Рішення № 68334671, 14.08.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2017 р. Справа № 918/505/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 70 450, 24 грн,

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1130 від 12.12.2016 року,

від відповідача: ОСОБА_3, НОМЕР_1 від 30.12.1997 року, ОСОБА_4, НОМЕР_2 від 29.01.1998 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради Рівненської області (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 70 645,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що :

В період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Острозького району Рівненської області з урахуванням пільг, встановлених законодавством, розмір яких підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою № 2 - пільга та актами звіряння розрахунків за надані послуги згідно з формою 3-пільга. Споживачі отримували рахунки для оплати за найнижчими тарифами, а різниця відображалась у Розрахунках та повинна була бути відшкодована відповідачем.

Загальна сума компенсації, нарахована за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги в зазначеному періоді склала 70 645,61 грн.

Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах в період з січня 2016 року по грудень 2016 року відповідачем компенсовані не були, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 70 645,61 грн, яку позивач просить стягнути.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", ст. ст. 48, 89, 102 БК України, п. 2 постанови КМ України № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету " від 04.03.2002 року, ст. ст. 11, 16, 96, 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 ГК України.

Ухвалою суду від 18.07.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до розгляду на 31.07.2017 року.

27.07.2017 року на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній позовні вимоги заперечив з наступних підстав. Статтею 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього кодексу проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, цей Порядок визначає відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного тазу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із ст. ст. 43, 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування); за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік.

Згідно з п.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Враховуючи те, що Держаним бюджетом на 2016 рік не були передбачені видатки на фінансування пільг з послуг звязку за рахунок субвенції з державного бюджету всім категоріям громадян, які мали на це право, підстав для застосування даного порядку, на жаль, немає.

Крім того, видатки за надані пільги з послуг зв'язку у 2016 році відносились до делегованих державних повноважень, тобто тих, які держава доручає здійснювати на місцях органам місцевого самоврядування і відповідно повинна забезпечити їх фінансовими ресурсами. Джерелом фінансування таких видатків - субвенція з державного бюджету місцевими бюджетами, передбачена Законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Відповідач також звертає увагу на неточності та розбіжності з наявними у відповідача та долученими до справи документами та вважає, що розрахунок суми позову є невірним.

Ухвалою суду від 31.07.2017 року розгляд справи відкладено на 14.08.2017 року.

08.08.2017 року на адресу господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позов.

09.08.2017 року на адресу господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо поданих відповідачем заперечень та заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зменшив суму позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 70 450,24 грн.

У судове засідання 14.08.2017 року з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог. Представники відповідача заперечили проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.08.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) надає телекомунікаційні послуги згідно з Законом України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 року, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (далі - правила), інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Згідно з п. п. 63, 89 правил визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги, а пільги надаються за умови та з дати подання повного переліку документів, які засвідчують право на їх отримання.

Як свідчать матеріали справи, у період січень - грудень 2016 року позивачем надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Острог Рівненської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п. 2 цієї постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно з п. 3 порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Структурним підрозділом з питань соціального захисту населення в м. Острог є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради.

Функції щодо проведення звірок та розрахунків із підприємствами, що надають послуги вміщено і у положенні про управління.

Зобов'язання відповідача, як головного розпорядника коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення виникають також на підставі Бюджетного кодексу України.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень постанови та порядку, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч.ч. 1,2 п. 8 порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Судом встановлено, що на підставі вказаних нормативних актів, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню м. Острог Рівненської області послуг зв'язку на пільгових умовах за рахунок державних субвенцій.

Проте, в порушення вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 року № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 70 450,24 грн.

Суд встановив, що витрати позивача, понесені на надання послуг зв'язку вказаним категоріям пільговиків складають 70 450,24 грн, що стверджується розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у період січень - грудень 2016 року (форми № 2-пільга) та актами звіряння розрахунків за надані послуги (форма № 3 - пільга).

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплат субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень та підлягають відшкодуванню, тому відповідачем порушено вимоги законодавства, оскільки відшкодуванню підлягає вся сума наданих послуг з пільгами і вона не ставиться в залежність від виділених коштів.

Згідно з п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", відповідач, як уповноважений орган, щомісяця звіряє інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, що надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації, після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають пільги, складає акт звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою № 3 - пільга.

Судом встановлено, що з січня по червень 2016 року відповідач проводив електронні звірки з позивачем шляхом надсилання на електронну адресу позивача файлів у форматі DВF. Зауваження, зазначені в них враховувались при формуванні рахунків за формою №2-пільга та Актів за формою №3-пільга в наступному місяці шляхом віднімання сум та зменшення суми заборгованості. Загальний розмір заборгованості відповідача з початку періоду відображався в Актах звіряння розрахунків за формою №3-пільга, які направлялись відповідачу, однак останнім не підписувались.

Згідно з п. 2.2. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 року, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобовязання подають до відповідного органу казначейства реєстр бюджених зобов'язань за формою та документи. що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 п.7 Порядку органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

Відповідно до ч.ч. 1,2 п. 8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управлінням Державного казначейства для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів у пятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками послуг.

Однак, відповідачем розрахунок по витратах, пов'язаних із наданням пільг з листопада 2015 року не проводився. Заборгованість відповідача за листопад - грудень 2015 року стягнуто відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2016 року по справі № 918/1356/16, тому станом на день подачі позову залишається невідшкодованою сума пільг, наданих протягом 2016 році в сумі 70 450,24 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 08.06.2016 року направлено лист № 1442 з проханням не допускати порушень чинного законодавства щодо прийняття розрахунків та здійсненні оплат.

Крім цього, 10.03.2017 року позивачем скеровано лист № 406 з проханням вчинення дій щодо внесення змін до бюджету міста Острога в частині включення видатків на компенсацію пільг за послуги звязку.

02.04.2017 року відповідач повідомив позивача листом № 0110/1300 про те, що у зв'язку із відсутністю фінансового ресурсу у місцевому бюджеті оплата пільг за 2016 рік проводитись не буде.

08.06.2017 року відповідачу направлено лист з проханням провести звірки за всіма розрахунками за 2016 року та провести оплату боргу, який останній залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016 року надання пільг з оплати послуг зв'язку може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Це свідчить про обов'язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення компенсувати надання телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню Острозького району Рівненської області, виконавши взяте на себе зобов'язання. При цьому наявні альтернативні шляхи погашення заборгованості, окрім коштів державного бюджету, застосування яких входить до повноважень відповідача, як органу, на який покладено обов'язок реалізовувати державну соціальну політику в м. Острог Рівненської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Стаття 218 ГКУкраїни та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року по справі ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

Так як позивач у справі не є бюджетною установою, тому відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки лише реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За таких обставин, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради Рівненської області несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Судом встановлено, що прострочення у виконанні зобов'язань з оплати наданих послуг відбулося у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету.

У свою чергу суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 ).

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, отже останні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради Рівненської області (вул. Князів Острозьких, 22 Г. м. Острог, Рівненська область, 35800, код ЄДРПОУ 25736647) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Шевченка,18, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Міцкевича, 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 01187526) 70 450,24 грн заборгованості та 1 600,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.