Постанова № 68335352, 15.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017справа № 908/1237/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №165 від 07.07.2017р. ОСОБА_5, довіреність №11 від 20.03.2017р. не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1.Приватного підприємства «Агромашторг», м.Запоріжжя 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від18.05.2017р. (повний текст підписано 24.05.2017р.)у справі№ 908/1237/16 (суддя Дроздова С.С.), судді Корсун В.Л., Федорова О.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт», м.Запоріжжя до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного підприємства «Агромашторг», м.Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ», м.Запоріжжя про та за зустрічним позовом до простягнення 50000,00грн. Приватного підприємства «Агромашторг», м.Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт», м.Запоріжжя стягнення 21219,48грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт», м.Запоріжжя, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з первісним позовом до відповідача, Приватного підприємства «Агромашторг», м.Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ», м.Запоріжжя про стягнення 50000,00грн. штрафу.

Ухвалою суду від 25.05.2016р. до розгляду спільно з первісним позовом у справі №908/1237/16 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Агромашторг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» про стягнення 21219,48грн., які складаються з 19113,00грн. основного боргу, 1710,61грн. інфляційних та 395,87грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. (повний текст підписано 24.05.2017р.) у справі №908/1237/16 у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Агромашторг» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи.

Так, скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» визначених умовами договору документів є помилковим. З цього приводу апелянт наголошує, що в договорі №307/09/2014 від 16.09.2014р. не визначено, у який спосіб перевізник зобовязаний передати експедитору оригінали документів, а матеріали справи в якості доказу надання таких документів містять реєстр поштових відправлень та чек про оплату послуг поштового звязку. Крім того, на думку позивача за зустрічним позовом, у претензії від 26.10.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» фактично визнало факт отримання оригіналів документів по виконаному перевезенню згідно заявки №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р. Апелянт, разом з іншим, звертає увагу суду на ту обставину, що третя особа (замовник) розрахувалася з експедитором (відповідачем за зустрічним позовом) за надані послуги, що, відповідно до умов договору б/н організації перевезення вантажів від 31.01.2014р. (між замовником та експедитором), можливе лише після отримання замовником оригіналів документів, що підтверджують належне виконання послуг, які надаються перевізником експедитору. Скаржник, окрім наведеного зазначає, що факт отримання оригіналів документів експедитором також підтверджується наявними у перевізника другими оригінальними примірниками заявки №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р. та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №194 від 05.08.2015р., які підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» та скріплені печаткою останнього.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017р. (головуючий Ломовцева Н.В., судді Радіонова О.О., Татенко В.М.) у справі №908/1237/16 було прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агромашторг» до провадження та призначено розгляд справи на 12.07.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» також звернулося до Донецького апеляційного суду з апеляційної скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. (повний текст підписано 24.05.2017р.) у справі №908/1237/16 у частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач за первісним позовом зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. За твердженнями апелянта, висновок суду першої інстанції щодо порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції є помилковим з огляду на наявність у матеріалах справи рекомендаційних розяснень Антимонопольного комітету України №14-рр від 29.03.2017р., згідно яких включення до господарського договору п.3.2.17 не містить ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції необґрунтовано самостійно трактує п.3.2.17 договору в той час, як застосування фрази «прямий контакт» набуло загальновживаного у міжнародних відносинах значення, є звичаєм ділового обороту і розуміється як відносини між сторонами без посередників.

Скаржник разом з іншим звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції в рішенні обмежився виключно цитуванням висновку експерта і жодних власних висновків із цього приводу не навів.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.06.2017р. (головуючий Ломовцева Н.В., судді Радіонова О.О., Татенко В.М.) у справі №908/1237/16 було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» до провадження та призначено розгляд справи на 12.07.2017р.

У звязку зі звільненням у відставку головуючого судді Ломовцевої Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, у результаті повторного автоматизованого розподілу було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк розгляду апеляційної скарги.

На поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, аналогічний за змістом тому, який раніше надійшов на електронну адресу суду. За змістом зазначеного відзиву, на думку третьої особи, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» до Приватного підприємства «Агромашторг» про стягнення 50000,00грн. штрафу є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга первісного позивача такою, що не підлягає задоволенню.

Від Приватного підприємства «Агромашторг» на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт». Проте, як встановлено судовою колегією та про що складено акт Відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії №02-20/87 від 11.07.2017р., відповідачем за первісним позовом зазначений відзив не підписано, у звязку з чим суд апеляційної інстанції зазначений відзив до уваги не приймає.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2017р. підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» просив залишити без задоволення. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не зявилися. Разом із тим, на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю прибути в судове засідання. Представник третьої особи про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

У звязку з задоволенням клопотання позивача за первісним позовом, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 15.08.2017р.

На поштову адресу суду від Приватного підприємства «Агромашторг» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт», який судовою колегією розглянутий та долучений до матеріалів справи.

У звязку з перебуванням у відпустці на дату слухання справи судді члена колегії Черноти Л.Ф. , на підставі розпорядження керівника апарату суду, у результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.

Від відповідача за первісним позовом надійшли пояснення, які прийняті судом апеляційної інстанції до уваги та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.08.2017р. представники позивача та відповідача підтримали вимоги своїх апеляційних скарг із мотивів, що були в них викладені, проти задоволення вимог апеляційної скарги іншої сторони заперечили. Представник третьої особи в судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене, оскільки явка учасників судового процесу не визнавалася судом обовязковою, приймаючи до уваги належне повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання та неповідомлення останньою суду про поважність причин неявки в судове засідання, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ».

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, відзиви на них, пояснення, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

31.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Босал-ЗАЗ» (далі - замовник) укладено договір б/н організації перевезення вантажів (далі договір б/н від 31.01.2014р.).

Відповідно до п.1.1 предметом договору є порядок взаємовідносин, які виникають між замовником і експедитором при організації автомобільних перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях по заявкам замовника, та повязаних із ними різноманітних послуг, при цьому відповідальність перед замовником несе експедитор.

За умовами п.2.1 даного договору експедитор виконує перевезення на свій розсуд, залучаючи для цього транспортні засоби третіх осіб, при цьому відповідальність перед замовником несе експедитор.

Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., але не раніше виконання сторонами зобовязань за договором (п.8.1).

Договір б/н від 31.01.2014р. підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Крім того, 16.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» (далі - експедитор) та Приватним підприємством «Агромашторг» (далі - перевізник) укладено договір №307/09/2014 організації перевезення вантажів (далі договір №307/09/2014 від 16.09.2014р.).

Відповідно до п.1.1 предметом договору є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором і перевізником при здійсненні автомобільних перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника по заявках експедитора, та повязаних із ними різноманітних послуг.

За умовами пунктів 2.1, 2.4 договору на кожне перевезення оформляється транспортна заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного звязку та є невідємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в заявці.

Пунктом 3.2.17 договору сторони узгодили, що перевізник зобовязується не вступати в прямі контакти з відправником вантажу, які не повязані з прямим виконанням транспортних завдань експедитора, протягом всього терміну дії даного договору. Дотримуватися нейтралітету і не розголошувати інформацію у відношенні клієнтів експедитора.

У випадку порушення перевізником умов пункту 3.2.17, перевізник зобовязується безумовно сплатити експедитору одноразово штраф у розмірі 50000,00грн. (п.4.21).

Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., але не раніше виконання сторонами зобовязань за договором. Якщо жодна зі сторін до закінчення терміну дії даного договору не сповістить іншу сторону про його розірвання, термін його дії буде автоматично продовжуватися на наступний календарний рік (п.8.1, 8.3).

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

На підтвердження виконання зобовязань за договором №307/09/2014 від 16.09.2014р. та договором б/н від 31.01.2014р. у матеріалах справи наявні заявки на перевезення №КОНС/МН/№255-15 від 26.06.2015р. та №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р., де перевізником є Приватне підприємство «Агромашторг», експедитором Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт», відправником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Босал-ЗАЗ», маршрутом визначено: м.Запоріжжя (Україна) - г.Brandys nad Laben (Польща). Крім того, надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №156 та №194 за даними заявками, підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» та Приватним підприємством «Агромашторг», а також міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №0761216 та №0796876.

Також на виконання умов договору №307/09/2014 від 16.09.2014 р. між Приватним підприємством «Агромашторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» були підписані заявки на перевезення вантажів №КОНС/МН/№805-14 від 16.09.2014р., №КОНС/МН/№882-14 від 13.10.2014р., №КОНС/МН/№881-14 від 13.10.2014р., відповідно до яких відправником є Henkel Polska SP.Z.

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» про стягнення з Приватного підприємства «Агромашторг» штрафу в розмірі 50000,00грн. обґрунтований тим, що останнє в порушення пункту 3.2.17 договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. вступило у прямий контакт з відправником вантажу - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ», уклавши з останнім договір на перевезення.

У матеріалах справи наявний договір №02/09/15 міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.09.2015р. (далі - договір №02/09/15 від 02.09.2015р.), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Босал-ЗАЗ» (замовник) та Приватним підприємством «Агромашторг» (перевізник), відповідно до п.1.1 якого договір регулює взаємовідносини між замовником та перевізником при здійсненні внутрішньодержавних та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом та розрахунках за ці перевезення. Відповідно до п.10.1 даний договір вступає в силу з дня його підписання та буде діяти до 31.12.2015р. У разі, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення даного договору не повідомить іншу сторону про намір його припинити, даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

За умовами договору №02/09/15 від 02.09.2015р. Приватне підприємство «Агромашторг» виконало перевезення вантажів, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття (надання послуг) №250 від 09.09.2015р., №267 від 24.09.2015р., №295 від 29.10.2015р., №305 від 06.11.2015р., а також відповідні заявки на перевезення та міжнародні товарно-транспортні накладні CMR.

Зустрічний позов Приватного підприємства «Агромашторг» мотивований неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» умов договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. та заявки на перевезення вантажів №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р., наданої відповідачем у рамках дії вказаного договору, а саме несплатою 19113,00грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» направило на адресу Приватного підприємства «Агромашторг» претензію вих. №376 від 26.10.2015р., за змістом якої вимагало на підставі п.3.2.17 та п.4.21 сплатити суму 30887,00грн. штрафу, а суму 19113,00грн., яку експедитор має сплатити за попередні перевезення, вважати частиною погашеного боргу.

У відповіді на зазначену претензію (вих.№67 від 24.11.2015р.) Приватне підприємство «Агромашторг» зазначило, що експедитор має заборгованість у сумі 19113,00грн. за заявкою №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р., а претензія щодо нарахування 50000,00грн. є необґрунтованою.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що покладений у підставу позову правочин №307/09/2014 від 16.09.2014р. є змішаним договором, оскільки містить елементи договору перевезення вантажу та договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч.1 ст.908 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно зі ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні положення містяться в ст.909 ЦК України.

За приписами ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглянувши первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» до Приватного підприємства «Агромашторг» про стягнення штрафу в розмірі 50000,00грн., судова колегія зазначає наступне. Позов обґрунтований тим, що перевізник у порушення пункту 3.2.17 договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. вступив у прямий контакт з відправником вантажу - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ» (третя особа), уклавши з останнім договір на перевезення.

Частиною 1 ст.232 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За приписами статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1, 2 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як зазначалося раніше, пунктом 3.2.17 договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. сторони узгодили, що перевізник зобовязується не вступати в прямі контакти з відправником вантажу, які не повязані з прямим виконанням транспортних завдань експедитора, протягом всього терміну дії даного договору. Дотримуватися нейтралітету і не розголошувати інформацію у відношенні клієнтів експедитора.

Мотивуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» наголошує, що суд першої інстанції необґрунтовано самостійно трактує п.3.2.17 договору в той час, як застосування фрази «прямий контакт» набуло загальновживаного у міжнародних відносинах значення, є звичаєм ділового обороту і розуміється як відносини між сторонами без посередників.

Разом з тим, у договорі №307/09/2014 від 16.09.2014р. сторони не визначили поняття «прямі контакти» та не зазначили, які дії підпадають під визначення «не вступати в прямі контакти з відправником вантажу». Умовами договору також не визначено конкретного відправника вантажу, з яким по суті забороняється перевізнику вступати в «прямі контакти». Крім того, термінологія «прямий контакт» відсутня в нормах чинного законодавства, що регулює правовідносини перевезення вантажів та транспортного експедирування. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити віднесення укладення договору між Приватним підприємством «Агромашторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ» під визначення «не вступати в прямі контакти з відправником вантажу», за що умовами договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. передбачена відповідальність у вигляді стягнення штрафу.

Судова колегія також зазначає, що правовідносини між сторонами регулюються, зокрема, главами 64-65 ЦК України, які не містять заборони перевізника укладати договори перевезення вантажу або транспортного експедирування з будь-якою особою, за своїм вибором, у тому числі з клієнтами експедитора.

При цьому, принцип свободи договору, визначений у ст.627 ЦК України, означає не тільки, що сторони договору можуть на власний розсуд врегулювати його умови, але й повинні дотримуватися нормативно-правових актів і визначати умови договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначене передбачено і ч.2 ст.67 ГК України, відповідно до якої підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» до Приватного підприємства «Агромашторг» про стягнення штрафу в розмірі 50000,00грн.

Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами апелянта (позивача за первісним позовом) про помилковість висновків суду першої інстанції щодо порушення експедитором норм законодавства про захист економічної конкуренції з огляду на наявність в матеріалах справи рекомендаційних розяснень Антимонопольного комітету України №14-рр від 29.03.2017р., згідно яких включення до господарського договору п.3.2.17 не містить ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Проте, зазначені висновки не впливають на правомірність рішення господарського суду Запорізької області в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт».

Скаржник разом з іншим звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції в рішенні обмежився виключно цитуванням висновку експерта і жодних власних висновків з цього приводу не навів. Однак, висновок судово-технічної експертизи генерального договору №15/06/12 від 15.06.2012р., проведеної в межах справи №908/1237/16, жодним чином не впливає на вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог з огляду на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Приватного підприємства «Агромашторг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» про стягнення 19113,00грн. основного боргу, 1710,61грн. інфляційних, 395,87грн. - 3% річних, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає наступне. Зустрічний позов мотивований невиконанням експедитором умов договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. та заявки на перевезення вантажів №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р., наданої відповідачем у рамках дії вказаного договору, в частині сплати повної вартості наданих послуг.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. на кожне перевезення оформляється транспортна заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного звязку та є невідємною частиною договору. У заявці мають міститися наступні дані: маршрут руху; найменування вантажу; вага, вид пакування, кількість місць вантажу; властивості вантажу, що вимагають особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення, фрахтова ставка, умови оплати, адреси місць завантаження і розвантаження вантажу з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, адреси проведення митних формальностей при завантаженні і розвантаженні з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, дати і часу завантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу, проведення митних формальностей, найменування прикордонного переходу й умови проходження кордону (при необхідності), особливі умови (страхування, митне оформлення і т.д.).

Пунктом 2.4 сторони узгодили, що заявка є невідємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в заявці.

Згідно п.3.2.15 договору перевізник зобовязаний не пізніше ніж через 10 календарних днів з моменту закінчення перевезення згідно до заявки та передання вантажу вантажоодержувачу, передати оригінали документів, що підтверджують виконання послуг у рамках даного договору та передбачені ним, а саме: оригінал договору, оригінал заявки, оригінал рахунку, оригінал акту виконаних робіт, оригінал CMR або ТТН, оригінал «Картки простою».

Порядок розрахунків узгоджений сторонами в розділі 5 договору. Так, пунктом 5.1 передбачено, що вартість перевезення (ставка) та валюта розрахунків погоджується сторонами та вказується в заявці.

Розрахунок за виконане перевезення здійснюється експедитором протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надання перевізником оригіналів документів: даного договору, заявки, акту виконаних робіт, податкової накладної, рахунку-фактури, підтвердженої відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу товарно-транспортної накладної (CMR, ТТН або талон замовника). За згодою сторін експедитор може здійснювати попередню оплату за перевезення. Розмір авансу та термін його оплати обумовлюється в заявці на перевезення (п.5.2).

Згідно п.5.3 у разі здійснення виплат експедитором у межах даного договору шляхом часткової попередньої оплати, або сплати інших видатків з приводу здійснюваного перевезення, суми авансування враховуються при оплаті того перевезення (заявки), за яке вони були здійснені.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» та Приватним підприємством «Агромашторг» підписана заявка на перевезення вантажів №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р. до договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. У заявці перевізником визначено Приватне підприємство «Агромашторг», експедитором - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт», замовником - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Босал-ЗАЗ». Маршрут руху: м.Запоріжжя (Україна) - г.Brandys nad Laben (Чехія), сума доставки 38225,00грн.

У названій заявці визначено наступні умови оплати: 50% по завантаженню та мит.оформленню, 50% по факту надання оригіналів документів протягом 14 банківських днів.

Крім того, сторонами визначено документи для оплати: рахунок-фактура (обовязково з розбивкою, держ. № авто); акти виконаних робіт; заявка на перевезення вантажів з підписом та печаткою; два оригінали CMR з печаткою та підписом вантажоотримувача з відмітками таможні.

Для оплати наданих послуг з перевезення вантажів згідно заявки №КОНС/МН/№310-15 Приватним підприємством «Агромашторг» виставлено рахунок-фактуру №194 від 30.07.2015р. на суму 38225,00грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» згідно платіжного доручення №6881 від 31.07.2015р. було перераховано на рахунок перевізника суму 19112,00грн. із призначенням платежу: «передоплата за авто послуги згідно рах. №194 від 30.07.15 без ПДВ».

