненні викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 01.10.2013 р. по 13.05.2014 р. без отримання спеціального дозволу на реалізацію відповідних дій, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

У п.1.2 розяснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» №02-5/744 від 27.06.2001р. вказано, що шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Враховуючи специфіку екологічної шкоди (можливість прояву її наслідків через певні, а інколи значні, проміжки часу), Методика її розрахунку складається на підставі факту вчинення екологічної шкоди.

Пункт 1.5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 (далі - Методика) дає визначення поняттю викиду, як надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; забруднюючої речовини, як речовини хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я та стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до даного пункту затверджений гранично допустимий викид - дозволений обсяг викиду забруднюючої речовини, який встановлений у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: для стаціонарних джерел викидів, які віднесені до основних, у мг/куб.м та г/с; для джерел викидів, віднесених до інших, у мг/куб.м; для джерел викидів, на які не встановлені нормативи граничнодопустимих викидів відповідно до законодавства, у г/с.

Відповідно до п. п. 2.1.2, 2.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що шкода полягає у викиді в атмосферне повітря речовин хімічного походження без визначення (узгодження) від держави їх гранично-дозволеного обсягу (лімітів), унаслідок чого можуть не тільки погіршуватися екологічні умови життєдіяльності людини, стан інших об'єктів природного середовища.

За змістом п. п. 2.1.2, 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п. 2.7.1 Методики).

Пунктом 4.1 Методики встановлено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на підставі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Відповідно до п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно із Методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем розміру збитків в сумі 10 865 грн. 87 коп.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги судова колегія враховує наступне.

01.10.2013 між ПАТ «ММК ім. Ілліча», як орендодавцем, та ТОВ «Метінвест-МРМЗ», як орендарем, укладено договір оперативної оренди №2924/32, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування комплекси нерухомого майна структурних підрозділів ПАТ «ММК ім. Ілліча».

Відповідно до ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом.

Тобто даною нормою закону встановлена виключна підстава для отримання дозволу: крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Водночас судова колегія звертає увагу на те, що норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не містять положень щодо переходу документів дозвільного характеру в порядку правонаступництва від однієї особи до іншої.

Натомість, у період з 01.10.2013 року по 13.05.2014 року відповідач користувався дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1412-336-600-44 від 30.07.2010 року, що виданий Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Донецькій області власнику обєкта - ПАТ ММК ім. Ілліча, що відповідачем та третьою особою власником обєктів не заперечується.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень №420 від 19.02.2014р., №1821 від 19.05.2014р., №3236 від 18.08.2014р., за якими відповідач сплачував на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області екологічний податок.

Однак, матеріали справи не містять факту того, що орендовані відповідачем обєкти не підпадають під категорію потенційно небезпечних об'єктів та обладнання, яким він користується, не відносяться до категорії підвищеної небезпеки, в розумінні Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", Закону України "Про охорону атмосферного повітря", постанови Кабінету Міністрів України №1598 від 29.11.2001 року.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені за безпідставністю доводи відповідача щодо користування дозволом третьої особи, і сплати за цим дозволом платежів з боку відповідача, оскільки факт сплати відповідачем екологічного податку жодним чином не звільняє його від сплати шкоди, заподіяної державі, внаслідок порушення чинного природоохоронного законодавства шляхом забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами стаціонарних джерел.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та шкодою, судова колегія зазначає, що позивачем при здійсненні вищевказаної перевірки обґрунтовано встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у здійсненні викидів без дозволу, що підтверджується актом перевірки № 19 від 17.02.-07.03.2014 р., приписом до акту перевірки, постановою про адміністративне стягнення; безпосереднього причинного звязку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода є обєктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства в період з 01.10.2013 р. по 13.05.2014 р.; самої шкоди, яка визначена розрахунковим методом відповідно до Методики.

Наразі, відповідачем не доведено відсутності його вини з огляду на те, що вина полягає в експлуатації обладнання, що має викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідача, на які у вказаний період був відсутній відповідний дозвіл.

Шкідливий результат протиправної поведінки відповідача це забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами, викид яких здійснено відповідачем без необхідного дозволу, тобто спричинення державі збитків в сумі 10 865 грн. 87 коп.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2017 р. у справі № 905/32/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2017 р. у справі № 905/32/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийН.В. Будко

Судді:І.В. Москальова

ОСОБА_3