Рішення № 68335518, 14.08.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2017 р.Справа № 924/582/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілмар Україна", с. Романківці, Сокирянського району Чернівецької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області

про зобов'язання ТОВ "Ілмар Україна" належним чином виконати умови договору про сумісний обробіток землі від 10.01.17р., зокрема п. 2.2.2 щодо надання матеріальної підтримки в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором

про стягнення з ТОВ "Городище-Агро" на користь ТОВ "Серединецьке" суми штрафу у розмірі 20000,00 грн.

Представники сторін

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №12 від 01.06.2017 р.

відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність 11.08.2017 р.

відповідача 2 : ОСОБА_2 - довіреність від 01.08.2017 р.

Повне рішення складено 14.08.2017р.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати ТОВ "Ілмар Україна" належним чином виконати умови договору про сумісний обробіток землі від 10.01.17р., зокрема п. 2.2.2 щодо надання матеріальної підтримки в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором та стягнути з ТОВ "Городище-Агро" на користь ТОВ "Серединецьке" суму штрафу у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, уклавши договір про сумісний обробіток землі, сторони встановили, що сторона-1 (позивач) зобовязується, зокрема, провести необхідний комплекс робіт згідно технології вирощування товарної сільськогосподарської продукції та інших агротехнічних заходів; зібрати врожай; здійснити реалізацію вирощеної товарної сільськогосподарської продукції та перерахувати стороні-2 частину одержаних в результаті такої реалізації грошових коштів. Сторона -2 (відповідач-1) зобовязується, зокрема, надати під сумісний обробіток земельні ділянки в межах Романковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, перелік яких викладається в акті передачі права доступу до земельних ділянок; надати матеріальну допомогу стороні-1 в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором; не вчиняти дій спрямованих на позбавлення сторони-1 можливості закінчити річний цикл сільськогосподарського виробництва, в тому числі забезпечуючи непорушність обсягу земель. Крім того, позивач зазначає, що згідно договору позивач передав усні та письмові звернення з проханням виконати умову договору щодо надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором, однак, станом на складання позову відповідач-1 ухиляється від надання відповіді та виконання обовязку щодо надання сільськогосподарської техніки. Також, вказує позивач у позовній заяві, відповідач-1 в односторонньому порядку вчиняє дії по зменшенню обсягу земель, який зафіксовано в договорі з метою обробітку. Окрім того, згідно умов договору поруки від 27.01.2017р. поручитель (ТОВ „Городище-Агро) зобовязувався у разі порушення з боку відповідача-1 зобовязання по наданню матеріальної підтримки в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки здійснити виплату штрафу у розмірі 20000,00 грн.

Таким чином, на думку позивача, відповідач-1 умисно ухиляється від виконання своїх договірних зобовязань, що в свою чергу виражається в порушенні законних прав та інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке".

Представник позивача в судове засідання з'явився, на задоволенні позову наполягає в повному об'ємі.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав у повному об'ємі.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав у повному об'ємі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.06.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ілмар Україна" зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 39436769.

ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.06.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код 36601654.

10.01.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ілмар Україна" (сторона-2) укладено договір про сумісний обробіток, відповідно до п. 1.1. якого цей договір укладено з метою здійснення діяльності по землеробству та обробці землі на території Романковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області згідно сівозміни.

ОСОБА_3 з п. 1.2. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 зобовязується на переданих стороною-2 земельних ділянках виростити та реалізувати урожай товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов даного договору, а сторна-2 зобовязується сприяти стороні-1 у виробництві зазначеної продукції та прийняти частину її вартості відповідно розділу 3 договору.

Як передбачено пп.пп. 2.1.2., 2.1.3. договору, сторона-1 зобовязується провести необхідний комплекс робіт згідно технології вирощування товарної сільськогосподарської продукції та інших агротехнічних заходів; здійснювати охорону посівних полів та врожаю; зібрати врожай; здійснити реалізацію вирощеної товарної сільськогосподарської продукції та перерахувати стороні-2 частину одержаних в результаті такої реалізації грошових коштів.

Підпунктами 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. договору передбачено, що сторона-2 зобовязується надати під сумісний обробіток земельні ділянки в межах Романковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, перелік яких викладається в акті передачі права доступу до земельних ділянок; надати матеріальну підтримку стороні-1 в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором; не вчиняти дій спрямованих на позбавлення сторони-1 можливості закінчити річний цикл сільськогосподарського виробництва, в тому числі забезпечуючи непорушність обсягу земель.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору згідно з чинним законодавством України та даним договором (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

27.01.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Городище Агро" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обовязків товариства з обмеженою відповідальністю „Ілмар Україна код ЄДРПОУ 39436769 (боржник).

ОСОБА_3 п. 1.2. договору під виконанням обовязків, передбачених в пункті 1.1., сторони розуміють виконання зобовязань по договору про сумісний обробіток від 10.01.2017р. (основний договір), в частині надання під сумісний обробіток земельні ділянки в межах Романковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області; надання матеріальної підтримки в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором; не вчинення дій спрямованих на позбавлення кредитора можливості закінчити річний цикл сільськогосподарського виробництва, в тому числі забезпечуючи непорушність обсягу земель (обовязки).

Як передбачено п. 1.3. договору у випадку порушення боржником обовязків за основним договором, поручитель відповідає перед кредитором як боржник, в обсязі встановленому цим договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що поручитель зобовязаний у разі порушення боржником обовязок за основним договором, здійснити виплату кредитору штрафу в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення поруки (п. 3.1. договору).

26.01.2017р. між ТОВ „Серединецьке (сторона-1) та ТОВ „Ілмар Україна (сторона-2) укладено акт № 1 передачі права доступу до земельних ділянок до договору про сумісний обробіток землі від 10.01.2017р., п. 1. якого передбачено, що відповідно до умов договору про сумісний обробіток землі від 10.01.2017р. сторонами узгоджено, що сторона-2 надає під сумісний обробіток земельні ділянки, які розташовані на території Романковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, право володіння та користування на які належить стороні-2 відповідно до зареєстрованих у встановленому законом порядку договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок за відповідними кадастровими номерами. Підписанням даного акту сторони засвідчують передачу стороні-1 права доступу до земельних ділянок, зазначених у пункті 1 цього акту (п. 2 акту).

З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить суд зобов'язати ТОВ "Ілмар Україна" належним чином виконати умови договору про сумісний обробіток землі від 10.01.2017р., зокрема п. 2.2.2 щодо надання матеріальної підтримки в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором та стягнути з ТОВ "Городище Агро" на користь ТОВ "Серединецьке" суми штрафу у розмірі 20000,00 грн.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Аналогія вказаної норми відтворена у статті 16 Цивільного кодексу України.

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

ОСОБА_3 із ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Як встановлено судом, позовними вимогами є вимога позивача до ТОВ "Ілмар Україна" про зобов'язання належним чином виконати умови договору про сумісний обробіток землі від 10.01.17р., зокрема п. 2.2.2 щодо надання матеріальної підтримки в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором.

Надаючи оцінку змісту позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТОВ „Серединецьке фактично просить суд зобов'язати відповідача надати сільськогосподарську техніку для здійснення посіву на земельних ділянках, що у свою чергу, як з'ясовано під час судового розгляду справи по суті, позивачем ототожнюється із таким способом захисту як примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Для застосування такого способу захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі, необхідна наявність конкретного обов'язку сторони, відповідно до змісту визначеного законом або договором зобов'язання, якому кореспондує відповідне право, що підлягає захисту; наслідком прийняття судового рішення має бути відновлення порушеного права сторони (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2015р. по справі № 924/742/14).

З встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного ними договору, умови якого позивач просить суд зобов'язати виконати відповідача.

