Ухвала суду № 68329429, 14.08.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Журавель Т.С.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 428/2234/17

Провадження № 22ц/782/463/17

УХВАЛА

Іменем України

14 серпня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Коновалової В.А.,

суддів Гаврилюка В.К., Яресько А.В.,

за участю секретаря : Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3,

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 травня 2017 року

за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в обґрунтування якого вказав, що в період з 01 січня 1992 року по 16 квітня 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та обіймав посаду майстра по ремонту технологічного обладнання. За відсутності постачання на підприємство сировини та відсутності ринків збуту готової продукції виробництво на підприємстві було зупинено, введений простій виробництва і запроваджена оплата праці персоналу підприємства у розмірі 2/3 окладу з 01 листопада 2013 року. Через зупинення виробництва позивач цілий рік з 14 квітня 2014 року по день звільнення перебував у відпустці без збереження заробітної плати. З березня 2014 року позивачу не виплачувалася заробітна плата, єдиний соціальний внесок за працівників відповідач перестав сплачувати з листопада 2013 року, у звязку з чим з цієї дати за сімнадцять місяців по день звільнення Пенсійним фондом припинено нарахування позивачеві страхового стажу, тому 16 квітня 2015 року він був змушений звільнитись з підприємства за власним бажанням.

Заборгованість відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з березня 2014 року по квітень 2014 року складає 2770 грн., компенсація втрати частини заробітної плати - 2631,66 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 квітня 2015 року по 28 лютого 2017 року -у сумі 72930 грн.

Позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» на його користь нараховану за березень - квітень 2014 року, але не сплачену заробітну плату у сумі 2770 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати станом на 31 січня 2017 року у сумі 2631,66 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 квітня 2015 року по 28 лютого 2017 року у сумі 72930 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 травня 2017 рокупозовні вимоги задоволено частково. Суд сягнув з товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з березня 2014 року по квітень 2014 року у сумі 2770 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати у розмірі 2631,66 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_2 01 січня 1992 року на підставі наказу № 1-к від 03 лютого 1992 року був прийнятий до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на посаду майстра по ремонту технологічного обладнання у відділення по виробництву гранульованого карбоніту. 16 квітня 2015 року позивач звільнений за власним бажанням звязку з виходом на пенсію заст. 38 КЗпП Українина підставі наказу № 68 від 16 квітня 2015 року.

Заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем за березень-квітень 2014 року складає 2770 грн., а саме за березень 2014 року -1748 грн., за квітень 2014 року 1022 грн., про що свідчить копія довідки про доходи № 44 від 15 січня 2015 року видана ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест».

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, суд виходив з доведеності факту невиплати відповідачем нарахованої заробітної плати.

З такими висновками суду повністю погодитися не можна, виходячи з того, що при вирішені спору суд не застосував положення п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Згідно п. 2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у звязку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

До того ж, позовна заява щодо вимог, зазначених у ч. 1 ст. 96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом (ч. 3 ст. 118 ЦПК України).

На час вирішення питання про відкриття провадження у справі в матеріалах справи були відсутні як відомості, так і докази на підтвердження обставин звернення позивача із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Однак, судом першої інстанції провадження у справі в частині вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати відкрито без зясування обставин, зазначених в ч. 3 ст. 118 ЦПК України.

Відкриваючи провадження у цій справі судом не були враховані положення п.6 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, які передбачають, що заява повертається у випадках, коли подана без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу.

Отже без зясування зазначених вище обставин, у суду не було достатніх правових підстав для винесення ухвали про відкриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів наказного провадження, які досліджувалися під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 24.02.2015 року позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період березень-квітень 2014 року.

13 березня 2015 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області виданий судовий наказ № 2-н/428/204/2015, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну платуза березень-квітень 2014 року в сумі 2770 грн. Судовий наказ не скасований і набрав законної сили.

Із тексту позовної заяви по цій справі вбачається, що позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» нараховану, але не виплачену позивачу заробітну плату за березень-квітень 2014 року в сумі 2770 грн.

Отже, позивач просить стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату за березень-квітень 2014 року в сумі 2770 грн., яка вже стягнута на підставі судового наказу від 13 березня 2013 року.

Зазначене свідчить про те, що позивач звернувся до суду із вимогою в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, по якій раніше вже судом виданий судовий наказ, який набрав чинності. Тобто, є таке, що набрало законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами про той самий предмет, а саме в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Оскільки судовий наказ не скасовано, він набрав чинності, то згідно п. 2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою повинен був закрити провадження у справі щодо вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 2770 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачанарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 2770 грн. скасувати іпровадження в цій частинізакрити.

Керуючись ст.ст. п.2 ч. 1 ст. 205,303,307,310,315 ,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 травня 2017 року скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» на користь ОСОБА_2 нарахованої, але не виплаченої заробітної платиза березень-квітень 2014 року в сумі 2770 грн. та в цій частині провадження закрити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: