Постанова № 68335647, 15.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа № 906/341/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Демидюк О.О. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 ( представник за дов. №18-0009/49994 від 13.06.2016р.)

відповідача - ОСОБА_2 (керівник); ОСОБА_3 (представник за дов. №1 від 03.01.2017р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 банку України на рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.17 р. у справі №906/341/17 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом ОСОБА_4 банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест"

про стягнення 2501470,69 грн.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 банк України звернувся до суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" на користь позивача 2495054,44 грн. боргу за надані послуги в січні 2017 р. по очищенню стічних вод на очисних спорудах ОСОБА_4 банку України та 6416,25 грн. 3% річних від простроченої суми боргу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.06.2017р. у справі №906/341/17 в позові ОСОБА_4 банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" про стягнення 2501470,69 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_4 банк України подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задоволити, стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про відносини сторін.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги на не надано належної оцінки листу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №8/9-1255-17 від 25.04.2017р. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є суперечливим, оскільки місцевим господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" визнано "Водоканалом" в розумінні Правил приймання стічних вод у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових пунктів. Проте, не визнано "Водоканалом" в розумінні вказаних актів ОСОБА_4 банк України. Суд першої інстанції в рішенні послався на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, в селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, який втратив чинність 18.10.2008р. Крім того, суд першої інстанції відніс послугу з очистки стічних вод до житлово-комунальних послуг та фактично заборонив ОСОБА_4 банку України проводити діяльність з очищення стічних вод, що суперечить ст. 71 Закону України "Про ОСОБА_4 банк України". Судом першої інстанції не враховано, що на зовнішні банківські продукти ОСОБА_4 банку України встановлюються ціни (тарифи) у порядку, визначеному Положенням про управління витратами ОСОБА_4 банку України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Представники відповідача заперечили доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2016р. між ОСОБА_4 банком України (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (споживач) був укладений договір №ф/16-81-183 про надання послуг (далі - договір) /а.с. 16-22, т.1/.

Пунктом 1.1 договору виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг каналізаційних (видалення та оброблення стічних вод), а саме приймання і очищення стічних вод споживача на очисних спорудах виконавця за адресою вул. Чорновола, 44а, м. Малин, в об'ємі (орієнтовно) 1000 тис. м3 протягом дії договору.

Строк дії вказаного договору відповідно до п. 11.1 закінчився 31.12.2016р.

03.10.2016р. позивач направив відповідачу лист №81-0028/81803, в якому повідомив, що ціна за послуги з приймання та очистки стічних вод для усіх абонентів установлена на рівні 10751,10 грн./тис. м. куб. з ПДВ, тому просив відповідача врахувати вказану ціну при проведені процедури закупівлі послуг каналізаційних або послуг з очищення стічних вод на 2017 рік /а.с. 54, т.1/. Однак, відповідач з такою ціновою політикою позивача не погодився, закупівлю послуг з очистки стічних вод відповідно до процедур, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі" не провів та відповідно договір з надання послуг з очистки стічних вод на 2017 рік не уклав.

Поряд з цим, позивач з 01.01.2017р. продовжує надавати відповідачу послуги з приймання і очищення стічних вод без договору на підставі Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 р. №37.

Протягом січня 2017 року відповідачу було надано послуги з очищення стічних вод у кількості 77460,0 м куб., що підтверджується актом про кількість наданих послуг від 01.02.2017, актом про кількість спожитої води від 31.01.2017р. та актом про кількість скидів від 01.02.2017р. /а.с. 23-25, т.1/.

Як вбачається із позовної заяви, що вартість послуг з очищення стічних вод за січень 2017 з врахуванням п'ятикратного розміру встановленої ціни склала 3162594,20 грн. При цьому позивач виходив з вартості очистки 1 м. куб. стічних вод, яка була погоджена сторонами в договорі, який діяв до 31.12.2016р., а саме 6 804,79 грн. без ПДВ (8165,75 грн. з ПДВ) за 1 м. куб.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечили факт надання позивачем послуг з очищення стічних в обсязі 77460, м. куб., зазначили, що вартість таких послуг відповідачем була оплачена виходячи з ціни, яка була встановлена в договорі від 01.06.2016р., а саме 8165,75 грн. за 1 м. куб. з ПДВ.

02.02.2017р. листом № 81-0017/8309 відповідачу було направлено рахунок для оплати №5090002012 від 31.01.2017 та акт про передавання-приймання послуг від 01.02.2017р. /а.с. 26-27, т.1/.

