Вирок № 68319173, 11.08.2017, Бершадський районний суд Вінницької області

В И Р О К

іменем України

Справа № 126/3962/13-к

Провадження № 1/126/2/2017

"11" серпня 2017 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Притуляк І.І.

з участю потерпілої ОСОБА_1, представника адвоката Дунаєва П.Б., обвинуваченої ОСОБА_3, адвоката захисника Бездітного І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки с. Вербка, Чечельницького району, Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 освіта вища, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно скарги приватного обвинувачення ОСОБА_1 ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 11 вересня 2010 року біля 16 год. в с.Вербка Чечельницького району по вул. Леніна підсудна під'їхала на службовому автомобілі ОСОБА_6, який на той час був заступником начальника Чечельницького РВ УМВС України у Вінницькій області і знаходився за кермом цього автомобіля, до її господарства. ОСОБА_1 в цей час працювала на своїй присадибній ділянці, що розташована в с. Вербка по вул. Леніна. З вказаного автомобіля вийшла працівник Чечельницького РВ УМВС ОСОБА_5., яка перед цим їй показувала нецензурні жести. Потім вона підійшла до ОСОБА_7 і зразу ж безпричинно умисно почала наносити їй удари ногами та руками в ділянку обличчя, живота, ніг. ОСОБА_7, злякавшись, почала кричати та просити ОСОБА_6, який сидів за кермом автомобіля, щоб він її зупинив, однак той не відреагував. Намагаючись чимось захиститись, вона підібрала тростинку та ОСОБА_5 вибила її в неї з рук та продовжила наносити удари. Це продовжувалось близько 5 хвилин. Тоді вона взяла граблі, що лежали поблизу, та сказала ОСОБА_6, що якщо він не зупинить ОСОБА_5, то вона поб'є його автомобіль. Після цього він вийшов з машини, схопив ОСОБА_7 за праву руку, різко смикнув, чим спричинив їй біль. При цьому він виражався нецензурними словами. Він став поперед неї на відстані 40 см, а ОСОБА_5 з-за його спини продовжувала наносити їй удари ногами в живіт та ноги. Відчувши різку біль у животі, ОСОБА_7 впала на землю, а ОСОБА_5 сказала, що її дочка ОСОБА_8 не буде працювати в міліції, а в гіршому випадку вона її взагалі не знайде. ОСОБА_7 стверджує, що внаслідок умисних дій ОСОБА_3 їй були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців на правому стегні, садна на шиї, обличчі та лівому стегні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Підсудна ОСОБА_3 від дачі показань в судовому засіданні в порядку ст. 63 Конституції України відмовилася, в наданому останньому слові просить її оправдати.

Дослідивши всі докази в справі у їх сукупності та проаналізувавши їх в взаємозв'язку суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 16-1 КПК України в ред. 1960 р., котра набрала чинності з 29.06.2001 року і діяла на час вищевказаних подій, розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор.

У випадках, передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник.

Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник.

Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

Функція розгляду справи покладається на суд.

Відповідно до ч.1 ст. 27 цього ж Кодексу справи про злочини, передбачені статтею 125, частиною 1 статті 126 Кримінального кодексу України, а також справи про злочини, передбачені статтею 356 Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

В цих справах дізнання і досудове слідство по провадяться.

Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим, підсудним.

Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кімнату для постановления вироку,

