Рішення № 68333775, 17.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017 Справа № 904/6891/17За позовом : Комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради , м. Кривий Ріг

До : Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради, м. Кривий Ріг

Про : стягнення 181 399, 73 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : ОСОБА_1 (дов.№2 від 06.01.17р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 07.08.17р.)

СУТЬ СПОРУ :

КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» КМР (позивач) звернувся з позовом до КЗ «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради (відповідач) про стягнення 181 399, 73 грн. (в т.ч.: 101 718, 47 грн. - основна заборгованість; 73 187. 49 грн. - інфляційних втрат, 6 493, 77 грн. 3% річних) заборгованості за договором №9 від 03.06.13р. на відшкодування витрат на комунальні послуги, енергопостачання , теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів до договору №3д-7 від 01.08.2012р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обовязків з відшкодування позивачу витрат на комунальні послуги , енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення , вивезення твердих побутових відходів відповідно до умов вищезазначеного договору , укладеного між сторонами.

КЗ «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради (відповідач) визнав наявність основної заборгованості перед позивачем в розмірі 101 718, 47 грн., одночасно заявив про застосування строку позовної давності та просив відмовити в позові в частині стягнення заборгованості за період з 17.01.14р. по 10.04.2014р. в сумі 75 612, 26 грн. - основного боргу, 53 335, 01 грн. - інфляційних втрат та 6 680, 25 грн. - 3% річних . Також відповідач не погоджувався з розрахунком розміру інфляційних втрат та 3% річних ( викладених у позовній заяві ) та надав власний контр розрахунок цих сум ( згідно з яким розмір інфляційних втрат склав 68 851, 96 грн. , а розмір 3% річних - 6 456, 49 грн.) Окрім того , відповідач звертав увагу суду, що позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» КМР (позивач) у поясненнях (а.с.33-34) заперечував проти застосування строку позовної давності зазначаючи, що строк позовної давності було перервано діями відповідача із визнання заборгованості ( на підтвердження чого надав для залучення до матеріалів справи відповідні листи відповідача та акти звірки розрахунків ).

По справі було оголошено перерву з 08.08.17р. по 15.08.17р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

03.06.13р. між КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» (балансоутримувач) та КЗ «Криворізька міська лікарня №1» ДОР» ( орендар) був укладений договір №9 на відшкодування витрат на комунальні послуги, енергопостачання , теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів до договору №3д-7 від 01.08.2012р. У відповідності до п. 1.1. договору (з урахуванням внесених змін додатковою угодою , орендар зобовязався відшкодувати балансоутримувачу витрати за фактично одержані в процесі користування нерухомим майном, загальною площею: 1054, 55 кв.м. , розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Рєзанова, 8а; 1540, 30 кв.м. , розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Колійна, 26; 2169, 00 кв.м. , розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 2; та 955, 20 кв.м. , розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, 14 ; комунальні послуги , енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів. Відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат за одержані комунальні послуги, здійснюється згідно розрахунку до цього договору за діючими тарифами. Балансоутримувач виставляє орендарю рахунки на відшкодування витрат за одержані комунальні послуги щомісячно до 15 числа місяця, наступного за оплачуваним . Кошти сплачуються на рахунок балансоутримувача щомісячно до 20 числа місяця, наступного після сплачуваного на підставі виставлених рахунків (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що під час виконання вищезазначеного договору позивач виставляв відповідачу рахунки на відшкодування витрат за послуги теплопостачання, а саме: рахунок №11 від 17.01.14р. на суму 3 799, 94 грн. , рахунок №25 від 11.02.2014р. на суму 20640, 83 грн., рахунок №47 від 14.03.14р. на суму 27 166, 22 грн. , рахунок №70 від 10.04.14р. на суму 24 005, 27 грн. та рахунок №232 від 10.12.14р. на суму 26 106, 21 грн. на підставі заявок відповідача (а.с.11-15); факт отримання вищезазначених послуг з теплопостачання підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, підписаних сторонами без зауважень ( а.с.16-20 ).

Однак в порушення прийнятних на себе зобовязань відповідач відшкодування витрат з отриманих послуг з теплопостачання позивачу не здійснив, рахунки не оплатив. У звязку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку та оригіналу акту звірки розрахунків станом на 10.07.17р., підписаного відповідачем без зауважень ) за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги за вищезазначеним договором у загальному розмірі 101 718, 47 грн. (а.с.73).

Окрім того позивач відповідно до приписів ст.625 ЦК нарахував відповідачу: 73 187, 49 грн. - інфляційних втрат та 6 493, 77 грн. 3% річних) (а.с.21.-28). Внаслідок здійсненої судом перевірки нарахування розміру інфляційних втрат та 3% річних виявлено не вірне визначення позивачем початку періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних - оскільки потрібно було починати нарахування інфляційних втрат та 3% річних (по кожному з рахунків , виставлених відповідачу на відшкодування послуг з теплопостачання) починаючи не з 15 числа місяця наступного після оплачуваного ( як вказує позивач у своїх розрахунках) , а з 21 числа ( наступний день після останнього дня для оплати з згідно з п.1.1. договору).

