Постанова № 6832073, 10.08.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2009 р. м. Чернівці Справа №2а-543/09/2470

10:00 год.

          Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ватаманюка Р.В.;

секретаря –секретаря - Закієвої А.В.;

за участю: представника позивача – Чорнея М.Г. (доручення №125/01 від 9.01.2009 року);

представника відповідача – Ситенко О.Б. (довіреність №777/07 від 2.01.2009 року) ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці до акціонерного товариства закритого виду "Виробничо-торгівельна кондитерська фірма "Буковинка" про стягнення заборгованості по платежах до Пенсійного фонду, -

ВСТАНОВИВ :

          В поданому до суду адміністративному позові від 22 травня 2009 року Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 1 липня 2009 року, просив суд стягнути з Відповідача - акціонерного товариства закритого виду "Виробничо-торгівельна кондитерська фірма "Буковинка", заборгованість по платежах до пенсійного фонду в розмірі 113922, 84 грн. (сто тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять дві гривні вісімдесят чотири копійки)

          В обґрунтування свої позивних вимог зазначив наступне.

Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного Фонду України, у сумі 113922, 84 грн. З них: недоїмка по тарифу 33,2% та 4 % з ФОП - 45479,32 грн.; пеня -17440,66 грн.; штрафні санкції 51002,86 грн. (а.с. 2-3, 20).

          Відповідач подав до суду заперечення виходячи з наступного. Позовні вимоги визнаються частково. Зокрема, щодо недоїмки по тарифу 33/2% з ФОП за квітень 2009 року визнається заборгованість в розмірі 4788,00 грн. Заборгованість по платежах до ПФУ за березень 2009 року в розмірі 17061,32 та за квітень 2009 року в розмірі 29867, 22 грн. не визнається, так як була сплачена відповідачем 18 та 29 травня 2009 року, про що свідчать відповідні платіжні доручення. Також визнаються відповідачем вимоги, щодо стягнення пені в розмірі 17440, 66 грн. та штрафних санкцій в розмірі 51002, 86 грн. накладених за Рішенням №87 від 26.05.2009 року. Щодо часткового визнання позову зазначив, що 18 травня 2009 року Відповідачем перераховано через УДК у м. Чернівці на користь Позивача кошти в сумі 207896, 47 грн. (платіжні доручення №6,7). Таким же чином 29 травня 2009 року було ще перераховано 6237,22 (платіжні доручення №17,20). Дані кошти були перераховані в якості внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Проте позивачем було зараховано в якості оплати недоїмки по тарифу 33,2 % з ФОП, лише частину згаданих коштів, а інша частина була зарахована в якості погашення пені та штрафних санкцій, накладених згідно Рішень №10 від 28.01.2009 року та №46 від 11.03.2009 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків. Тому Позивач на думку Відповідача помилково вказує, що існує борг по сплаті страхових внесків за березень 2009 року в розмірі 17061, 32 грн. та за квітень 2009 року –29867, 32 грн. На думку відповідача такі дії Позивача суперечать Постанові Кабінету Міністрів України №312 від 2.04.2009 року, якою було затверджено Порядок погашення заборгованості з виплати заробітної плати (з нарахуваннями), що утворилася станом на 1 квітня 2009 року, за рахунок сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Вважає, що перераховані у відповідності до вказаного Порядку кошти носили цільовий характер, а саме погашення заборгованості по страховим внескам до Пенсійного фонду, і безпідставно зараховані Відповідачем в рахунок погашення заборгованості по сплаті штрафних санкцій та пені за раніше прийнятим рішенням.

          Крім того, заробітна плата працівникам спрямовувалася на їх особисті рахунки, спеціально відкритті для цього у відділенні Ощадного банку. Відповідно до пункту 2 «Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 7.04.2009 року №12-1, банки здійснюють видачу (перерахування) коштів на виплату заробітної плати лине за умови одночасного подання страхувальником розрахункових документів про перерахування сум страхових внесків у розмірі не менше за 1/3 коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у платіжному дорученні або грошовому чеці. Заробітна плата була виплачена, а отже попередня плата страхових внесків до пенсійного фонду також.

