Постанова № 68335742, 15.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017 року Справа № 904/11141/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Науменка І.М.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

за участю прокурора Третельницька О.П. прокурор відділу, посвідчення №029843 від 20.10.2014 р.,

та сторін:

від Дніпропетровської міської ради: ОСОБА_1 представник, довіреність №7/10-2571 від 28.12.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2017р. у справі

за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м.Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", м.Кривий Ріг

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м.Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м.Дніпро

про витребування нежитлового приміщення №60, яке розташоване на першому поверсі поз. 1-12 житлового будинку (літ.А-5) по вул.Орловській у м.Дніпро

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2017 р. у даній справі (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено; витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю Ренессанс-Клуб на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) нежитлове приміщення №60, яке розташоване на першому поверсі поз. 1-12 в житловому будинку №30 (літ. А-5) по вул. Орловській у м. Дніпро, загальною площею 143,2 кв.м. (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 80953312101); стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Ренессанс-Клуб на користь прокуратури Дніпропетровської області 1 719,02 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що Дніпропетровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст.388 ЦК України.

Про недійсність правочину на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачу, так і прокурору стало відомо лише 29.08.2016 р., після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначена апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав застосував положення ст.35 ГПК України, відступивши від приписів ст.129 Конституції України, якими до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка, зокрема, полягає у визначених частиною 1 ст.33 ГПК України положеннях у відповідності до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тому, обставини викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012 не є преюдиційними та мали бути досліджені судом при розгляді даної справи.

Відповідно до вимог ч.4 ст.105 та ч.1 ст.111 ЦК України, складено проміжний ліквідаційний баланс комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м.Дніпропетровська, затверджений Дніпропетровською міською радою рішенням № 41/22 від 28.03.2012 р. Відповідно до даного проміжного ліквідаційного балансу суми вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів. При цьому, активи боржника в ліквідаційному балансі зазначені із врахування всього майна, яке знаходилося на балансі підприємства на той момент.

Аналіз ч.ч.3,9 ст.78, ст.219 ГК України дає можливим зробити висновок, що такий боржник, як комунальне підприємство, також несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Отже, на думку скаржника, Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення (ліквідації).

Дніпропетровська міська рада, реалізуючи свої повноваження щодо володіння, користування та розпорядження комунальним майном, шляхом затвердження проміжного ліквідаційного балансу комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м.Дніпропетровська зі всіма активами, що знаходилися на балансі вказаного підприємства та прийнявши рішення від 24.07.2013 р. № 29/37 "Про вирішення питання комунальної власності територіальної громади міста", підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання банкрутом комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м.Дніпропетровська, залишалося закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому відповідно до ст.ст.74,78,219 ГК України та ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації.

Скаржник вважає, що рішення міської ради № 16/9 від 02.03.2011 р., на яке посилається суд першої інстанції, не могло бути виконано, оскільки усі активи комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська відповідно до витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витягу з реєстру обтяжень рухомого майна, знаходяться у податковій заставі.

Отже, спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська та залишалося закріпленим за ним на праві господарського відання.

Недійсність правочину (договору купівлі-продажу від 26.07.2013 р.), який визнаний судом в рамках справи про банкрутство №38/5005/5752/2012, на виконання якого було передано майно з комунальної до приватної власності, не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Спірне майно було продано на відкритих прилюдних торгах (аукціоні) під час провадження у справі про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м.Дніпропетровська, на виконання постанови господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 р. по справі №38/5005/5752/2012 про визнання боржника банкрутом.

Таким чином, вимоги позивача про витребування нерухомого майна у товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", на підставі ст.388 ЦК України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно вибуло з володіння власника без його волі, не можуть бути задоволені, оскільки з урахуванням ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, витребував майно як таке, що вибуло поза волею власника, не встановив особи, яка є винною в недійсності договору купівлі-продажу від 26.07.2013 р., не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь відповідача (добросовісного набувача) понесених ним витрат на придбання майна, чим допущено істотне порушення прав та законних інтересів останнього.

Суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин ст.267 ЦК України і відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Оскільки, товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-клуб" є добросовісним набувачем та не є особою винною ані в недійсності правочину, ані особою внаслідок неправомірних дій якої виник спір, то покладення судового збору на відповідача є таким, що суперечить ч.2 ст.49 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Прокурор зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться не до оскарження рішення у даній справі, а до оспорювання фактів, які вже встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі №38/5005/5752/2012, залишеною без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

Будь-які дії Дніпропетровської міської ради, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею, не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з її власності, оскільки така воля може виражатися виключно в рішенні власника про відчуження нерухомого майна, винесеному на пленарному засіданні відповідної ради, а таке рішення Дніпропетровською міською радою щодо спірного майна не виносилось.

Прокурор вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість витребування спірного нерухомого майна у товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на підставі ч.1 ст.388 ЦК України, оскільки по-перше, прокурором не заперечується добросовісність набувача, а по-друге, спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення його до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало щодо нього жодного речового права.

Враховуючи, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі №38/5005/5752/2012 визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного об'єкту нерухомого майна, та визнано недійсним договір купівлі-продажу щодо вказаного об'єкту, прокурором обрано вірний спосіб захисту права територіальної громади м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради, шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" не заявляло жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, тому посилання на порушення норм матеріального права у даному випадку є безпідставним.

Крім того, задоволення позову прокурора не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна, відповідно до ст.661 ЦК України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 ЦК України не застосовується.

Відповідач та треті особи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001р. №26/23 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 територіальній громаді м. Дніпропетровська, встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013р. у справі №200/5829/13-ц за заявою Дніпропетровської міської ради, заінтересована особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 та рішення Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001р. №26/23 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 06.06.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлового приміщення №60, яке розташоване на першому поверсі поз.1-12 житлового будинку №30 (літ. А-5) по вул. Орловській у м. Дніпро, загальною площею 143,2 кв.м. (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 80953312101).

Право господарського відання за КВЖРЕП Ленінського району зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06.06.2013р., номер запису про інше речове право 1270879 на підставі наказу Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 26.02.2004р. №23-кв.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 р. № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" проведено реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, шляхом передачі з їх балансу на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (п. 1.2.).

У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 р. за №40/14 прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради", яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і зокрема, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району.

Пунктом 4 цього рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити всі дії з припинення юридичних осіб та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 р. порушено провадження у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 р. у справі №38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

Арбітражним керуючим ОСОБА_3, всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №60, яке розташоване на першому поверсі поз.1-12 житлового будинку №30 (літ. А-5) по вул. Орловській у м. Дніпро, загальною площею 143,2 кв.м., було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення №60, яке розташоване на першому поверсі поз.1-12 житлового будинку №30 (літ. А-5) по вул. Орловській у м. Дніпро, загальною площею 143,2 кв.м., оформлених протоколом від 27.12.2012р. №40 та переможцем яких визнано товариство з обмеженою відповідальністю Регіонінвестгрупп.

На підставі протоколу проведення біржових торгів, між КВЖРЕП Ленінського району, як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю Регіонінвестгрупп, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.07.2013 р., який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №5398.

В подальшому, спірне майно було відчужене товариством з обмеженою відповідальністю Регіонінвестгрупп на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ренессанс-Клуб за договором купівлі-продажу від 28.07.2013р. нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №1803.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2016 р., скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено частково та визнано неправомірними дії ліквідатора КВРЖЕП Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №60 по вул. Орловській, 30 в м.Дніпропетровську, загальною площею 143,2 кв.м.; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 р. Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №60 по вул. Орловській, 30 в м.Дніпропетровську, загальною площею 143,2 кв.м., оформлених протоколом від 27.12.2012р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу №5398 від 26.07.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між КВЖРЕП Ленінського району та товариством з обмеженою відповідальністю Регіонінвестгрупп, з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 60 по вул.Орловській, 30 в м. Дніпропетровську, загальною площею 143,2 кв.м.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, неправомірність дій щодо відчуження спірного нерухомого майна встановлена та доведена згаданими судовими рішеннями у справі № 38/5005/5752/2012, які набрали законної сили і згідно ст. 115 ГПК України підлягають обов'язковому виконанню.

Відповідно до положень статей 321, 319, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтями 143 Конституції України та 327 ЦК України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу (ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до ч.1 ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

За ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.ч.1,3 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, у разі якщо відчуження майно мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч.3 ст.388 ЦК України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.10.2016 р. у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 р. у справі № 916/2131/15 про те, що "у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів".

Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Частиною 7 статті 319 ЦК України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.321 ЦК України).

Згідно із ч.8 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна (п.30 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову про витребування спірного нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що господарський суд не надав належної правової оцінки заявленому клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Про недійсність правочинну на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачу, так і прокурору стало відомо лише 29.08.2016р., після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012.

Отже, господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Крім того, колегія суддів враховує, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 ЦК України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016р. №3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. №916/1624/15).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2017 р. у справі №904/11141/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена у повному обсязі 16.08.2017 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_6