Постанова № 68333646, 15.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 916/3370/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської областіна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі№ 916/3370/16Господарського судуОдеської областіза позовомЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Авангардійської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській областідо1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений город"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві"провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився - відповідача 1: Грицьковій І.О.- відповідача 2:Чернов М.Г. - третьої особи: не з'явився - ГПУ Клюга Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі - селищна рада) та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - Держгеокадастр) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВ ФДМ України по Одеській області) та товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений город" (далі - ТОВ "Зелений город") про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.06.2010р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та товариством з обмеженою відповідальністю „Зелений город", загальною площею 15 640,00 кв. м., яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, та перебуває на балансі державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений город" повернути вказану земельну ділянку на користь державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2017 (суддя Желєзна С.П.) в позові відмовлено.

Суд дійшов висновку, що прокурором у встановленому законом порядку не було доведено факту порушення прав і законних інтересів Авангардівської селищної ради та ГУ Держгеокадастру в Одеській укладенням оспорюваного договору, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушеного права та неможливість його захисту у судовому порядку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 (судді: Ліпчанська Н.В., Принцевська Н.М., Гладишева Т.Я.) рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2017 залишено без зімни.

Прокурор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, позов задовольнити.

Прокурор доводить, що порушення права селищної ради полягає у ненадходженні до місцевого бюджету прибутку від оренди спірної земельної ділянки; розпорядження спірною земельною ділянкою порушує права держгеокадастру як власника та розпорядника земельною ділянкою.

Прокурор вважає, що за змістом норм ст. 235 ЦК України оспорюваний правочин є удаваним, оскільки фактично в оренду надано не нерухоме майно, а земельну ділянку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Заступника прокурора Одеської області прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 03.08.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2017 у зв'язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному розгляд справи не відбувся, про що учасники судового процесу повідомлені телефонограмами; розгляд касаційної скарги у справі перенесено на 15.08.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2 вказаної постанови).

Згідно статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Відтак, звертаючись з відповідним позовом, позивач повинен довести, що спірний правочин укладено саме з метою приховання іншого правочину, і в результаті його вчинення не наступило інших правових наслідків.

У відповідності до постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Як встановлено судом, звертаючись до господарського суду із даною позовною заяву, прокурор посилався на те, що договір оренди нерухомого майна від 08.06.2010 є удаваний та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди земельної ділянки.

При цьому судом встановлено, що ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" на праві постійного користування належать земельні ділянки площею 1,564 га та площею 1,168 га, що підтверджується державними актами на право постійного користування земельними ділянками від 12.06.2008 р. серії ЯЯ №205793 та від 12.06.2008р. серії ЯЯ №205792.

Так само суд вказав, що 15.02.2008р. інженером відділу землеустрою та геодезії ТОВ „Департамент сприяння законності", ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" та начальником Відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області було підписано акт приймання-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок, переданих ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", з якого вбачається, що загальна площа земельних ділянок у погоджених межах складає 15,2359 га.

До матеріалів справи долучено висновок №19-05/15 судової будівельно-технічної експертизи від 19.05.2015р. по досудовому розслідуванні №4201410380000011, у відповідності до якого судовим експертом було зроблено наступний висновок: майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27 320 кв. м., розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1 не є об'єктом нерухомості; об'єкт оцінки є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

13.05.2014р. між відповідачем та приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" укладено договір добровільного страхування орендованого майна, з якого вбачається, що ТОВ „Зелений город" було застраховано нежитлове приміщення загальною площею 32,0 кв. м. та земельну ділянку площею 27 320,00 кв. м. Окрім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.11.2016р. вбачається, що на земельній ділянці (пошук за кадастровим номером) відсутні відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень.

Слід зазначити, що як вбачається із змісту п. 1.1. договору оренди його предметом є "…нерухоме майно, а саме: спеціалізована споруда, майданчик для вирощування сільськогосподарських культур (далі-Майно) загальною площею 27320,00 кв.м., …".

За умовами п. 1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою: для розміщення офісного приміщення (площа 32,0 м.кв.); для торгівлі непродовольчими товарами (площа 1793, 0 м.кв.); для вирощування кормових, фруктових та декоративних рослин в контейнерах та теплицях, а також створення розсадника (площа 25495, 0 м.кв.).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час укладення оспорюваного договору) визначено, що договором оренди землі є "… договір, за якими орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк …".

Суду слід мати на увазі, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Разом з тим, суд не з'ясував правової природи укладеного договору, зокрема, що є об'єктом оренди, в чому полягають зобов'язання сторін договору, що є необхідним для висновку чи мало місце передання в користування земельної ділянки, правових мотивів та висновків щодо доводів прокурора про правову природу оспорюваного договору не навів.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції на момент укладення спірного договору передбачав можливість для орендаря користування земельною ділянкою лише щодо оренди цілісного майнового комплексу.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди за цим законом є цілісний майновий комплекс державного підприємства (далі - ЦМК), яким є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

ЦМК передбачає наявність майна, що дозволяє здійснити завершений цикл виробництва, включає земельну ділянку, на якій знаходиться таке майно, систему комунікацій тощо, а не лише окрему будівлю.

Відповідно до ч.1 ст.10 цього ж закону однією із істотних умов договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна).

Суди наведених положень закону не врахували, не з'ясували обставин щодо об'єкта оренди, зокрема чи було таким об'єктом окреме державне майно чи цілісний майновий комплекс, що має значення для висновку про відповідність оспорюваного договору оренди вимогам ч.1 ст.4 та ч.1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та полягає в правильному визначенні сторонами договору такої істотної умови як об'єкт оренди - ЦМК.

Земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства на підставі Державного акта на право постійного користування землею може бути передана лише в складі ЦМК, в іншому випадку надання її у користування можливе за умови попереднього вилучення у землекористувача в порядку, передбаченому земельним законодавством.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та є підставою для її передачі на новий розгляд.

Слід також зазначити, що вказані обставини впливають на правомірність висновку про відсутність порушень земельного законодавства та, як наслідок, наявність підстав вбачати порушення земельних прав осіб, що визначені прокурором в якості позивачів.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2017 у справі № 916/3370/16 Господарського суду Одеської області скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська