Постанова № 68312974, 03.08.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8405/17

Провадження № 2-а/752/311/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03.08.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.,

за участю секретаря - Чечельницького В.С.

за участю представників - ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

Встановив

Позивач звернулася до суду з позовом, згідно якого просила визнати протиправною бездіяльність Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати їй грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, та зобов'язати відповідача виплатити їй в рахунок вказаної грошової допомоги 33 107, 90 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку (57 років 6 місяців), вона наприкінці жовтня 2016 року звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пенсії за віком.

Згідно довідки № 5254 від 13.04.2017 року, розмір призначеної з листопада 2016 року позивачу пенсії склав 3 310,79 грн., з розрахунку загального стажу - 40 років 3 місяці та 17 днів, стажу в галузі охорони здоров'я - 29 років 11 місяців.

Позивач вважає, що при призначенні їй пенсії, в порушення п. 7.1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», їй було невірно визначено стаж у сфері охорони здоров'я, внаслідок чого не виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, на яку вона має право як працівник охорони здоров'я зі спеціальним стажем більше 30 років, оскільки не було враховано період проходження нею виробничої практики у лікарських установах під час навчання в Київському Ордена Трудового Червоного Прапора Медичному інституті ім. академіка О.О. Богомольця та періоди виконання нею лікарських функцій в міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» під час перебування на посаді наукового співробітника в Науково-дослідному лабораторному центрі (НДЛЦ) при Медінституті ім. акад. О.О. Богомольця, який 08.07.1992 року реорганізовано в Український державний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та просила позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача та правомірність дії відповідача. Зазначила, що до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги ОСОБА_6 зараховано періоди з 08.09.1981 року по 01.04.1982 року, з 01.08.1983 року по 05.10.1983 року, 25.10.1983 року по 12.12.1988 року, з 30.12.1988 року по 22.05.1989 року, 01.06.1989 року по 21.09.1989 року, з 25.10.1989 по 17.09.1991 року, з 26.04.1995 року по 30.06.2000 року; з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 30.09.2016 року. Водночас, зауважила, що періоди здійснення позивачем медичної практики під час навчання з 02.07.1980 року по 28.07.1980 року, з 19.06.1981 року по 30.07.1981 року та з 01.07.1982 року по 28.07.1982 року до спеціального стажу відповідачем не було зараховано, оскільки законодавством передбачено обов'язкове виконання двох умов, а саме робота у відповідному закладі та на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Також вказала, що до спеціального стажу не було враховано період перебування на посаді наукового співробітника в Науково-дослідному лабораторному центрі, оскільки вказана посада не передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1995 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». За викладених обставин, враховуючи, що страховий стаж позивача, як працівника охорони здоров'я, становить 29 років 11 місяців, що є недостатнім для виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, представник відповідача посилалася на відсутність підстав для проведення виплати ОСОБА_3 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 6 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 30.09.2016 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до довідки № 5252 від 13.04.2017 року розмір призначеної ОСОБА_3 пенсії становить з листопада 2016 року 3 310, 79 грн. (а.с. 41)

Також судом встановлено, що 23.02.2017 року, позивач засобами поштового зв'язку звернулася до відповідача із заявою від 22.02.2017 року про виплату грошової допомоги на підставі п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої просила врахувати в страховий стаж, який дає їй право на отримання пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я: проходження нею виробничої практики в лікарських установах під час навчання в Медінституті ім. академіка О.О. Богомольця з 02.07.1980 року по 28.07.1980 року, з 19.06.1981 року по 30.07.1981 року, з 01.07.1982 року по 28.07.1982 року (всього 3 місяці 6 днів) та роботу на посаді наукового співробітника в НДЛЦ Українського державного медичного університету ім. академіка О.О. Богомольця у зв'язку з виконанням лікарських функцій в Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» з 18.09.1991 року по 25.04.1995 року (всього 3 роки 7 місяців 13 днів), а також просила виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій на підставі п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 35-37).

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вих. № 19374/03 від 28.03.2017 року, позивачу було повідомлено про відсутність законних підстав для зарахування до спеціального стажу періодів проходження виробничої практики під час навчання з 02.07.1980 року по 28.07.1980 року, з 19.06.1981 року по 30.07.1981 року, з 01.07.1982 року по 28.07.1982 року, а також періоду перебування на посаді наукового співробітника в Науково-дослідному лабораторному центрі. Також вказаним листом позивача було проінформовано про направлення відповідачем відповідних запитів з метою отримання уточнюючих довідок, після отримання яких повторно буде вирішуватися питання про виплату грошової допомоги (а.с. 40)

Як вбачається зі змісту, позовної заяви, письмових заперечень проти позову, та пояснень представників сторін наданих в ході судового розгляду, Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не було прийнято рішення про виплату ОСОБА_3 грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Суд вважає вищевказану відмову відповідача безпідставною з наступних підстав.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1191 (надалі - Порядок №1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

З п. 4 Порядку №1191 вбачається, що страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п.п. 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з п. «е» частини першої ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з п. 2 «Охорона здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909, до його складу входять, зокрема такі заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально - профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічні заклади, діагностичні центри; такі посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося представником відповідача, станом на звернення ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення їй пенсії за віком, остання працювала в державних закладах охорони здоров'я на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та не отримувала до дати звернення до органу пенсійного фонду будь-яку пенсію.

Підставою для відмови ОСОБА_3 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як вбачається з листа Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вих. № 19374/03 від 28.03.2017 року, а також письмових заперечень проти адміністративного позову, стала відсутність у позивача як працівника охорони здоров'я необхідного страхового стажу.

Так, за обрахунками відповідача, страховий стаж позивача, як працівника охорони здоров'я, становить 29 років 11 місяців, тобто позивачу не вистачає 1 місяця для отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач в адміністративному позові посилається на протиправність дій відповідача щодо незарахування їй періодів проходження нею виробничої практики в лікарських установах під час навчання в Медінституті ім. академіка О.О. Богомольця з 02.07.1980 року по 28.07.1980 року, з 19.06.1981 року по 30.07.1981 року, з 01.07.1982 року по 28.07.1982 року (всього 3 місяці 6 днів) та періоду роботи на посаді наукового співробітника в НДЛЦ Українського державного медичного університету ім. академіка О.О. Богомольця у зв'язку з виконанням лікарських функцій в Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» з 18.09.1991 року по 25.04.1995 року (всього 3 роки 7 місяців 13 днів).

Відповідно, до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Так, як вбачається, з доказів наданих стороною позивача, ОСОБА_3 у період з 02.07.1980 року по 28.07.1980 року виконувала функції медсестри при проходженні медсестринської практики на 3 курсі навчання, з 19.06.1981 року по 30.07.1981 року виконувала функції помічника лікаря, при проходженні виробничої практики з терапії, хірургії та акушерства на 4 курсі, з 01.07.1982 року по 28.07.1982 року виконувала функції дільничного педіатра при проходженні лікарської виробничої практики на 5 курсі, що підтверджується наказом № 227/л-І від 24.06.1980 року (а.с. 12-13), наказом № 197/л-І від 16.06.1982 року (а.с. 14-15), відповідними записами у заліковій книжці № 770749 (а.с. 16).

Крім того, згідно записів у трудовій книжці позивача, остання у період з 18.09.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1991 року по 31.12.1992 року, 01.01.1993 року по 31.12.1994 року, з 02.01.1995 року по 25.04.1995 року, обіймала посади наукового співробітника в НДЛЦ Українського державного медичного університету ім. академіка О.О. Богомольця(а.с. 17-20), та, згідно медичних карток стаціонарних хворих (а.с. 22-30), фактично виконувала лікарські функції.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, оцінюючи докази надані сторонами по справі, суд приходить до висновку, що Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відмови ОСОБА_3 у виплаті грошової в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до норм чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, є протиправними, та наявні підстави для зобов'язання відповідача виплатити позивачу в рахунок вказаної грошової допомоги 33 107, 90 грн.

Судові втрати розподіляються судом у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд -

Постановив

Позов ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 33 107 грн. 90 коп. в рахунок грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40375920) на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з часу її проголошення.

Суддя