Постанова № 68335779, 16.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року Справа № 906/439/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №2-319 від 26 грудня 2016 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду Житомирської області від 13 липня 2017 року у справі №906/439/17 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

до Комунального підприємства "Теплозабезпечення"

про стягнення 807760,15 грн.

Судом розяснено представнику позивача права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Сікорська Н.А.) від 13 липня 2017 року у справі №906/439/17 було частково задоволено позов ОСОБА_2 акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (надалі позивач) до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (надалі відповідач) про стягнення 807760,15 грн. Зменшено розмір пені до 16688,83 грн.. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (11500, м.Коростень Житомирської області, вул.Кірова 8-А, ідентифікаційний код 31871157) на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (79053, м.Львів, вул.І.Рубчака 3, ідентифікаційний код 25560823) 710446,15 грн. боргу, 16688,83 грн. пені, 3665,28 грн. 3% річних, 11961,40 грн. - судового збору. В частині стягнення 49937,11 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем після порушення провадження у справі, провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України). В решті позову було відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 710446,15 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" станом на 13 липня 2017 року, підписаним сторонами актом звірки оборотів з наданих транспортних послуг станом на 31 травня 2017 року та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву від 13 липня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13 липня 2017 року у справі №906/439/17 в частині зменшення розміру пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 33377,65 грн. пені за прострочення зобов'язань щодо оплати наданих у січні-березня 2017 року послуг згідно з договором на транспортування природного газу від 31 березня 2016 року №НВ-01-Е/16, в решті - судове рішення залишити без змін. Позивач частково не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. ПАТ "Укртрансгаз" повністю заперечує проти зменшення судом першої інстанції пені на 50%. Посилання відповідача на його скрутне фінансове становище, відсутність грошових коштів та збитки відповідача у 2015 році, беззаперечно не можна визнати винятковими та як виправдання причин порушення грошових зобов'язань перед ПАТ "Укртрансгаз". Протягом дії договору відповідач жодного разу не повідомив позивача про причини неможливості своєчасного виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем. Систематичне невиконання відповідачем своїх зобов'язань виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду відповідно до статті 83 ГПК України застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Також, апелянт звертає увагу, що розмір штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору є правомірно заявленим та не є значно чи надмірно великим, виходячи із загальної заборгованості по договору та часу прострочення відповідачем належних до сплати сум. ПАТ "Укртрансгаз" є підприємством трубопровідного транспорту державного сектору економіки, здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб'єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, надійного та безпечного функціонування Єдиної газотранспортної системи України, а також забезпечення транзиту газу за міждержавними угодами. Порушення відповідачем визначеного діючим законодавством та договором порядку здійснення розрахунків за послуги з транспортування природного газу спричинило зайві витрати позивача на закупівлю достатньої кількості газу для виробничо-технологічних витрат на забезпечення транспортування природного газу замовника шляхом залучення кредитних ресурсів від комерційних банків та сплати відсотків за користування кредитними коштами. В рамках міжнародних угод, укладених між ПАТ "Укртрансгаз" та іноземними банками, з метою модернізації газотранспортної системи України та впровадження сучасних технологій, позивачем були залучені для цього необхідні кредитні ресурси. Крім того, відповідач є безпосереднім учасником процесу формування тарифів, а тому обставини на які він посилається, а саме різниця в тарифах на тепло, не виникли внаслідок об'єктивних та незалежних від боржника обставин. Тоді як посилання на комунальну форму власності відповідача не є достатньою та винятковою правовою підставою для зменшення пені. Отже, позивач вважає недопустимим зменшення розміру пені на 50% до 16688,83 грн. без виняткових обставин та умов, які відсутні у відповідача, передбачених статтею 233 Господарського кодексу України, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України та пунктом 3 статті 83 ГПК України, оскільки це суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, встановленими пунктом 6 статті 3 та частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України і таке зменшення є неспіврозмірним в контексті інтересів обох сторін. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оскаржуване рішення винесено із порушенням норм процесуального права, зокрема статей 4-2, 32, 43 ГПК України, які призвели до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2017 року у справі №906/439/17 було прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та призначено дату судового засідання на 16 серпня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15 серпня 2017 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №906/439/17 - ОСОБА_3 у період з 14 серпня 2017 року по 11 вересня 2017 року включно та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року у справі №906/439/17 апеляційну скаргу позивача було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 березня 2016 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством "Укртрансгаз" особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством "Теплозабезпечення" (замовник) укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №НВ-01-Т/16.

Згідно пункту 1.1 даного договору, газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства (пункт 2.2 договору).

Згідно пункту 3.1 договору, послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (пункт 5.2 договору).

Згідно пункту 5.3 договору, розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно.

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно підпунктів 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.3 договору, замовник зобов'язався виконувати умови договору; своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 11.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 1 січня 2016 року та укладається на строк до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно даних позивача, на виконання умов зазначеного договору ним протягом січня - березня 2017 року надано відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами загальним обсягом 9423,300 тис. куб.м. на загальну суму 1105918,47 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу: №01-17-НВ-01-Т/16 від 31 січня 2017 року, №02-17-НВ-01-Т/16 від 28 лютого 2017 року, №03-17-НВ-01-Т/16 від 31 березня 2017 року /а.с.16-18/.

Відповідач оплату вартості послуг за транспортування газу не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 770717,21 грн..