Відповідно до ч.1 ст. 125 КК України об'єктом злочину є здоров'я людини. З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням легких тілесних ушкоджень, тобто легке тілесне ушкодження, що не спричинило таких наслідків, як короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.Таким тілесним ушкодженням є ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (синець, подряпина тощо). Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтвердила своє обвинувачення щодо ОСОБА_3 і показала, що 11.09.2010 року вона йшла на город, який розташований біля її будинку. Переходячи через дорогу на другий город, вона побачила, що їде машина на великій швидкості. Вона з дороги повернулась назад на свій город і пропустила автомобіль. Проте коли автомобіль проїжджав, то із-за спини водія вона побачила розпатлане жіноче волосся і дві дулі через вікно. Автомобіль поїхав донизу по дорозі. Вона вийшла на дорогу і подумала, що це якийсь п'яний водій тікає цією дорогою, так як цією дорогою можна об'їхати центр села. Пройшовши близько 100 м., вона почула, як машина під'їхала до неї і це була та сама машина, яка проїжджала біля неї. Вона вискочила на свій город, автомобіль зупинився і вона побачила, що за кермом автомобіля був ОСОБА_6, а з машини вибігла ОСОБА_3 Остання підійшла до неї на город і почала її шарпати та смикати. Вона виломила гілячку (тростинку, молодий пагін з кленчуків) і пару раз звезла ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_3 вирвала у неї з рук того патичка і почала її смикати за волосся, бити ногами і руками. Вона граблями звезла ОСОБА_3 по животі. ОСОБА_3 в той час була п'яна, бо якби вона була не п'яна, то можливо цього б не робила. Коли вона побачила, що з ОСОБА_3 не справиться, вона взяла в руки граблі і сказала ОСОБА_6 щоб він забрав ОСОБА_3, бо вона і їй звезе і граблями поб'є машину. ОСОБА_6 відреагував на її слова і прийшов забирати ОСОБА_3 Коли ОСОБА_6 став між ними, то ОСОБА_3 не зупинялась. Ну і ОСОБА_6 практично її не зупиняв. ОСОБА_6 тримав її за руку, а ОСОБА_3 її шарпала і махала ногами скільки могла дістати. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_3 побачили, що йде свідок, вони почали тікати. Такі стосунки склались тому, що її дочка прийшла працювати в Чечельницький райвідділ і в цей час туди прийшли працювати ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а її дочка товаришувала з дружиною ОСОБА_6 і це не подобалось ОСОБА_3, тому і склалися такі відносини з обвинуваченою.

Згідно показань свідка ОСОБА_9, 11.09.2010 року вона йшла на город і почула нецензурну лайку та плачі. ОСОБА_7, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 були учасниками даного конфлікту. Нецензурні висловлювання були на адресу ОСОБА_7 від ОСОБА_3 Вони обзивали одна одну. Обвинувачена ногою била потерпілу в живіт. Коли вона підійшла, то ОСОБА_3 та ОСОБА_6, побачивши її, від'їхали. ОСОБА_7 сиділа, зігнувшись і казала що їй погано і нудить.

Як видно з вищенаведених показань свідка ОСОБА_9, будь-яких тілесних пошкоджень у потерпілої ОСОБА_1 вона не бачила і про такі сама потерпіла їй не говорила і на них не вказувала.

Згідно показань свідка обвинувачення ОСОБА_10, він нічого не бачив і нічого не пам'ятає, за 11.09.2010 р. він нічого не пам'ятає і не може пригадати, він після Чорнобилю і з пам'яттю в нього не добре.

Згідно показань свідка ОСОБА_11 вона нічого не знає, коли викликали чоловіка, то він їй розповів в чому справа. Вона дізналась про існування справи тільки після того, як чоловік був в засіданні. Під час даних подій вона нічого не чула і не бачила. ОСОБА_3 знає ще з дитинства і не знає про конфлікт. ОСОБА_1 знає тому, що вони куми. Їй стало відомо про справу після допиту її чоловіка в якості свідка. Вона не може пояснити, які відносини в потерпілої з обвинуваченою, тому що не знає. Потерпіла до неї не приходила і не просила свідчити. Ніхто не приходив до неї і не просив свідчити. Це було в 2010 році, а зараз 2017 рік, вона нічого не пам'ятає. Працівники міліції до неї не приїжджали.

Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про обставини події, що мала місце біля 16 години 10.09.2010 року в с.Вербка Чечельницького району Вінницької області між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд розцінює критично, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_12К є родичами ОСОБА_3, показання інших свідків суперечать показанням свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_9, іншим доказам, зібраним по справі.

Як видно із матеріалів службового розслідування за скаргою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій співробітників Чечельницького РВ УМВС ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в своїх поясненнях службовій особі органів внутрішніх справ від 16.09.2010 року ОСОБА_1 пояснила, що конфлікт між нею та ОСОБА_3 триває значний проміжок часу. Про наявність будь-яких тілесних ушкоджень в результаті неправомірних дій щодо неї ОСОБА_3 в цих поясненнях, відібраних безпосередньо після події, потерпіла не вказує. Згідно пояснень ОСОБА_17 від 16.09.2010 року, 11.09.2010 року біля 16 год. 30 хв. вона чула, як ОСОБА_5 обзивала когось нецензурними словами, потім побачила, що ОСОБА_5 свариться з ОСОБА_1 Бачила, як чоловік, одягнутий в чорний спортивний костюм відкинув в сторону граблі та тримав за руки ОСОБА_1, а ОСОБА_5 із-за його спини вдарила ногою в живіт ОСОБА_1 Потім вона підійшла до ОСОБА_1 До неї також підійшла ОСОБА_9 Про скарги ОСОБА_1 на заподіяння їй ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень вона не вказує, не вказує на те, що вона бачила у ОСОБА_1 будь-які тілесні ушкодження.

Згідно пояснень ОСОБА_18, дочки потерпілої ОСОБА_1, даних нею в ходів службового розслідування 16.09.2010 року, коли 11.09.2010 року вона повернулася зі служби, то бачила матір, котра лежала на ліжку і скаржилась, що її побила ОСОБА_5 Бачила на обличчі матері біля брови подряпину. В ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_18 допитана не була по причині відсутності відповідного клопотання сторін. Згідно пояснень ОСОБА_9, даних нею в ході службового розслідування 16.09.2010 року, 11.09.2010 року біля 16 год. вона знаходилася на своєму городі. Потім почула крики і нецензурні слова зі сторони городу ОСОБА_1 Коли підійшла вище, то побачила, як ОСОБА_5 била ОСОБА_1 ногами по ногах, в живіт, руками по лиці. В ОСОБА_1 в руках були граблі, котрі видерла ОСОБА_5 та хотіла ними вдарити ОСОБА_1, але молодий чоловік, котрий був поряд, забрав граблі та відкинув їх. Після цього ОСОБА_1 схопилась за живіт та присіла. В своїх поясненнях службовій особі міліції ОСОБА_9 про наявність будь-який тілесних пошкоджень на тілі ОСОБА_1 не вказує. Під час допиту в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 про нанесення ударів ОСОБА_3 в будь-які інші області тіла, крім живота ОСОБА_1, не вказує.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 274/46 від 29.12.2011 року, проведеної на основі акта судово-медичного освідування ОСОБА_1 від 14.09.2011 року № 252 на момент експертизи у громадянки ОСОБА_1 будь-яких видимих тілесних пошкоджень, а також рубцевих змін на обличчі, шиї не встановлено. Згідно акту судово-медичного освідування від 14.09.2010 року у ОСОБА_1 мали місце тілесні пошкодження у вигляді синців на правому стегні, саднини на шиї, на обличчі та на лівому стегні. Вищевказані пошкодження могли утворитися внаслідок дії тупих твердих предметів, що мали обмежену або відносно обмежену діючу поверхню, що могло мати місце в строк, вказаний потерпілою. За ступенем важкості пошкодження у вигляді синців та саднин відносяться до легких тілесних пошкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Відповідно до висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 214-к від 16.09.2015 року на підставі даних судово-медичного обстеження: акта судово-медичного освідування № 252 від 14.09.2010 р., висновку експерта № 274/46 від 27.12.2011 p., матеріалів кримінальної справи № 1/126/9/2015 Бершадського районного суду Вінницької області по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, матеріалів службового розслідування інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУМВС України у Вінницькій області за скаргою ОСОБА_7 експертна комісія дійшла до висновку, що згідно даних судово-медичного обстеження від 14.09.2010 року у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді двох синців на передній поверхні середньої третини правого стегна, садна на передній поверхні нижньої третини лівого стегна, садна на боковій поверхні шиї справа, садна в ділянці внутрішнього кута верхньої повіки правого ока, які утворились від дії тупих твердих предметів, належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Морфологічні особливості синців («сіро-синюшний колір») та саден («..покриті скоринками коричневого кольору, розташованими вище рівня оточуючої шкіри...»), з врахуванням їх локалізації, виявлених при проведенні судово-медичного обстеження від 14.09.2010 року, вказують на можливість їх утворення в межах чотирьох-семи діб, а тому вірогідність виникнення їх 11.09.2010р. є малоймовірна, що не узгоджується з показами ОСОБА_7 Відсутність будь-яких рубцевих змін на обличчі та шиї, тобто місці загоєння тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 вказують на поверхневий характер ушкодження шкіри, що, в свою чергу, за наявності розбіжних даних щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень, між лікарем-клініцистом та експертом відповідної експертної установи, свідчить про достовірність даних акту судово-медичного обстеження» № 252 від 14.09.2010 року та не дає підстав ставити під сумнів викладені в цьому акті відомості. Кількість, характер, локалізація та морфологічні особливості вищезазначених тілесних ушкоджень, за механізмом свого утворення, передбачають не менш як чотири травматичні контакти тупих предметів з обмеженою чи відносно обмеженою контактуючою поверхнею, що не залишили будь-яких видоспецифічних ознак, що дозволяють їх ідентифікувати з місцями прикладання сили в ділянках: передньої поверхні обох стегон, правої бокової поверхні шиї та верхньої повіки правого ока, що, в свою чергу не узгоджується з обставинами, на які посилається ОСОБА_7 в своїх показах від 16.09.2010 року та не виключає можливості їх утворення за будь-яких інших обставин з комбінованим механізмом травми, в тому числі власної руки (рук) чи дії предмета, що утримувався власною рукою («особисто руками чи іншим предметом»). Морфологічні особливості виявлених у ОСОБА_1 саден не містять будь-яких ознак, що вказують на можливість їх зменшення за розмірами у вказаному періоді часу. Особливості морфологічних змін того чи іншого тілесного ушкодження вказують на орієнтовний час його утворення та групове походження предмету (об'єкту) заподіяння. Форма та розміри тілесного ушкодження, в окремих випадках (коли предмет за формою приближається до правильної геометричної), можуть, з певними відхиленнями, відображати форму об'єкта (предмета) заподіяння.

З ініціативи потерпілої ОСОБА_1 для роз'яснення та доповнення висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи від 16.09.2015 року були допитані судово-медичні експерти, котрі проводили цю експертизу.

Експерт ОСОБА_20 в судовому засіданні роз'яснив, що в рамках тих документів, що були надані для дослідження, був даний такий висновок. Експертиза проводилась по висновку експерта ОСОБА_21 та наданих матеріалів зі справи. Була справка від травматолога та висновок експерта, надані для вивчення судом. Амбулаторна карта не надавалась. Згідно з правилами проведення експертизи, експертиза проводиться, ґрунтуючись на наданих документах, присутність потерпілої не обов'язкова. На дослідження надійшла медична довідка лікаря травматолога без жодних печаток та висновок експерта ОСОБА_21 Акт судово-медичного обстеження був наданий. Довідка була у вигляді аркушу паперу без відміток та печаток, що і зазначили у своєму висновку. В довідці та акті містились відмінності стосовно тілесних ушкоджень. Там було два принципових розходження. Перше розходження - в довідці було вказано наявність скальпованої рани, в акті відсутні дані про таку рану. Закінчення такої рани повинно супроводжуватись формуванням рубця, в акті цього не зазначено. І друга відмінність - в довідці вказана садина на грудній клітці і ні слова про синець на стегні. У висновку ОСОБА_21 синці на стегнах вказані, скальповані рани не вказані. Ними були надані посилання на відповідну літературу. Вони в комплексі оцінювали синець та садно і він чітко може сказати, що такий колір, який описував ОСОБА_21 не може бути раніше, чим за четверту добу, це принципово. За дослідженням синяк проявляється майже відразу, вже на 3-5 хвилині ви можете чітко описувати синяк, але враховуючи такі обставини, що інколи проявляються на 2-4 добу для цього повинні бути додаткові обставини. Синяк - це тема його дисертації, тому він компетентний в даному питанні.

Експерт ОСОБА_22 в судовому засіданні роз'яснив, що різниця між висновком експерта ОСОБА_21 та їхнім висновком є тому, що вони досліджували всі матеріали справи та акт освідування № 252, на ґрунті наданих документів були зроблені підсумки. Їхній висновок складала комісія і він його повністю підтверджує. В кримінальній справі довідка лікаря травматолога є, це учнівський листок, в якому написаний текст від руки. Він не може підтвердити достовірність цього документа. Він читав зміст цієї довідки, на ній не було вказано жодної печатки, не вказаний медичний заклад та навіть лікарської печатки не було, яку має кожен лікар. На рахунок запису, що були скальповані рани - це пошкодження всіх шарів шкіри. Царапини на шкірі називаються садно, поверхневе пошкодження шкіри. Якби було ушкодження, то експерт ОСОБА_21 написав би його у своєму висновку. Він досліджував те, що йому надали. До уваги не брався листок-вкладиш лікаря травматолога.

Захисник підсудної заявив про відсутність достатніх та необхідних доказів участі ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, інкримінованого їй в порядку приватного обвинувачення. В обґрунтування він посилався на те, що в ході судового слідства отримано докази, які спростовують доводи скарги приватного обвинувачення ОСОБА_7 та викликають сумніви у достовірності наданих ОСОБА_7 показань, а сукупність зібраних доказів не дозволяє спростувати показання ОСОБА_3 та ряду свідків захисту і зробити беззаперечний висновок про наявність у діях ОСОБА_3 складу злочину, враховуючи, що всі сумніви у справі, якщо вичерпані всі можливості їх усунути, мають тлумачитися на користь підсудного. Вважає, що підсудну ОСОБА_3 за даним обвинуваченням слід виправдати за недоведеністю її вини у скоєні інкримінованого їй злочину. Скарга приватного обвинувачення ОСОБА_7 не відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 223 і 224 КПК України. ОСОБА_7 за увесь час судового слідства жодного разу не вказала, які мотиви були у ОСОБА_3, що остання бажала заподіяти потерпілій тілесні ушкодження, що ставить під сумнів достовірність викладених у скарзі обставин, які, окрім іншого, спростовуються письмовими доказами, а саме висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи. Згідно з ним морфологічні особливості виявлених при обстеженні від 14.09.2010 року у ОСОБА_7 синців вказують на їх утворення в межах чотирьох - семи діб, а тому вірогідність їх виникнення 11.09.2010 року є малоймовірна, що не узгоджується з показаннями ОСОБА_7 Кількість, характер, локалізація та морфологічні особливості вищевказаних тілесних ушкоджень, за механізмом свого утворення, передбачають не менш як чотири травматичні контакти тупих твердих предметів з обмеженою чи відносно обмеженою контактуючою поверхнею, що не залишили будь-яких видоспецифічних ознак, дозволяючи їх ідентифікувати, з місцями прикладання сили в ділянках: передньої поверхні обох стегон. правої бокової поверхні шиї та верхньої повіки правого ока, що в свою чергу не узгоджується з обставинами, на які посилається ОСОБА_7 в показах від 16.09.2010 року та не виключає можливості їх утворення з будь-яких інших обставин з комбінованим механізмом травми, в тому числі - дії власної руки (рук) чи дії предмета, що утримувався власною рукою (« ... особисто руками чи іншим предметом»). Покази ОСОБА_7 та дані, викладені у її скарзі приватного обвинувачення від 21.11.2010 року, пов'язані виключно з неприязними стосунками останньої з ОСОБА_3 та її намаганнями, заплямувати репутацію ОСОБА_3, як співробітника органів внутрішніх справ, задля її звільнення зі служби. Окрім того, доводи скарги приватного обвинувачення повністю спростовані показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_23, ОСОБА_12, ОСОБА_24, ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 Вважає, що ОСОБА_3 слід виправдати за відсутності доказів її вини в інкримінованому злочині, оскільки вирок не може ґрунтуватись на припущеннях.

Заслухавши захисника підсудної ОСОБА_3, доводи потерпілої ОСОБА_1, її представника, показання свідків, роз'яснення експертів, дослідивши письмові докази, долучені до справи, суд дійшов висновку, що на підставі встановлених у суді фактів не можна вважати доведеною участь ОСОБА_3 у вчиненні злочину, інкримінованого їй в порядку приватного обвинувачення.

Під час судового слідства були досліджені матеріали службового розслідування за скаргою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Допитані свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_9, будучи допитаними безпосередньо після події, що трапилась 10.09.2010 року, стверджували про нанесення ОСОБА_3 одного удару в живіт ОСОБА_1, про жодні інші удари чи про наявність будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі чи тілі скаржниці не вказували. Свої покази свідок ОСОБА_9 підтвердила і в судовому засіданні. Сама ОСОБА_1 тривалого конфлікту з ОСОБА_3 не заперечує, стверджує, що спочатку ОСОБА_3 її смикала і шарпала, після чого вона вирвала патичка і пару раз вдарила ОСОБА_3

Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 214-к від 16.09.2015 року у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді двох синців на передній поверхні середньої третини правого стегна, садна на передній поверхні нижньої третини лівого стегна, садна на боковій поверхні шиї справа, садна в ділянці внутрішнього кута верхньої повіки правого ока, які утворились від дії тупих твердих предметів, належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Морфологічні особливості синців («сіро-синюшний колір») та саден («..покриті скоринками коричневого кольору, розташованими вище рівня оточуючої шкіри...»), з врахуванням їх локалізації, виявлених при проведенні судово-медичного обстеження від 14.09.2010 року, вказують на можливість їх утворення в межах чотирьох-семи діб, а тому вірогідність виникнення їх 11.09.2010р. є малоймовірна, що не узгоджується з показаннями ОСОБА_7

Висновки судово-медичної експертизи № 274/46 від 29.12.2010 року суд розцінює критично, оскільки сама потерпіла ОСОБА_1 стверджує, що експерт оглядав її в коридорі мимохідь.

Тому посилання потерпілої ОСОБА_1 на вказаний акт судово-медичного обстеження та висновки експертиз, згідно з якими у неї були виявлені тілесні ушкодження , які відносяться до легких тілесних ушкоджень та які могли бути спричинені за викладених обставин та у вказаний термін, коли сталася подія, як на доказ вини підсудної у заподіянні їй ушкоджень не можуть бути прийняті судом як докази вини підсудної, оскільки вказаними документами підтверджується факт наявності у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, однак цей акт судово-медичного обстеження та висновки експертиз не підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між подіями, на які посилається потерпіла та заподіянням їй легких тілесних ушкоджень підсудною.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено згідно з законом.

Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі. Відмова від участі в доказуванні не може тягти для підсудного негативних наслідків ні в частині визнання його винним, ні в частині визначення йому міри і виду покарання.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року із змінами „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановления вироку" всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

У судовому засіданні було достовірно встановлено, що крім показань самої потерпілої, будь-яких інших доказів щодо доведення тієї обставини, що тілесні ушкодження потерпілій заподіяно саме підсудною, не надано.

На підставі наведеного, суд, об'єктивно і в повному обсязі дослідивши та оцінивши всі докази зібрані в матеріалах кримінальної справи, дійшов до висновку, що участь ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України є не доведеною.

Згідно ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_25 слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки згідно із ч.3 ст. 328 КПК України 1960 р. при виправданні підсудного через не доведення його участі у вчиненні злочину суд відмовляє в цивільному позові.

Керуючись ст.ст. 323, 324, 327 ч.3 КПК України 1960 р., суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України виправдати за недоведеністю участі у його вчиненні.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 відмовити за безпідставністю.

Вирок може бути оскаржений протягом п'ятнадцяти діб до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя В. І. Гуцол