ОСОБА_3 із пп. 2.2.2. договору товариство з обмеженою відповідальністю "Ілмар Україна" зобовязалось надати матеріальну підтримку ТОВ „Серединецьке в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором.

Однак, зі змісту вказаного підпункту договору не вбачається, яким чином відповідач зобов'язався надати матеріальну підтримку позивачу в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором. Так, не конкретизовано, яку саме сільськогосподарську техніку, не визначено строки, протягом яких відповідач 1 зобов'язувався надати позивачу таку техніку, не визначено умови надання матеріальної підтримки.

При цьому зі змісту договору про сумісний обробіток не вбачається строк, на який укладений вказаний договір, а згідно п. 6.1 договору, останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не направлялось на адресу відповідач 1 будь-яких вимог (претензій, заяв тощо), як це передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України (зміст заяви позивача та усні пояснення в суді).

Тобто, а ні у договорі, ані в позасудовому порядку сторони не узгодили конкретного визначеного, встановленого певним строком обов'язку відповідача 1 щодо здійснення матеріальної підтримки.

Також, ТОВ „Серединецьке в обґрунтування даної позовної вимоги не зазначило, в чому саме полягає порушене право позивача та яким чином задоволення даної вимоги зможе захистити його порушене право, що в свою унеможливлює встановлення предмету доказування в цій частині.

Одночасно задоволення даної вимоги в такому контексті призведе до неможливості виконання останньої під час здійснення дій виконавчого провадження.

Таким чином, з огляду на встановлене вище, відсутність факту порушення відповідачем 1 обов'язку, передбаченого п. 2.2.2 договору про сумісний обробіток, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права фактично не є спором про наявність чи відсутність порушеного права та не призводить до поновлення такого права або законного інтересу, а відтак дана позовна вимога є необґрунтованою, передчасною та в даному контексті не може бути предметом спору, що в свою чергу є підставою для відмови в позові цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Городище-Агро" на користь ТОВ "Серединецьке" суми штрафу у розмірі 20000,00 грн. суд зазначає, що зважаючи на відсутність встановленого факту порушення відповідачем 1 обов'язку передбаченого пунктом 2.2.2 договору, дана вимога направлена на захист майнового інтересу в майбутньому, в той час як розумність дій та добросовісність учасників цивільних правовідносин презюмується. Крім того, вона є похідною від попередньої вимоги в конструкції заявленого позову позивача та носить спонукальний характер, що не може вважатись забезпеченням права на суд, в розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не забезпечує право на виконання остаточного судового рішення (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2016р. по справі № 910/5153/16).

Отже, оскільки у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання ТОВ "Ілмар Україна" належним чином виконати умови договору про сумісний обробіток землі від 10.01.17р., зокрема п. 2.2.2 щодо надання матеріальної підтримки в обробітку землі у вигляді надання сільськогосподарської техніки необхідної для здійснення посіву на земельних ділянках обумовлених договором судом відмовлено, то суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ "Городище-Агро" на користь ТОВ "Серединецьке" суми штрафу у розмірі 20000,00 грн.

Окрім того, з огляду на позицію відповідачів стосовно визнання позовних вимог, суду є незрозумілою мета подачі даного позову, оскільки відповідачі можуть у добровільному порядку виконати дані вимоги.

Також, суд звертає увагу на той факт, що за своєю правовою природою даний договір є договором оренди земельних ділянок, однак в Україні, згідно чинного законодавства (зокрема Земельного кодексу), існує спеціальний порядок надання в користування земельних ділянок, в т.ч. за згодою орендодавців, власників земельних ділянок тощо.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача, в зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 14.08. 2017 року.

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу (30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., с. Мокіївці);

3 - відповідачу 1 (60226, Чернівецька обл., Сокирянський р-н, с. Романківці, вул. Головна, буд. 87);

4 - відповідачу 2 (30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці).