Постанова № 68335329, 15.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 911/3293/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен»

на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2016 р.

по справі № 911/3293/16 (суддя -Щоткін О.В.)

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»

2. Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен»

2. Іванківської сільської ради Бориспільського району

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 05.12.2016 р. по справі №911/3293/16 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району № 771-20-5 від 28.12.2007р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «База відпочинку Борисфен» під розміщення бази відпочинку в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області».

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.04.2008р., укладений між Іванківською сільською радою Бориспільського району (код ЄДРПОУ 04363550) та ТОВ «База відпочинку Борисфен» (код ЄДРПОУ 35126113).

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 05.12.2016р. по справі №911/3293/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-53/1077/17 від 22.03.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею по справі, на лікарняному.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 22.03.2017р., в зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею по справі, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І.,Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен» на рішення господарського суду Київської області від 05.12.2016р. по справі № 911/3293/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

23.03.2017р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Іванківська сільська рада у письмових поясненнях зазначила, що інформація стосовно накладення спірної земельної ділянки на ліс стала відома 2016 при наявності публічної карти. На думку відповідача 1. накладка була допущена ще у 60-70 роки фактично при будівництві лагеру праці і відпочинку студентів та погоджувалось із держлісгоспом або держлісгосп мав би внести зміни в свої карти.

ДП «Бориспільський лісгоп» у своїх письмових поясненнях зазначає, що не надавало згоди на вилучення частини спірної земельної ділянки із постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство». В матеріалах технічної, розробленої ТОВ «Кроки-5» відстутнє будь-яке погодження межових знаків та меж земельної ділянки, в акті встановлення меж та передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки наданої ТОВ «База відпочинку «Борисфен» під розміщення бази відпочинку відсутній підпис голови Іванківської сільської ради ОСОБА_1

Апелянтом подано заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017р., за клопотанням ТОВ «База відпочинку «Борисфен», призначено судову земельно-технічну експертизу.

На вирішення експерту поставлено наступне питання чи є порушенням меж (або накладення) земельних ділянок за кадастровим номер 3220884001:01:043:0020, площею 2,0022 га, яка перебуває в оренді ТОВ «База відпочинку «Борисфен» на земельну ділянку державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» в кварталі 35 Старівського лісництва відповідно до право встановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

На адресу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання експерта про необхідність погодження строку виконання експертизи, оплата вартості експертизи та про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення досліджень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017р. поновлено провадження у справі №911/3293/16, зобов'язано сторін виконати вимоги експерта.

Доказів виконання вимог ухвали суду від 01.08.2017р. не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017р. повторно зобов'язано сторін виконати клопотання експерта.

Всупереч вимог ухвал суду, сторони не виконали клопотання експерта, що унеможливлює проведення судової земельно-технічної експертизи.

Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» просить оголосити перерву.

Враховуючи тривалий строк розгляду справи, неможливість проведення експертизи у зв'язку із невиконанням сторонами вимог експерта, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Справа розглядається без проведення судової експертизи, за наявними матеріалами.

Бориспільська місцева прокуратура, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен», Іванківська сільська рада Бориспільського району своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Іванківської сільської ради Бориспільського району № 771-20-5 від 28.12.2007р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «База відпочинку «Борисфен» під розміщення бази відпочинку з організацією зони спортивно-оздоровчого призначення в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області.

Надано ТОВ «БВ Борисфен» земельну ділянку загальною площею 2,002 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) під розміщення бази відпочинку з організацією зони спортивно-оздоровчого призначення в с. Іванків.

21.04.2008р. між Іванківською сільською радою Бориспільського району (орендодавець) та ТОВ «База відпочинку «Борисфен» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко JI.I. (зареєстрований в реєстрі за №1532) та зареєстрований у Бориспільському райвідділі КРФ ДП «ЦДЗК», про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.06.2008 №040832300003 (Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку площею 2,0022 га з кадастровим номером: 3220884001:01:043:0020, яка розташована на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно п. 2.2.1. договору земельна ділянка являється землею Державної власності і відноситься до категорії земель - землі рекреаційного призначення.

Судом встановлено, що на запит Бориспільської місцевої прокуратури від 16.06.2016р. №34-8395вих-16 стосовно спірної земельної ділянки Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило, що не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельних ділянок.

Згідно інформації ДП «Бориспільський лісгосп» від 08.04.2016р. №128 земельна ділянка з кадастровим номером 3220884001:01:043:0020 площею 2,0022 га накладається на землі лісгоспу в кварталі 35 Старівского лісництва орієнтованою площею 0,63 га.

Згідно викопіювання з матеріалів лісовпорядкування 1990 року наданих ДП «Бориспільське лісове господарство» зазначена земельна ділянка накладалась на землі лісового фонду, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років.

Разом з цим, за інформацією ВО «Укрдержліспроект» земельна ділянка знаходиться у межах лісництва та використовується для ведення лісового господарства.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент винесення спірного рішення) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що Державним підприємством «Бориспільське лісове господарство» погодження про можливість вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у кварталі 35 відповідачу 2. не надавалось.

При передачі в оренду Іванківською сільською радою спірної земельної ділянки змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення.

Відповідно до п. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Доказів погодження зміни цільового призначення земельної ділянки у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, рішення Іванківської сільської ради від 28.12.2007 №71-20-5 прийняте всупереч нормам Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори..

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Щодо позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З позовної заяви вбачається, що прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» після звернення 01.03.2016р. народного депутата.

Таким чином, строк позовної давності не порушено.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо накладення спірної земельної ділянки на землі лісу, то для визначення порушення або накладення меж спірної земельної ділянки на землі лісу апеляційним господарським судом призначалась судова земельно-технічна експертиза, яка всупереч вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторонами не виконана.

Щодо технічної документації, то в матеріалах технічної, розробленої ТОВ «Кроки-5» відступне будь-яке погодження межових знаків та меж земельної ділянки, в акті встановлення меж та передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки наданої ТОВ «База відпочинку «Борисфен» під розміщення бази відпочинку відсутній підпис голови Іванківської сільської ради ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2016р. у справі №911/3293/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2016р. у справі №911/3293/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №911/3293/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

Б.В. Отрюх