Рішення № 68315506, 15.08.2017, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/186/17

Провадження № 2/375/221/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2? розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Рокитнянської селищної ради, треті особи - Реєстраційна служба Рокитнянського РУЮ та приватний нотаріус Рокитнянського нотаріального округу про встановлення факту проживання однією сім»єю, про визнання права власності, про визнання недійсними рішень Рокитнянської селищної ради та визнання недійсною державну реєстрацію права власності,-

УСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася із вказаним позовом посилаючись на те, що з 31.03.1998 по 12.12.2003 та з 27.12.2013 по 06.06.2016 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6Г, який помер 06.06.2016, що підтверджено свідоцтвами про одруження та свідоцтвом про смерть.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 з 12.12.2003 по 27.12.2013 продовжили проживати однією сім»єю за тим же місцем проживання, підтримували шлюбні відносини та вели спільне господарство.

20.03.2008 ОСОБА_6 уклав договір довічного утримання з батьком ОСОБА_7, згідно умов якого останній передав у власність ОСОБА_6 житловий будинок в смт.Рокитне, вул.Колгоспна,3, а той, в свою чергу, зобов»язався довічно утримувати батька, забезпечувати його продуктами харчування, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберегти у довічному користуванні батька житловий будинок з можливістю проживання в ньому його дружини ОСОБА_8, яка померла 06.09.2012.

До смерті дружини ОСОБА_7 міг сам себе обходити, а після її смерті ОСОБА_6 та позивачка почали постійно та безперервно доглядати за ним спільними зусиллями та за спільні кошти, так як проживали разом однією сім»єю, що тривало до смерті ОСОБА_7 11.04.2016.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності ОСОБА_9 є власником житлового будинку по вул.Колгоспній,3, набутого згідно договору довічного утримання. Біля вказаного будинку мається земельна ділянка розміром 0,131 га, власником якої рахується ОСОБА_10.

Вважає, що у відповідності до ст.ст.57, 60, 61, 74 СМ України та ст.744 ЦК України вона також набула право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок.

Також ОСОБА_6 та вона набули право спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану біля житлового будинку.

Крім того, ОСОБА_6 та нею під час проживання однією сім»єю за спільні кошти були придбані легковий автомобіль НОМЕР_1 та причіп до легкового автомобіля.

06.06.2016 ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, земельної ділянки, легкового автомобіля та причіпа. Спадкоємцями є вона та син ОСОБА_4.

Також стало відомо, що донька ОСОБА_7 ОСОБА_5 отримала у власність в порядку спадкування ? земельної ділянки, розташованої біля даного будинку.

Просить встановити факт проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 без шлюбу з 12.12.2003 по 27.12.2013 та визнати за нею право власності на житловий будинок, земельну ділянку, легковий автомобіль та причіп у розмірі ?, за ОСОБА_4 у розмірі ?, визнати недійсними рішення Рокитнянської селищної ради та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_5, яким вона успадкувала ? земельної ділянки та недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що проживала з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з 1998 року і так як той почав зловживати спиртними напоями, у 2003 році шлюб розірвали, але продовжили проживати разом в одній квартирі, вели спільне господарство, витрачали спільні кошти на сім»ю, приймали спільну участь у різних міроприємствах днях народження, весіллях, в тому числі і у 2005 році на весіллі представника відповідача. Також під час спільного проживання за спільні кошти купили легковий автомобіль та причіп до легкового автомобіля. У 2008 році ОСОБА_6 уклав договір довічного утримання з батьком, згідно якого той передав сину у власність житловий будинок, розташований по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне на земельній ділянці розміром 0,13 га. Спочатку батько сам обходився, але після смерті дружини з 2012 року вона та чоловік почали постійно допомагати ОСОБА_7, в основному вона, так як готувала їжу, робила покупки, вела домашнє господарство, прала білизну, працювала на городі, зробили ремонт в будинку. У грудні 2013 року знову уклала шлюб з ОСОБА_6. З січня 2016 року перевезли частину речей в будинок на вул.Колгоспну,3, де проживали спільно з ОСОБА_6 та його батьком до смерті останнього. Після його смерті продовжили мешкати там же. Там же вона з чоловіком відбувала поховання та обіди 9 днів, 40 днів після смерті ОСОБА_7, а перед цим у вересні 2012 року поховали матір чоловіка - ОСОБА_8 і там же відбували поховання, ритуальні обіди. Так як вона та чоловік витрачали спільні кошти та зусилля по догляду за ОСОБА_7, вважає, що вона має право на більшу частку у спадщині. Також просить визнати факт проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 під час розірвання шлюбу з 2003 по 2013 р.р..

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що позивачка та ОСОБА_6 після розірвання у 2003 році шлюбу продовжили проживати разом, вели спільне господарство, за спільні кошти купували речі повсякденного вжитку та рухоме майно автомобіль та причіп до легкового автомобіля, відпочивали за спільні кошти, допомагали сім»ї вина позивачки та доглядали онуків, тобто жили однією сім»єю. Тому просить встановити факт проживання однією сім»єю без шлюбу.

У відповідності до ст.60 СМ майно, набуте під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а ч.3 ст.61 СМ передбачає, що в разі укладення договору одним із подружжя в інтересах сім»ї, то майно, отримане за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому вважає, що на майно, отримане ОСОБА_6 за договором довічного утримання, позивачка та ОСОБА_6 набули право спільної сумісної власності, так як вказаний договір не є безоплатним, а позивачка та її чоловік витрачали спільні зусилля та кошти на виконання даного договору, що також підтверджено фіскальними чеками на оплату будівельних матеріалів, використаних для ремонту житлового будинку по вул.Колгоспній,3. Просить визнати за позивачкою право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку біля нього із збільшенням розміру частки, а саме за нею у розмірі ?, за ОСОБА_4 ?.

Так як відповідачка ОСОБА_5 незаконно успадкувала ? частину земельної ділянки біля житлового будинку по вул.Колгоспній.3, власником якої з 2008 року є ОСОБА_6 та позивачка згідно договору довічного утримання, просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким ОСОБА_5 успадкувала ? частку земельної ділянки та визнати недійсними інші документи, які пов»язані із вказаним спадкуванням рішення Рокитнянської селищної ради №11 від 03.02.11 та №322 від 18.08.11, якими ОСОБА_7 передана безоплатно у власність земельна ділянка біля житлового будинку по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне, так як з 2008 року власником будинку та користувачем земельної ділянки біля нього вже був ОСОБА_6 згідно договору довічного утримання та визнати недійсним рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим, до суду не з»явився.

Його представник у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що немає підстав для визнання факту проживання однією сім»єю, так як позивачка та ОСОБА_6 після розірвання шлюбу у 2003 році тільки проживали спільно, а не були однією сім»єю, шлюбних відносин не було. У 2012-16 р.р. ОСОБА_6 був у тісних відносинах з іншою жінкою, відпочивав з нею, разом не жили, але мали намір укласти в майбутньому шлюб. До 2012 року договір про довічне утримання мав формальний характер, так як ОСОБА_7 міг сам себе обслуговувати. У 2012 році, після смерті дружини ОСОБА_7, сторони домовилися, що позивачка буде допомагати ОСОБА_6 доглядати батька, але за умови укладення шлюбу, що і було зроблено у грудні 2013 року. ОСОБА_6 допомагав позивачці, її синові, зробив ремонт у квартирі, але фактично не був її чоловіком. Позивачка надавала допомогу ОСОБА_7 за плату, яку останній їй надавав і який отримував достойну пенсію. Вважає, що автомобіль та причіп були придбані за особисті кошти ОСОБА_6 і тому підстав для задоволення позову в цій частині немає. Також немає підстав для скасування рішень селищної ради відносно наділу земельних ділянок ОСОБА_7, так як при їх прийнятті порушень не було. Немає порушень при видачі свідоцтва про спадщину ОСОБА_5, так як вона мала право на ? земельної ділянки біля будинку у порядку спадкуваня після смерті батька.

Відповідач ОСОБА_5 суду пояснила, що брат ОСОБА_6 мав перший шлюб і проживав у м.Кременчук. Після розірвання шлюбу він повернувся в смт.Рокитне, де одружився із позивачкою. На його кошти утримувалися позивачка та її сім»я. За її згодою батьки уклали договір довічного утримання із братом, щоб тому дістався будинок. Вважає, що підстав для задоволення позову немає, так як позивачка допомагала доглядати батька за його кошти. Вона є спадкоємцем земельної ділянки після смерті батька, так як у договорі довічного утримання йде мова тільки за будинок, за земельну ділянку мова не йде.

