Ухвала суду № 68314956, 15.08.2017, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1061/17

Провадження № 1-кс/355/213/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна

15 серпня 2017 року слідчий суддя Баришівського районного суду Київської області Лисюк О.Д., при секретарі Ющенко Л.А.,

з участю сторони кримінального провадження слідчої СВ Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області молодшого лейтенанта поліції Т.Я. Фроляк

розглянувши клопотання слідчої СВ Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області молодшого лейтенанта поліції Фроляк Тетяни Ярославівни, погоджене з прокурором Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Мамедовим Русланом Алханом-огли, про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110070000386 від 12 серпня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідча СВ Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ Національної поліції в Київській області молодший лейтенант поліції Фроляк Тетяна Ярославівна звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування №12017110070000386 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 серпня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

В обгрунтування поданого клопотання зазначає, що 12.08.2017 року близько 13 години 00 хвилин, невідома особа, шляхом вільного доступу, із камери схову в магазині «Фора», який знаходиться за адресою: смт. Баришівка, вул. Центральна 15, Київської області, здійснила крадіжку мобільного телефону «Samsung» та корпусу до мобільного телефону «Samsung», які належать гр. ОСОБА_3.

За вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110070000386 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

14.08.2017 року особа, яка скоїла даний злочин, а саме ОСОБА_4, з'явився до Баришівського ВП та добровільно видав працівникам поліції викрадений ним телефон.

З метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, в кабінеті № 3 Баришівського ВП, який знаходиться в смт. Баришівка по вул. Київський шлях 41, слідчим було проведено огляд мобільного телефону «Samsung» Duos під час якого, було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung» та корпус до мобільного телефону «Samsung».

Враховуючи те, що вказаний телефон має доказове значення для досудового розслідування та для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вищезазначеного факту, зокрема, для отримання відомостей, котрі є необхідними для належної кваліфікації вчиненого діяння, а саме проведення, зокрема, товарознавчої експертизи з метою встановлення вартості викраденого майна, просила накласти арешт на виявлені речі.

В судовому засіданні слідча Фроляк Тетяна Ярославівна заявлене клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Заслухавши пояснення слідчої щодо необхідності арешту вилученого майна, дослідивши додані до клопотання матеріали справи суд вважає за необхідне відмовити слідчій в задоволенні її клопотання виходячи з наступних міркувань.

За правилами частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У ч. 3 ст. 170 КПК України закріплено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Стаття 171 КПК України обумовлює вимоги до клопотання про арешт майна. Зокрема, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частина друга статті 167 КПК України встановлює, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі повязанного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частина 2 с. 173 КПК України перелічує обставини, які мають бути враховані при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею, судом, а саме:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначає, що є підстави вважати, що мобільний телефон «Samsung» та корпус до мобільного телефону «Samsung» має доказове значення для кримінального провадження і зокрема для проведення ряду експертиз та підтвердження факту вчинення крадіжки у ОСОБА_3 При цьому, серійний номер (IMEI) телефону «Samsung» та корпусу до телефону «Samsung» викраденого у ОСОБА_3, в наданому до суду клопотанні, слідчою не зазначено, як і не надано жодних доказів того, що викрадений телефон в дійсності належить ОСОБА_3, статус якої у вказаному кримінальному провадженні слідчою не визначено.

Відтак, слідчий суддя доходить висновку, що слідчим порушення вимоги ст. 171 КПК України, а підстави, на які вона посилається в обгрунтування свого клопотання, носить формальний характер.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено необхідності накладення арешту саме на вилучений в кабінеті № 3 Баришівського ВП, який знаходиться в смт. Баришівка по вул. Київський шлях 41, мобільний телефон «Samsung» Duos та корпус до мобільного телефону «Samsung» білого кольору, у звязку з чим відмовляє у задоволенні клопотання.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст.98,170,171,173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчої СВ Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області молодшого лейтенанта поліції Фроляк Тетяни Ярославівни, погоджене з прокурором Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Мамедовим Русланом Алханом-огли, про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110070000386 від 12 серпня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції продовж п'яти днів.

Слідчий суддя Баришівського районного суду О. Д. Лисюк