Ухвала суду № 68333982, 31.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

31.07.2017 Справа № 43/83

За заявою Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест"про визнання права власності та зобов'язання вчинити діїв межах справи№43/83за заявоюВідкритого акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" ім. .П.ЗагородньогодоТовариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест"пробанкрутствоСуддя Яковенко А.В.

Представники сторін: від заявника:Шевченко О.П.від ПАТ «Київводоканал»:Авраменко О.А.від ДУ «КМЛЦ МОЗУ»:Кучер К.В.арбітражний керуючий:Комлик І.С.арбітражний керуючий:Бєлова О.А.від ОСББ «Гончара-35»:Ковган Я.І.від Київської міської ради:Брунь Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Господарський суд міста Києва ухвалою № 43/83 від 21.01.08 порушив справу про визнання банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" та призначив її розгляд на 25.01.08.

Постановою господарського суду м. Києва від 25.01.2008 у справі № 43/83 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого - Баскакова О.В., якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт і ліквідаційний баланс на затвердження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.08 припинено процедуру ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, ідентифікаційний код 32588661), введено процедуру розпорядження майном боржника, зобов'язано заявника подати за його рахунок у десятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про введення процедури розпорядження майном боржника, з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування, призначено по справі № 43/83 розпорядником майна арбітражного керуючого - Баскакова Олександра Віталійовича (ліцензія Серія АВ № 307510 від 01.06.07), якого зобов'язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та призначено наступне - попереднє засідання на 05.06.08.

Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника надруковано в газеті "Голос України" 18.04.08 № 75 (4325).

Постановою господарського суду м. Києва від 10.02.10 у справі № 43/83 було припинено процедуру санації товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, ідентифікаційний код 32588661), припинено повноваження керуючого санацією боржника - арбітражного керуючого Кізленка В.А., визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, ідентифікаційний код 32588661) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (ліцензія на право провадження діяльності арбітражного керуючого Серія АВ № 347395 від 29.02.08).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2015 відмовлено Компанії з обмеженою відповідальністю "Берінтон Коммершел Лімітед" в задоволенні скарги на дії арбітражного керуючого Кіцула С.Б. Усунено від виконання обов'язкв ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" арбітржаного керуючого Кіцула Сергія Богдановича. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" арбітржаного керуючого Іванкова Володимира Миколайовича (свідоцтво №773 від 15.04.2013).

До Господарського суду м. Києва надійшла заява Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" про визнання права та зобов'язання вчинити дії.

Вказаний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №908/4804/16.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2017 заяву Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" про визнання права та зобов'язання вчинити дії призначено до розгляду на 06.03.2017.

06.03.2017 від ліквідатора надійшов відзив на заяву Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" про визнання права та зобов'язання вчинити дії.

Судове засідання, призначене на 06.03.2017, не відбулось у зв'язку з неможливістю здійснювати технічну фіксацію судового процесу .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2017 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.03.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2017 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 03.04.2017.

03.04.2017 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_12 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2017 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 24.04.2017

24.04.2017 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення прокуратури в м. Києві на заяви ліквідатора та ОСОБА_12 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2017 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 22.05.2017.

Судове засідання, призначене на 22.05.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Після повернення судді Яковенко А.В з лікарняного, суд ухвалою від 26.05.2017 призначив розгляд справи у судовому засіданні на 21.06.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2017 розгляд заяви відкладено на 31.07.2017.

Присутні в судовому засідання представники учасників судового процесу надали пояснення по суті спору.

Розглянувши заяву Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується така заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.12.2003 р. між Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" (інвестор) був укладений договір про пайове інвестування будівництва №02 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, сторони беруть пайову участь в будівництві об'єкту №1 (лабораторний комплекс замовника, який буде розташовано на земельній ділянці по вул. Естонській, 3, яка належить замовнику на праві постійного користування згідно рішення Київради №253/1230 від 03.04.2001 р.) та об'єкту №3 (житловий комплекс, який включає в себе житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, а також підземним паркінгом на прилеглій території до вказаного будинку, за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 35), ремонті частини приміщень об'єкту №2 (будівля замовника, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Некрасівська, 10/8), а саме перший поверх - коридор, 6 кабінетів, другий поверх - 3 кабінети, третій поверх - приміщення бак лабораторії.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що будівництво і здача в експлуатацію об'єкта 1 та ремонт об'єкта 2 здійснюється першочергово до вводу в експлуатацію об'єкта-3 відповідно до графіку виконання робіт, який узгоджується сторонами цього договору.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №468 від 24.03.2004 р. було надано дозвіл Київському міському територіальному медичному об'єднанню «Санепідслужба» здійснити проектування та будівництво лабораторного корпусу на вул. Естонській, 3, у Шевченківському районі м. Києва.

