Постанова № 68333666, 17.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року Справа № 925/376/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Євсікова О.О, Кролевець О.А.

розглянув касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р.у справі№925/376/16 господарського суду Черкаської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод"до Приватного підприємства "Дорстрой"

простягнення 662975,28грн.

На підставі Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2017р.у зв'язку з запланованою відпусткою суддів Шевчук С.Р., Демидової А.М. для слухання справи № 925/376/16 сформовано колегію Вищого господарського суду України у складі Владимиренко C.B. - головуючий (доповідач), судді: Євсіков О.O., Кролевець O.A.

за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - Бобер Д.О.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Дорстрой" про стягнення 565163,65 грн. пені та 97811,63 грн. штрафу, нарахованих на підставі пункту 7.2. договору підряду від 16.05.2014 року № 178/01-468.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 р. у справі №925/376/16 (суддя Потапенко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючого Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.), відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. та рішення господарського суду Черкаської області від 06.06.2016р. скасовано, а справу №925/376/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи №925/376/16 господарським судом Черкаської області рішенням від 04.04.2017р. (суддя Пащенко А.Д.) позов Приватного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Дорстрой" 398749,88 грн. пені та 5981,25 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. (колегією суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2017р. у справі №925/376/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю та здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Приватне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2017р. залишити в силі. Судові витрати за подання касаційної скарги покласти на відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Дорстрой" заперечує проти доводів викладених у ній, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість та просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.05.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Черкаський асфальтобетонний завод" (підрядник) та Приватним підприємством "Дорстрой" (субпідрядник) укладено договір підряду №178/01-468 на виконання додаткових робіт, визначених договором підряду № 468/07 від 09.08.2013 р., відповідно до пункту 1.1. якого субпідрядник зобов'язався виконати додаткові роботи з "Будівництва зливної каналізації по вул. Козацькій" в м. Черкаси до робіт, визначених договором підряду №468/07 від 09.08.2013 р., за переліком, обсягами робіт і використовуючи матеріали, наведені у додатках №№ 1-5 договору, що є невід'ємними його частинами, а також згідно проектно-кошторисної документації на виконання цих робіт. Пунктом 1.2. договору передбачено, що підрядник діє згідно Рамкової угоди №178-468 від 30.04.2014 р., а замовником всього комплексу робіт є Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради.

Згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 4.1., 4.2., 4.3. договору його ціна становить 5154050,54 грн. з ПДВ і може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Платіжні зобов'язання підрядника перед субпідрядником за договором виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань). Протягом 5 банківських днів з моменту перерахування замовником на розрахунковий рахунок підрядника авансу у розмірі 30 % від ціни угоди згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006 р. підрядник перераховує субпідряднику аванс у розмірі 30 % від ціни договору, які останній використовує для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій і виробів протягом 3 місяців з моменту отримання цих коштів. По закінченню вищевказаного строку, протягом 1 робочого дня, невикористана сума авансу має бути повернута підряднику (позивачу). Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 65 банківських днів з моменту і на підставі підписаних підрядником та субпідрядником актів виконаних робіт за формами КБ-2в, №КБ-3. У разі затримки бюджетного фінансування та/або затримки здійснення платежів не з вини підрядника та/або замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання підрядником фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

В пункті 5.1. договору сторони домовились про те, що субпідрядник розпочинає роботи протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання на свій розрахунковий рахунок авансу, передбаченого пунктом 4.1. договору, а завершує виконання робіт з будівництва об'єкта протягом 9 (дев'яти) місяців з дати укладення договору з урахуванням графіку виконання робіт, наведеного у додатку № 5 до договору.

Відповідно до пункту 5.5. договору після закінчення робіт субпідрядник готує акт виконаних робіт (форму КБ-2в) у трьох примірниках, викликає на об'єкт уповноважених представників замовника та підрядника, здає обсяги виконаних робіт. Уповноважені представники замовника та підрядника перевіряють відповідність фактично виконаних робіт з обсягами, зазначеними у проекті, виконавчій документації та у акті форми КБ-2в і підписують його в частині фактично виконаних обсягів робіт та наданої виконавчої документації.

Також за умовами пункту 7.2. договору у разі несвоєчасного виконання робіт, у тому числі при виконанні гарантійних зобов'язань, визначених розділом 8 договору, субпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування штрафних санкцій, від вартості непереданого субпідрядником підряднику збудованого об'єкта за кожний день затримки, а за прострочення виконання робіт понад 30 календарних днів, додатково субпідрядник сплачує підряднику штраф у розмірі 5 відсотків від вартості непереданого субпідрядником підряднику збудованого об'єкта.

Як встановлено судами, на виконання умов цього договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 3197817,91 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в №1 за вересень 2014 року на суму 3089738,60 грн. та №2 за липень 2014 року на суму 108079,31 грн. Вказані акти оплачені позивачем повністю в період з 24.09.2014 року по 10.10.2014 року.

