Ухвала суду № 68331019, 17.08.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9049/17

Провадження №1-кс/219/1944/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Конопленко О.С., за участю секретаря Троян Л.К., прокурора Овчаренка О.Ф., слідчого Горяйнова Р.В., захисника Землинської С.Д., підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бахмут клопотання слідчого Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Горяйнова Р.В., яке погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Овчаренком О.Ф., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050150001791 від 30 липня 2017 року, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Юнокомуровськ Донецької області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, раніше судимого: 22 січня 2007 року Єнакіївським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 20 квітня 2010 року Кіровським районним судом міста Донецьк за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказане клопотання з матеріалами в його обґрунтування надійшло до суду.

Згідно пред'явленої підозри, 30 липня 2017 року о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився на вулиці Ростовська в місті Бахмут Донецької області, де в нього виник умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з метою реалізації якого він став придивлятись до жінок, в яких на шиї знаходились золоті ланцюжки. В цей момент він побачив ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка йшла йому на зустріч, та пройшовши поруч з останньою, побачив у неї на шиї золотий ланцюжок з ладанкою. Після цього ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно та повторно, керуючись корисним мотивом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна і обернення його у свою власністю, пішов слідом за ОСОБА_5, і коли вона підійшла до перехрестя вулиць Ростовська та Партизанська, знаходячись за її спиною, наблизився до останньої та правою рукою схопився за ланцюжок з ладанкою, який висів на шиї ОСОБА_5, та шляхом ривку зірвав з шиї потерпілої належний їй золотий ланцюжок 585 проби вагою 3,54 г вартістю 2131,47 гривень з ладанкою 585 проби вагою 5 грамів з зображенням Божої матері вартістю 3010,55 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 5142,02 гривень. Також досудовим розслідуванням встановлено, що 10 серпня 2017 року, приблизно о 05 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на площі Свободи, розташованій у центральній частині міста Бахмут Донецької області, де в нього виник умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з метою реалізації якого він став придивлятись до жінок, в яких на шиї знаходились золоті ланцюжки. На перехресті вулиць Незалежності та Василя Першина в місті Бахмут Донецької області побачив ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка йшла сама та на її шиї висів золотий ланцюжок з ладанкою. Після цього ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно та повторно, керуючись корисним мотивом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна і обернення його у свою власністю, пішов назустріч ОСОБА_7 та коли порівнявся з нею, зупинився навпроти і в цей момент правою рукою схопився за ланцюжок з ладанкою, який висів на шиї ОСОБА_7 та шляхом ривку зірвав з шиї потерпілої належний їй золотий ланцюжок 585 проби вагою 5 г вартістю 3013,65 гривень з ладанкою 585 проби вагою 2 грамів з зображенням Божої матері вартістю 1205,46 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4219,11 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_8 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Сторона обвинувачення просила суд вказане клопотання задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. При цьому прокурор наголосив, що підозра є обґрунтованою, що підтверджується доданими до клопотання доказами. Також зазначив про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, бо не має міцних соціальних зв'язків (не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, хоча є молодою і фізично здоровою особою), та враховуючи вкрай напружену ситуацію в регіоні через проведення антитерористичної операції, з метою уникнення притягання до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, зокрема, у місті Юнокомунаровську Донецької області, де народився та зареєстрований, та взагалі виїхати за межі України; незаконно впливати на потерпілих по кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки є особою, раніше судимою за скоєння корисливих злочинів, у зв'язку з чим інші, більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Підозрюваний пояснив, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю, скарг з питань ведення досудового слідства не має, вирішення питання щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишив на розсуд суду. Також підозрюваний зазначив, що офіційно не працевлаштований, живе за рахунок періодичних заробітків у приватних осіб, тому внести заставу не має можливості, у зв'язку з чим вирішення питання щодо визначення розміру застави також залишив на розсуд суду.

Захисник заперечувала щодо задоволення клопотання слідчого, погодженого з прокурором, вважала таке клопотання не законним та необґрунтованим, оскільки стороною державного обвинувачення не доведено всі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим просила у задоволенні клопотання відмовити.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з яким Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 17 цієї Конвенції говорить про те, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Статтею 8 цієї Декларації передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 8, 9, 12 КПК України кримінальне провадження повинно здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави і цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду відповідно до якої той, хто без законних підстав позбавлений свободи має бути негайно звільнений.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, доведена прокурором з посиланням на вже зібрані докази та матеріали кримінального провадження, а саме, зокрема: свідченнями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, протоколами огляду місця події від 30 липня 2017 року та від 15 серпня 2017 року, протоколом огляду предмету від 15 серпня 2017 року, протоколами пред'явлення особи для впізнання від 15 серпня 2017 року, протоколом обшуку від 16 серпня 2017 року та іншими матеріалами кримінального провадження.

16 серпня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, - відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, є особою, раніше судимою за скоєння злочину проти власності, офіційного працевлаштування та стійких соціальних зв'язків не має, постійного місця проживання на території, підконтрольній українській владі, не має. Зазначені обставини свідчать про неможливість запобігання тим ризикам, що підозрюваний ОСОБА_2 з метою уникнути покарання, пов'язаного з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/чи суду, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, незаконно впливати на свідка по кримінальному провадженню, скоїти інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані суду докази, слідчий суддя, враховуючи принцип поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, час і місце скоєння злочину, приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, оскільки прокурор довів слідчому судді обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення та те, що інші більш м'які міри запобіжного заходу, не можуть відкинути ризики, вказані у статті 177 КПК України, та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, 16 серпня 2017 року, тобто строк досудового розслідування спливає 16 жовтня 2017 року. Крім того, як сторона обвинувачення, так і сторона захисту, не заперечували та не оспорювали той факт, що ОСОБА_2 було затримано 15 серпня 2017 року о 07 годині 30 хвилин, тобто, строк тримання під вартою слід рахувати з 15 серпня 2017 року. У зв'язку з наведеним, слідчий суддя вважає за необхідне встановити запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 15 серпня 2017 року по 13 жовтня 2017 року включно.

Також, виконуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за обов'язок визначити розмір застави у виді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50520 гривень, при внесенні якої підозрюваного, що перебуває під вартою, належить, відповідно до статті 202 частини 4 КПК України, звільнити з під варти і повідомити вказаних у статті осіб, з роз'ясненням умов дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно КПК України.

Оскільки при обговорені обрання запобіжного заходу у вигляді застави прокурор довів суду наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, то суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного з моменту настання дії застави зобов'язання: 1) прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування, прокурора або суду, для проведення слідчих дій, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик; 2) не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання, перебування та роботи.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Задовольнити клопотання слідчого Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Горяйнова Р.В., яке погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Овчаренком О.Ф., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050150001791 від 30 липня 2017 року, відносно ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Юнокомуровськ Донецької області, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (Донецька область, м. Бахмут, вул. Ціолковського, буд. 4) строком на 60 (шістдесят) днів з 15 серпня 2017 року по 13 жовтня 2017 року включно.

Строк дії ухвали по 13 жовтня 2017 року включно.

У разі внесення визначеної судом застави на розрахунковий рахунок 37311047011792, отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26288796, у розмірі 50520 (п'ятдесят тисяч п'ятсот двадцять) гривень, начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виконати вимоги ч. 4 ст. 202 КПК України і у разі відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і прямо передбачає тримання підозрюваного під вартою - звільнити ОСОБА_2 з під варти, роз'яснивши письмово усі дії застави відповідно до КПК України, повідомити вказаних в статті осіб. Контроль покласти на прокурора.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 на протязі 2 (двох) місяців з внесення застави наступні зобов'язання:

1) прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування, прокурора або суду, для проведення слідчих дій, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик;

2) не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання, перебування та роботи.

Строк дії застави визначити до двох місяців з часу настання її дії.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Донецької області прокурором, підозрюваним, захисником.

Слідчий суддя О.С.Конопленко