Вирок № 68332571, 16.08.2017, Василівський районний суд Запорізької області

311/223/17

1-кп/311/102/2017

16.08.2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пушкарьової С.П.

при секретарі Васюковій М.О.

за участю:

прокурора Петренка В.О.

представників потерпілих адвокатів Петренка А.В., ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисника адвоката Вараниці О.О.

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Токмак Запорізької області, українця, громадянина України, має вищу освіту, працює на посаді технічного директора у ПП «Деметра» у м. Токмак, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2016 року приблизно о 09 годині 04 хвилини водій ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Lodgy», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, здійснював рух про проїзній частині автодороги Харків-Сімферополь, на території населеного пункту, а саме, с. Кам»янське Василівського району Запорізької області, зі сторони м. Сімферополь у напрямку м. Харків, в межах своєї лівої смуги руху, за наявності двох смуг руху в напрямку м. Харків і двох смуг руху зустрічного напрямку, зі швидкістю не менше 80 км/год., перевозив у якості пасажира у салоні автомобіля свідка ОСОБА_8 У цей же час, в попутному з ним напрямку, попереду нього, в межах лівої смуги, знижуючи швидкість руху та надаючи перевагу в русі зустрічним транспортним засобам, з метою виконання маневру повороту вліво, з ввімкненим покажчиком лівого повороту, зупинився технічно справний автомобіль марки «ЗАЗ 1102», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 У цей же час, в зустрічному вказаним транспортним засобам напрямку, в межах лівої смуги, рухався технічно справний автомобіль марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9 Під час руху, в районі перехрестя автодороги Харків-Сімферополь з вул. Заводської у с. Кам»янське Василівського району Запорізької області, водій ОСОБА_7, не вжив відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, чим порушив п.п. 12.4, 12.9 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених

постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., зі змінами № 136 від 06.03.2013 р., відповідно до яких: п. 12.4. «Унаселених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»; п. 12.9 «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7», п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об»єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди», внаслідок чого сталося зіткнення передньою лівою частиною кузова автомобіля марки «Renault Lodgy», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 з задньою правою частиною кузова автомобіля марки «ЗАЗ 1102», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 У результаті вказаного зіткнення автомобіль марки «ЗАЗ 1102» виїхав на зустрічну смугу руху, де сталось його зіткнення правою боковою частиною кузова з передньою частиною кузова автомобіля марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався у зустрічному його напрямку, після чого, останній допустив наїзд на стелу АЗС ПІІ «Амік Україна». Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водій автомобіля марки «ЗАЗ 1102», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми тулуба, яка супроводжувалася переломом грудного відділу хребта з повним анатомічним розривом спинного мозку, травматичним розривом грудного відділу аорти з крововиливом у плевральні порожнини, розривом печінки з наступним розвитком гострої крововтрати, яка у кінцевому підсумку і явилася безпосередньою причиною смерті, від яких ОСОБА_4 помер. Таким чином, водієм ОСОБА_7 допущено порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами № 136 від 06.03.2013 р., які знаходяться у прямому причинному зв»язку з подією ДТП і її наслідками у вигляді настання смерті потерпілого ОСОБА_4 від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень.

У ході судового слідства потерпілою ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов (а.с. 18-20 т. 1) про стягнення матеріальної шкоди у сумі 18 934, 93 грн., що складаються з витрат на поховання чоловіка у розмірі 18 165,00 грн. і витрат на проведення судово-медичної експертизи у розмірі 769,93 гривень і про стягнення моральної шкоди на її користь та на двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 28-30 т. 1) у розмірі по 1 000 000 (одному мільйону) грн. кожному, оскільки внаслідок його тяжкої втрати вони перенесли сильні душевні страждання.

У ході судового слідства потерпілими - ОСОБА_4 (а.с. 23-25 т. 1), ОСОБА_5 (а.с. 53-55 т. 1), ОСОБА_12 (а.с. 39-41 т. 1) було заявлено цивільні позови про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 млн грн. кожному, оскільки внаслідок тяжкої втрати брата та сина вони перенесли сильні душевні страждання.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та суду пояснив, що 09 листопада 2016 р. приблизно о 09 годині 00 хвилин, він керував автомобілем марки «Renault Lodgy», державний номер НОМЕР_1 і рухався по автодорозі Харків-Сімферополь у напрямку м. Харків. У районі населеного пункту с. Кам»янське Василівського р-ну Запорізької обл., швидкість руху автомобіля була приблизно 70-75 км у час, автомобіль рухався по лівій смузі для руху. Попереду, в попутньому напрямку рухався автомобіль «Volkswagen Touareg». Наближаючись до Т-образного перехрестя автодороги Харків-Сімферополь з другорядною дорогою - вул. Заводською, зліва він побачив, що у попутньому напрямку в межах правої полоси руху, зі швидкістю приблизно 40-50 км рухався автомобіль ЗАЗ - 1102 червоного кольору, який не створював ніякої перешкоди для руху. На перехресті вул. Заводської водій автомобіля ЗАЗ-1102, не включаючи попереджувальних сигналів раптово, різко змінив напрямок руху вліво та став виконувати маневр повороту наліво. Побачивши

це, щоб уникнути зіткнення з автомобілем ЗАЗ - 1102, він, не гальмуючи повернув вправо та зіткнувся передньою частиною автомобіля у передню ліву блок фару та задню праву частину автомобіля ЗАЗ-1102. У результаті зіткнення його автомобіль розвернуло та, виїхавши на обочину, автомобіль перевернувся на кришу. Вибравшись з автомобіля, він побачив автомобіль «ЗАЗ-1102», який лежав на боку на проїзній частині. Також були пошкодження і на автомобілі «Chevrolet Aveo». Через деякий час прибула карета швидкої медичної допомоги та забрала водія автомобіля ЗАЗ - 1102 до лікарні. У скоєному щиро кається.

Незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_7 вини, його вина повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні в ході слідства та дослідженими у судовому засіданні у ході судового слідства доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка суду пояснила, що очевидцем аварії вона не була. Приблизно о 10-00 годині ранку 09.11.2016 р. їй зателефонувала сестра та повідомила, що чоловік потрапив у аварію та знаходиться в лікарні. Коли вона прибула до Василівської лікарні, чоловік був в реанімаційному відділенні, а через деякий час помер. Вони з 2001 року були в шлюбі та мають двох дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7. Вона, діти та всі рідні дуже тяжко перенесли смерть ОСОБА_13. Обвинувачений позбавив її повної сім»ї - чоловіка, дітей - батька, який завжди проявляв турботу та надавав підтримку, був годувальником в сім»ї. Вона та діти відчувають сильне душевне потрясіння, стрес і моральні страждання, тому просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду на себе та на двох неповнолітніх дітей по 1 000 000 млн. грн. кожному. Наполягає на суворій мірі покарання обвинуваченому;

Представник потерпілої ОСОБА_3 - Петренко А.В. підтримав заявлені нею цивільні позови про стягнення моральної шкоди їй, як дружині та неповнолітнім дітям загиблого.

- показаннями потерпілого ОСОБА_5,, який суду пояснив, що внаслідок ДТП загинув його син ОСОБА_13. Про те, що сталася дорожньо-транспортна пригода йому о 10 год. 00 хв. 09 листопада 2016 р. повідомив син ОСОБА_14. Коли приїхали у Василівську ЦРЛ, то син був в реанімаційному відділенні, де і помер. Він зі своєю дружиною ОСОБА_15 пережили сильний стрес, внаслідок чого назавжди втратили спокій. Дружина, переживши нервове потрясіння тяжко захворіла. Тому просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. і суворо покарати обвинуваченого;

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який суду пояснив, що ОСОБА_16 є його рідним братом. Про дорожньо-транспортну пригоду йому стало відомо вранці 09 листопада 2016 р. і він разом з батьками приїхав до Василівської лікарні. Після проведення реанімаційних заходів, через 40 хвилин брат помер. Оскільки, брат був дуже близькою людиною, ті страждання, які він відчуває, у зв»язку зі смертю брата є для нього нестерпними. На відшкодування моральної шкоди просить стягнути з ОСОБА_7 на його користь 1 000 000 грн.;

-показаннями представника потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_2, яка суду пояснила, що мати пережила сильний душевний стрес, у зв»язку зі смертю сина ОСОБА_13. Вона бачила сина в останні хвилини його життя у реанімаційному відділенні лікарні. Для ОСОБА_12 це тяжка втрата на все життя, вона переживає моральні страждання та просить стягнути 1 000 000 млн. грн. моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_7;

- фактичними даними, що містяться у протоколі дорожньо-транспортної пригоди від 09.11.2016 р., схемою ДТП, фото таблицями (а.с. 130-153 т. 1), складеним слідчим Василівського В.П. у присутності ОСОБА_7 і пойнятих, відповідно до якого були оглянуті транспортні засоби та зафіксована локалізація пошкоджень на них;

- фактичними даними, що містяться у висновку експерта інженерно-транспортної експертизи № 942/16 від 03.01.2017 р., відповідно до якого визначити кут взаємного розташування автомобілів НОМЕР_4 та «Renault Lodgy», реєстраційний номер НОМЕР_1, не надається можливим, однак первинний контакт автомобіля «Renault Lodgy» і автомобіля ЗАЗ-1102 відбувався їх передньою лівою

частиною з задньою правою частиною відповідно. Визначити місце зіткнення транспортних засобів у вигляді геометричної точки, не є можливим, однак воно знаходиться на лівій смузі руху від м. Сімферополь у напрямку м. Харків, до початку утворення концентрації осипу скла від транспортних засобів (т. № 1, а.с. 158-166);

- фактичними даними, які містяться у висновку експерта інженерно-транспортної експертизи № 940/16 від 22.12.2016 р. і фото таблицею, відповідно до якого на момент експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система автомобіля «Renault Lodgy», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходяться у працездатному стані, а ходова частина вказаного автомобіля у непрацездатному стані. Пошкодження ходової частини автомобіля «Renault Lodgy», реєстраційний номер НОМЕР_1 носять аварійний (не експлуатаційний) характер і виникли у момент дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 170-177 т. 1);

- фактичними даними, які містяться у висновку експерта інженерно-транспортної експертизи № 941/16 від 26.12.2016 р. та фото таблицями, відповідно до якої пошкодження ходової частини автомобіля НОМЕР_4 носять аварійний (не експлуатаційний) характер і виникли у момент дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 179-186 т. 1);

- фактичними даними, які містяться у висновку експерта судово-медичної експертизи № 3829 від 09.11.2016 р. і фото таблицею, відповідно до якого смерть ОСОБА_4 настала від закритої тупої травми тулуба, що супроводжувалася переламом грудного відділу хребта з повним анатомічним розривом спинного мозку, травматичним розривом грудного відділу аорти з крововиливами у плевральні порожнини, розривами печінки з послідуючим розвитком крововтрати, яка у кінцевому результаті і стала безпосередньою причиною смерті. Травма тулуба виникла від ударного травматичного впливу тупим предметом з переважною травмуючою поверхнею з місцем прикладення у задню, більше ліву половину грудної клітину з одночасною її деформацією у задньопередньому напрямку, що підтверджується локалізацією та характером зовнішніх та внутрішніх пошкоджень. Множинний характер і локалізація усіх перерахованих вище пошкоджень, описаний механізм їх утворення, переважання внутрішніх пошкоджень над зовнішніми, ознаки струсу тіла свідчать про те, що усі вони спричинені в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Найбільше вірогідніше, постраждалий знаходився за кермом рухаючого на великій швидкості легкового транспортного засобу в момент зіткнення останнього з нерухомою перешкодою та другим транспортним засобом, що не протирічить обставинам справи, викладеним у постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи (а.с. 187-193 т. 1);

- фактичними даними, які містяться у висновку експерта судової інженерно-транспортної експертизи № 988/16 від 13.01.2017 р., відповідно до якого, у заданій дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_7, для забезпечення безпеки дорожнього руху мав діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.4, 12.9, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України; якщо швидкість руху автомобіля НОМЕР_5 складала 80,0 км/год., дії водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_7 у розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, при цьому дії водія ОСОБА_7 невідповідні вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв»язку з пригодою. Якщо швидкість руху автомобіля НОМЕР_5 складала 110,0 км/год., дії водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_7 не відповідають вимогам п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, а при значенні усталеного сповільнення J = 4,4:4,7 м/с у квадраті та часу наростання сповільнення Т3=0,15с, його дії також не відповідають вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України. При значенні J = 6,4:6,6 м/с у квадраті і Т3=0,2 с, дії водія ОСОБА_7 невідповідні вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв»язку з пригодою. При значенні J=4,4:4,7 м/с у

квадраті і Т3=0,15 с, дії водія ОСОБА_7 невідповідні вимогам п.п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв»язку з пригодою; в діях водія автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_4 у розглянутій дорожній ситуації, невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитись у причинному зв'язку з пригодою, не вбачається; якщо швидкість руху автомобіля НОМЕР_5, складала 80, 110 км за годину, водій автомобіля ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця зіткнення; у розглянутій дорожньої ситуації водій автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_11 не мав технічної можливості уникнути зіткнення (а.с. 198-209 т. 1).

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до вимог КПК України, судом було розглянуто дане кримінальне провадження повно, всебічно, об'єктивно, були створені всі необхідні умови для рівного виконання сторонами їх процесуальних обов'язків та здійснення процесуальних прав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Із роз'яснень, викладених в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», вбачається, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. Суд вважає, що вина ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена, дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_7 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення з необережності, добровільно частково відшкодував всім потерпілим завдану моральну шкоду, враховуючи думку потерпілих, які наполягають на призначенні суворого покарання, особу винного, який характеризується позитивно, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.

Також, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд враховує, що внаслідок вчиненого обвинуваченим злочину загинула молода людина - ОСОБА_16, отже наступив невідворотний наслідок для потерпілих: його батьків, дружини, дітей і брата.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому є повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При вирішенні цивільних позовів потерпілих, заявлених - ОСОБА_3 від себе та як від законного представника неповнолітніх дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8

року народження, ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 про відшкодування на їх користь моральної шкоди, завданої злочином у розмірі по 1 000 000 (одному мільйону) грн. кожному, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Згідно ст.ст. 127, 129 КПК України обов'язок відшкодування матеріальної шкоди вироком покладається на обвинуваченого або на фізичну чи юридичну особу, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9, з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування своїх позовних вимог потерпілі зазначають, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув чоловік, батько дітей, син і брат, вони до теперішнього часу не можуть оговтатись від пережитого, знаходяться у сильному стресовому стані, їхній спосіб життя, у зв'язку з втратою рідної людини повністю змінився.

Обвинувачений ОСОБА_7 позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що він не має достатніх грошей, аби відшкодувати завдану моральну шкоду в тому розмірі, який заявлений потерпілими. Але, він потерпілій ОСОБА_3 повністю добровільно відшкодував матеріальну шкоду в сумі 18 934 грн. і частково моральну шкоду в розмірі 44 066 тис. грн., а потерпілим - ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 - відшкодував моральну шкоду по 43 000 грн. кожному, а всього 259 066 тис. грн., що підтверджується наданими у судовому засіданні розписками від потерпілих (т. 1 а/с 245-250, т. 2 а/с 2-8).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги потерпілих у частині стягнення моральної шкоди, з урахуванням моральних страждань потерпілих, зміни звичного способу

життя та потреби додаткових зусиль для відновлення душевної рівноваги, забезпечення дітей, втрати близької людини, матеріального становища обвинуваченого, часткового відшкодування шкоди, суд вважає необхідним задовольнити частково, у розмірі 200 000 тис. грн. кожному. Крім того, враховуючи надані від потерпілих розписки, суд зменшує розмір вимог потерпілих про відшкодування моральної шкоди на зазначену в розписках суму.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124, 126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення наступних експертиз: за проведення інженерно-транспортних експертиз: № 940/16 від 22.12.2016 року, № 941/16 від 26.12.2016 року, № 942/16 від 03.01.2017 р. в сумі 5015 гривень 72 копійок (а.с. 210-212 т. 1); судової авто технічної експертизи № 988/16 від 13.01.2017 року в сумі 1319 гривень 40 копійок (а.с. 220 т. 1), а всього процесуальних витрат на загальну суму в розмірі - 6 335 (шість тисяч триста тридцять п»ять) гривень 12 копійок.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 128, 129, 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

ПРИСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на 2 роки.

Цивільні позови: ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 155 934 тис. грн.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_3 як законного представника неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ОСОБА_11, моральну шкоду в розмірі по 157 000 грн. кожному, а всього 314 000 тис. грн.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 157 000 тис. грн.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 157 000 тис. грн.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 157 000 тис. грн.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7) на користь держави (одержувач: УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя/ Шевч./24060300, розрахунковий рахунок № 31116115700009, код банку - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) процесуальні витрати на проведення експертиз по даному кримінальному провадженню у загальній сумі 6 335 грн. 12 коп.

Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_7 та строк відбування покарання рахувати з моменту його фактичного затримання.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме:

-автомобіль «Renault Lodgy», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, вилучений в ході огляду місця події від 30.11.2016 р., залишений на зберігання на майданчику Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області - передати ПП «Деметра», що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Леніна, 12;

-автомобіль «ЗАЗ 1102», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, вилучений в ході огляду місця події від 30.11.2016 р., переданий на зберігання після проведення експертизи потерпілій ОСОБА_3 - залишити у її розпорядженні;

-автомобіль «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, вилучений в ході огляду місця події від 09.11.2016 р., переданий на зберігання після проведення експертизи власнику ОСОБА_9 - залишити у його розпорядженні;

-диск із відеозаписом з автозаправки огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди від 09.11.2016 р., долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах справи.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.П. Пушкарьова