Ухвала суду № 68325700, 15.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2017 р. м. Київ К/800/26872/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі №530/539/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про визнання протиправним рішення щодо невиплати пенсії та зобов'язання здійснити виплату пенсії, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області, в якому просила: визнати дії управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 Іванінвні, призначеної 03.02.2016 року неправомірними. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області виплатити ОСОБА_1 призначену з 03.02.2016 року пенсію і виплачувати її в подальшому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було законних підстав для обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 призначеної з 03 лютого 2016 року, оскільки з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та умовах, передбачених Законом України „Про державну службу", у зв'язку з чим відпали передбачені статтею 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстави для невиплати останній пенсії.

Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.01.2000 року по теперішній час працює на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавській області.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області з 3 лютого 2016 року та отримує пенсію відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак продовжує працювати на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області.

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із зверненням щодо причин невиплати призначеної пенсії як працюючому пенсіонеру.

Листом Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області за вих. № 295/2-02 від 15.02.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що з 01.01.2016 року Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VІІІ внесено зміни до статті 37 Закону України „Про державну службу", щодо порядку виплати пенсії працюючим пенсіонерам, ст.37 Закону передбачено,що у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року особам ,які працюють на посадах та на умовах передбачених цим законом, Законами України „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів" призначені пенсії, довічне грошове утримання не виплачуються, тому для поновлення виплати пенсії відсутні підстави.

Листом управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавській області за вих. № 1311/03-33 від 15.04.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до п.5 „Прикінцевих положень" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, якими пенсії, щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", „Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", „Про службу в органах місцевого самоврядування", „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України у зв'язку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених вищезазначеними законами не призначаються.

Листом управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавській області за вих. № 1312/03-33 від 15.04.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що з 01.01.2016 року Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VІІІ внесено зміни до статті 37 Закону України „Про державну службу" щодо порядку виплати пенсій працюючим пенсіонерам відсутні підстави для поновлення виплати пенсії. З облікової картки ОСОБА_1 вбачається відрахування страхових внесків.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України „Про державну службу".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у відповідача не було законних підстав для обмеження виплати пенсії ОСОБА_1, оскільки з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивачка, не дає права на призначення пенсії в порядку та умовах, передбачених Законом України „Про державну службу", у зв'язку з чим відпали передбачені статтею 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстави для невиплати останній пенсії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 1 січня 2016 року набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року, відповідно до якого були внесені зміни, якими з 1 січня 2016 року встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" внесено зміни до абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України „Про прокуратуру", „Про статус народного депутата України", „Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується.

Аналогічні зміни внесено до ст. 37 Закону України „Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2015 року.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 (далі - Закон № 911-VIII) внесено зміни до абзаців 2 та 3 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Аналогічні зміни внесено до ст. 37 Закону України „Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII цей Закон набирає чинності з 01 січня 2016 року.

Разом з тим, пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 3723-XII.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про державну службу", втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2016 року № 21-948а16.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що право на отримання пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі з урахуванням вищенаведених обставин.

Згідно ст.226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, яка відповідає нормам матеріального і процесуального права та скасована апеляційним судом помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року скасувати, постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: