Ухвала суду № 68328618, 15.08.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

Провадження № 11-кп/781/491/17 Головуючий у суді І інстанції Цоток В.В.

Категорія: ч.1 ст. 122 КК України Доповідач у суді ІІ інстанції Онуфрієв В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого - судді Онуфрієва В.М.,

суддів Бондарчука Р.А., Широкоряда Р.В.,

із секретарем Верєщагіною В.В.,

за участю прокурора Добрової Н.І.,

представника потерпілого

адвоката Ведющенка В.В.,

захисника - адвоката Титаренко Г.С.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року.

Цим вироком:

ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Добровеличківка Кіровоградської області,українця, громадянина України, із вищою освітою, працюючого склади « Спецмедкомплект» вантажником, інваліда 3 групи маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, не судимого,

визнано винуватим, засуджено та призначено покарання за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі статті 76 КК України зобов'язано ОСОБА_5: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави в особі Добровеличківської центральної районної лікарні (р/р 35414001048433 в ГУДКС України в Кіровоградській області, МФО 823016, код ЄДРПОУ 01995143) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 від злочину в сумі 4423 грн. 68 коп.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИВ:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечними для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.

Так, ОСОБА_5 03.08.2016 року близько 09 год. 40 хв., знаходячись біля домоволодіння, що розташованого в АДРЕСА_2, зустрів ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, та на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, під час сварки з останнім, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, з метою заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілого, умисно штовхнув ОСОБА_6 від себе, внаслідок чого останній зачепився штаниною за металевий паркан, який знаходився позаду нього та впав через зазначену вище огорожу правою стороною на землю, опираючись при цьому зовнішньою стороною кисті правої руки та пошкодив її. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5, сів на тулуб потерпілого та наніс ОСОБА_6 близько 2-3 ударів кулаками рук в ділянку голови. Після того, як потерпілий в ході боротьби повернувся животом до землі, обвинувачений, піднявши із землі дерев'яну палицю, діаметром близько 10 сантиметрів, довжиною 50 сантиметрів, наніс нею ОСОБА_6 2-3 удари в тімяну ділянку голови. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому було заподіяне тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому дистального епіфізу правої променевої кістки без зміщення відламків, яке відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, так як викликає тривалий розлад здоровя на термін більше трьох тижнів. Крім того, внаслідок протиправних дій обвинуваченого, ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ : рани тім'яної ділянки голови зліва, субконьюктивального крововиливу лівого ока, струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоровя на термін більше шести діб.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, а саме те, що за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито. Вказав, що оцінивши надані стороною обвинувачення докази, слід дійти висновку, що вони жодним чином не вказують на вчинення ним, ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, його винуватість у скоєнні указаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення належними та допустимими доказами не доведена. По справі безперечно встановлено, що у ОСОБА_6 дійсно були виявлені рана тімяної ділянки голови зліва, субконьюктивальний крововилив лівого ока, струс головного мозку, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я на термін більше 6-ти діб. Також виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому дистального епіфізу правої променевої кістки без зміщення відламків, яке відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як викликає тривалий розлад здоров'я на термін більше 3 тижнів.

За ствердженням потерпілого ОСОБА_6 тілесні ушкодження виникли в результаті того, що, він, ОСОБА_5, схопив ОСОБА_6 руками за шию та за футболку у зв'язку з чим остання порвалася. ОСОБА_6 відштовхнув його від себе, а він, ОСОБА_5, у відповідь, штовхнув ОСОБА_6 назад, а саме на паркан із металевої сітки висотою близько 1 метра. Від поштовху ОСОБА_6 впав через паркан на землю на праву сторону, зачепившись штаниною за сітку. При цьому, з метою пом'якшити удар об землю, ОСОБА_6 виставив праву руку та при падінні відчув як пошкодив її. Після цього ОСОБА_5 сів йому на тулуб та почав душити. В той час, коли ОСОБА_6 перевертався на живіт, обвинувачений наніс кілька ударів кулаками рук в ділянку голови. З метою самозахисту, ОСОБА_6 знаходячись в положенні лежачи на землі наніс рукою кілька ударів назад, влучивши при цьому в ОСОБА_5 Вказані дії розлютили останнього, а тому він наніс ОСОБА_6 2-3 удари палицею у тімяну ділянку голови, яку знайшов на місці конфлікту.