Підставою для виникнення спору у даній справі, за твердженням позивача стало те, що до 16.02.2015 року, тобто протягом 9 місяців з моменту підписання договору, що передбачено в пункті 5.1. договору відповідач не виконав усіх робіт з будівництва, з огляду на що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на підставі пункту 7.2. договору пені та штрафу у зв'язку з простроченням виконання робіт за період з 17.02.2015р. по 16.08.2015 р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно положень ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Як вже зазначалось вище, у п.4.1 договору сторони погодили, що протягом 5 банківських днів з моменту перерахування замовником на розрахунковий рахунок підрядника авансу у розмірі 30% від ціни угоди згідно Постанови КМУ від 09.10.2006 №1404, підрядник перераховує субпідряднику аванс у розмірі 30 % від ціни договору, які субпідрядник зобов'язується використати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів протягом 3 місяців з моменту отримання цих коштів. По закінченню вищевказаного строку, протягом 1 робочого дня, невикористана сума авансу має бути повернута підряднику (позивачу).

Разом з тим, у п.5.1 договору сторонами, окрім визначення порядку виконання робіт у разі отримання авансу від підрядника, у тому числі врегульовано строк завершення виконання робіт з будівництва об'єкту, а саме - протягом 9 місяців з дати укладення договору з урахуванням графіку виконання робіт наведеного у додатку № 5 до договору.

При цьому, суд касаційної інстанції у постанові від 31.01.2017р. наголошував на тому, що з аналізу даного пункту договору не вбачається погоджених сторонами договору винятків для виконання субпідрядником своїх обов'язків за договором у визначений договором строк з підстави не оплати підрядником зазначеного вище п.4.1 договору авансу. Не містять такого положення і інші умови договору. Крім того, п.5.1 не суперечить зазначеному п.4.1 договору, оскільки в останньому сторони погодили залежність виконання зобов'язання підрядника (позивача) по сплаті авансу субпідрядникові (відповідачеві) від дій третьої особи - замовника за Рамковою угодою №178-468 від 30.04.2014р. - Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, водночас, положення про використання отриманих авансових коштів субпідрядником виключно для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів, не є умовою договору, за якою матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається не на субпідрядника, як це врегульовано у згаданій вище ст.879 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, здійснивши правовий аналіз у сукупному взаємозв'язку норм чинного в Україні законодавства із зазначеними вище умовами договору стосовно строків та умов виконання робіт субпідрядником, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про те, що строки виконання підрядником робіт за договором не поставлені у залежність від сплати авансу позивачем, що підтверджується, в тому числі, встановленими судами попередніх інстанцій обставинами часткового виконання субпідрядником робіт за договором. Водночас, зазначеним спростовується і помилковий висновок апеляційного господарського суду стосовно того, що відсутність авансування зі сторони позивача є об'єктивною обставиною, що виключає можливість виконання робіт відповідачем. Крім того колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованим посилання апеляційного господарського суду на постанову Вищого господарського суду України від 09.12.2015р. у справі №910/4629/15-г, оскільки обставини, встановлені судами у згаданій справі, зокрема, конкретні умови договору, факт направлення підрядником на адресу замовника листа-вимоги про сплату авансу, попередження про зупинення робіт тощо, є відмінними від тих, які встановлені в межах даної справи та вказані вище, а відтак, і не можуть висновки суду касаційної інстанції у справі №910/4629/15-г за схожих правовідносин, але за різними встановленими обставинами, бути враховані в межах вирішення даної справи.

Разом з тим, у відповідності до статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у п.п. 6.1.1 договору сторони погодили, що підрядник (позивач) зобов'язався протягом одного робочого дня з моменту підписання сторонами договору передати субпідряднику (відповідачу) проект на виконання робіт з будівництва об'єкту. При цьому, судом досліджено, що на момент укладення договору діяли ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" у відповідності до п. 3.17 якого проектна документація це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно - планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Як обґрунтовано вказано судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про виконання позивачем свого обов'язку, визначеного п.п.6.1.1 договору. Судом попередньої інстанції у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано доказів, що підтверджують передачу всієї проектно-кошторисної документації відповідачеві.

Заявником касаційної скарги зазначеного не спростовано.

Відповідно до ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Аналогічна за замістом норма міститься і в ч.3 ст.220 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини, які вказано вище, колегія суддів погоджується з висновком останнього про те, що зобов'язання відповідача щодо здачі робіт позивачу в обумовлені договором строки не порушено, оскільки не могло бути виконано внаслідок прострочення виконання своїх зобов'язань останнім щодо передачі повного комплекту проектно-кошторисної документації.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, не зважаючи на вказану вище помилковість висновку апеляційного господарського суду про залежність авансування робіт позивачем від погодженого відповідачем строку їх виконання, вмотивованим є висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог Приватного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" з огляду на встановлені інші фактичні обставини справи про порушення позивачем п.п.6.1.1 договору. Відтак, судом попередньої інстанції вірно застосовано положення ст.220 Господарського кодексу України та ст.612 Цивільного кодексу України в цій частині.

Вірним є і застосування судом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, за якою позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Оскільки суд встановивши, що права позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом, не були порушені відповідачем, клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності не підлягає задоволенню.

З урахуванням того, що доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують правильності здійсненого судом апеляційної інстанції висновку, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстави для її скасування відсутні. Відтак, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. слід залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. у справі №925/376/17 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О.Євсіков

О.А. Кролевець