06.02.2017р. листом №157 відповідач повернув акт про передавання-приймання послуг від 01.02.2017р. без підпису та погодження через відсутність підстав для застосування п'ятикратного розміру плати за весь обсяг скинутих стічних вод /а.с. 28-29, т1/.

09.02.2017р. відповідно до ст. 601 ЦК України згідно заяви № 81-0017/10694 позивачем проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли між сторонами, зменшивши відповідачу заборгованість на суму 367133,46 грн.

13.02.2017р. позивачем направлено відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості за послуги з очистки стічних вод, наданих протягом січня 2017 року в розмірі 2795460,74 грн. (3162594,20 грн. - 367133,46 грн.) /а.с 31, т.1/.

У відповідь на вказану претензію відповідач своїм листом від 27.02.2017 повідомив позивача, що не визнає грошові вимоги на суму 3162594,20 грн. /а.с. 32, т.1/.

Поряд з цим, відповідачем було проведено оплату за послуги з очищення стічних вод за січень 2017р., наданих ТОВ "Малин Енергоінвест", в сумі 300406,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4997 від 21.03.2017 та № 4998 від 21.03.2017 /а.с. 42-43, т.1/.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду, вважаючи, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем, з урахуванням проведеної відповідачем оплати та проведеного позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог, за надані послуги з очищення стічних вод без договору в січні 2017 року, в сумі 2495054,44 грн. Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6416,25 грн. 3 % річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви та підтверджується в судовому засіданні представником позивача, заборгованість за надані послуги в січні 2017 року в сумі 2495054,44 грн. розрахована на підставі Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 р. №37 (далі - Інструкція), виходячи з п'ятикратного розміру встановленої ціни за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод.

Згідно п.1.2 Інструкції встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції Водоканали здійснюють скиди у водні об'єкти очищених стічних вод з умістом забруднюючих речовин у відповідності до лімітів, що встановлюються органами Мінекоресурсів України, та сплачують збір за забруднення навколишнього природного середовища згідно з Порядком та Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 №162/379, із змінами та доповненнями, унесеними наказами Мінекоресурсів та ДПА України від 27.01.2000 N 24/37 та від 28.02.2001 N 75/76.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 р. №37 також затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, які розроблено відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року №303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" із змінами і доповненнями (далі - Порядок), Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року №465, згідно з Будівельними нормами і правилами "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" (БНіП 2.04.03-85, окрім пункту 6.2).

Пунктом 1.2 Правил передбачено, що Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Пунктом 1.8 Правил встановлено, що водоканали приймають стічні води підприємств до комунальної або відомчої каналізації за умови, якщо каналізаційна мережа та очисні споруди каналізації мають резерв пропускної спроможності, показники якості стічних вод Підприємства задовольняють вимоги місцевих Правил приймання та укладеного з Водоканалом договору на приймання стічних вод (Договір на послуги водовідведення).

Колегія суддів зазначає, що Водоканалом є комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації.

Пунктом 1.4 Правил, зокрема, визначено, що каналізація - сукупність споруд та мереж, призначених для відведення та очищення стічних вод.

Відповідно до п. 2.3 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, підприємства мають право користуватися послугами міської каналізації з приймання, відведення і очищення стічних вод після виконання ними вимог щодо приєднання абонентів до комунальної або відомчої каналізації відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 та зареєстрованих Мін'юстом України 22.07.1994р. за №165/374, та укладеного договору на послуги водовідведення.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, своє право на застосування положень Інструкції "Про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", обґрунтовує тим, що на балансі у позивача на праві господарського відання перебуває комплекс очисних споруд Фабрики банкнотного паперу Банкнотно-монетного двору ОСОБА_4 банку України.

Колегія суддів зазначає, що очисні споруди - це комплекс інженерних споруд у системі каналізації населеного пункту або промислового підприємства, призначений для очищення стічних вод від забруднень, що містяться в них, тобто очисні споруди являються окремою складовою системи каналізації.

Каналізація представляє собою комплекс інженерних споруд і заходів з метою: прийому стічних вод у місцях їх збирання і транспортування їх до очисних споруд; очистки і обеззаражування стічних вод; утилізації корисних речовин, що містяться в стічних водах і їх осадах; випуску стічних вод у водоймища.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт належності позивачу на праві господарського відання очисних споруд, не дає підстав вважати, що позивачу належить система "каналізації" в розумінні Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, що вказує на те, що позивач безпідставно відніс себе до категорії "Водоканал", а відтак без належних на те підстав застосував норми Інструкції "Про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів".