Внаслідок здійсненого судом перерахунку (враховуючи приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань») розміру інфляційних втрат та 3% річних судом розраховані інфляційні втрати в розмірі 83 970, 92 грн.; та 3% річних в розмірі 7 915, 95 грн. , що більше розміру інфляційних втрат (68 851, 96 грн. ) та 3% річних (6 456, 49 грн.) зазначених відповідачем у контр розрахунку та що не менше розміру інфляційних втрат (73 187. 49 грн.) та 3% річних (6 493, 77 грн. ) зазначених позивачем у позовній заяві; а саме: за рахунком №11 від 17.01.14р. на суму 3 799, 94 грн. судом було здійснено нарахування ( за період з 21.02.14р. по 31.01.17р.) інфляційних втрат в розмірі 3 863, 46 грн. та 3% річних в розмірі 335, 75 грн. , рахунком №25 від 11.02.2014р. на суму 20640, 83 грн. здійснено нарахування ( за період з 21.03.14р. по 31.01.17р.) інфляційних втрат в розмірі 20089, 81 грн. та 3% річних в розмірі 1776, 24 грн.; за рахунком №47 від 14.03.14р. на суму 27 166, 22 грн. здійснено нарахування ( за період з 21.04.14р. по 31.01.17р.) інфляційних втрат в розмірі 24 728, 48 грн. та 3% річних в розмірі 2268, 57 грн.; за рахунком №70 від 10.04.14р. на суму 24 005, 27 грн. здійснено нарахування ( за період з 21.05.14р. по 31.01.17р.) інфляційних втрат в розмірі 20 172, 42 грн. та 3% річних в розмірі 1 945, 41 грн.; та за рахунком №232 від 10.12.14р. на суму 26 106, 21 грн. здійснено нарахування ( за період з 21.01.15р. по 31.01.17р.) інфляційних втрат в розмірі 15 116, 75 грн. та 3% річних в розмірі 1 589, 98 грн.; всього інфляційних втрат - 83 970, 92 грн. ( 3863, 46 грн. +20 089, 81 грн. + 24 728, 48 грн. +20 172, 42 грн. +15 116, 75 грн. = 83 970, 92 грн.) та 3% річних - 7 915, 95 грн. (335, 75 грн. +1 776, 24 грн. +2 268, 57 грн. + 1945, 41 грн. + 1 589, 98 грн. = 7 915, 95 грн. ). А тому, підлягають задоволенню позовні вимоги стосовно інфляційних втрат в розмірі 73 187, 49 грн. та 3% річних - в розмірі 6 493, 77 грн., які зазначені позивачем у позовній заяві (оскільки ці суми є не більшими від сум, які були встановлені судом внаслідок здійсненого перерахунку їх розміру за вірний період).

На час прийняття рішення у справі відповідач жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві , або доказів сплати заборгованості ( з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних ) перед позивачем не надав. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 181 399, 73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Згідно до приписів ст.33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем жодних доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, не надано. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заперечень відповідача з посиланням на пропуск позивачем позовної давності відносно вимог про стягнення частини основної заборгованості за договором в сумі 75 612,26 грн., інфляційних втрат в сумі 53 335, 01 грн. та 3% річних в сумі 6 680, 25 грн., суд зазначає наступне. Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Згідно п.4.3. постанови (поміж-іншим), у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.. Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. (п.4.4. Постанови) У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, не оспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. (п.4.4.1. Постанови).

Судом встановлено, що перебіг строку позовної давності по рахунку №11 від 17.01.14р. на суму 3 799, 94 грн. розпочався 21.02.2014р. та закінчився 21.02.2017р. ; по рахунку №25 від 11.02.2014р. на суму 20640, 83 грн. розпочався 21.03.2014р. та закінчився 21.03.2017р.; по рахунку №47 від 14.03.14р. на суму 27 166, 22 грн. розпочався 21.04.2014р. та закінчився 21.04.2017р.; по рахунку №70 від 10.04.14р. на суму 24 005, 27 грн. розпочався 21.05.2014р. та закінчився 21.05.17р. Позивач звернувся з позовом до суду в червні 2017р. Вищезазначені обставини, були б підставою для застосування на цю суму заборгованості наслідків пропуску строку позовної давності . Проте, позивачем були надані докази переривання строку позовної давності за вищезазначеними правовідносинами , а саме : лист відповідача на адресу позивача за вих.№1152 від 15.07.14 р. , лист відповідача на адресу Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської облдержадміністрації №552 від 02.04.14р., лист відповідача на адресу Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської облдержадміністрації №1150 від 15.07.14р. , акт звірки взаємних розрахунків між сторонами від 05.01.2016р. , акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2016р. та акт звірки взаємних розрахунків від 03.05.17р. (а.с.36-42) У вищезазначених листах та актах звірки взаємних розрахунків (поміж-іншим) відповідач визнає заборгованість перед позивачем внаслідок невиконання умов договору №9 від 03.06.13р. Тобто, вищезазначені документи ( з урахуванням приписів Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів») є належними доказами переривання позовної давності за спірними правовідносинами. А тому , заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»; ст.ст. 525, 526,530 ЦК України; ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради (50007, м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, буд. 8а; код ЄДРПОУ 01986546) на користь позивача Комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради (50051, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 2; код ЄДРПОУ 37861807): 101 718, 47 грн. - заборгованості за договором; 73 187. 49 грн. - інфляційних втрат, 6 493, 77 грн. 3% річних та 2 721, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя Васильєв О.Ю.

Повне рішення складено 17.08.2017