Таким чином Відповідач вважає, що на момент розгляду справи в суді, страхові внески за березень 2009 року, сплачені повністю, за квітень 2009 року сплачені частково в сумі 29867, 22 грн. Заборгованість Відповідача складає: за квітень 2009 року по страхових внесках –4788, 00 грн. Крім того залишаються несплаченими пеня та штрафні санкції згідно Рішень №10 від 28.01.2009 року та №46 від 11.03.2009 року. (а.с. 43-45)

          В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові. Пояснив, що зарахування платежів здійснених Відповідачем проведено у відповідності до Закону.

Представник Відповідача в судовому засіданні позов частково визнав, виходячи з обставин викладених в запереченні. Також пояснив, що не заперечує порядок та розміри проведених нарахувань заборгованості по сплаті страхових внесків, пені та штрафних санкцій здійснених Позивачем, але не згідний з порядком зарахування здійснених платежів.

          Судом досліджені письмові докази наданні сторонами.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі обставини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»та ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Відповідач перебуває на обліку в Позивача і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

На час розгляду справи в суді Відповідачу нарахована Позивачем заборгованість по платежах до Пенсійного Фонду України, за період квітень-травень 2009 року у сумі 113922, 84 грн. З них: недоїмка по тарифу 33,2% та 4 % з ФОП - 45479,32 грн.; пеня -17440,66 грн.; штрафні санкції 51002,86 грн.

18 травня 2009 року Відповідачем перераховано через УДК у м. Чернівці на користь Позивача кошти в сумі 207896, 47 грн. (платіжні доручення №6,7), 29 травня 2009 року було ще перераховано 6237,22 (платіжні доручення №17,20).

Дані кошти позивачем було зараховано в якості оплати недоїмки по тарифу 33,2 % з ФОП, лише частину згаданих коштів, а інша частина була зарахована в якості погашення пені та штрафних санкцій, накладених згідно Рішень №10 від 28.01.2009 року та №46 від 11.03.2009 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Приведене підтверджується доказами наданими Позивачем (а.с. 21-25) і не заперечується по розмірах та порядку нарахування Відповідачем.

В силу ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені обставини, судом визнанні такими, що не підлягають доказуванню.

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.                               

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9.07.2003 року №1058-ІV.

Статтею 106 вказаного Закону встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 5 статті 106 вказаного Закону встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, виходячи із змісту вказаної норми Закону Позивач зобов'язаний зарахувати сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, що і було зроблено Позивачем.

Посилання Відповідача на положення Порядку погашення у 2009 році заборгованості з виплати заробітної плати (з нарахуваннями), що утворилася станом на 1 квітня 2009 р., за рахунок сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним, оскільки зазначений порядок визначає механізм погашення у 2009 році заборгованості з виплати заробітної плати (з нарахуваннями), що утворилася станом на 1 квітня 2009 р. (далі - заборгованість), за рахунок сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість і немає жодного посилання (не врегульовує) питання черговості погашення заборгованості по сплаті страхових платежів до Пенсійного фонду. Так само безпідставне послання Відповідача на дотримання ним пункту 2 «Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 7.04.2009 року №12-1, а тому слід визнати безпідставним заперечення Відповідача з посиланням на часткову сплату страхових внесків.

Крім цього суд зазначає, що по своїй правовій природі господарська діяльність яку здійснює Відповідач завжди має цінову визначеність та породжує фіскальні обов'язки перед державою, в даному випадку обов’язок своєчасно та в повному об’ємі проводити загальнообов’язкові внески. Та відповідальність за порушення цих обов’язків, у вигляді нарахування пені, штрафних санкцій та в односторонньо визначеному порядку зарахування прострочених сум страхових внесків.

В силу ст. 526 ЦК України, ст. 3 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання (в т.ч. і перед Державою) належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з пояснень сторін, досліджених доказів, встановлених на підставі них фактів та положень Закону, суд вважає, за доведені ті обставини на які посилається Позивач, а тому позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з акціонерного товариства закритого виду "Виробничо-торгівельна кондитерська фірма "Буковинка" (ідинтифікаційний код –00382303 розрахунковий рахунок 260080171231 в АКБ «Укрексімбанк», МФО 356271) на користь Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці (ідинтифікаційний код –21430549 розрахунковий рахунок 256093123757 в ЧОУ ВАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість по платежах до пенсійного фонду в розмірі 113922, 84 грн. (сто тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять дві гривні вісімдесят чотири копійки).

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Р.В. Ватаманюк