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача плати за послуги з очистки стічних вод, наданих у січні 2017 року з урахуванням п'ятикратного розміру встановленої ціни за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод відповідно до Інструкції є безпідставною, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для застосування Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів.

Поряд з цим, рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради №18 від 16.01.2013р. затверджено Правила приймання стічних вод у систему міської каналізації міста ОСОБА_2 /а.с. 68, т.1/.

Згідно вказаних правил, міською каналізацією є Малинська система каналізації, незалежно від балансової належності Збірних Колекторів, споруд та обладнання, у тім числі - дощова.

Відповідно до п. 2.3 даних Правил, Правила встановлюють вимоги до приймання від Підприємств стічних до Міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки Підприємств і ТОВ "Малин Енергоінвест", порядок визначення плати за послуги водовідведення, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та міри впливу за їх порушення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що саме відповідач є підприємством, якому надані функції "Водоканалу", і який у своїй роботі керується Правилами та Інструкцією.

Згідно ст. 6 Закону України "Про ОСОБА_4 банк України" визначено, що відповідно до Конституції України основною функцією ОСОБА_4 банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

ОСОБА_4 банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ОСОБА_4 банк України" визначено й інші повноваження НБУ, серед яких відсутні повноваження щодо надання житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів зазначає, що позивач невірно тлумачить норми п. 2.1, Інструкції щодо п'ятикратного розміру встановленої ціни, з огляду на наступне.

Абзацом 5 п.2.1 Інструкції передбачено, що підприємства, що здійснюють скид та не мають договору (або при закінченні строку його дії), сплачуюють Водоканалу в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих з час відсутності договору стічних вод відповідно до місцевих Правил приймання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення" термін "встановлення ціни" (затвердження (фіксація) рівня ціни) - обов'язкова для застосування суб'єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповдіно до п.2.1 Інструкції підприємства сплачуюють за послуги водовідведення за тарифом. установленим згідно з чинним законодавством для відповідної категорії абонентів.

Пунктом 2.3 Інструкції зазначено, що виробнича собівартість очищення 1 куб.м стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого наказом Держбуду №139 від 27.06.2001 року.

Крім того, Кабінетом міністрів України прийнято нормативно-правовий акт, що регулює питання визначення тарифу, його структуру та порядок формування, а саме постанова КМУ № 869 від 01.06.2011 року "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

Згідно п.3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 року, тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення - вартість одиниці (1 куб. метр) централізованого водопостачання чи водовідведення відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" тарифи на послуги централізованого водовідведення віднесено до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування або ОСОБА_4 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (залежно від органу, що видав ліцензію).

Таким чином, поняття "ціна" і "тариф" є відмінними.

Крім того, позивачем не надано належних доказів щодо підтвердження повноважень генерального директора Банкнотно-монетного двору ОСОБА_4 банку Українина щодо встановлення ціни в якості уповноваженого органу.

Враховуючи вищевикладене вимога позивача про стягнення з відповідача 2495054,44 грн. заборгованості за надані послуги є безпідставною та необґрунтованою, тому суд відмовляє в її задоволені.

Враховуючи, що позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 2495054,44 грн. є безпідставною, то відсутні підстави стягнення 3 % річних в розмірі 6416,25 грн.

Щодо неврахування судом першої інстанції листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.03.2017 року №81-0017/23874, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Колегія суддів зазначає, що лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.03.2017 року №81-0017/23874 не є нормативно-правовим актом, має лише інформативний характер та не може підміняти правових норм.

Щодо доводів скаржника про те, що у рішенні суд першої інстанції послався на наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 та зареєстрованих Мін'юстом України 22.07.1994р. за №165/374, то колегія суддів зазначає, що п. 1.3 Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) має посилання на необхідність укладання договорів на підставі місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року. На заміну вказаних Правил діють Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідвення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспом № 190 від 27.06.2008р.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 104 ГПК України, не вбачається.

Витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги в силу приписів ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника у зв`язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 банку України на рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2017р. у справі № 906/341/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2017р. у справі №906/341/17 залишити без змін.

2. Справу №906/341/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.