Ухвала суду № 68311986, 10.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, -

Справа № 756/13504/16-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/6069/2017Головуючий у суді першої інстанції: Маринченко М.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що нею було розміщено у відповідача депозитний вклад та відкрито картковий рахунок, який вона використовувала для дрібних покупок в мережі Інтернет та в магазинах. Станом на 24.01.2017 сума депозиту з урахуванням нарахованих відсотків склала 15423,67 грн. Проте, після закінчення строку дії депозитного договору, відповідач відмовляється повертати позивачу депозитний вклад, посилаючись на наявність заборгованості по картці Internet Card НОМЕР_1, яка нарахована безпідставно. На підставі викладеного позивач, з урахуванням уточнень, просила суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти за договором депозиту в розмірі 15423,67 грн..

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.03.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 15423 грн. 67 коп. за договором депозиту та понесені судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

Не погодився з вищезазначеним судовим рішенням відповідач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного дослідження матеріалів справи. Відповідач вказує на те, що депозитним договором передбачено повернення грошових коштів (депозиту) шляхом їх зарахування на поточний рахунок для погашення заборгованості за кредитним договором, що цілком узгоджується із ст. ст. 1058, 1060 ЦК України.Оскільки за рахунком № НОМЕР_1 відкритого на ім'я позивача для користування Internet card наявна заборгованість за овердрафтом, що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи, то дії Банку щодо неповернення позивачу депозиту з метою зарахування вказаних коштів на поточний рахунок для погашення боргу за кредитом є цілком законними, оскільки обумовлені наявністю невиконаних зобов'язань позивача і відповідно до п. 17 депозитного договору Банк має право здійснити таке погашення зобов'язання за рахунок депозитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), статтею 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За змістом ст. ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки) (правовий висновок, зроблений Верховним Судом України при розгляді справи № 6-140цс13).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов договору банк, не зважаючи на відповідні заяви позивача, не повернув позивачу суму банківського строкового вкладу з нарахованими відсотками в розмірі 15423,67 грн. Твердження банку про те, що дії банку щодо неповернення позивачу вкладу є правомірними виходячи з положень Умов та правил надання банківських послуг, які передбачають, що банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у разі неналежного виконання ним кредитних зобов'язань, суд вважав безпідставними, оскільки, як вбачається з вказаних Умов та правил, вони не регулюють права та обов'язки сторін за депозитним договором, а стосуються виключно кредитів. Крім того, банк не вживав будь-яких заходів щодо погашення заборгованості за кредитом за рахунок депозиту позивача у передбаченому пунктом 17 договору порядку, і вклад продовжує обліковуватися на особовому рахунку НОМЕР_2.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

Перш за все слід звернути увагу на те, що звертаючись до суду з позовом позивачем були заявлені вимоги виключно щодо виконання умов укладеного між сторонами депозитного договору. Правовідносини, що виникли між сторонами внаслідок укладення кредитного договору не є предметом даного розгляду, так як позивачем не були поставлені вимоги щодо оскарження дій відповідача вчинених на підставі цього договору.

Судом встановлено, що 27.06.2013 між позивачем та відповідачем був укладений депозитний договір (Вклад «Стандарт 12 місяців»), на суму 9000 грн. зі ставкою 18% річних на строк 366 днів по 27.06.2014 включно (а.с.24-25). На виконання умов цього договору банком відкрито позивачу особовий рахунок НОМЕР_2, на який зараховано вклад.

Відповідно до п.6 цього договору якщо після закінчення строку вкладу вкладник не заявив банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, що зазначено в розділі «Дані за вкладом» цього договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без заявки вкладника в банк. Новий строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач визнала, що по закінченню 12 місяців, на які був укладений депозитний договір, вона заяви про повернення коштів не подавала. Таким чином, за умовами договору строк його дії був продовжений сторонами до 27.06.2015, згодом до 27.06.2016 та до 27.06.2017. Заява про повернення вкладу була подана позивачем 22.08.2016, тобто до закінчення продовженого строку дії договору банківського вкладу.

Умови депозитного договору передбачають право на дострокове розірвання договору, за умови здійснення повідомлення один одному за два банківські дні до дати розірвання договору (п.9). У разі якщо строк вкладу вже було продовжено один або декілька разів, вкладник має право вимагати розірвання договору, при цьому проценти за кожен повний строк виплачуються у повному обсязі. Проценти за останній строк вкладу, що на момент розірвання договору ще не минув, нараховуються на загальних умовах (п.13).

З листа № 20.1.0.0.0/7-20160822/703 від 05.09.2016 вбачається, що Банком визнається наявність правовідносин між сторонами у справі щодо вкладу. Також вбачається відмова Банку у здійсненні повернення позивачу суми вкладу, яка мотивована наявністю невиконаних кредитних зобов'язань (а.с.22-23).

Відповідно до п.17 депозитного договору якщо у вкладника є прострочена заборгованість за кредитом, виданим банком, або вкладник є поручителем за кредитом, за яким існує заборгованість, банк має право на свій розсуд після закінчення строку вкладу перерахувати вклад і нараховані відсотки на поточний або картковий рахунок та в подальшому використовувати їх для погашення заборгованості, або розірвати цей договір.

Враховуючи визначений положеннями ст. 1060 ЦК України обов'язок Банку видати вклад на першу вимогу вкладника, а також умови укладеного між сторонами договору, колегія судді приходить до висновку, що Банк після закінчення двох банківських днів мав право або зарахувати суму вкладу або його частину в рахунок погашення кредитної заборгованості, або здійснити виплату суми вкладу позивачу. Оскільки у визначений строк відповідач не реалізував своє право на перерахування коштів, що перебувають на депозитному рахунку в погашення заборгованості по кредиту, то через два банківські дні настав його обов'язок по поверненню суми банківського вкладу в повному обсязі.

Згідно виписки банку від 24.01.2017 на особовому рахунку НОМЕР_3 обліковується 15423,67 грн. (вклад та нараховані відсотки). Тобто після закінчення обумовлених договором строків сума банківського вкладу залишається на рахунку відкритому на ім'я позивача, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з банку вказаної суми є обґрунтованим.

З наведеного вище також вбачається, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Так, за умовами п. 17 договору вкладу Банк мав право здійснити зарахування коштів з депозитного рахунку в погашення кредитної заборгованості, проте у визначений договором строк вказані дії не вчинив, а тому його відмову у здійснені виплати суми банківського вкладу не можна визнати законною і обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, та правильно вирішив спір по суті у визначений спосіб. Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»- відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.03.2017- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: