Ухвала суду № 68325729, 07.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 року м. Київ К/800/35968/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Веденяпіна О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року

у справі № 2а-506/12/0970

за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

до Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз» про стягнення податкового боргу в сумі 1685047,09 грн., що складається з несплачених у встановлений законом строк податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначених у податкових деклараціях, в сумі 478209,00 грн., з податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 648203 грн., визначених контролюючим органом за наслідками перевірки, та нарахованої пені в сумі 558635,07 грн.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 1258905,49 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих відповідачем сум - 911140,00 грн. (уточнююча декларація від 16 листопада 2011 року № 9011163972 на суму 35581,00 грн., декларація від 8 лютого 2012 року № 90155555 на суму 875559,00 грн.); нарахованих штрафних санкцій в сумі 280632,62 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 3 листопада 2011 року № 0021931501; пені, що обліковується в картці особового рахунку в сумі 54665,79 грн. та пені в сумі 12467,08 грн., що нарахована на суму податкового боргу.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 14 березня 2012 року відмовив в задоволенні позову.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2012 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз» в дохід державного бюджету України 1258905,49 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 жовтня 2014 року скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року залишено без змін.

Вважаючи, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 19 жовтня 2011 року № 8970/03361046/15-1 прийняла податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2011 року № 0021931501 про визначення грошового зобов'язання в сумі 506233,02 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі № 2а- 3678/11/0970 позов Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз» задоволено повністю, зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Івано-Франківську списати штрафні (фінансові) санкції та пеню в сумі 1055828, 47 грн.

Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську на підставі акта планової виїзної перевірки ПАТ «Івано-Франківськгаз» від 10 жовтня 2011 року № 8610/23-2/03361046 прийняла податкові повідомлення-рішення:

від 21 жовтня 2011 року № 0002511703 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в сумі 1395 грн.;

від 21жовтня 2011 року № 0002142304 про застосування штрафних санкцій в сумі 3060,00 грн. за порушення законодавства про застосування реєстратора розрахункових операцій;

від 21 жовтня 2011 року № 0002622302 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 141970 грн.

Граничним строком сплати грошових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є 31 жовтня 2011 року.

Відповідач здійснив оплату грошових зобов'язань згідно з платіжними дорученнями: від 28 жовтня 2011 року № 1151 в сумі 1395,00 грн. за платежем - податок з доходів фізичних осіб згідно за повідомленням-рішенням № 0002511703; від 28 жовтня 2011 року № 1152 в сумі 3060,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21 жовтня 2011 року № 0002142304; від 28 жовтня 2011 року № 1150 в сумі 141970 грн. за платежем - податок на прибуток за повідомленням-рішенням від 21 жовтня 2011 року № 0002622302.

Відповідач здійснив оплату грошових зобов'язань, визначених за податковими деклараціями, згідно з платіжними дорученнями: від 12 травня 2011 року № 2869 в сумі 144439,00 грн. з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року; від 12 серпня 2011 року № 4878 в сумі 6275 грн. з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року; від 15 лютого 2011 року № 1163 в сумі 308980 грн. з податку на прибуток за 2010 рік.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Усі сплачені відповідачем кошти за вказаними платіжними дорученнями відповідач зараховував у погашення податкового боргу в порядку черговості.

Суд першої інстанції правильно визнав таке зарахування безпідставним зважаючи на встановлену обставину щодо зарахування вказаних платежів контролюючим органом у рахунок сплати податкового боргу в сумі 1055828,47 грн., який за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011року у справі № 2а-3678/11/0970 зобов'язано ДПІ в м. Івано-Франківську списати.

Окрім того, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Разом з тим відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому пунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, є дійсною, а на податковий борг, що погашений - відкликаною.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що позивач не надав доказів надсилання (вручення) платнику податку податкової вимоги в порядку, передбаченому статтею 59 Податкового кодексу України.

Позивач в касаційній скарзі вказує на те, що ним надіслані відповідачу податкові вимоги у порядку, передбаченому пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому позивач не надає цьому доказів та не вказує, які саме податкові вимоги надіслані.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Мотивація, наведена в касаційній скарзі, не дає суду касаційної інстанції підстав для висновків, які б спростовували правову позицію судів.

Зважаючи на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіБорисенко І.В. Веденяпін О.А.