Факт здійснення перевезення за заявкою №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р. до договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0796876 та підписаним з обох сторін актом №194 від 05.08.2015р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 38225,00грн., а також не заперечується експедитором.

За змістом листа-претензії (вих.№61 від 22.10.2015р.) Приватне підприємство «Агромашторг» вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» погашення в найкоротший термін заборгованості в сумі 19113,00грн. за заявкою №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р. та зазначало, що бухгалтерські документи (рахунок №194 від 30.09.2015р. на суму 38225,00грн., акт виконаних робіт №194 від 05.08.2015р., CMR №0796876) були направлені експедитору поштою листом від 19.08.2015р. та отримані останнім 25.08.2015р.

За приписами частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі аналізу умов договору №307/09/2014 від 16.09.2014р., зокрема п.5.2, та спірної заявки №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р. судова колегія зазначає, що настання обовязку експедитора з оплати послуг перевізника ставиться в залежність від отримання пакету оригіналів документів. Факт отримання оригіналів акту виконаних робіт, податкової накладної та рахунку-фактури заперечується експедитором.

В якості доказу направлення оригіналів документів, передбачених умовами договору та спірної заявки, Приватним підприємством «Агромашторг» надано список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, де серед отримувачів зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт».

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне підприємство «Агромашторг» наголошує, що в договорі №307/09/2014 не визначено, у який спосіб перевізник зобовязаний передати експедитору оригінали документів, а тому реєстр поштових відправлень та чек про оплату послуг поштового звязку є належним доказом передання оригіналів документів.

Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, з наданого позивачем за зустрічним позовом списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих не вбачається, які саме документи були направлені на адресу відповідача. До того ж, факт отримання відправлення відповідачем не підтверджений матеріалами справи.

Крім того, судова колегія зазначає, що зі змісту претензії Приватного підприємства «Агромашторг» вих.№61 від 22.10.2015р. вбачається, що перевізник направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» оригінал рахунку №194 від 30.09.2015р. на суму 38225,00грн., у той час як у матеріалах справи наявна копія рахунку №194 від 30.07.2015р.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1, 2 статті 613 ЦК України унормовано, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення експедитору документів, визначених умовами договору №307/09/2014 від 16.09.2014р. та заявкою на перевезення вантажів №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р., у залежність від отримання яких поставлене здійснення оплати, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» не наступило зобовязання з оплати суми 19113,00грн. за перевезення вантажу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «Агромашторг» про стягнення 19113,00грн. основного боргу.

На думку позивача за зустрічним позовом, у претензії від 26.10.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт» фактично визнало факт отримання оригіналів документів по виконаному перевезенню згідно заявки №КОНС/МН/№310-15 від 29.07.2015р., з огляду на що наявні підстави для задоволення позовних вимог. Разом з тим, судова колегія зазначає, що зі змісту претензії №376 від 26.10.205р. вбачається підтвердження відповідачем факту наявності заборгованості в розмірі 19113,00грн. «за попередні перевезення», проте не вбачається зазначення конкретної заявки, у межах виконання якої наявна така заборгованість. Крім того, жодних посилань на отримання оригіналів документів претензія не містить.

Судовою колегією не приймаються посилання апелянта (позивача за зустрічним позовом) на ту обставину, що третя особа (замовник) розрахувалася з експедитором (відповідачем за зустрічним позовом) за надані послуги, оскільки зазначена обставина не є предметом розгляду в межах справи №908/1237/16 та не свідчить безпосередньо про факт отримання експедитором пакету оригіналів документів, а також не доводить конкретну дату його отримання.

Оскільки в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення основного боргу відмовлено, відсутні підстави для стягнення 1710,61грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 395,87грн., нарахованих на суму заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. (повний текст підписано 24.05.2017р.) у справі №908/1237/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційних скарг за наведеними в них мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України, з огляду на відмову в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційними скаргами підлягають віднесенню на заявників скарг.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агромашторг», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. (повний текст підписано 24.05.2017р.) у справі №908/1237/16 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Транс-Консульт», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. (повний текст підписано 24.05.2017р.) у справі №908/1237/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. (повний текст підписано 24.05.2017р.) у справі №908/1237/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийІ.В. Зубченко

Судді:О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 7 прим: 1 позивачу;2 відповідачу;1 третій особі;1 ГСЗО;1 до справи;1 ДАГС.