Згідно пункту 7.3 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищевказаного пункту 7.3 договору, за порушення відповідачем строків оплати за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 33377,65 грн. пені.

Крім того, посилаючись на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3665,29 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №НВ-01-Т/16 від 31 березня 2016 року, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що в період з січня по березень 2017 року позивач на виконання вимог зазначеного договору надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 1105918,47 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу: №01-17-НВ-01-Т/16 від 31 січня 2017 року, №02-17-НВ-01-Т/16 від 28 лютого 2017 року, №03-17-НВ-01-Т/16 від 31 березня 2017 року /а.с.16-18/.

Згідно статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 5.5 договору сторони визначили, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Як встановлено судами, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг виконав неналежним чином, - оплата була здійснена відповідачем частково з порушенням строків оплати, а інша частина взагалі не сплачена, внаслідок чого станом на 05 травня 2017 року утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 770717,21 грн. /а.с.5, 83/.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на день вирішення спору сплачено частину боргу в розмірі 60271,06 грн., з яких 10333,95 грн. - до подачі позову до господарського суду, а саме станом на 18 травня 2017 року, та 49937,11 грн. після подачі позову до суду /а.с.83, 84/.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 710446,15 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" станом на 13 липня 2017 року /а.с.83, 84/, підписаним сторонами актом звірки оборотів з наданих транспортних послуг станом на 31 травня 2017 року /а.с.60-63/ та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву від 13 липня 2017 року /а.с.68/.

За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 710446,15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В свою чергу, зважаючи на те, що борг в сумі 10333,95 грн. відповідачем було сплачено до звернення до суду, а саме до 18 травня 2017 року, що вбачається з відтиску поштового штемпеля на конверті, в цій частині позовних вимог було правомірно відмовлено.

Крім того, керуючись пунктом 1-1 статті 80 ГПК України суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження в частині стягнення коштів в сумі 49937,11 грн., які були сплачені в процесі подачі позову до суду та розгляду справи судом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплозабезпечення" 33377,65 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 7.3 Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №НВ-01-Т/16 від 31 березня 2016 року сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку пеня позивачем нарахована за період з 21 лютого 2017 року по 05 травня 2017 року включно, яка в загальній сумі становить 33377,65 грн. /а.с.12, 13/.

Колегією суддів перевірено розрахунок пені здійснений судом першої інстанції та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Таким чином, обґрунтованою до стягнення є пеня за період з 21 лютого 2017 року по 05 травня 2017 року в сумі 33346,50 грн.

Водночас, апеляційна інстанція погоджується з тим, що місцевий господарський суд врахувавши досліджені у справі обставини зменшив розмір заявленої до стягнення пені, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Відповідне право суду закріплене матеріальними нормами, зокрема статтею 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів приймає до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені у пункті 3.4 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007 у справі №1-14/2007 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) про те, що однією з найважливіших цілей діяльності місцевого самоврядування є забезпечення нагальних потреб населення територіальної громади у комунальних та інших невідкладних послугах соціального характеру, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо.

Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону України 2343-12, наголошує, що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади.

У випадках, коли основною метою діяльності суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки зазначено отримання прибутку, його організаційно-правовою формою має стати господарське товариство з відповідною часткою комунальної власності у статутному фонді. Господарські товариства проводять свою діяльність на основі права власності, утворюються для ведення виключно підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку, а не досягнення якогось іншого соціального результату. Здійснення корпоративних прав органами місцевого самоврядування щодо господарських товариств переслідує мету доцільного, економного та ефективного використання комунальної власності, а не задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади (абзац 4 пункту 3.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 20 червня 2007 року №5-рп/2007 у справі № 1-14/2007 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності).

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, КП "Теплозабезпечення", за організаційно-правовою формою, є унітарним комунальним підприємством Коростенської міської ради, а відтак метою його діяльності є задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади міста Коростеня, а не отримання прибутку.

Дослідивши матеріали, подані Комунальним підприємством "Теплозабезпечення" в обґрунтування клопотання про зменшення розміру стягуваної пені, а також враховуючи сплату відповідачем частини основного боргу до та після подачі позову, належні докази скрутного фінансового становища відповідача (баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2017 року, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2017 року, розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за період 2008-2013 роки, розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого опалення, що надавалися населенню за 2015 рік, довідки Ощадбанку від 01 червня 2017 року про залишок коштів на рахунку відповідача станом на 01 червня 2017 року та від 17 травня 2017 року про накладення арешту на поточний рахунок відповідача) та приймаючи до уваги, що порушені матеріальні права ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" належним чином компенсуються заявленими сумами пені та річних, а також з урахуванням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), господарський суд Житомирської області прийшов до правильного висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені до 50% (16688,83 грн.).

Поряд з цим, колегією суддів також враховано обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3665,29 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено розрахунок 3% річних здійснений судом першої інстанції та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Таким чином, обґрунтованими до стягнення є 3% річних за період з 21 лютого 2017 року по 05 травня 2017 року в сумі 3665,28 грн.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 730800,26 грн., з яких 710446,15 грн. борг за надані послуги згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №НВ-01-Т/16 від 31 березня 2016 року, 16688,83 грн. пені, 3665,28 грн. 3% річних. В решті позову судом було правомірно відмовлено у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до положень статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем як до суду першої так і апеляційної інстанції не подано доказів щодо його майнового стану.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених статтею 104 ГПК України, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 року у справі №906/439/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/439/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Дужич С.П.