Він же, ОСОБА_5, заперечуючи цю обставину, вказує на те, що, 03.08.2016 року близько 09 год. 20 хв., на власному автомобілі, разом з ОСОБА_8, прибули до домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_2, з метою забрати у ОСОБА_9 запасні частини. Оскільки останнього там не виявилося, вони поїхали до місця його проживання. Виявивши його відсутність і там, повернулися до домоволодіння АДРЕСА_2. В цей час він, ОСОБА_5, помітив, що біля вказаного домоволодіння, паралельно до огорожі, на відстані близько 2-3 метрів від паркану стояв автомобіль ОСОБА_6 Він, ОСОБА_5, зупинив свій транспортний засіб попереду автомобіля ОСОБА_6, а сам вийшов з салону та став біля правого колеса свого автомобіля. В цей час із подвір'я вийшов ОСОБА_6 та висловлюючи своє незадоволення на адресу нього, ОСОБА_5, протягнув йому руку. Він, ОСОБА_5, відмовився вітатися та підняв свої руки вгору. Тоді ОСОБА_6 пішов до власного автомобіля, нагнувся в салон та на думку його, ОСОБА_5, взяв якийсь предмет у руки. Після цього ОСОБА_6 підійшов до нього тримаючи при цьому руки позаду і штовхнув його, ОСОБА_5, у живіт власним животом. Відразу після цього, ОСОБА_6 наніс йому, ОСОБА_5., два удари, а саме один удар лівою рукою, в якій на його думку знаходився невідомий йому предмет, в ділянку правого вуха та один удар кулаком правої руки у верхню ліву лобну ділянку голови. Від останнього удару в нього, ОСОБА_5, запаморочилася голова, а тому він присів. В цей час ОСОБА_6 схопив його руками за передпліччя і потягнув на себе, зробивши кілька кроків назад. В зв'язку з тим, що позад ОСОБА_6, на відстані близько трьох метрів, знаходився паркан з металевої сітки, висотою близько 0,5 метра, вони, зробивши кілька кроків, разом впали через вказану огорожу таким чином, що ОСОБА_6 упав на спину, а він, ОСОБА_5, упав власним животом на живіт ОСОБА_6 В цей час ОСОБА_6 наніс йому ще один удар кулаком лівої руки по правому вуху. З метою заблокувати дії ОСОБА_6, він, ОСОБА_5, своєю правою рукою схопив ліву руку ОСОБА_6 Після цього вони піднялися, і він, ОСОБА_5, відійшов до власного автомобіля, а ОСОБА_6 сів до власного транспортного засобу та поїхав у напрямку смт. Добровеличківка. Всі допитані у судовому засіданні свідки обвинувачення окрім свідка ОСОБА_8 не були безпосередніми очевидцями конфлікту сторін, їх пояснення є малоінформативними з приводу події, що мала місце 03.08.2016 року, а відома їм інформація викладена зі слів потерпілого ОСОБА_6, що в свою чергу, викликає сумніви в їх правдивості. Свідки не змогли пояснити за яких обставин відбувався конфлікт сторін. Даючи оцінку показанням ОСОБА_8 з його пояснень дійсно вбачається, що він був очевидцем конфлікту та бійки. Пояснення ж самого ОСОБА_6 не можуть бути прийнятті як прямий доказ його вини, так як ОСОБА_6 є зацікавленою особою і виступає ініціатором притягнення до кримінальної відповідальності його, ОСОБА_5, та зацікавлений в результатах провадження за своєю заявою. Наявність тілесних ушкоджень, не можна визнати достатньою для того, щоб зробити безспірний і єдино правильний висновок про нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому дистального епіфізу правої променевої кістки саме ним, ОСОБА_5 Вважає, що не може бути прийнятий як допустимий доказ - протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 20.08.2016 року, оскільки цей процесуальний документ отриманий та складений з процесуальними порушеннями. Так, до участі у проведенні слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_6 не був залучений він, ОСОБА_5, що позбавило сторону захисту самостійно відстоювати свою правову позицію, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими КПК України. Оскільки ОСОБА_6 звернувся в поліцію із заявою про завдання йому тілесних ушкоджень конкретною особою, то проведення слідчого експерименту у відсутності цієї особи до пред'явлення підозри, порушує право останнього на ефективні способи захисту та перехресного допиту.