Додатковою угодою від 30.03.2007 р. до Договору сторони домовилися внести зміни, в тому числі, до пункту 2.4 та виклали його в наступній редакції: «За умови виконання інвестором зобов'язань щодо будівництва і здачі в експлуатацію об'єкта-1 та ремонту об'єкта-2, замовник отримує в оперативне управління 100% площі об'єкту-1, який в встановленому порядку передається інвестором у комунальну власність територіальної громади м. Києва та 100% відремонтованих приміщень об'єкту-2 з урахуванням ремонтних робіт, проведених ТОВ НВО «Техбудсервіс» відповідно до п. 1.3 протоколу намірів №01 від 03.12.2003 р. до вище наведеного договору. Інвестор отримує право власності на 100% площі об'єкта 3, оформлення якого здійснюється відповідно з чинним законодавством України.

Додатковою угодою №5 від 30.09.2008 р. до Договору сторони домовилися продовжити встановлений пунктом 1 додаткової угоди від 08.08.2007 р. кінцевий строк для виконання робіт по будівництву та введенню в експлуатацію об'єкту №1 до жовтня 2009 року.

12.10.2010 р. було затверджено акт готовності об'єкта до експлуатації, а саме - житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом (2 черга) за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 35.

Листами №062/12/300-2497 від 04.04.2014 р., №062/12/50/119-4453 від 03.06.2014 р., №062/12/50/1195864 від 21.07.2014 р. Департамент комунальної власності м. Києва звертався до ліквідатора ТОВ "Роспромінвест" з проханням підписати акт приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Києва об'єкт незавершеного будівництва на вул. Естонській, 3.

Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку прокурора, відмовою ТОВ "Роспромінвест" від передання спірного об'єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіального громади міста Києва.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

11.12.2003 р. між Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" (інвестор) був укладений договір про пайове інвестування будівництва №02 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, сторони беруть пайову участь в будівництві об'єкту №1 та об'єкту №3, ремонті частини приміщень об'єкту №2, а саме перший поверх - коридор, 6 кабінетів, другий поверх - 3 кабінети, третій поверх - приміщення бак лабораторії.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як було встановлено судом, пунктом 2.4 Договору в редакції додаткової угоди від 30.09.2007 р., за умови виконання інвестором зобов'язань щодо будівництва і здачі в експлуатацію об'єкта-1 та ремонту об'єкта-2, замовник отримує в оперативне управління 100% площі об'єкту-1, який в встановленому порядку передається інвестором у комунальну власність територіальної громади м. Києва та 100% відремонтованих приміщень об'єкту-2 з урахуванням ремонтних робіт, проведених ТОВ НВО «Техбудсервіс» відповідно до п. 1.3 протоколу намірів №01 від 03.12.2003 р. до вище наведеного договору. Інвестор отримує право власності на 100% площі об'єкта 3, оформлення якого здійснюється відповідно з чинним законодавством України.

Таким чином, вказаним пунктом Договору сторонами було погоджено, що об'єкт 1, тобто лабораторний комплекс замовника, який буде розташовано на земельній ділянці по вул. Естонській, 3, яка належить замовнику на праві постійного користування згідно рішення Київради №253/1230 від 03.04.2001 р., передається ТОВ "Роспромінвест" у комунальну власність територіальної громади м. Києва.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Частинами 1 та 2 статті 9 вказаного Закону визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

За змістом ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Тобто, підписавши Договір з урахуванням додаткової угоди від 30.09.2007 р., ТОВ "Роспромінвест" як інвестор погодився, що право власності на лабораторний комплекс замовника, розташований на земельній ділянці по вул. Естонській, 3, має бути передано у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою № 43/83 від 21.01.08 порушив справу про визнання банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" та призначив її розгляд на 25.01.08.

Постановою господарського суду м. Києва від 25.01.2008 у справі № 43/83 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого - Баскакова О.В., якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт і ліквідаційний баланс на затвердження.

Постановою господарського суду м. Києва від 10.02.2010 у справі № 43/83 було припинено процедуру санації товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест", визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, ідентифікаційний код 32588661) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Листами №062/12/300-2497 від 04.04.2014 р., №062/12/50/119-4453 від 03.06.2014 р., №062/12/50/1195864 від 21.07.2014 р. Департамент комунальної власності м. Києва звертався до ліквідатора ТОВ "Роспромінвест" з проханням підписати акт приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Києва об'єкт незавершеного будівництва на вул. Естонській, 3.

У відповідь на вказані листи ліквідатор ТОВ "Роспромінвест" повідомив Департамент комунальної власності м. Києва про відсутність у нього будь-яких документів, що стосуються укладення та виконання умов Договору, що унеможливлювало вчинення дій щодо передачі об'єкта будівництва у комунальну власність м. Києва.

В той же час, 26.09.2016 р. в межах процедури банкрутства ТОВ "Роспромінвест" у справі господарського суду міста Києва №43/83 ліквідатором боржника було подано клопотання про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на вул. Естонській, 3, в м. Києві, саме за ТОВ "Роспромінвест".

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Отже, враховуючи, те що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1732цс15.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

При цьому, відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

В той же час, згідно з умовами укладеного сторонами Договору, об'єкт будівництва, що знаходиться на вул. Естонській, 3, в м. Києві, мав бути переданий ТОВ "Роспромінвест" до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а відтак у ТОВ "Роспромінвест" не виникало жодних прав на такий об'єкт.

При цьому необхідно зазначити, що ТОВ "Роспромінвест" реалізувало свій майновий інтерес як інвестор за Договором, оскільки отримало у власність 100% площ житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 35.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Приймаючи до уваги невизнання ТОВ "Роспромінвест" прав територіальної громади міста Києва, щодо яких заявлено позов, з метою недопущення порушення прав суб'єкта господарювання, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах Київської міської ради шляхом визнання права комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на об'єкт незавершеного будівництва (лабораторний корпус) площею 4 133,9 кв.м, що знаходиться на вул. Естонській, 3 у м. Києві, а також зобов'язання ТОВ "Роспромінвест" передати такий об'єкт Київській міській раді.

Стосовно заявленого ліквідатором ТОВ "Роспромінвест" клопотання про застосування у даній справі наслідків спливу строку позовної давності суд відзначає таке.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо здійснення дій від імені територіальної громади міста Києва, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади.

Як встановлено судом, умовами Договору не було встановлено строку для виконання ТОВ "Роспромінвест" як інвестором зобов'язання з передання об'єкту 1 в комунальну власність територіальної громади міста Києва.

В той же час, Департамент комунальної власності м. Києва як структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) неодноразово звертався до ліквідатора ТОВ "Роспромінвест" з проханням підписати акт приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Києва об'єкт незавершеного будівництва на вул. Естонській, 3 (листи №062/12/300-2497 від 04.04.2014 р., №062/12/50/119-4453 від 03.06.2014 р., №062/12/50/1195864 від 21.07.2014 р.).

Листом №1 від 14.07.2014 р. ліквідатор ТОВ "Роспромінвест" повідомив Департамент комунальної власності м. Києва про відсутність достатнього обсягу первинних документів для належного виконання умов Договору.

При цьому, 26.09.2016 р. в межах процедури банкрутства ТОВ "Роспромінвест" у справі господарського суду міста Києва №43/83 ліквідатором боржника було подано клопотання про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на вул. Естонській, 3, в м. Києві, саме за ТОВ "Роспромінвест".

Таким чином, моментом порушення прав територіальної громади міста Києва та початком відліку позовної давності у даній справі є вчинення ліквідатором боржника дій, спрямованих на включення до ліквідаційної маси спірного об'єкту будівництва для подальшого його відчуження, а не передання його до комунальної власності, як це визначено п. 2.4 Договору.

При цьому суд звертає увагу на безпідставність тверджень ліквідатора ТОВ "Роспромінвест" про необхідність початку відліку строку позовної давності з жовтня 2009 року, оскільки положеннями додаткової угоди №5 від 30.09.2008 р. до Договору жовтень 2009 року був визначений як кінцевий термін для завершення ТОВ "Роспромінвест" робіт по будівництву, тобто виконання іншого зобов'язання, ніж передання спірного об'єкту в комунальну власність.

За таких обставин, оскільки станом на момент звернення прокурора із даним позовом до суду (27.01.2017 р.) строк позовної давності в даному випадку не сплив, у суду відсутні підстави для застосування наслідків його пропуску.

За таких обставин, Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії в межах справи №43/83 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" підлягає задоволенню повністю.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство 2 розміри мінімальних заробітних плат.

Розмір судового збору, який сплатив позивач за подачу позовної заяви становить 183100,00 грн., в той час як повинен був сплатити 3 200,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, підставою для повернення сплаченого судового збору є внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії в межах справи №43/83 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" задовольнити.

2. Визнати право комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на об'єкт незавершеного будівництва (лабораторний корпус) площею 4 133,9 кв.м, що знаходиться на вул. Естонській, 3 у м. Києві.

3. Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" в особі ліквідатора передати Київській міській раді об'єкт незавершеного будівництва (лабораторний корпус) площею 4 133,9 кв.м, що знаходиться на вул. Естонській, 3 у м. Києві.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспромінвест" (03022, м. Київ, вул. Амурська,6, код ЄДРПОУ 32588661) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910119) судовий збір у розмірі 3200,00 гр., сплачений за подання даної заяви.

5. Повернути прокуратурі міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910119) з Державного бюджету України 179900 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №33 від 24.01.2017 р., що знаходиться в матеріалах справи №43/83 Господарського суду міста Києва.

6. Видати наказ.

Суддя А.В. Яковенко