Постанова № 68333638, 16.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року Справа № 906/1223/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Нєсвєтової Н.М. Палія В.В.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Житомирське лісове господарство"на рішення та постановуГосподарського суду Житомирської області від 21 лютого 2017 року Рівненського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2017 рокуу справі№ 906/1223/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"додержавного підприємства "Житомирське лісове господарство"про стягнення 2 669,90 грнВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 р. публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Житомирське лісове господарство" 806,20 грн - плати за користування вагонами, 1 068, 10 грн - за зберігання вантажу, 673, 60 грн - вартості маневрових робіт, 122, 00 грн - вартості телеграфного повідомлення, а всього 2 669, 90 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.02.2017 (суддя - Машевська О.П.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 669,90 грн нарахованих платежів за час затримки вагона та судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 (головуючий - Маціщук А.В., судді - Петухов М.Г., Мельник О.В.) рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2017 скасовано в частині задоволення позовних вимог в сумі 673,60 грн.

Резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з державного підприємства "Житомирське лісове господарство" на користь публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" 1 996,30 грн нарахованих платежів за час затримки вагона.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 673,60 грн вартості маневрових робіт.

Стягнути з ДП "Житомирське лісове господарство" на користь ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" 1 030,34 грн судового збору за розгляд позовної заяви. Видати наказ."

Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на користь ДП "Житомирське лісове господарство" 382,43 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 10.06.2016 за накладною № 418111 у вагоні № 66765413 ДП "Житомирське лісове господарство" відправило вантаж "деревина паливна" ("бревна из сосны обыкновенного вида "Рinus sylvestris L.", необработанные с удаленной или неудаленной корой или заболонью или грубо брусованные или небрусованные; лесоматериалы прочие") зі станції Житомир Південно-західної залізниці до станції Дорнешти (Румунія) вантажоодержувачу фірмі "GLD TRADE Holding LLP".

Відповідно до графи "найменування вантажу" накладної № 418111 "навантаження без прокладок за згодою отримувача" 1. фітосанітарний сертифікат, 2. радіологічний сертифікат, 3. сертифікат походження, 4. рахунок - фактура, 5. специфікація".

16.06.2016 о 05:00 год на станції Вадул-Сирет Львівської залізниці вагон № 66765413 затриманий з причин відсутності фітосанітарного сертифікату, про що складений акт загальної форми № 831 та здійснено телеграфне повідомлення за № 36 на станцію Житомир Південно-західної залізниці для повідомлення ДП "Житомирське лісове господарство" (вантажовідправника).

З акту неприйняття вагону № 1 від 16.06.2016 вбачається, що вагон № 66765413 повернутий Румунською митницею через відсутність фітосанітарного сертифікату. Зазначено також, що вагони неприйнятті з причин перевищення норми.

18.06.2016 відправник ДП "Житомирське лісове господарство" пакетом № 361 приміським потягом № 959 надіслав фітосанітарний сертифікат, про що залізницею складений акт загальної форми № 838, в якому зазначено про закінчення затримки вагона 18.06.2016 о 11:00, що становить 54 год, та виконаний розрахунок додаткових платежів, а саме: користування - 806,20 грн; зберігання - 1 068, 10 грн; маневрові роботи - 673, 60 грн; телеграфне повідомлення - 122, 00 грн, що становить 2 669, 90 грн.

10.06.2016 ДП "Житомирське лісове господарство" отримало фітосанітарний сертифікат № 60/06-6004/ВХ-440020, а 16.06.2016 р. - фітосанітарний сертифікат за № 60/06-6004/ВХ-440076 щодо одного й того ж товару та вагону № 66765413.

При цьому, судами встановлено, що таку обставину як наявність двох сертифікатів, виданих на один товар з різницею у шість днів, відповідач не пояснив (протоколи судового засідання від 11.04.2017 і від 19.04.2017).

18.11.2016 ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на адресу відповідача надіслала претензію № НЮ-1214 про сплату додатково нарахованих платежів внаслідок затримки вагону № 66765413 в сумі 2 669,90 грн, яку останній отримав 24.11.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 83, т. 1).

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимог § 1 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), оскільки ним не було надано доказів, що підтверджували долучення до залізничної накладної № 418111 всіх наведених у ній документів, які мали супроводжувати вантаж та були необхідними для здійснення митних формальностей, а саме фітосанітарного сертифікату та, що в силу § 2 ст. 22 СМГС залізниця не зобов'язана перевіряти правильність та достовірність, долучених відправником до накладної документів, прийшов до висновку, про стягнення з відповідача 2 669,90 грн нарахованих платежів за час затримки вагона (806,20 грн - плата за користування вагонами, 1 068, 10 грн - за зберігання вантажу, 673, 60 грн - вартість маневрових робіт, 122, 00 грн - вартості телеграфного повідомлення).

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

01.11.1951 СРСР було підписано угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС).

17.09.1992 Україна приєдналася до Віденської конвенції "Про правонаступництво держав щодо договорів", яка була ратифікована постановою Верховної ради України "Про приєднання України до Віденської конвенції".

Згідно § 1 ст. 11 СМГС відправник повинен додати до залізничної накладної супровідні документи, необхідні для здійснення митних та інших правил.

Відповідно до § 2 ст. 11 СМГС передбачена відповідальність відправника перед залізницею за наслідки, що виникли у результаті відсутності, недостатності чи неправильності супровідних документів, та у разі затримки перевезення через ненадання цих документів вантажовідправник має сплатити залізниці штрафи та збори.

Провізні платежі нараховуються по тарифах, що застосовуються перевізниками, які здійснюють перевезення (§1 ст. 30 СМГС).

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Акт загальної форми складається у всіх інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, передбачена можливість стягнення збору за зберігання вантажу лише у разі затримання вагонів з вини вантажовідправника (вантажоодержувача).

Збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки. Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Судами встановлено, що такими актами у справі є акти загальної форми № 831 від 16.06.2016, № 838 від 18.06.2016.

Таким чином, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 068, 10 грн за зберігання вантажу, що нарахований відповідно до п. 2 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами, є правильним.

Також, суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості телеграфного повідомлення у сумі 122, 00 грн, докази понесених витрат яких підтверджуються матеріалами справи.

За п. 4 Правил користування вагонів та контейнерів визначено, що плата за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу нараховується за відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів.

Встановивши відсутність документів, що підтверджують виконання маневрових робіт на суму 673, 60 грн, апеляційний суд правомірно відмовив у їх стягненні і обґрунтовано скасував в цій частині рішення місцевого суду.

Проте, не можна погодитись з висновками господарських судів в частині стягнення з відповідача на користь позивача 806,20 грн плати за користування вагонами, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.

Згідно з ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниць вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами (п. 4 вказаних Правил)

Оскільки затримка вагона № 66765413 мала місце на станції Вадул-Сирет Львівської залізниці, яка не є станцією відправлення чи призначення, враховуючи, що відомості плати за користування вагонами, які є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, не складалися, то відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами у сумі 806,20 грн.

Таким чином рішення місцевого господарського суду і постанова апеляційного суду в частині нарахованих платежів за час затримки вагона в сумі 806,20 грн підлягають скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Постанова апеляційного суду в частині стягнення з відповідача нарахованих платежів за час затримки вагона у сумі 1 190,10 грн є законною і підстав для її скасування немає.

Також постанова апеляційного господарського суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні і відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 614,17 грн за розгляд позовної заяви і з позивача на користь відповідача 840,21 грн за подання апеляційної скарги.

Також згідно з ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 499,39 грн судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного підприємства "Житомирське лісове господарство" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 21 лютого 2017 року і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2017 року у справі за № 906/1223/16 в частині нарахування плати за користування вагоном в сумі 806,20 грн скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2017 року у справі за № 906/1223/16 в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши суму судового збору за розгляд позовної заяви, що підлягає стягненню з державного підприємства "Житомирське лісове господарство" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" з 1 030,34 грн до 614,17 грн та змінити в частині стягнення з позивача на користь відповідача судового збору за подання апеляційної скарги, збільшивши його розмір з 382,43 грн до 840,21 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) на користь державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (12405, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Левків, вул. Гринцевича, код ЄДРПОУ 22050949) 499,39 грн відшкодування судового збору за подання касаційної скарги.

В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2017 року у справі за № 906/1223/16 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя Н. НєсвєтоваСуддя В. Палій