Постанова № 6832987, 19.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2009 р. № 27/62-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О.,- головуючого,

Мамонтової О.М.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи підприємця ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року у справі господарського судуХарківської області

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доВідкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

3-тя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет споруТОВ "МОЛІМПЕКС"

простягнення 80000,00 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Ющенко В.М.;

3-ї особи:не з'явився; В С Т А Н О В И В : У травні 2009 року фізична особа підприємець ОСОБА_1. звернулась до господарського суду з позовом до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 80000,00 грн., як безпідставно зарахованих на відповідний рахунок банку. Заявою від 14.04.2009 року позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути 28534,26 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного надання відповідачем послуг з розрахунково-касового обслуговування.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2009 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 28534,26 грн. збитків та 403,34 грн. судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року рішення місцевого господарського суду 21.05.2009 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, фізична особа підприємець ОСОБА_1. подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2009 року залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.05.2004 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "АВАЛЬ" (банк) та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір №03-06/24332 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті, відповідно до умов якого, відповідач відкриває позивачу рахунок в національній валюті України, надає послуги з розрахунково-касового обслуговування, а позивач здійснює оплату послуг відповідача у розмірі та в порядку, встановленому цим договором.

На виконання умов договору, позивачу було відкрито рахунок №260066723.

Судами першої та апеляційної інстанціями було встановлено, що відповідно до даного договору, 06.02.2009 р. позивач надав відповідачу для виконання платіжне доручення №10, яке було одержане та проведено банком 06.02.2009 р., з наступними реквізитами: "Платник: ФОП ОСОБА_1; Код: 2164223525; Банк платника: ХОД "Райффайзен Банк Аваль" у м. Харкові; код Банку: 350589; Дебет рах. №260066723; Сума: 80000,00 грн.; Одержувач: ТзОВ "Молінекс"; Код: 20773684; Банк одержувача: ВАТ "Фольксбанк" у м. Львів; Код банку: 350589; Кредит рах. №2203525466. Призначення платежу: "Сплата за товар згідно договору №01/09 від 06.02.2009 р. в тому числі ПДВ 20% 13333,33 грн."

Внаслідок вчинення помилки при складанні платіжного доручення №10 від 06.02.2009 року, в частині визначення рахунку отримувача - ТОВ "Молімекс" та МФО банку отримувача, позивач вказав замість рахунку №26001000002297 МФО 325213, іншій рахунок та МФО банку, які належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1.

Зазначена обставина стала підставою для звернення до відповідача із заявами 13.02.2009 р. від позивача, про повернення їй помилково перерахованих не на той рахунок грошових коштів в сумі 80000,00 грн., або ж відправлення їх належному отримувачу ТОВ "Молімекс", та 12.02.2009 р. від СПД ФО ОСОБА_1. про повернення грошових коштів в розмірі 80000,00 грн. на рахунок позивача.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 25.03.2009 р. грошові кошти в сумі 80000,00 грн. були повернуті відповідачем позивачу, що підтверджено меморіальним ордером №1 від 25.03.2009 р. (а.с.30).

Згідно ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду, апеляційним господарським судом було встановлено, що банком були виконані вказані вище вимоги ЦК України та здійснено перерахування коштів на зазначений самим клієнтом (позивачем) рахунок.

Згідно п. 1.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.03.2004 р. за № 377/8976, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом.

Згідно ст.1090 ЦК України зміст, і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Відповідно до ст. 22 ЦК України та ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Ст.1073 ЦК України встановлює правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, та передбачає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що для застосування наслідків, встановлених ст.1073 ЦК України, і зокрема щодо стягнення збитків, слід встановити факт неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, водночас, апеляційний суд вірно дійшов до висновку, що помилкове перерахування коштів на рахунок неналежного отримувача сталося з вини самого позивача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків, оскільки в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, з яким ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України пов'язує застосування міри відповідальності до відповідача.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, винесеною з дослідженням всіх обставин справи і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року у справі №27/62-09 залишити без змін.

Головуючий, суддяН.Кочерова

Судді:О.Мамонтова

М.Черкащенко