Відповідно, як наслідок, не може бути прийнято до уваги висновок експерта №110 від 21.09.2016 року за яким показання потерпілого ОСОБА_6, надані ним в ході проведення слідчого експерименту не суперечать об'єктивним судово-медичним даним.

Таким чином, виявлення у потерпілого ОСОБА_6 судовим експертом тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, без сукупності інших доказів, не може слугувати доказом винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, оскільки не доводить їх заподіяння саме обвинуваченим.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника-адвоката Титаренка Г.С. які просили задовольнити його апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката Ведющенка В.В. які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні та правильність кваліфікації у колегії суддів сумнівів не викликає.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції винним себе не визнав та показав, що 03.08.2016 року, близько 09 год. 20 хв., на власному автомобілі, разом з ОСОБА_8, прибули до домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_2, з метою забрати у ОСОБА_9 запасні частини. Оскільки останнього там не виявилося, поїхали до місця його проживання. Виявивши його відсутність і там, повернулися до домоволодіння АДРЕСА_2. В цей час він, ОСОБА_5, помітив, що біля вказаного домоволодіння, паралельно до огорожі, на відстані близько 2-3 метрів від паркану стояв автомобіль ОСОБА_6 Він, ОСОБА_5, зупинив свій транспортний засіб попереду автомобіля ОСОБА_6, а сам вийшов з салону та став біля правого колеса свого автомобіля. В цей час із подвір'я вийшов ОСОБА_6 та висловлюючи своє незадоволення на його адресу, протягнув йому руку. Він, ОСОБА_5, відмовився вітатися та підняв свої руки вгору. Тоді ОСОБА_6 пішов до власного автомобіля, нагнувся в салон та на його думку взяв якийсь предмет у руки. Після цього ОСОБА_6 підійшов до нього, ОСОБА_5, тримаючи при цьому руки позаду і штовхнув його у живіт власним животом. Відразу після цього, ОСОБА_6 наніс йому два удари, а саме один удар лівою рукою, в якій на його думку знаходився невідомий йому предмет, в ділянку правого вуха та один удар кулаком правої руки у верхню ліву лобну ділянку голови. Від останнього удару в нього, ОСОБА_5, запаморочилася голова, а тому він присів. В цей час ОСОБА_6, схопив його руками за передпліччя і потягнув на себе, зробивши кілька кроків назад. В зв'язку з тим, що позад ОСОБА_6, на відстані близько трьох метрів, знаходився паркан з металевої сітки, висотою близько 0,5 метра, вони, зробивши кілька кроків, разом впали через вказану огорожу таким чином, що ОСОБА_6 впав спину, а він, ОСОБА_5, впав власним животом на живіт ОСОБА_6 В цей час ОСОБА_6 наніс йому ще один удар кулаком лівої руки по правому вуху. З метою заблокувати дії ОСОБА_6, він, ОСОБА_5, своєю правою рукою схопив ліву руку останнього. Після цього вони піднялися, він, ОСОБА_5, відійшов до власного автомобіля, а ОСОБА_6 сів до власного транспортного засобу та поїхав у напрямку смт. Добровеличківка. Вся подія тривала близько 1,5 - 2 хвилини. Внаслідок конфлікту у нього, ОСОБА_5, було пошкоджене праве вухо (з нього текла кров), а також були синці в лобній ділянці голови на передпліччях та подряпані ноги. Далі ОСОБА_8, який весь цей час знаходився у салоні автомобіля його, ОСОБА_5, на прохання останнього пішов по вулиці шукати свідків події, а ОСОБА_5 поїхав до сільської ради. Однак по дорозівін зустрів ОСОБА_9, а тому повернувся з ним до домоволодіння НОМЕР_1, забрав запасні частини та ОСОБА_8 і поїхав в смт. Добровеличківку. Переодягнувшись, він, ОСОБА_5, разом з ОСОБА_8 провернулися в село Юрївка, а після цього поїхали до лікарні. Він, ОСОБА_5, стверджував, що того дня йшов дощ, а тому, внаслідок бійки у нього був брудний одяг. Свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ні під час події, ні після неї не було. ОСОБА_5 наполягав на тому, що неприязних відносин між ним та ОСОБА_6 не існувало, наміру спричинити ОСОБА_6 тілесні ушкодження у нього не було.

