Постанова № 6832079, 03.08.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2009 р. м. Чернівці Справа №2а-635/09/2470

          Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ватаманюка Р.В.;

секретаря – Петлюка Ю.В.;

за участю: представника позивача – Бобика Й.Б.; представника відповідача – Ферфецької Л.Д. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке"доДержавної податкової інспекції у Кельменецькому районі Чернівецькій областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

В поданому 2.06.2009 року до суду адміністративному позові Позивач просив суд скасувати податкове повідомлення –рішення державної податкової інспекції у Кельменецькому районі про застосування штрафних (фінансових) від 13.05.2009 року №00005961730/0.

Також заявив клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом постановлення ухвали про зупинення виконання вказаного податкового повідомлення-рішення.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

          Згідно акту перевірки проведеної посадовими особами відповідача встановлено, що Позивачем в 2008 році згідно відомостей в рахунок земельного паю видано: - 466 громадянам пшеницю в кількості 139 544 кг. на суму 126985 грн.; - 12 громадянам гречку в кількості 3 856 кг.          на суму 3 508, 96 грн. На підставі вказаного акту Відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення про застосування до Позивача фінансової санкції в розмірі 58722, 27 грн.

          Позивач вважає, що посадовими особами Відповідача під час проведення перевірки допущенні чисельні порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.

Pокрема в пп. 3.8.4 Акту не викладено зміст виявленого порушення, не зазначені первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку чим порушено ч. 2 пп. 2.3.2 вказаного Порядку. Підпункти 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не регламентують порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб при отриманні доходу від надання в оренду земельної частки (паю) –порушено ч. 3 пп. 2.3.2 вказаного Порядку. В порушення п. 2.3.3 вказаного порядку виявлені факти однотипних порушень не згруповані у відомості або таблиці та не додані до Акта перевірки. Крім того в пп. 3.8.4 Акту не зазначено на основі яких бухгалтерських документів перевіряючими встановлено факт відсутності нарахування податку з доходів з виплачених сум за оренду паїв, чим порушенопп.2.3.4. вказаного Порядку (а.с. 3-4) .

          Судом задоволено клопотання про забезпечення позову і 10.06.2009 року прийнято ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення виконання спірного рішення (а.с. 53).

          Відповідач 23.06.2009 року надав суду заперечення на позов виходячи з наступного. При проведенні перевірки посадовими особами Відповідача було дотримано положення вказаного Порядку та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(а.с. 55-57).

          В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав виходячи з обставин викладених в позові. Також пояснив суду, що Позивач не оскаржує підстави та порядок проведення перевірки, а так само не заперечує проти факту порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», однак вважає, що зазначені ним порушення вказаного Порядку є підставою для скасування спірного рішення.

          Представник Відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.

          Судом дослідженні письмові докази надані сторонами.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі обставини.

Відповідно до графіку планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання посадовими особами Відповідача в період з 6 квітня 2009 року по 27 квітня 2009 року проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 1.01.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №9/2320/30795974 від 30.04.2009 року, в якому відображено дії та виявлені порушення. Зокрема в процесі перевірки правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, встановлено порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме встановлено, що Позивачем в 2008 році згідно відомостей в рахунок земельного паю видано: - 466 громадянам пшеницю в кількості 139 544 кг. на суму 126985 грн.; - 12 громадянам гречку в кількості 3856 кг. на суму 3508, 96 грн., однак податок з доходів фізичних осіб з указаних сум не утриманий та до бюджету не сплачений.

На підставі вказаного Акту Відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 13.05.2009 року №00005961730/0 про застосування до Позивача фінансової санкції в розмірі 58722, 27 грн.

Приведене повністю підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні і не заперечується сторонами.

Однак Позивач вважає, що при проведенні вказаної перевірки зазначені ним порушення вказаного Порядку є підставою для скасування спірного рішення.

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення Закону.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                    Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.           

Відповідно до пп.3.1.3 ст.3 Закону України від22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями)- об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Згідно з пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 вищенаведеного Закону України, до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.                    Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати встановлені Відповідачем обставини про те, що Позивачем укладались з фізичними особами договори оренди земельних паїв і в рахунок оплати Позивачем в 2008 році згідно відомостей видано: - 466 громадянам пшеницю в кількості 139 544 кг. на суму 126985 грн.; - 12 громадянам гречку в кількості 3856 кг. на суму 3508, 96 грн., однак податок з доходів фізичних осіб з указаних сум не утриманий та до бюджету не сплачений.

Даний факт відображено в пункті 3.8.4 Акту перевірки (а.с. 35). В цьому ж пункті Акту зазначено, що копії відомостей додаються до акту перевірки.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

А відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену п.7.1 ст.7 цього Закону.

Також згідно п.19.2. ст.19 вищенаведеного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом «а»п.20.2 ст.20 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб»при порушенні правил нарахування, утримання сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи є фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону. Відповідно пп.20.3.2 п.20.3. ст.20 даного Закону, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.                                                                                                              Таким чином суд погоджується із висновком Відповідача зробленими за результатами перевірки, про те, що позивач, здійснюючи виплату платникам податків відповідно до умов цивільно-правових договорів (договорів оренди земельного паю), в порушення вимог пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 та пп.20.3.1 п.2 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб, в зв'язку з чим позивачу правомірно визначено податкові зобов'язання із зазначеного податку.

Посилання Позивача, що вказані норми Закону не регламентують порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб при отримані доходу від надання в оренду земельної ділянки (паю), як безпідставні судом до уваги не взяті, оскільки згідно з пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 вищенаведеного Закону України, до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.          

Разом з цим суд частково погоджується, з твердженням Позивача щодо порушень посадовими особами при складанні Акту перевірки Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, згідно якого встановлене наступне.

Пункт 2.3. вказаного Порядку визначає, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином:

2.3.2. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

2.3.3. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами суб'єкта господарювання.

2.3.4. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Виходячи із змісту вказаних Позивачем пунктів Акту перевірки, слідує, що посадовими особами Відповідача допущенні незначні порушення вказаного Порядку. Однак самі по собі такі порушення не являються грубими порушеннями Закону, не стосуються суті виявленого порушення фіскального зобов’язання, не призвели до прийняття неправомірного (протиправного) рішення та на можуть бути підставою для його скасування.

У відповідності до ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе та доцільне відреагувати на їх виявлення окремою ухвалою.

Таким чином суд приходить до висновку, що дії посадових осіб Відповідача вчинені у відповідності до ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України Закону і тому в суду немає підстав для визнання їх протиправними.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.                                                                      Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.                                                                      

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                                            В ході судового розгляду Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів належним чином правомірність вчинених дій та прийнятих ним рішень.           

Позивач не надав достатніх доказів своїх вимог, в т.ч. на пропозицію суду про витребування таких доказів,

За таких обставин позов як безпідставний та необґрунтований не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки Відповідачем такі вимоги не ставилися, докази не надавалися суд не вирішує питання про судові витрати.

Також суд вважає, що є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке"доДержавної податкової інспекції у Кельменецькому районі Чернівецькій областіпро скасування повідомлення-рішення відмовити повністю.

2.          Раніше прийняту ухвалу від 10.06.2009 року про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення виконання спірного рішення - скасувати.

Постанову складено в повному обсязі 7.08.2009 року

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Р.В. Ватаманюк