Представник Рокитнянської селищної ради до суду не з»явився, подав заяву, в якій позов визнав та просить слухати справу за його відсутності.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце слухання справи. до суду не з»явилися, заперечень проти позову не подали.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що знає ОСОБА_6 та ОСОБА_3 більше 20-ти років і знає як подружжя. Бачив їх завжди удвох, вони приїздили до будинку ОСОБА_7 автомобілем і у двох виходили з нього. Про те, що шлюб розірваний, не знав. Про існування договору довічного утримання не знав. Часто останнім часом бачив ОСОБА_3, яка їхала до будинку велосипедом і на запитання відповідала, що їде годувати діда, якому було 90 років. Відбувала поховання батьків ОСОБА_6 його дружина - ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що поряд з ним проживали батьки ОСОБА_6, якого часто бачив у батьків з його дружиною ОСОБА_3. У подвір»ї бачив випрану білизну. За батьками доглядали ОСОБА_6 та ОСОБА_3, інших родичів не бачив. Після смерті матері, коли батькові стало гірше, син та ОСОБА_3 переїхали проживати в будинок. До цього ОСОБА_3 часто приїздила велосипедом годувати діда.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що знає сім»ю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з 2000 року. Про те, що шлюб між ними був розірваний, не знала, завжди бачила їх удвох. Біля будинку батьків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 білили огорожу, будинок. ОСОБА_15 возила їсти батькові ОСОБА_14. Після ремонту ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживали у будинку.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що проживає на першому поверсі під»їзду, де проживали спільно позивачка та ОСОБА_6. Він постійно проживав з позивачкою, мав добрі відносини з сусідами, не відмовляв підвезти за потребою. Їх автомобіль стояв постійно у дворі під вікнами. Вона на прохання ОСОБА_6 чи ОСОБА_3 їздила з ним до батька заміряти тиск батькові на вул.Колгоспну,3. Після смерті матері позивачка три рази на день велосипедом возила йому харчі. При ній батько називав позивачку по імені, говорив, що вона його доглядає. На початку 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 переїхали проживати в будинок до батька, так як тому стало гірше і він потребував постійного догляду. ОСОБА_6 мав добрі відносини з сином та невісткою позивачки, грався з їх дітьми. Відпочивати їздили окремо, так як батько потребував постійної допомоги і вони по черзі дозглядали за ним. Готували харчі батькові позивачка і її невістка Алла. Знає, що у ОСОБА_6 раніше була інша сім»я і одного разу він поскаржився, що син просив гроші на відпочинок і він їх вивозив на трасу, хоча той з ним відносин не підтримував.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що проживає в одному будинку з позивачкою, яка раніше проживала з ОСОБА_6, якого знає з 1995 року, з тих пір як він почав проживати з позивачкою в її квартирі. Вони постійно були удвох, відпочивали разом, на їх прохання надавала медичну допомогу батькові ОСОБА_18. Доглядали батька позивачка з чоловіком, їздили на ринок, готували продукти харчування і возили додому батькові. Позивачка доглядала батька чоловіка як член сім»ї. Одного разу, коли ОСОБА_18 кілька днів був у запої, на його прохання ставила йому крапельницю. Після смерті батька ОСОБА_18 та позивачка переїхати проживати в житловий будинок батька. Про те, що шлюб між позивачкою та ОСОБА_18 був якийсь час розірваний, не знає, так як вони завжди були удвох і він постійно проживав у квартирі позивачки.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що працювала раніше з 2000 по 2010 роки на ринку з позивачкою. Знала також її чоловіка ОСОБА_6, виїздили з ними на природу, сварок між ними не бачила, про те, що шлюб був якийсь час розірваний, не знала і не помічала. Відпочивали разом і знає один раз, що відпочивали окремо, так як захворів батько. Зі слів ОСОБА_6, вони планували переїхати проживати в будинок батьків. Знає, що ОСОБА_19 готувала харчі батькові ОСОБА_6 і возила велосипедом або автомобілем. Раз на тиждень бачила ОСОБА_19 на ринку, де вона купувала продукти для діда. Останім часом десь за місяць до смерті у ОСОБА_6 була проблема із алкоголем. Раніше, зі слів ОСОБА_19, десь у 2000-2004 р.р. також була проблема із алкоголем, він приходив на ринок випивши, але потім він полікувався і тривалий час - більше 11 років зовсім не пив. Планував робити ремонт у ванні та кухні будинку.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що є свахою позивачки, до 2008 року їх близько не знала. У 2008 році позивачка та ОСОБА_6 приїхали до ней в с.Житні Гори, де сватали її дочку. Вважала їх подружжям. Зять називав його батьком, казав, що він вчив його їздити автомобілем. Про те що деякий час шлюб між ними був розірваний, не знала. Знала, що позивачка доглядала за батьком ОСОБА_18, готувала йому їсти, прала одежу та білизну, робили ремонт, прибирали у дворі. Автомобіль купили за спільні кошти, так як позивачка працювала на ринку до 2011 року і ОСОБА_18 також працював. До цього поміняли кілька автомобілів.

Свідок ОСОБА_21 суду показала. що батьки ОСОБА_6 жили хорошо, він був учасником війни і мав хорошу пенсію. Необхідності у догляді за ним не було. Позивачка готувала батькові за його кошти, ходила на ринок, так як він сам не міг. Казав, що платив 1,5 тис. грн. позивачці за догляд. Невістку не любили. Почали проживати в будинку батьків після смерті останніх.

Свідок ОСОБА_22 суду показала, що знала сім»ю батьків ОСОБА_6. Дід говорив, що він платить ОСОБА_19 1,5 тис. грн. та дає гроші на харчі і вона готує йому. Часто бачила автомобіль сина біля будинку батьків.

Свідок ОСОБА_23 суду показала. що знала ОСОБА_6 з 2008 року, підвозив її на роботу та з роботи, готувала йому обіди на роботу. Казав, що він не одружений. Бачилися кожні три дні, спільно їздили на рибалку, на відпочинок за кордон. Пізніше довідалася, що він живе в сім»ї позивачки, де мається також сім»я сина позивачки. Казав, що одинокий, є гаманцем для сім»ї позивачки. Доглядав дітей сина позивачки ОСОБА_18, возив їх до дитячого садка. Готувала їсти ОСОБА_19, але коли та їздила відпочивати, то готувала вона і ОСОБА_18 возив харчі батькам. У грудні 2015 року відпочивала з ОСОБА_6 у В»єтнамі і в нього почався запій, депресія і вона ледве доїхала з ним додому. Після смерті батька пропонував жити спільно у будинку батьків. Про те, що він повторно одружився з позивачкою, не знала. Знала, що ОСОБА_6 за місяць до смерті був у запої.

Заслухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що з 31.03.1998 по 12.12.2003 та з 27.12.2013 по 06.06.2016 позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6Г, який помер 06.06.2016, що підтверджено свідоцтвами про одруження та свідоцтвом про смерть.

Після розірвання шлюбу позивачка з ОСОБА_6 з 12.12.2003 по 27.12.2013 продовжили проживати однією сім»єю без шлюбу, підтримували шлюбні відносини та вели спільне господарство.

20.03.2008 ОСОБА_6 уклав договір довічного утримання з батьком ОСОБА_7, згідно умов якого останній передав у власність ОСОБА_6 житловий будинок в смт.Рокитне, вул.Колгоспна,3, а той, в свою чергу, зобов»язався довічно утримувати батька, забезпечувати його продуктами харчування, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберегти у довічному користуванні батька житловий будинок з можливістю проживання в ньому його дружини ОСОБА_8, яка померла 06.09.2012.

До смерті дружини ОСОБА_7 міг сам себе обходити, а після її смерті ОСОБА_6 та позивачка почали постійно та безперервно доглядати за ним спільними зусиллями та за спільні кошти, так як проживали разом, що тривало до смерті ОСОБА_7 11.04.2016.

Після смерті ОСОБА_7 його донька ОСОБА_5 отримала у власність в порядку спадкування ? земельної ділянки, розташованої біля даного будинку.

Згідно витягу з Реєстру прав власності ОСОБА_9 є власником житлового будинку по вул.Колгоспній,3, набутого згідно договору довічного утримання. Біля вказаного будинку мається земельна ділянка розміром 0,131 га, власником якої рахується ОСОБА_10.

ОСОБА_6 та позивачкою під час проживання однією сім»єю були придбані легковий автомобіль НОМЕР_1 та причіп до легкового автомобіля.

06.06.2016 ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилася спадщина, до якої входять: житловий будинок, земельна ділянка біля будинку, легковий автомобіль та причіп до легкового автомобіля. Спадкоємцями є позивачка та син ОСОБА_6 ОСОБА_4.

Позивачка просить встановити факт проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 з 12.12.2003 по 27.12.2013 без шлюбу та визнати за нею право власності на житловий будинок, земельну ділянку, легковий автомобіль та причіп у розмірі ?, за ОСОБА_4 у розмірі ?, визнати недійсними рішення Рокитнянської селищної ради, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_5, яким вона успадкувала ? земельної ділянки та недійсними рішення про державну реєстрацію вказаного права власності на земельну ділянку.

У відповідності до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі ч.1 п.5) проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Суд вважає, що позивачкою доведено в судовому засіданні дослідженими в судовому засіданняі доказами, що вона з 12.12.2003 по 27.12.2013 проживала однією сім»єю без шлюбу з ОСОБА_6, з яким в подальшому 27.12.2013 повторно уклала шлюб.

Це доведено показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12О, та ОСОБА_13, які проживають неподалік від будинку ОСОБА_7 і які показали, що до батьків ОСОБА_6 він та його дружина ОСОБА_8 завжди приїздили удвох автомобілем починаючи десь з 2000 року по день смерті ОСОБА_6. Також неодноразово позивачка приїздила до батька велосипедом. Про те, що шлюб між ними деякий час був розірваний, не знали і не помічали, так як вони завжди були удвох. Вони ж удвох робили ремонт в будинку батьків, клеїли обої, тощо.

Аналогічнів показання дали свідки, які проживають в одному будинку з позивачкою ОСОБА_17 та ОСОБА_16, що знають ОСОБА_6 з часу вселення в квартиру позивачки з 1995 року. Він постійно проживавав у квартирі позивачки, вели спільне господарство, робили ремонт у квартирі, поміняли кілька автомобілів, займався вихованням спочатку сина позивачки, потім онуків, їздили спільно на відпочинок, на природу, на святкові мироприємства. Про те? що шлюб між ними у 2003 році був розірваний, а у 2013 році укладений знову, не знали і не помічали змін у поведінці подружжя, вважали їх подружжям, а свідок ОСОБА_19 підтвердила, що з 2000 по 2010 р.р. працювала спільно з позивачкою на ринку і неодноразово зустрічалася з позивачкою та ОСОБА_6 після роботи у вільний час, до 2016 року ходили один до одного в гості, ОСОБА_6 допомагав чоловікові при будівництві будинку і не помічали, щоб вони з 2003 року себе вели по іншому, завжди були удвох.

Їх показання підтвердила позивачка, що з 2003 по 2013 р.р. вони спільно відвідували різні міроприємства, їх запрошували як подружжя, в тому числі у 2005 році вона та ОСОБА_6 були запрошені на весілля племінниці ОСОБА_6 ОСОБА_2 в м.Київ, чого не заперечили в судовому засіданні його сестра ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_2 та прийняли спільну участь у міроприємстві разом із іншими запрошеними родичами та гостями.

Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинк, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов»язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно до ст.60 ч.1 СК України майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Ч.3 ст.61 СК України передбачає, що коли одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд вважає, що є також підстави для задоволення позову в частині збільшення частки у визнанні за позивачкою права спільної часткової власності на житловий будинок, земельну ділянку, легковий автомобіль та причіп до легкового автомобіля зважаючи на вищевказані вимоги Сімейного Кодексу.

Договір довічного утримання не є безоплатним, так як за умовами договору набувач майна зобов»язався здійснювати довічне утримання відчужувача майна - довічно утримувати батька, забезпечувати його продуктами харчування, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберегти у довічному користуванні батька житловий будинок.

Як встановлено в судовому засіданні, всі витрати та догляд за вказаним договором здійснювалися за рахунок спільних коштів та зусиль ОСОБА_6 та позивачки, які у 2008 році проживали однією сім»єю без шлюбу, а потім з 27.12.2013 у зареєстрованому шлюбі, тобто на майно (житловий будинок та земельна ділянка біля нього), ОСОБА_6 та позивачка ОСОБА_3 набули право спільної сумісної власності.

Вказане підтвердили вищезазначені свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17 та ОСОБА_16, і не заперечили інші свідки з боку відповідачів - ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, що позивачка приймала активну участь у догляді за батьком чоловіка ОСОБА_7 - готувала їжу, купувала на ринку продукти харчування, прибирала в будинку, прала білизну, білила будинок та огорожу, робила ремонт у будинку, надавала необхідну допомогу у догляді, тощо і таким чином виконувала обов»язки за договором довічного утримання солідарно з набувачем.

Те, що договір був укладений в інтересах сім»ї, свідчить те, що позивачка та ОСОБА_6 під час дії вказаного договору зробили ремонт в будинку, обробляли земельну ділянку біля будинку та мали намір поселитися в будинку. що і було зроблено на початку 2016 року ще за життя відчужувача ОСОБА_7.

Аналогічна вимога мається у Постанові Верховного Суду України №6-2891цс15 від 13.04.2016: «Системний аналіз зазначених норм цивільного та сімейного законодавства у сукупності зумовлює висновок, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладений саме в інтересах сімї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обовязки за таким договором солідарно з набувачем».

У відповідності до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За час спільного проживання однією сім»єю без шлюбу ОСОБА_6 та позивачкою були придбані причіп до легкового автомобіля НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_6 14.07.2010 та легковий автомобіль НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_6 18.11.2013, тому суд на підставі ст.74 СК України вважає доведеним в судовому засідані, що вказане майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім»єю без шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності та було придбано за спільні кошти, протилежного відповідачами не доведено і тому вказане майно також являється їх спільною сумісною власністю.

Після смерті ОСОБА_6, яка сталася 06.06.2016, у відповідності до ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина і спадкоємцями являлися його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, які прийняли спадщину.

Згідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено в судовому засіданні, на момент смерті ОСОБА_6 він з позивачкою був співвласником наступного майна:

-житлового будинку з господарськими спорудами в смт.Рокитне, вул.Колгоспна,3;

-земельної ділянки біля будинку в смт.Рокитне, вул.Колгоспна,3 загальною площею 0,131 га з

кадастровим номером 32237551100:01:012:0010;

-причіпа до легкового автомобіля НОМЕР_2;

-легкового автомобіля НОМЕР_4.

Як було вказано вище, у відповідності до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають

однією сім»єю, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, а в ст.70 СК України передбачено, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Домовленості або шлюбного договору між ОСОБА_6 та позивачкою про розподіл належного їм майна в судовому засіданні не встановлено, тобто будь-яких дій на це вони не вчиняли.

На момент смерті ОСОБА_6 його частка у спільному майні подружжя складала ?, позивачки також ?..

Таким чином, спадкоємці першої черги дружина, якою є позивачка та син, яким є відповідач, успадкували належну ОСОБА_6 на момент його смерті частку у майні, що є об»єктом права спільної власності подружжя з частками кожного з них у розмірі по ?.

В результаті набуття права власності на частку у майні, що є у спільній сумісній власності в результаті спадкування усі зазначені об»єкти стали належати позивачці та відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності з врахуванням права власності ОСОБА_3 на ? частку зазначеного майна, з частками кожного у розмірах ? та ? відповідно.

Як вбачається із інформаційної довідки про відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне з 22.04.2008 є ОСОБА_6, підстава договір довічного утримання.

Згідно до ст.748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст.334 цього Кодексу, а вказана стаття визначає моментом набуття права власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню з моменту такого посвідчення, а ч.4 передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ст.120 ч.3 ЗК України (в редакції 2008) в разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Аналогічна вимога мається у ч.2 ст.377 ЦК України, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Так як ОСОБА_6 у 2008 році отримав у власність житловий будинок по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне, то до нього також перейшло право користування земельною ділянкою за вказаною адресою, де він розміщений, що узгоджується із ч.3 ст.120 ЗК України та ч.2 ст.377 ЦК України.

Незважаючи на вказану обставину, Рокитнянська селищна рада своїм рішення №111 від 03.02.2011 внесла зміни до попереднього рішення від 29.11.1996 про передачу ОСОБА_7 (який вже не був власником житлового будинку і відповідно землекористувачем), яким передала йому у приватну власність 0,14 га для обслуговування житлового будинку по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне, а рішенням №322 від 18.08.11 затвердила проект землеустрою ОСОБА_7 щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне та п.3 даного рішення передала йому вказану земельну ділянку у власність.

Тобто вказаними рішеннями Рокитнянська селищна рада затвердила проект землеустрою та передала у власність земельну ділянку не землекористувачу ОСОБА_6, який на той час з 2008 року вже був новим землекористувачем, а сторонній особі, яка втратила право користування земельному ділянкою з часу відчуження житлового будинку.

Тому суд вважає дані рішення Рокитнянської селищної ради незаконними, як такі, що порушують права позивачки.

Також вказані рішення Рокитнянської селищної ради були підставою для реєстрації права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,131 га по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне за цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку і відповідний запис було внесено до Державного реєстрку речових прав на нерухоме майно 23.03.2016, що підтверджено інформаційною довідкою № 84833676.

В свою чергу, на підставі запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про власника земельної ділянки по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне за ОСОБА_7, приватний нотаріус видав відповідачці ОСОБА_5 свідоцтво на право на спадщину за законом з наступним внесенням відповідного запису до ДРРПНМ, що підтверджено витягом з зазначеного реєстру №77303345.

У відповідності до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

Суд вважає, що вказане свідоцтво на право на спадщину за законом, вчинене на ім»я ОСОБА_5, видане з порушенням закону, так як на час його видачі співвласниками земельної ділянки по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне вже були ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у відповідності до договору довічного утримання з ОСОБА_7 і дана земельна ділянка не могла бути об»єктом спадкування.

Тому свідоцтво на право на спадщину за законом, видане на ім»я ОСОБА_5 з наступним внесенням відповідного запису до ДРРПНМ, що підтверджено витягом з зазначеного реєстру №77303345 повинно бути визнано недійсним.

Керуючись ст.ст.57, 60, 61, 70 та 74 СК України, 120 ЗК України, ст.ст.334, 377, 744, 1218, 1301 ЦК України, Постановою Верховного Суду України №6-2891цс15 від 13.04.2016, ст.ст. 10, 14, 57, 88, 209 та 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сім»єю без шлюбу з 12 грудня 2003 року по 27 грудня 2013 року.

Визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в смт.Рокитне по вул.Колгоспній,3 Київської області з часткою в розмірі ?, за ОСОБА_4 з часткою в розмірі ?.

Визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на земельну ділянку, розташовану в смт.Рокитне по вул.Колгоспній,3 Київської області розміром 0,131 га кадастровий номер 3223755100:01:012:0010 з часткою в розмірі ?, за ОСОБА_4 з часткою в розмірі ?.

Визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на причіп до легкового автомобіля НОМЕР_5 з часткою в розмірі ?, за ОСОБА_4 з часткою в розмірі ?.

Визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на легковий автомобіль НОМЕР_4 з часткою в розмірі ?, за ОСОБА_4 з часткою в розмірі ?.

Визнати частково незаконним рішення Рокитнянської селищної ради Київської області №111 від 03.02.2011 «Про внесення змін в рішення виконкому Рокитнянської селищної ради №553 від 29.11.96» в частині безоплатної передачі ОСОБА_7 земельної ділянки розміром 0,14 га по вул.Колгоспній,3 в смт.Рокитне для обслуговування житлового будинку.

Визнати незаконним рішення Рокитнянської селищної ради Київської області №322 від 18.08.11 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_7 в смт.Рокитне, вул.Колгоспна,3 Рокитнянського району Київської області».

Визнати недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою вул.Колгоспна,3 смт.Рокитне Київської області за ОСОБА_7 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223755100:01:012:0010, прийняте 23.06.16 Державним реєстратором ОСОБА_24 на підставі рішення Рокитнянської селищної ради Київської області №322 від 18.08.11.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, вчинене приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_25 28.12.16, зареєстроване в реєстрі за № 1343, за яким ОСОБА_5 успадкувала ? частку земельної ділянки за адресою: Київська область, смт.Рокитне, вул.Колгоспна,3 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223755100:01:012:0010 після ОСОБА_7, померлого 11.04.16.

Визнати недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: Київська область, смт.Рокитне, вул.Колгоспна,3 за ОСОБА_5 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223755100:01:012:0010, прийняте 28.12.16 приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_25 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в Реєстрі за № 1343.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4, ОСОБА_5, Рокитнянської селищної ради на користь держави 640 грн. судового збору (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код ЄРДПОУ: 37993783, банк отримувача: ГУ Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подання до Рокитнянського районного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення чи отримання копії особою, яка брала участь у справі, але не була присутня при його проголошенні.

Повне рішення виготовлено 17.08.17 .

Суддя