Незважаючи на не визнання вини ОСОБА_5, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і на це правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, повністю доведена наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, які зібрані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оціненими судом першої інстанції і, зокрема:

-показаннями потерпілого ОСОБА_6 наданими в судовому засіданні суду першої інстанції який показав, що 03 серпня 2016 року близько 09 год., він на власному автомобілі під'їхав до домоволодіння, належного ОСОБА_13, розташованого в АДРЕСА_2. В цей час до вказаного домоволодіння, на власному автомобілі підїхав ОСОБА_5 та зупинився на відстані близько 0,5 метра від його транспортного засобу. Вийшовши з транспортного засобу ОСОБА_5 із вживанням нецензурних слів, сказав: "Скільки я буду сюди їздити та хто буде за це платити". На що , він ОСОБА_8, відповів: "Я ніяких коштів тобі не винен". Вказана відповідь сильно розлютила ОСОБА_5 і він схопив його, ОСОБА_6, руками за шию та за футболку, в звязку з чим остання порвалася. Він , ОСОБА_6, відштовхнув ОСОБА_5 від себе, а останній, у відповідь, штовхнув його, ОСОБА_6, назад, а саме на паркан із металевої сітки висотою близько одного метра. Від поштовху він, ОСОБА_6, впав через паркан на землю на праву сторону, зачепившись штаниною за сітку. При цьому, з метою помякшити удар об землю, виставив праву руку та при падінні відчув як пошкодив її. Після цього ОСОБА_5 сів йому на тулуб та почав душити. В той час, коли він, ОСОБА_6, перевертався на живіт, ОСОБА_5 наніс кілька ударів кулаками рук в ділянку голови. З метою самозахисту, він ОСОБА_6, знаходячись в положенні лежачи на землі наніс рукою кілька ударів назад, влучивши при цьому в ОСОБА_5 Вказані дії розлютили останнього, а тому ОСОБА_5 наніс йому, ОСОБА_6, 2-3 удари палицею у тімяну ділянку голови, яку знайшов на місці конфлікту. Після того, як з рани на голові у нього, ОСОБА_6, стала текти кров, ОСОБА_5 піднявся сів до власного транспортного засобу та поїхав. Він, ОСОБА_6, також сів до власного автомобілята розпочав рух. Через кілька метрів він, ОСОБА_6, зустрів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 він, ОСОБА_6, отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому правої руки вище кисті та інші тілесні ушкодження. Під час досудового слідства за його участю проводився слідчий експеримент, під час якого він, ОСОБА_6, на місці події детально розповів та відтворив обставини нападу на нього. Додав, що неприязні відносини між ним та ОСОБА_5 виникли задовго до конфлікту, у звязку з виконанням ним, ОСОБА_6, своїх професійних обовязків (підприємство, де він працює, пошкодило посіви на земельній ділянці ОСОБА_5).

-показаннями свідка ОСОБА_12, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, яка показала, що працює завідувачем дошкільного закладу, розташованого в селі Юрївка Добровеличківського району Кіровоградської області. 03 серпня 2016 року близько 09 год., вони разом із сільським головою ОСОБА_11, на автомобілі, під керуванням останнього рухалися по вулиці Шкільна, що в селі Юрївка. На повороті із вулиці Шкільна на вулицю Адмірала Басистого зустріли ОСОБА_6, який рухався на власному автомобілі. Коли останній опустив скло, помітила, що у ОСОБА_6, була розбита голова з лівої сторони, з рани текла кров. Зі слів останнього дізналася, що вказані пошкодження йому наніс ОСОБА_5 На одяг ОСОБА_6 вона не звернула увагу. Інших пошкоджень на обличчі останнього не бачила, оскільки все обличчя було у нього в крові. ОСОБА_6 був у автомобілі сам. Проїхавши далі, близько 300 метрів, помітила перед собою автомобіль білого кольору. Розвернувшись, вказаний автомобіль проїхав повз них і бачила, що інших пасажирів, окрім водія в салоні вказаного транспортного засобу не було. Вказаного дня була ясна погода і опадів не було.

-показаннями свідка ОСОБА_11, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції який показав, що працює сільським головою Юрївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. 03 серпня 2016 року близько 09 год., разом із завідувачем дошкільним закладом ОСОБА_12, під час руху автомобілем, на вулиці Амірала Басистого зустрів ОСОБА_6, який рухався на власному автомобілі. Під час спілкування побачив на обличчі останнього кров. Підійшовши ближче, помітив, що у ОСОБА_6 розірвані штани. Зі слів останнього дізнався, що його побив ОСОБА_5 ОСОБА_11 порадив звернутися до поліції. Інших осіб на вулиці Адмірала Басистого не було. Проїхавши далі, близько 400 метрів, бачив як автомобіль ОСОБА_5 здійснював маневр розвороту біля будинку ОСОБА_13 та ОСОБА_17. Потім він, ОСОБА_11, під'їхав до сільської ради та заховав свій автомобіль щоб його не побив ОСОБА_5 та відпустив працівників додому, оскільки останній дуже емоційна людина. В подальшому ОСОБА_11 бачив як ОСОБА_5 проїхав неподалік сільської ради. На той момент інших осіб в салоні автомобіля ОСОБА_5 не було. Вказаного дня була ясна погода і опадів не було. В рамках даного кримінального провадження він, ОСОБА_11, приймав участь в слідчому експерименті в якості понятого. Між ним та ОСОБА_5 не існує неприязних відносин.

-показаннями свідка ОСОБА_9, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, який показав, що 03.08.2016 року, починаючи з 06 год. ранку він знаходився на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, де працював на полі. В село Юр'ївка повернувся після 11 год. 30 хв. Рухаючись по вулиці вказаного населеного пункту, не доїжджаючи орієнтовно 1,5 кілометра до домоволодіння АДРЕСА_2, зустрів на власному автомобілі ОСОБА_5 Вони разом поїхали до вказаного вище домоволодіння, де він, ОСОБА_9, віддав ОСОБА_5 запасні частини до автомобіля. В той час до автомобіля останнього підійшов невідомий чоловік і вони разом поїхали в напрямку смт. Добровеличківка. Через деякий час ОСОБА_5 вдруге приїздив до нього , ОСОБА_9, по справах. Того дня він, ОСОБА_9, не бачив на тілі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. У щоостанній був одягнений не пам'ятає. Про подію, що трапилася ОСОБА_5 йому не розповідав. ОСОБА_6 того дня не бачив взагалі. Через деякий проміжок час, від односельців, він , ОСОБА_9, дізнався про бійку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Зі слів своєї матері, яка проживає АДРЕСА_2, дізнався, що остання чула, як біля їх домоволодіння сталася сварка, однак самих подій не бачила, оскільки має слабий зір. Безпосереднім свідком конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не був. Вранці, коли їхав на роботу, в селі Юр'ївка опадів не було. Коли повернувся, близько 11 год. 30 хв., опадів також не було, проте на дорожньому покритті був прибитий пил. При цьому калюж чи болота на ґрунтовому покритті не було. Під час досудового розслідування з участю потерпілого ОСОБА_6 проводився слідчий експеримент. Він, ОСОБА_9, приймав участь у вказаній слідчій дії в якості статиста.

