Ухвала суду № 68321896, 15.08.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6556/17

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення, вселення, визнання недійсними та скасування розпорядження органу приватизації і свідоцтва про право власності на житло, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

14.02.2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який доповнив 05.08.2016 року, та окрім додаткових позовних вимог додатково вказав в якості співвідповідачів Одеську міську раду та неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Позивач ставив перед судом наступні питання:

- усунення перешкод в користуванні квартирою № 3 в будинку № 7-а по вул. Балківській в м. Одесі, шляхом виселення з цієї квартири відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_11 разом з усіма проживаючими з ними там особами;

- вселення до вказаної квартири;

- визнання недійсними та скасування розпорядження органу приватизації від 17.12.2012 р. за № 219517 та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради 17.12.2012 р. за № 8-23956 відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та неповнолітнім ОСОБА_12 і ОСОБА_13;

- відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

06 червня 2017 року представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_14 подав до суду письмову заяву про зупинення провадження у справі до вирішення іншої цивільної справи № 522/23357/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 і ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та як законний представник неповнолітніх ОСОБА_12 і ОСОБА_13, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що розглядається в Приморському районному суді м. Одеси під головуванням судді Чернявської Л.М.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року заява ОСОБА_14, який є представником відповідача ОСОБА_5, про зупинення провадження у справі - задоволена (т.2, а.с.87-88).

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування даної судової ухвали із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що рішення по іншій справі, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси, має правові наслідки для вирішення даної справи, у зв'язку з чим провадження у справі має бути зупинено.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.

Так, дійсно в провадженні Приморського районного суду м. Одеси з грудня 2016 року перебуває цивільна справа № 522/23357/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 і ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та як законний представник неповнолітніх ОСОБА_12 і ОСОБА_13, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (т.2, а.с.57).

Із вказаних позовних матеріалів вбачається, що предметом розгляду є спір щодо права користування первісним позивачем ОСОБА_3 спірною квартирою № 3 будинку № 7-а по вул. Балківській в м. Одесі (далі - спірна квартира) (т.2, а.с.58-59).

Пунктом 4 ч.1 ст.201 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Тобто зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд України в абз. 4 п. 33 Постанови Пленуму №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Крім того, згідно правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України у цивільній справі за № 6-1957цс16 від 1 лютого 2017 року, визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету позову для заявника у справі (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення (при оцінці юридичних фактів) для іншої справи.

При цьому, таке преюдиціальне значення щодо фактів у справі залежить від того, у якій саме і які факти будуть мати значення для іншої із справ, та наслідки їх встановлення.

Однак, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції не врахував зазначені вимоги цивільного процесуального закону.

Суд не надав оцінку тим обставинам, що із даним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду ще 14 лютого 2015 року та предметом спору у справі є вимоги щодо усунення перешкод в користуванні спірною квартирою, шляхом виселення з цієї квартири відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_11 разом з усіма проживаючими з ними там особами, вселення до вказаної квартири, та визнання недійсними і скасування розпорядження органу приватизації від 17.12.2012 р. за № 219517, а також свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

Разом зим, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_14, звернувшись до суду із зазначеним позовом, просив суд об'єднати позови в одне провадження (т.2, а.с.55), однак суд не вирішив питання про об'єднання позовів в одне провадження.

Не дивлячись на це, суд оскаржуваною ухвалою зупинив провадження у дані справі з тих підстав, що її розгляд неможливий до розгляду іншої справи, про об'єднання яких наполягали обидві сторони.

З огляду на викладене, та враховуючи, що первісний позов ОСОБА_3 перебуває на розгляді суду більше 2,5 роки, суду належало вирішити спір, не зупиняючи провадження у справі.

У разі, якщо суд дійшов висновку про те, що обидві вимоги по двом справам, як за позовом ОСОБА_3, так і за позовом ОСОБА_5 є взаємопов'язаними, то суду належало об'єднати позови в одне провадження і продовжити розгляд справи, а не зупиняти провадження у справі, оскільки підстав для зупинення провадження у даній справі, які передбачені п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України, матеріали справи не містять.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення ухвали у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 213 ЦПК України ухвала суду повинна бути законною і обґрунтованою. Законною є ухвала, якою суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованою є ухвала, ухвалена на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, ухвала винесена не у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2017 року про зупинення провадження у цивільній справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра