Постанова № 68335656, 14.08.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Таран С.В., Філінюка І.Г.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №358 від 15.05.2017р. та №453 від 12.06.2017р. та протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017р. та 12.06.2017р. )

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ «СПЕКТР-АГРО» - ОСОБА_1 – за довіреністю;

від С(Ф)Г «Паруткін» - не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО»

на рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2017 року

по справі №916/137/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО»

до Селянського (фермерського) господарства «Паруткін»

про стягнення 237346,10грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 14.08.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

17.01.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (надалі – позивач, ТОВ «Спектр-Агро») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Паруткін» (надалі – відповідач, С(Ф)Г «Паруткін»), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 237346,10грн., з яких: 148119,51грн. боргу, 955,10грн. відсотків за користування товарним кредитом, 16983,63грн. пені, 16446,83грн. 28% річних, 44029,44грн. штрафу та 10811,59грн. індексу інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.02.2016р. між ТОВ «Спектр-Агро» (Постачальник) та С(Ф)Г «Паруткін» (Покупець) було укладено договір поставки №033/16-0 продукції виробничо-технічного призначення. Позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 275184грн., відповідач сплатив позивачу лише 127064,49грн. Таким чином, на день звернення до суду з позовом по даній справі заборгованість С(Ф)Г «Паруткін» перед ТОВ «Спектр-Агро» за договором від 19.02.2017р. складає 148119,51грн., на які позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом, пеня, 28% річних, штрафу інфляційні у вищезазначених розмірах.

З посиланням на норми ст.ст.526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.03.2017р. (суддя Бездоля Ю.С.) позов задоволено частково - стягнуто з С(Ф)Г «ПАРУТКІН» на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 148119,51грн. боргу, 938,88грн. відсотків за користування товарним кредитом, 10811,59грн. індексу інфляції, 16940,95грн. пені, 16405,62грн. 28% річних та 2898,25грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.509, ч.ч.1,2 ст.11, ст.ст.629,526, 610, 530 (ч.1), 615 (ч.2), 655,712, 694, 536, 612 (ч.1), 625 (ч.2),546, 549, 611(п.3 ч.1) ЦК України, ч.1 ст.175, ч.ч.1,7 ст.193, ч.1 ст.231,ч..6 ст.231 ГК України, та вмотивовано наступним. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог договору поставки №033/16-О від 19.02.2016р. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 275184грн. за двома видатковими накладними №2061 від 16.03.2016р., а також №2064 від 16.03.2016р. з відстроченням платежу: до 01.09.2016р. на суму 110073,60грн. та до 01.10.2016р. на суму 110073,60грн. з визначенням річної ставки відсотків - 3%. Відповідачем поставлений товар оплачений частково: 16.03.2016р. на суму 55036,80 грн., 10.11.2016р. на суму 77000грн. Позивачем на підставі п.2.10 договору здійснену відповідачем оплату у розмірі 77000 грн. зараховано наступним чином: 4972,31грн. в рахунок погашення відсотків, 72027,69грн. в рахунок сплати боргу за договором поставки №033/16-О від 19.02.2016р. Решту вартості товару відповідачем не оплачено. За таких обставин, відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за договором поставки №033/16-О від 19.02.2016р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 148119,51грн. Разом з цим, суд не прийняв у повному обсязі до уваги виконаний позивачем розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, оскільки останній виконаний позивачем частково неправильно, а саме: позивачем при розрахунку відсотків за користування товарним кредитом не враховано кількість днів у високосному році. Судом виконано розрахунок відсотків за користування товарним кредитом та визначено, що відсотки за користування товарним кредитом за загальний період з 17.03.2016р. по 31.12.2016р. складають 5911,19грн. та враховуючи сплату відповідачем 4972,31грн. відсотків за користування товарним кредитом, розмір відсотків за користування товарним кредитом, які підлягають стягненню з відповідача становить 938,88грн. Крім того, суд погодився із здійсненим позивачем розрахунком індексу інфляції та визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача 10811,59грн. індексу інфляції за загальний період з вересня 2016р. по листопад 2016р. Також судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, виконано розрахунок 28% річних та визначено, що 28% річних за загальний період з 02.09.2016р. по 12.01.2017р. склали 16405,62 грн., які підлягають стягненню з відповідача. У зв’язку із неврахуванням позивачем при здійсненні розрахунку пені кількості днів у високосному році, судом здійснений власний розрахунок пені, та зазначено, що пеня за загальний період з 02.09.2016р. по 12.01.2017р. становить 16940,95грн., які підлягають стягненню з відповідача.

В частині позовних вимог стягнення з відповідача штрафу в сумі 44029,44грн. (з посиланням на правову позицію, викладену у Постанові Верховного суду України від 21.10.2015р. №6-2003цс15) суд першої інстанції зазначив, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем одночасно заявлено до стягнення з відповідача за одне й те саме порушення пеню і штраф, які є одним видом цивільно-правової відповідальності; їх одночасне застосування суперечить вимогам ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Не погодившись з рішенням суду від 17.03.2017р., ТОВ «Спектр-Агро» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення частково в частині відмови у стягненні 44029,44грн. штрафу; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що не погоджується з висновками суду у частині відмови у стягненні 44029,44грн. штрафу з огляду наступного. Пунктом 7.2. (А.Б) Договору від 19.02.2016р. сторонами погоджено, що за порушення взятих на себе зобов’язань у частині оплати вартості отриманого товару, СФГ «ПАРУТКІН» сплачує у тому числі пеню та штраф. Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором (пеню, штраф), що стягується за прострочення не грошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. При укладені Договору, сторони дійшли згоди щодо сплати одночасно штрафу та пені, у разі невиконання відповідачем умов договору, а саме: порушення строку оплати отриманої продукції. Тому одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України, у тому числі ст. 61 Конституції України та умовам укладеного між сторонами договору. Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012р. по справі № 20/246-08. Нормами чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань. Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором. штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня га штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Натомість, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій - така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 09.04.2012р. у справі №3-88гс11, від 27.04.2012р. у справі №3-121гс11 та у справі №3-24гс12. Здійснюючи посилання на правову позицію Верховного суду України, яка викладена у постанові від 21.10.2015р. №6-2003цс15, суд першої інстанції не врахував, що на відміну від даної справи, вказана справа є цивільною, а відповідно при її вирішенні і застосовано норми ст. 61 Конституції України. Крім того, судом не враховано, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. по справі №6-2003цс15 у цій справі стосувалися одночасного стягнення пені й штрафу за одне й те саме - порушення строків виконання грошовим договором, без будь-якого іншого критерію порушення: висновок суду ґрунтувався на аналізі приписів Цивільного кодексу України та умов кредитного договору; вказівки на відступ від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постановах від 09.04.2012р. у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012р. у справах №№ 3-121гс11, 3-24гс12 зазначена постанова не містить. В цій постанові Верховного Суду України зроблено висновок про застосування ст.549 ЦК України, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст.ст. 230, 231 ГК України.

Також скаржник просив суд при вирішенні даної справу врахувати правову позицію, яка викладена у постановах Вищого господарського суду України, у аналогічного роду спорах: від 21.03.2017р. справа №915/920/16, від 22.02.2017р. справа №924/433/16, від 16.11.2016р. №908/1267/16, від 15.09.2016р. справа №904/2405/16.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні 16.05.2017р.; допустити участь в судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду 16.05.2017р. о 14:00год. в режимі відеоконференції представника ТОВ «СПЕКТР-АГРО»; доручено господарському забезпечити проведення відеоконференції по справі №916/137/17, розгляд якої призначено на 16.05.2017р. о 14год 00хв. в Одеському апеляційному господарському суді. У зв’язку із перебуванням суддів Будішевської Л.О. та Таран С.В. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду №358 від 15.05.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/137/17.

Протоколами автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Поліщук Л.В. Філінюк І.Г.

Ухвалою суду апеляційної інстанції 15.05.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Поліщук Л.В. Філінюк І.Г.) справу №916/137/17 прийнято до провадження.

У зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. розпорядженням керівника апарату суду №453 від 12.06.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/137/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Таран С.В., Філінюк І.Г.