-показаннями судового експерта ОСОБА_15, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, який показав, що працює експертом Новоархангельського відділення Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи. Ним проводилася судово-медична експертиза по визначенню ступеня тяжкості тілесних ушкоджень заподіяних потерпілому ОСОБА_6 про, що ним складено висновок № 108. Проводилася вказана експертиза на підставі постанови прокурора Добровеличківського відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури від 11.08.2016 року, на підставі даних медичної документації. В ході її проведення, експерт, за власною ініціативою, з метою повного зясування всіх обставин, що мають значення по справі ініціював направлення потерпілого ОСОБА_6 на комісію лікарів рентгенологів та проведення контрольної рентгенографії променевозапясного суглобу, яку проводили лікарі Кіровоградської обласної лікарні. Саме за результатами вказаних висновків ним було складено висновок судово-медичної експертизи. Також експертом складався висновок судово-медичної експертиза №110. На його думку складені ним висновки є категоричними. Днем початку проведення експертизи є день надходження постанови слідчого про призначення експертизи. Не виключає, що отримав дві постанови про призначення експертизи 31.08.2016 року. Одну експертизу закінчив 02 вересня, а другу 21 вересня.

Крім того, вина обвинуваченого, і на це також правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду судом першої інстанції доказами по справі і, зокрема:

-заявою потерпілого ОСОБА_6 від 03.08.2016 року в якій останній просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, який 03.08.2016 року близько 09 год. 40 хв., перебуваючи в селі Юр'ївка по вулиці Адмірала Басистого, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді саден на голові ( а. с. 121).

-висновком судово-медичної експертизи № 108 від 02.08.2016 року, з якого вбачається, що згідно даних медичної картки стаціонарного хворого № 3016 хірургічного відділення Добровеличківської ЦРЛ виявлено тілесне ушкодження у вигляді ЗЧМТ: рана тімяної ділянки голови зліва, субконьюктивальний крововилив лівого ока, струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я на термін більше 6-ти діб. Також у ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому дистального епіфізу правої променевої кістки без зміщення відламків, яке відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, так як викликає тривалий розлад здоров'я на термін більше 3 тижнів. Вказані тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ рани тімяної ділянки голови зліва, субконьюктивального крововиливу лівого ока, струсу головного мозку, утворилися від локальної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею в тому числі й могли утворитись від кулака людини (тілесне ушкодження у вигляді субконьюктивального крововиливу) та деревяної палиці (тілесне ушкодження у вигляді рани тімяної ділянки голови зліва). Характерні індивідуальні ознаки предмету яким були заподіяні ушкодження на тілі потерпілого не відобразились. Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому дистального епіфізу правої променевої кістки, враховуючи його морфологічний характер та локалізацію ,могло утворитись при падінні на витягнуту праву руку на тверду плоску поверхню з висоти власного зросту. Усі вищевказані ушкодження могли утворитись у термін вказаний у постанові, на що вказують дані медичних документів. Судово-медичних даних за силу удару, його напрямок та про взаєморозташування потерпілого та нападника у момент нанесення ушкодження немає, воно могло бути різним (а.п.122-124).

-протоколом проведення слідчого експерименту від 20.08.2016 року та додатків до нього, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 добровільно розповів та відтворив обставини нанесення йому ОСОБА_5 ударів, що мало місце 03.08.2016 року, близько 09 год. 40 хв., біля домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_2 (а. с. 128- 132).

-висновком судово-медичної експертизи № 110 від 21.09.2016 року, з якої вбачається, що ознайомившись з протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6, висновком експерта № 108 від 02.09.2016 року та стенограмою до протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 судово-медичний експерт дійшов висновку, що виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6, могли утворитися за обставин на які вказав останній під час проведення даного слідчого експерименту (а. с.133).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд першої інстанції, дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, вину у вчиненому злочині не визнає. Врахував помякшуючі обставини - стан здоров'я обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася та відсутність обтяжуючих обставин та правильно призначив покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням з іспитовим строком, яке на переконання колегії суддів повністю відповідає тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, є обґрунтованим, і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним самим, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеної у ст. 50 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального та кримінального закону і, зокрема, суд допустив неповноту судового розгляду та надав неправильну оцінку доказам у справі та за наявності підстав для закриття провадження судом не було закрито є безпідставними та необґрунтованими. На переконання колегії суддів суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження дотримався вимог кримінального процесуального та кримінального закону, повно, обєктивно та неупереджено розглянув матеріали кримінального провадження. Допитав обвинуваченого, потерпілого та свідків у справі та дослідив усі наявні докази у справі, та надав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку щодо наявності вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки його вина повністю підтверджується вищевказаними зібраними у кримінальному проваджені доказами, покладеними в основу вироку, які на переконання колегії суддів є належними та допустимим та повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції обставинам кримінального провадження.

Також, на переконання колегії суддів, безпідставними є доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно того, що суд незаконно врахував в якості доказів по кримінальному провадженню висновок судово-медичного експерта №110 від 21.09.2016 року, згідно якого виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 могли утворитися за обставин на які вказав останній під час проведення слідчого експерименту, та слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_6 проведений без участі його як обвинуваченого.

Оскільки, як вбачається з аудіо запису та журналу судового засідання суду першої інстанції заперечень та клопотань про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту від 20.08.2016 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_6 ні обвинуваченим ні його захисником не заявлялося. Проведення слідчої дії - слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 та без обвинуваченого згідно вимог кримінального процесуального закону не є істотним порушенням вимог закону та підставою для визнання вказаного доказу неналежними та недопустимим. Порушень кримінального процесуального закону при проведенні слідчого експерименту які стали б підставою для визнання проведеної слідчої дії - слідчого експерименту не допущено.

Крім того, на переконання колегії суддів суд першої інстанції дійшов правильного висновку та врахував як належний та допустимий доказ у кримінальному провадженні висновок судового медичного експерта №110 від 21.09.2017 року. При цьому колегія бере до уваги, що вказану експертизу було проведено на підставі постанови Т.в.о. Добровеличківського ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 від 21.08.2016 року судово-медичним експертом ОСОБА_15, лікарем вищої кваліфікаційної категорії, що має стаж роботи за фахом 15 років. З правами та обовязками, передбаченими ст.69 КПК України ознайомлений. За відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта та розголошення даних досудового слідства або дізнання за ст.ст. 384, 385, 387 КК України попереджений. Згідно висновку експерта предметом дослідження експерта були копія протоколу проведення слідчого експерименту від 20.08.2016 року за участі потерпілого ОСОБА_6, висновок експерта №108 від 2.09.2016 року, носій інформації лазерний диск DVD-R на якому мається відеозапис слідчого експерименту та стенограму до протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 02.09.2016 року.

А тому, на переконання колегії суддів вказані докази є належними та допустимими, отримані у порядку встановленим кримінальним процесуальним законом, а тому законні підстави для визнання вказаних доказів неналежними та недопустимими відсутні.

Доводи обвинуваченого з приводу того, що показання допитаних свідків обвинувачення покладених в основу обвинувального вироку, окрім свідка ОСОБА_8, не можуть бути належними доказами у справі, оскільки вказані свідки не були безпосередніми очевидцями конфлікту сторін, а їх пояснення є малоінформативними з приводу події, що мала місце 03.08.2016 року, а відома їм інформація викладена зі слів потерпілого ОСОБА_6, що викликає сумніви у їх правдивості є необґрунтованими та безпідставними.

На переконання колегії суддів показання допитаних у судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_11 отримані у законний спосіб, є послідовними, належними і допустимими, повністю узгоджуються із іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами та у сукупності із ними підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального провадження. Сумніви щодо їх правдивості у колегії суддів відсутні.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно не визнання допустимим доказом показання свідка ОСОБА_8, оскільки останній перебуває в дружніх відносинах з обвинуваченим, а тому є зацікавленим у результатах розгляду справи, тим паче, що його показання спростовуються сукупністю інших досліджених в судовому засіданні суду першої інстанції доказів, які повністю узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 в цій частині є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та мотивованим, підстави для закриття кримінального провадження відсутні. Істотних порушень кримінального процесуального та кримінального закону які б стали підставою для скасування по суті парильного прийнятого рішення судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження не допущено.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та скасування вироку суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

СУДДІ:

В.М. Онуфрієв Р.А. Бондарчук Р.В. Широкоряд