Постанова № 68311861, 10.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року Справа № 905/3492/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017у справі№ 905/3492/16 Господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"доДержавного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая"проСтягнення штрафу у розмірі 25 755,00 грн.,за участю представників сторінвід позивача:не з'явилися,від відповідача:не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") звернулось із позовом до Державного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая" про стягнення штрафу у розмірі 25755,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.01.2017 у справі № 905/3492/16 (суддя Харакоз К.С.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача, Державного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая" про стягнення штрафу у розмірі 25755,00грн. задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильно зазначену масу вантажу в розмірі 5151,00 грн. та витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1378,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 905/3492/16 (у складі колегії суддів: Марченко О.А.-головуючого, Радіонової О.О., Татенка В.М.) рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2017 у справі № 905/3492/16 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 20604,00грн. Викладено перший та другий абзаци резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача, Державного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая" про стягнення штрафу у розмірі 25755,00грн. задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Державного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильно зазначену масу вантажу в розмірі 25755,00 грн. та витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1378,00 грн." Абзац третій резолютивної частини - виключити. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2017 у справі № 905/3492/16 залишити без змін. Стягнути з Державного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1515,80 грн."

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 905/3492/16, Державне підприємство "Шахта імені М.С. Сургая" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2017 у справі № 905/3492/16 залишити в силі. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що Державне підприємство "Шахта ім. М.С. Сургая" (вантажовідправник) на адресу ТОВ "ЦЗФ "Комсомольська" (вантажоодержувач) у вагоні № 66243627 за залізничною накладною № 51592582 зі станції відправлення Південнодонбаська Донецької області на станцію призначення Красноармійськ Донецької області 11.10.2016 відправило вантаж - вугілля кам'яне марки г- газовий, вологість вантажу 6, 9 %. За накладною вага вантажу у вагоні - 65400 кг.

При проходженні зазначеного вагону з вантажем, на станції Пологи Придніпровської залізниці (попутна станція) виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.

При контрольному переважуванні вагону з вантажем на станції Пологи Придніпровської залізниці на справних електронних 150-тонних вагонних вагах №89, заводський № 017 (повірка 18.05.2016) виявилось, що у вагоні № 66243627 вага брутто складає 89980 кг., тара за документом - 23800 кг., нетто 66180кг., що більше ваги, зазначеної в документі на 780 кг. У комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів вагону на 60-80см., поверхня вантажу маркована поздовжньою смугою білого кольору. Відповідно до перевізного документа вантаж навантажений нижче рівня бортів вагона, поверхня вантажу маркована повздовжньою смугою жовтого кольору. Окреслення навантаження без порушень. В технічному відношенні вагон справний, люка, двері зачинені.

Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом РА № 015646/248 від 15.10.2016, який підписаний уповноваженими особами відповідно до п. 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

У підтвердження наведених обставин позивачем надано до матеріалів справи технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (зввт) № 89 заводський №017, який містить дані про здійснення періодичної повірки ваг.

На підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем відповідачу нараховано штраф у розмірі 25 755,00 грн. із розрахунку: 5151,00 грн. (тариф) х 5.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 Статут залізниць України визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), п.1.1., розділом 4 "Правил оформлення перевізних документів" та ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до цих Правил, п. 2.1., графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 "Правил приймання вантажів до перевезення", визначається відправником.

Відповідно до додатку 3 "Правил оформлення перевізних документів" "маса вантажу визначена відправником" заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Правильність внесених у накладну відомостей, що передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника. Правильність внесення зазначених відомостей до накладної № 51592582 підтвердив представник відповідача Шумська Т.О.

Відповідно до п. 11 "Правил приймання вантажів до перевезення", у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто, відповідач мав можливість і зобов'язаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Відповідно до пунктів 5, 7 "Правил приймання вантажів до перевезення" загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

У пункті 22 "Правил видачі вантажів" передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для накладення на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Частиною 1 статті 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п. 5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статей 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає п'ятикратний розмір провізної плати.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 в редакції від 29.09.2008 № 04-5/225 при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Заявник зазначає про неправомірне зменшення розміру стягуваного штрафу до розміру однієї провізної плати.

Судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у клопотанні № б/н від 16.01.2017 про зменшення штрафу до однієї провізної плати посилаючись на те, що позивач не зазнав збитків внаслідок невірного визначення відомостей відповідачем в накладній, знаходження відповідача на території проведення антитерористичної операції та скрутне фінансове становище на підприємстві.

Дослідивши наведені відповідачем підстави, зокрема, скрутне фінансове становище, нестача оборотних коштів та здійснення підприємницької діяльності на території проведення антитерористичної операції не позбавляють відповідальності відповідача за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Відповідно до ч. 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 (далі - Правила), виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Невиконання вимог вказаних Правил створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Відповідно до ст.ст. 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 № 232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273 зі змінами залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку, тому суд апеляційної інстанції правомірно вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафу.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 в редакції від 29.09.2008 № 04-5/225 при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно вважає висновок місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог (зменшення розміру штрафу та стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній у розмірі однієї провізної плати в сумі 5151,00 грн. таким, що здійснений з порушеннями норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2017 підлягає скасуванню в частині суми стягуваного штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами справи.

Таким чином постанова Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 905/3492/16 Господарського суду Донецької області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 905/3492/16 Господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Шахта імені М.С. Сургая" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді: Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.