Постанова № 6831752, 06.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2009 р.           09:17           № 2а-2676/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень За участю представників сторін: Від позивача: Колмаков В.В. –представник за довіреністю

Від відповідача: Купельський О.М. - представник за довіреністю          

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.08.09 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень –рішень від 08.12.08р. №0002022202/0 та від 26.01.09р. №0002022202/0/1.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та не погоджуючись із висновком податкового органу про заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб зазначив, що відповідно до ст. 13 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно»від 24.10.95р. доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від корпоративних прав компанії, що є резидентом другої Договірної Держави можуть оподатковуватись як в одній так і в іншій Договірній Державі. При цьому, як зазначає позивач, даний міжнародний акт, який має пріоритет над актами національного законодавства, не ставить питання країни оподаткування у залежність від подання чи неподання окремих документів (в даному випадку - довідки), що підтверджують резиденцію того чи іншого платника. Отже, позивач вважає, що відсутність довідки, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01р. №470, не є достатньою підставою для встановлення порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податку.

За наведених обставин, позивач вважає, що оспорювані ним податкові повідомлення –рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов заперечив та зазначив, що відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01р. №470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування є довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. У разі неподання вказаної довідки доходи нерезидента із джерелом походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування. При перевірці така довідка перевіряючим надана не була.

Отже, податковим органом встановлено, що за перевіряємий період позивачем в порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не було нараховано та сплачено податок з доходів нерезидента компанії «Agrisulting B.V.»(Королівство Нідерландів) у розмірі 15% від суми доходу –101929, 90 грн., що складає 15289, 34 грн.

За наведених обставин, представник відповідача вважає оспорювані податкові повідомлення –рішення правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Малтюроп Юкрейн»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.05р. по 30.06.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 30.06.08р., за результатами якої складено Акт перевірки №2819/23-03/30861821 від 24.11.08р.

На підставі зазначеного акта, податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0002022202/0 від 08.12.08р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 45868, 00 грн., в тому числі: 15289, 00 грн. за основним платежем та 30579, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для визначення податкового зобов’язання слугував висновок податкового органу порушення позивачем п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у заниженні податку з доходів іноземних юридичних осіб за 4 квартал 2005 року у розмірі 15289, 34 грн.

Під час процедури адміністративного оскарження дане податкове повідомлення –рішення залишено без змін та за наслідками розгляду первинної скарги позивача ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення –рішення №0002022202/0/1.

Правомірність вищезазначених податкових повідомлень –рішень з дробом 0 та 1 і є предметом даного спору.

Суд вважає оспорювані податкове повідомлення –рішення правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою та відображено в акті нерезидент –компанія «Agrisulting B.V.»(Королівство Нідерландів) володіла корпоративними правами ТОВ «Агролюкс»(Україна), а саме: часткою розміром 20% в статутному капіталі (фонді), що складає 199229, 63 грн. у перерахуванні за офіційним курсом НБУ, на дату внесення до статутного фонду ТОВ «Агролюкс», складало 37642, 37 євро.

07.11.05р. між позивачем (покупець) та нерезидентом Компанією «Agrisulting B.V.»(продавець) укладено договір купівлі –продажу б/н, за умовами якого продавець зобов’язується передати покупцю у власність свою частку розміром 199229, 63 грн., що дорівнює 20% у статутному капіталі (фонді) ТОВ «Агролюкс»(Україна), юридичної особи згідно законодавства України, а покупець зобов’язується прийняти частку та сплатити її на умовах цього договору. Ціна договору –50287,00 євро (що за офіційним курсом НБУ на дату перерахування коштів складає 301158, 53 грн.).

На виконання даного договору, Компанія «Agrisulting B.V.»реалізувала позивачеві свою частку у розмірі 20% ( корпоративні права), що становить 199229, 63 грн. Дана обставина відображена в акті перевірки та не заперечується позивачем.

Відповідно до п.п. «е»п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГК України).

Виходячи з п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток від операції з продажу частки статутного капіталу визначається як доходи від продажу корпоративних прав за вирахуванням витрат, понесених внаслідок придбання таких прав, тобто: 301158, 53 грн. (вартість частки за умовами договору) –199299, 63 грн. (внесок у статутний капітал) = 101928,90 грн. (прибуток від проведеної операції).

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно п. 18.1 ст. 18 цього ж Закону, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

24.10.95р. була підписана Конвенція між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Верховною Радою України 12.07.96р. (Закон України від 2 липня 1996 року N 332/96-ВР) та набрала чинності 02.11.96р. (далі - Конвенція).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 цієї Конвенції доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчужування акцій (інших ніж акції, що котируються на фондовій біржі) або інших прав в компанії, що є резидентом другої Договірної Держави (включаючи товариство, що розглядається як корпоративне об'єднання для цілей оподаткування в Державі, резидентом якого воно є), і вартість цих акцій і прав одержується в основному від нерухомого майна, розташованого в другій Державі, можуть оподатковуватись у тій другій Договірній Державі.

Тобто, за змістом наведеної норми Конвенції, такі доходи можуть оподатковуватися у резидента (покупця), що здійснює на користь нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України, якщо це передбачено національним законодавством України.

У спірному випадку, такі доходи можуть оподатковуватися у позивача, з огляду на вимоги п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач мотивує звільнення від оподаткування п.2, п.5 ст. 13 Конвенції.

Однак, суд звертає увагу на те, що п. 5 ст.13 Конвенції не регулює спірні відносини, оскільки визначає, що доходи від відчужування будь –якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у п. 1,2,3 і 4 цієї статті, оподатковуються тільки у тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно. Пункт 2 ст. 13 Конвенції, на який теж посилається позивач як на підставу звільнення від оподаткування, не визначає імперативно, що доходи від продажу прав підлягають оподаткуванню тільки у тій Договірній державі, резидентом якої є особа, що їх відчужує.

Процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України визначена у Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01р. №470.

Так, відповідно до п. 4 вищезазначеного Порядку, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Відповідно до п.8. Порядку, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Позивачем, всупререч вимогам пункту 4 цього Порядку не було подано таку довідку; Даний факт позивачем не заперечується.

Розрахунок суми визначеного згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.

Сума основного платежу розрахована податковим органом на підставі п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А саме: 101928, 90 грн. (прибуток від проведеної операції)*15%= 15289, 34 грн.

Сума штрафних санкцій розрахована відповідачем на підставі п.п. 7.1.9 п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, 15289, 34 грн. (основний платіж)*2= 30579, 00 грн. (штрафні санкції).

З огляду на викладене , суд дійшов висновку про правомірність осопоюваних податкових повідомлень –рішень та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядком звільнення (змешення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01р. №470, ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 06.08.2009р.