Ухвалою суду апеляційної інстанції 12.06.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Таран С.В., Філінюк І.Г.) справу №916/137/17 прийнято до провадження

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

С(Ф)Г «Паруткін» свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило. Копії ухвал суду про виклик у судові засідання надсилались на адресу відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (68712, Одеська область, Болградський район, с.Городнє, вул.Калініна, 95), проте повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв’язку «за відмовою адресата від одержання». Отже у відповідності до роз’яснень, які містяться у п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» С(Ф)Г «Паруткін» вважається повідомленим про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (Постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Паруткін» (Покупець) укладений договір поставки №033/16-О (надалі – Договір №033/16-О), відповідно до умов п.1.1 якого в строки, визначені договором, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а Покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1.2 Договору №033/16-О найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в Додатках до договору, який є невід’ємною його частиною.

Згідно із п.2.1 Договору №033/16-О ціна договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до договору.

Зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами Додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані Постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна товару заокруглюється до 0,01 грн. (пункт 2.2 Договору №033/16-О).

Відповідно до п.2.4 Договору №033/16-О Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок Постачальника, вказаного в тексті цього договору.

Згідно із п.2.5 Договору №033/16-О товар, що був переданий Покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2-2.4 цього договору, не пізніше 01 грудня 2016 року.

Відповідно до п.п. 2.6-2.8 Договору №033/16-О за користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та піддягає обов’язковій оплаті Покупцем. Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару Покупцем, та закінчується в день повного розрахунку Покупцем за поставлений товар. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, відсотки нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.

Згідно із п.2.10 Договору №033/16-О у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов’язань по цьому договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п.2.5 договору; 2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) договору; 3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2 (А) договору; 4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (Б) Договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару; 6) в рахунок оплати різниці ціни товару, передбаченої п.2.2.3 договору.

Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються Постачальником відповідно до п.2.6 договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, Постачальник складає акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов’язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, і зараховуються Постачальником відповідно до вимог п.2.9. (п.2.11 Договору №033/16-О)

Згідно із п.3.2.1 Договору №033/16-О Покупець зобов’язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених п.2 договору та Додатку до договору.

Відповідно до п.5.1 Договору №033/16-О господарські зобов’язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, крім обов’язків Покупця по виконанню грошових зобов’язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.

Пунктом 7.2 Договору №033/16-О передбачено, що у випадках порушення умов даного договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов’язань за договором. За порушення даних умов договору Покупець:

а) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

б) сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов’язання;

в) сплачує на користь Постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Сума відсотків річних підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків річних та підлягає обов’язковій оплаті Покупцем.

Додатком №1/СА000002626 від 10.03.2016р. до договору поставки №033/16-О від 19.02.2016р. визначено найменування товару - насіння соняшнику Р64LE19 у кількості 12 мішків,на загальну суму 55036,80 грн., строк оплати до 10.03.2016р.

Додатком №1/СА000002628 від 10.03.2016р. до договору поставки №033/16-О від 19.02.2016р. визначено найменування товару - насіння соняшнику Р64LE19 у кількості 48 мішків, на загальну суму 220147,20 грн., з відстроченням оплати товару на 110073,60 грн. в строк оплати до 01.09.2016р. та 110073,60 грн. в строк оплати до 01.10.2016р.; річна ставка відсотків - 3%.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «СПЕКТР-АГРО» поставило, а С(Ф)Г «Паруткін» прийняло товар на загальну суму 275184 грн., що підтверджується підписані сторонами та скріплені печатками сторін видаткові накладні №2061 від 16.03.2016р. та №2064 від 16.03.2016р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.16,17).

Матеріалами справи підтверджено, що вартість поставленого ТОВ «СПЕКТР-АГРО» товару за Договором №033/16-О С(Ф)Г «Паруткін» сплачено частково:

- 16.03.2016р. - 55036,80 грн., що вбачається з копії виписки по особовому рахунку ТОВ «СПЕКТР-АГРО» за 16.03.2016р. (а.с.42);

- 10.11.2016р. на суму 77000грн., що вбачається з копії виписки по особовому рахунку ТОВ «СПЕКТР-АГРО» за 10.11.2016р.

В подальшому ТОВ «СПЕКТР-АГРО» поштою надіслані С(Ф)Г «Паруткін» наступні акти надання послуг про нарахування відсотків по договорам товарного кредиту (копії яких наявні в матеріалах справи):

- №17990 від 01.09.2016р. на суму 3647,81 грн. (а.с.65);

- №20474 від 04.10.2016р. на суму 651,40 грн. (а.с.66);

- №21731 від 02.11.2016р. на суму 673,10 грн. (а.с.67);

- №22489 від 01.12.2016р. на суму 516,82 грн.(а.с.75);

- №28 від 03.01.2017р. на суму 438,28 грн. (а.с.78).

Надіслання позивачем відповідачу вищезазначених актів підтверджується описами вкладення у цінний лист та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, копії яких надані позивачем в додатки до позовної заяви.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «СПЕКТР-АГРО» зазначило, що С(Ф)Г «Паруткін» не виконало належним чином своїх зобов’язань за Договором №033/16-0 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, заборгованість С(Ф)Г «Паруткін» перед ТОВ «Спектр-Агро» за вищезазначеним договором складає 148119,51грн., на які позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом, пеня, 28% річних, штраф інфляційні у розмірах, зазначених у позовній заяві.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 173, ч.1 ст.175 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610, ч.2 ст.615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Договору №033/16-О ТОВ «СПЕКТР-АГРО» здійснило поставку товару С(Ф)Г «Паруткін» на загальну суму 275184грн. за двома видатковими накладними №2061 від 16.03.2016р. (на суму 220147,20грн.) та №2064 від 16.03.2016р. (на суму 55036,80грн.) з відстроченням платежу: до 01.09.2016р. на суму 110073,60 грн. та до 01.10.2016р. на суму 110073,60грн.

С(Ф)Г «Паруткін» вартість поставленого товару сплатило частково: 16.03.2016р. -55036,80грн., 10.11.2016р. - 77000грн.

Відповідно до п.2.10 Договору №033/16-О у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов’язань по цьому договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п.2.5 договору; 2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) договору; 3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2 (А) договору; 4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (Б) Договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару; 6) в рахунок оплати різниці ціни товару, передбаченої п.2.2.3 договору.

ТОВ «СПЕКТР-АГРО» у відповідності із п.2.10 Договору №033/16-О здійснену відповідачем оплату у розмірі 77000грн. зараховано наступним чином: 4972,31грн. в рахунок погашення відсотків, 72027,69 грн. в рахунок сплати боргу за договором поставки №033/16-О від 19.02.2016р.

Таким чином, на виконання умов Договору №033/16-О С(Ф)Г «Паруткін» в частині сплати основного боргу сплачено 127064,80грн., залишок заборгованості складає 148119,51грн.

С(Ф)Г «Паруткін» ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не спростовано наявності заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов’язань за договором поставки №033/16-О від 19.02.2016р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 148119,51грн. та правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ «СПЕКТР-АРГО» в цій частині.

В частині позовних вимог ТОВ «СПЕКТР-АГРО» про стягнення з С(Ф)Г «Паруткін» 955,10грн. відсотків за користування товарним кредитом, 16983,63грн. пені, 16446,83грн. 28% річних та 10811,59грн. індексу інфляції, колегія суддів зазначає наступне.

Умовами пунктів 2.4, 2.6 Договору №033/16-О передбачено право відповідача на здійснення оплати товару з відстроченням платежу з одночасною сплатою відсотків за користування товарним кредитом, розмір і строк сплати яких визначений сторонами у Додатках до договору.

Додатком №1/СА000002628 від 10.03.2016р. до Договору №033/16-О визначено найменування товару - насіння соняшнику Р64LE19 у кількості 48 мішків, на загальну суму 220147,20грн., з відстроченням оплати товару на 110073,60грн. в строк оплати до 01.09.2016р., 110073,60грн. в строк оплати до 01.10.2016р., з визначенням річної ставки відсотків - 3%.

В додатки до позовної заяви ТОВ «СПЕКТР-АГРО» надано розрахунок відсотків за користування товарним кредитом за договором №033/16-О від 19.12.2016р., за яким розмір відсотків, який підлягає стягненню з С(Ф)Г «Паруткін» становить 955,10грн.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України « 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Суд апеляційної інстанції погоджується із застереженням суду першої інстанції про помилковість розрахунку ТОВ «СПЕКТР-АГРО» відсотків за користування товарним кредитом, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку відсотків за користування товарним кредитом не враховано кількість днів у високосному році.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, здійснений господарським судом Одеської області, суд апеляційної інстанції погоджується із його правильністю та тим, що відсотки за користування товарним кредитом за загальний період з 17.03.2016р. по 31.12.2016р. складають 5911,19 грн. та враховуючи сплату відповідачем 4972,31 грн. відсотків за користування товарним кредитом, розмір відсотків за користування товарним кредитом, які підлягають стягненню з відповідача становить 938,88 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

ТОВ «СПЕКТР-АРГО» вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по листопад 2016 року на суму 10811,59грн., а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «СПЕКТР-АГРО» в цій частині.

Крім того, пунктом п.7.2 Договору передбачено сплату відповідачем 28% річних у випадку порушення грошових зобов’язань за договором.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначенням судом першої інстанції про помилковість розрахунку ТОВ «СПЕКТР-АГРО» відсотків за користування товарним кредитом, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку відсотків за користування товарним кредитом не враховано кількість днів у високосному році.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, здійснений судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується із його правильністю та тим, що 28% річних за загальний період з 02.09.2016р. по 12.01.2017р. складають 16405,62 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

В частині стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.7.2 Договору №033/16-О.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначенням судом першої інстанції про помилковість розрахунку ТОВ «СПЕКТР-АГРО» пені, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано кількість днів у високосному році.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції погоджується із його правильністю та тим, що пеня (яка підлягає стягненню з відповідача) за період з 02.09.2016р. по 12.01.2017р. становить 16940,95 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 44029,44грн., у стягненні яких суд відмовив, з чим не погодився скаржник, колегія суддів зазначає наступне.

Умовами п.7.2 Договору №033/16-О (пункт Б) сторони передбачили, що у випадках порушення умов даного Договору Постачальник має право притягнути Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов’язань за договором; за порушення даних умов договору Покупець сплачує траф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховний суд України, у своїй постанові від 27.04.2012р. по справі №06/5026/1052/2011 вказав, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду може застосовуватися різний набір санкцій.

Твердження скаржника стосовно правомірного нарахування одночасно як пені так і штрафу є обґрунтованим і такої позиції притримується Верховний Суд України в постановах від 9 квітня 2012 року № 3-88гс11 та від 27 квітня 2012 року № 3-24гс12 «...З огляду на викладене та враховуючи встановлений судами факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленої металопродукції, Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2010 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2008 року, обґрунтовано погодився з правомірністю одночасного стягнення з ТОВ "ВП "Агро-Союз" 4200,24 грн. штрафу та 2428,41 пені за період із серпня по листопад 2008 року (нарахованих без перевищення встановлених законом граничних розмірів)».

Суд першої інстанції помилково застосував послався в оскаржуваному рішенні на правову позицію, викладену Верховним судом України у постанові від 21.10.2015р. по справі №6-2003цс15, оскільки правовідносини по вищезазначеній справі стосуються фізичної особи та банку стосовно порушення та або невиконання умов договору лізингу. У справі ж №915/2210/15 спір виник між юридичними особами-суб'єктами господарювання з приводу виконання договору поставки товару тому їх відносини регулюються Господарським кодексом України, зокрема ст.ст.230,231 ГК України.

Отже позовні вимоги ТОВ «СПЕКТР-АГРО» в частині стягнення з С(Ф)Г «Паруткін» штрафу у розмірі 44029,44грн. є обґрунтованими (суд апеляційної інстанції перевірив відповідний розрахунок, наданий позивачем в додатки до позовної заяви, та погоджується з його правильністю) та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції скасовує рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2017р. у справі №916/137/17 в частині відмови у стягненні штрафу у зв’язку із неправильним застосуваннями судом першої інстанції норм матеріального права з прийняттям в цій частині позовних вимог нового рішення про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Паруткін» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» 44029,44грн. штрафу.

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області є законним та обґрунтованим та зміні чи скасуванню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) та апеляційної інстанції покладаються на С(Ф)Г «Паруткін» з їх відшкодуванням ТОВ «СПЕКТР-АРГО» на підставі ст.ст.49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2017р. у справі №916/137/17 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу.

Позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Паруткін» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» 44029,44грн. штрафу.

В іншій частині рішення від 17.03.2017р. залишити без змін.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів..

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 16.08.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Таран С.В.

Суддя Філінюк І.Г.